Ухвала

від 22.05.2017 по справі 807/2208/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/679/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Матковська З.М.,

судді Запотічний І.І.,

секретаря судового засідання Гнатик А.З.

за участю представника відповідача - Ткачук А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 року у справі № 807/2208/15 за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

01.10.2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці (відповідач 1), Міністерства внутрішніх справ України (відповідач2) згідно якого просила: 1) визнати протиправними дії відповідача 1 та відповідача 2 щодо звільнення майора міліції позивача з роботи на посаді старшого слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Ужгород УМВС з 03.09.2015 року, 2) встановити дату звільнення майора міліції позивача з 11.11.2015 року без установки на військовий облік, 3) зобов'язати відповідача 1 внести зміни до наказу від 03.09.2015 року за №69 о/с "По особовому складу" в частині звільнення майора міліції позивача /М-182818/, старшого слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Ужгород УМВС, змінивши дату звільнення з 03.09.2015 року на 11.11.2015 року, та виключити з тексту наказу формулювання "з постановкою на військовий облік", 4) стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 04.09.2015 року по 11.11.2015 року у розмірі 16485,48 грн., 5) стягнути солідарно з відповідача 1 відповідача 2 на користь позивача компенсацію за невикористану додаткову відпустку у сумі 2389,20 грн., 6) стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача вихідну допомогу згідно зі ст. 44 КЗпП України в сумі 4061,57 грн., 7) стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача одноразову вихідну допомогу як особі, яка має вислугу більше 10 років в сумі 22338,64 грн., 8) стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача середній заробіток за весь час прострочення у його сплаті по день фактичного розрахунку у розмірі 238,92 грн. за кожний день затримки, 9) стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача понесені судові витрати, 10) зобов'язати відповідача 1 та відповідача 2 провести індексацію недоотриманих коштів відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці (вул. Федьковича, буд. 50, м. Львів, код ЄДРПОУ 08602508) на користь ОСОБА_2 одноразову вихідну допомогу як особі, яка має вислугу більше 10 років в сумі 26847,48 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок сім гривень сорок вісім копійок) грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із викладеними у вищевказаній постанові суду першої інстанції висновками, відповідач 1 подав апеляційну скаргу і просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм діючого законодавства, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні підтримує доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом встановлено, що позивач у період з 02.12.2006 року по 03.09.2015 року проходила службу в органах внутрішніх справ у відповідача 1. З 28.11.2008 року по 03.09.2015 року позивач перебувала на посаді старшого слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Ужгород УМВС. Разом з тим, позивач, згідно до наказу відповідача 1 за № 84 о/с від 15.12.2014 року, перебувала до 29.10.2015 року у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. У відповідності до наказу відповідача 1 за № 69 о/с від 03.09.2015 року, позивача було звільнено з органів внутрішніх справ України з постановкою на військовий облік за ст. 64 п. "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Так, у відповідності до наказу відповідача 2 за № 660 від 08.06.2015 року "Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці" було ліквідовано відповідача 1 та створено комісію з ліквідації відповідача 1. Відповідно до наказу № 741 від 22.06.2015 року "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції" усі посади лінійного відділу на ст. Ужгород відповідача 1 було скорочено. З метою реалізації вказаного наказу № 741 від 22.06.2015 року головою ліквідаційної комісії відповідача 1 було видано наказ № 43/ос від 03.07.2015 року "Про організаційно-штатні зміни в УМВС України на Львівській залізниці".

Згідно доручення відповідача 2 від 09.07.2015 року № 27108/Пк начальникам УМВС України в областях було доручено при комплектуванні введених наказом відповідача 2 від 22.06.2015 року №741 додаткових посад слідчих в територіальних підрозділах ГУМВС, УМВС та міськрайорганах забезпечити, у першу чергу, призначення тих працівників, які безпосередньо здійснювали досудове розслідування в кримінальних провадженнях, розпочатих ліквідованими слідчими відділами (відділеннями) УМВС України на залізницях. На виконання даного доручення відповідачем 1 було скеровано лист № 12/1875 від 21.07.2015 року до третьої особи з проханням повідомити про наявність введених додаткових посад слідчих (додаток). Також, відповідачем 1 скеровано листи до відповідача 2 за № 4/1844 від 15.07.2015 року та №4/1877 від 21.07.2015 року з проханням вирішити питання про подальше працевлаштування соціально захищених працівників (додаток). Зокрема, листом відповідача 2 від 28.07.2015 року № 6/1/1-6015 було повідомлено відповідача 1, що питання призначення та переміщення працівників належить до компетенції начальника відповідного територіального управління. Одночасно рекомендовано працівникам з питань щодо подальшого проходження служби особисто звертатись до підрозділів кадрового забезпечення територіального органу внутрішніх справ, де вони в подальшому бажають проходити службу (додаток).

