Рішення

від 22.07.2010 по справі 18/188/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.10 Справа № 18/188/10

Суддя Носівець В.В.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Консалтинг-Груп» , (69054, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152 «В» )

до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, (69095, АДРЕСА_1)

про стягнення 1 705,14 грн. основного боргу, 161,79 грн. пені, 23,96 грн. річних відсотків та 71,02 грн. втрат від інфляції грошових коштів

суддя Носівець В.В.

За участю представників:

від позивача -ОСОБА_2, довіреність б/н від 24.06.2010 р., паспорт серія СЮ 060700 від 20.11.2007 р.

від відповідача -не з'явився

01.07.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Консалтинг-Груп» (ТОВ «Агро-Консалтинг-Груп» ) з позовною заявою до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1І.) про стягнення 1 961,91 грн., в тому числі 1 705,14 грн. основного боргу за договором оренди № 36/09 від 01.09.2009 р., 71,02 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 23,96 грн. 3 % річних та 161,79 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.07.2010 р. порушено провадження у справі № 18/188/10, судове засідання призначено на 22.07.2010 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 22.07.2010 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, за погодженням з представником позивача, вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 22.07.2010 р. не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд не попереджав.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. «Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 58 ГК України та розділу ІІІ Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Отже, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 18/188/10 відповідач повідомлявся належним чином ухвалою суду по даній справі від 01.07.2010 р., яка направлялася за належною юридичною адресою відповідача, що підтверджується даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серія АД № 527801станом на 20.07.2010 р.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 18/188/10.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст.ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України і полягають в тому, що 01.09.2009 р. сторонами у справі був укладений договір оренди № 36/09, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме, відповідно з технічним паспортом, виготовленим ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 16.01.2007 р., реєстраційний № 10858245: нежитлове приміщення № 165, площею 11,1 кв.м., яке розташоване на другому поверсі, в окремо розташованій будівлі за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152 «В» , яка є власністю позивача і відноситься до нежитлового фонду, та зобов'язався сплачувати позивачу орендну плату і комунальні платежі. Нежитлове приміщення було передано згідно акту прийому-передачі від 01.09.2009 р. Відповідно до п.п. 3.3, 3.5, 3.6 договору орендна плата та платежі за комунальні послуги у повному обсязі перераховуються відповідачем на розрахунковий рахунок позивача щомісячно на підставі рахунків, які відповідач, на пізніше 28 числа (включно) поточного місяця оренди, зобов'язаний отримати від позивача. Відповідач повинен відшкодовувати позивачу витрати на комунальні послуги, що розподіляються пропорційно орендованій площі. Відшкодування здійснюються відповідачем щомісячно на підставі рахунків позивача. Відповідач зобов'язаний до 5 числа (включно) місяця, наступного затим, що підлягає оплаті, у повному обсязі перерахувати на розрахунковий рахунок позивача орендну плату та комунальні послуги. За період з вересня по грудень 2009 року відповідачу, відповідно до підписаних сторонами актів здачі-прийняття виконаних робіт та виставлених рахунків і довідок-розрахунків, була нарахована орендна плата та плата за комунальні послуги в сумі 3 145,39 грн. Відповідачем за вказаний період, враховуючи переплату за минулий період, були оплачені виставлені позивачем рахунки за вересень і жовтень 2009 року. Неоплаченими залишилися рахунки на оплату орендної плати та комунальних послуг за листопад і грудень 209 року на суму 1 705,14 грн. Отже, відповідач зобов'язання зі сплати орендної плати та комунальних послуг належним чином та у визначені договором строки не виконав, у зв'язку із чим за ним рахується заборгованість в сумі 1 705,14 грн. Згідно з п. 3.7 договору сторони узгодили, що орендна плата та платежі за комунальні послуги, перераховані відповідачем несвоєчасно або не у повному обсязі, стягуються з відповідача з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення сплати орендної плати та комунальних послуг, включаючи день оплати. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ФОП ОСОБА_1 1 705,14 грн. основного боргу, 71,02 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 23,96 грн. 3 % річних та 161,79 грн. пені. .

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2009 р. ТОВ «Агро-Консалтинг-Груп» (позивачем у справі) та ФОП ОСОБА_1 (відповідачем у справі) був укладений Договір оренди № 36/09 (далі за текстом -Договір).

За умовами Договору позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме, відповідно з технічним паспортом, виготовленим ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 16.01.2007 р., реєстраційний № 10858245: нежитлове приміщення № 165, площею 11,1 кв.м., яке розташоване на другому поверсі, в окремо розташованій будівлі за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152 «В» , яка є власністю позивача і відноситься до нежитлового фонду, та зобов'язався сплачувати позивачу орендну плату та комунальні платежі.

Згідно з п. 1.3 Договору майно передавалося в оренду з цільовим призначенням під розміщення офісу.

Орендоване приміщення є власністю позивача на підставі договору купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна, що підлягає продажу шляхом викупу, № 1085 від 27.12.2006 р., посвідченого нотаріально 27.12.2006 р., та зареєстроване за ним на праві власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 3413899 від 27.12.2006 р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13592344 від 16.02.2007 р.

Відповідно до п. 2.1 Договору відповідач вступає у строкове, платне користування майном з дати підписання сторонами Договору та підписання акту приймання-передачі майна (додаток № 3 до Договору).

Факт передачі в відповідачу оренду нежитлового приміщення № 165 загальною площею 11,1 кв.м., яке розташоване на другому поверсі, в окремо розташованій будівлі за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152 «В» , підтверджується актом приймання-передачі від 01.09.2009 р., який підписано і скріплено печатками позивача і відповідача, відповідно до якого майно 01.09.2009 р. передано в належному стані, без зауважень і претензій.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати без урахування комунальних послуг за користування майном, зазначеним в п. 1.1 Договру, складає 666,00 грн. в місяць (в тому числі ПДВ), виходячи з вартості оренди 1 кв.м. майна 60,00 грн. (в тому числі ПДВ). Розмір орендної плати розраховуються в порядку, визначеному розділом 12 Договору, шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Згідно з п. 12.1 Договору коригування розміру орендної плати на індекс інфляції, відповідно до п. 3.2 Договору, здійснюється за відповідною письмовою заявою позивача. письмова заява про коригування розміру орендної плати на індекс інфляції надсилається позивачем на адресу відповідача, зазначену в Договорі.

У відповідності до п.п. 3.3, 3.5, 3.6 договору орендна плата та платежі за комунальні послуги у повному обсязі перераховуються відповідачем на розрахунковий рахунок позивача щомісячно на підставі рахунків, які відповідач, на пізніше 28 числа (включно) поточного місяця оренди, зобов'язаний отримати від позивача. Відповідач повинен відшкодовувати позивачу витрати на комунальні послуги, що розподіляються пропорційно орендованій площі. Відшкодування здійснюються відповідачем щомісячно на підставі рахунків позивача. Відповідач зобов'язаний до 5 числа (включно) місяця, наступного затим, що підлягає оплаті, у повному обсязі перерахувати на розрахунковий рахунок позивача орендну плату та комунальні послуги.

Відповідно до п. 5.2 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та платежі за комунальні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору за період з вересня по грудень 2009 року позивачем надані відповідачу послуги по орендні не житлового приміщення на загальну суму 3 145,39 грн., що включає в себе орендну плату та плату за комунальні платежі. Факт надання цих послуг підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття виконаних робіт за спірний період, а саме:

- № 379 від 30.09.2009 р. на суму 721,73 грн. з ПДВ;

- № 430 від 31.10.2009 р. на суму 718,52 грн. з ПДВ;

- № 476 від 30.11.2009 р. на суму 793,25 грн. з ПДВ;

- № 522 від 31.12.2009 р. на суму 911,89 грн. з ПДВ.

Зазначені акти здачі-прийняття виконаних робіт узгоджені сторонами, мають підписи уповноважених осіб та скріплені печатками позивача і відповідача, та згідно яких надані послуги прийняті відповідачем без жодних зауважень та претензій. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії -залучені до матеріалів справи).

На підставі вище вказаних актів здачі-прийняття виконаних робіт за спірний період позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату орендної плати та комунальних послуг та довідки-розрахунки розподілення витрат на комунальні послуги на загальну суму 3 145,39 грн.

Відповідачем вказані рахунки на оплату орендних та комунальних платежів були сплачені частково, а саме 29.09.2009 р. відповідачем було сплачено 55,73 грн. та 02.11.2009 р. - 718,52 грн. Зазначене підтверджується відповідними банківськими виписками.

Крім того, згідно наданих позивачем в судовому засіданні пояснень, за попередній період за відповідачем рахувалася переплата по орендним та комунальним платежам в сумі 666,00 грн.

Відповідно до п. 3.4 Договору зайво перерахована сума орендної плати та витрат на комунальні послуги, що надійшла від відповідача, підлягає заліку в рахунок наступних орендних платежів.

Керуючись вказаною нормою Договору, грошові кошти в сумі 666,00 грн. були зараховані позивачем в рахунок оплати орендної плати та комунальних платежів за вересень 2009 року.

Таким чином, у повному обсязі є оплаченими виставлені позивачем рахунки за вересень і жовтень 2009 року. Неоплаченими залишилися рахунки на оплату орендної плати та комунальних послуг за листопад і грудень 2009 року на суму 1 705,14 грн.

Отже, в порушення умов Договору відповідач орендну плату та плату за комунальні послуги за спірний період у повному обсязі позивачу не оплатив.