Відповідно до наказу відповідача 2 за № 741 було скорочено всі посади Лінійного відділу (далі - ЛВ) на ст. Ужгород, без визначення правонаступника.

У відповідності до ч. 1 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Відтак, згідно до листа відповідача 1 від 03.07.2015 року за №4/1894 позивача було повідомлено про наступне вивільнення у відповідності до вимог ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України. Також, на засіданнях комісії з ліквідації відповідача 1, згідно Протоколу від 31.07.2015 року, за присутності керівників усіх лінійних відділів УМВС (в тому числі ЛВ на ст. Ужгород) доведено позицію відповідача 2 щодо самостійного працевлаштування працівників, у тому числі соціально-захищених та наголошено щодо обов'язковості проведення роз'яснювальної роботи з окремими категоріями працівників (додаток).

У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно до ст. 4 Закону України Про міліцію (чинного на час виникнення спірних правовідносин) правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Відповідно до Закону України від 25.03.92 р. № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон України № 2232-XII) військовослужбовці - це громадяни України, які проходять військову службу у складі Збройних Сил України та інших військових формувань.

Стаття 3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

При цьому згідно зі статтею 2 Закон України № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.

Згідно до листа Міністерства соціальної політики України від 24.07.2013 року № 774/13/84-13 зазначено, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.

Так, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" вказано, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад ОВС тощо).

Відтак, згідно до пункту 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114 (Положення №114), це Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки. До осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Так, виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ОВС здійснюється відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 року № 499, в якій немає положень аналогічних ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Порядок звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби визначений розділом VІІ Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

У відповідності до п. "г" ст. 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 року №499 (Інструкція №499) ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно до п. 1.3. Інструкції №499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

У відповідності до п. 1.6 Інструкції №499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

У відповідності до ч. 2 ст.19 Закону України Про відпустки жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів. Відтак, у відповідності до вимог ч. 2 ст.19 Закону України Про відпустки право на отримання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів виникає у жінки, яка працює.

Так, 02.07.2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію", пунктом 1 розділу XI прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що він набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування. Закон України "Про Національну поліцію" опубліковано 06.08.2015 року в газеті "Голос України". Пунктом 5 розділу прикінцевих та перехідних положень даного України "Про Національну поліцію" передбачено втрату чинності Закону України "Про міліцію", та передбачено повне припинення діяльності ОВС з їх подальшою ліквідацією.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідації територіальних органів МВС", Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про ліквідацію, як юридичних осіб публічного права, всіх територіальних органів МВС України.

Згідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.

У відповідності до 2.4.1 Інструкції №499 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах, затверджених додатком 29 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу".

Згідно до п. 2.4.2. Інструкції №499 обчислення вислуги років для виплати надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ проводиться підрозділами кадрового забезпечення (за матеріалами особової справи особи рядового чи начальницького складу). До вислуги років для виплати їм надбавки за вислугу років зараховуються періоди, які визначені пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей.

Відповідно до п. 2.7.8. Інструкції №499 виплата надбавки зберігається в разі звільнення осіб від служби через хворобу на підставі листків непрацездатності, особам, які відповідно до законодавства України перебувають у відпустках (чергових та додаткових, через хворобу) або тимчасово вибувають із збереженням за ними штатних посад за місцем проходження служби на короткострокові курси підготовки, перепідготовки та вдосконалення кваліфікації фахівців спеціального зв'язку, із збереженням грошового забезпечення, на стажування, а також у службові відрядження.

У відповідності до абз. 2 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (Постанова №393) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно до п. 11.14. Інструкції №499 індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МВС здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до п. 1.15. Інструкції №499 виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісяця з 20 до 25 числа за поточний місяць. Виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу підрозділів Державної служби охорони здійснюється щомісяця до 5 числа за минулий місяць.

Так, у відповідності до ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те , що позов підлягає задоволенню частково, а саме: в частині стягнення одноразової вихідної допомоги як особі, яка має вислугу більше 10 років в сумі 26847,48 грн., а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 року у справі № 807/2208/15 без змін.

Ухвала набирає законної з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Довга судді З. М. Матковська І. І. Запотічний

Повний текст виготовлено 25.05.2017