05.01.2010 р. позивачем на адресу відповідача листом за вих. № 1 були направлені рахунки № 476 від 26.11.2009 р. та № 522 від 23.12.2009 р., довідки-розрахунки комунальних послуг та акти здачі-прийняття виконаних робіт за листопад -грудень 2009 року, з вимогою погасити заборгованість в сумі 1 705,14 грн.

02.02.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 05 про погашення заборгованості по орендній платі та комунальним платежам за листопад -грудень 2009 року сумі 1 705,14 грн.

Відповідачем вказані листи залишені без відповіді та задоволення.

Станом на час вирішення спору в судовому засіданні заборгованість відповідача перед позивачем за Договором оренди № 36/09 від 01.09.2009 р. склала 1 705,14 грн.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідачем плата за користування орендованим майном та комунальні платежі, передбачені Договором № 36/09 від 01.09.2009 р., у строки та обсязі, обумовлені сторонами, не здійснені.

Отже, відповідач порушив взяті на себе, згідно п.п. 1.1, 3.5, 5.2 Договору № 36/09 від 01.09.2009 р., зобов'язання та вимоги чинного законодавства.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 10.1 встановлено, що Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2009 р. (включно).

Таким чином, зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати та комунальних платежів, обумовлених Договором, не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату орендної плати та комунальних платежів у повному обсязі не довів.

Факт наявності заборгованості відповідача перед ТОВ «Агро-Консалтинг-Груп» у розмірі 1 705,14 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 705,14 грн. основного боргу пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 3.7 Договору, який передбачає, що орендна плата та платежі за комунальні послуги, перераховані відповідачем несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягають індексації згідно діючому законодавству України та стягуються з відповідача з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення сплати орендної плати та комунальних послуг, включаючи день оплати.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за прострочення оплати орендних та комунальних платежів по рахунку № 476 від 26.11.2009 р. за період з 07.12.2009 р. по 07.06.2010 р. складає 81,53 грн., сума пені за прострочення оплати орендних та комунальних платежів по рахунку № 522 від 23.12.2009 р. за період з 06.01.2010 р. по 11.06.2010 р. складає 80,26 грн.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок пені за прострочення оплати орендних та комунальних платежів по рахунку № 476 від 26.11.2009 р. позивачем виконано не вірно, оскільки в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України пеня розрахована за період, що перевищує шість місяців (кількість днів прострочення 183, замість правильного 182 дня).

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені по рахунку № 476 від 26.11.2009 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково в сумі 81,09 грн. за період з 07.12.2009 р. по 06.06.2010 р., по рахунку № 522 від 23.12.2009 р. вимога про стягнення 80,26 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю. В частині стягнення 0,44 грн. пені судом відмовляється в задоволенні позову.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься стягнення втрат від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з грудня 2009 року по травень 2010 року, згідно розрахунку позивача, становить 71,02 грн., а сума 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 07.12.2009 р. по 11.06.2010 р., згідно розрахунку позивача, складає 23,96 грн.

Надані розрахунки судом перевірені та в частині розрахунку 3 % річних розрахунок визнаний обґрунтованим. Отже, вимога про стягнення з відповідача 23,96 грн. 3 % річних задовольняється судом.

Стосовно розрахунку втрат від інфляції грошових коштів суд зазначає, що в цій частині розрахунок позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 р. Стягненню з відповідача за невиконання грошових зобов'язань по рахунку № 476 від 26.11.2009 р. підлягає 36,98 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з грудня 2009 року по травень 2010 року, а за невиконання грошових зобов'язань по рахунку № 522 від 23.12.2009 р. стягненню з відповідача підлягає 33,99 грн. за період з січня 2010 року по травень 2010 року. Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання грошових зобов'язань по рахунку № 522 від 23.12.2009 р. заявлено до стягнення 33,74 грн. втрат від інфляції грошових коштів, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів підлягає задоволенню частково в сумі 70,72 грн. В частині стягнення 0,30 грн. втрат від інфляції грошових коштів -суд відмовляє в задоволені позовних вимог, з огляду на вище викладене.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі та належного виконання зобов'язань за Договором суду не надав.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 1 705,14 грн. основного боргу, 23,96 грн. 3 % відсотків річних, 161,35 грн. пені та 70,72 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 525, 526, 549, 599, 611, 625, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (69095, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити невідомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Консалтинг-Груп» , (69054, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152 «В» , код ЄДРПОУ 31398324, р/р № 26003050190001 в АКБ «Індустріалбанк» , МФО 313849) 1 705 грн. 14 коп. основного боргу за листопад і грудень 2009 року, 161 грн. 35 коп. пені, 23 грн. 96 коп. 3 % річних, 70 грн. 72 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 101 грн. 96 коп. державного мита та 235 грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову -відмовити.

Суддя В.В.Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України « 30» липня 2010 р.