Ухвала

від 24.05.2017 по справі 923/464/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

24 травня 2017 року Справа 923/464/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНАТОР-ЛЮКС" м.Херсон код ЄДРПОУ 39151503

до Відповідача-1: : Комунального підприємства "Лазурне" Лазурненської селищної ради

смт. Лазурне Скадовського р-ну Херсонської обл. код ЄДРПОУ 39475463

Відповідача-2 : фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт. Лазурне Скадовського р-ну Херсонської обл.,

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору : - Лазурненська селищна рада смт. Лазурне Скадовського р-ну Херсонської обл., код ЄДРПОУ 04526457

про визнання припиненим договору оренди землі від 02.04.2008р. та визнання за позивачем права користування земельною ділянкою

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду з позовом до Комунального підприємства "ЛАЗУРНЕ" Лазурненської селищної ради, ФОП ОСОБА_2, третя особа - Лазурненська селищна рада Скадовського району Херсонської області про припинення договору оренди землі та визнання за Позивачем права користування землею, Позивач у встановленому порядку подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову з огляду на наступне.

Відповідно до Договору суборенди позивач отримав право користування будівлями та спорудами, визначеним цим договором.

Будівлі та споруди, що належать Лазурненській селищній раді Скадовського району, розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 6524755500:01:063:0159, яка також належить Лазурненській селищній раді Скадовського району Херсонської області (далі - Земельна ділянка) (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 9532838 від 23.04.2015р).

Предметом позову є припинення договору оренди землі та визнання за Позивачем права користування Земельною ділянкою для здійснення підприємницької діяльності на базі найманих будівель та споруд.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України вжиття заходів забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Господарський суд має право вжити, передбачені статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, заходи до забезпечення позову, у тому числі, за заявою сторони, яка подала позов.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як зазначено в пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (пункт 3 постанови Пленуму).

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.

Частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

На теперішній час внесення запису про право користування, постійного користування або права оренди (суборенди) земельної ділянки інших осіб до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно унеможливить виконання рішення у даній справі в частині визнання за Позивачем права користування земельною ділянкою, з огляду на те, що таке право підлягає реєстрації, адже наявність вже зареєстрованих речових прав на нерухоме майно є безумовною підставою для відмови в державній реєстрації права користування земельною ділянкою за Позивачем.

Також, вчинення з боку будь-яких осіб перешкод у здійсненні господарської діяльності позивача, пов'язаної з користуванням будівлями та спорудами, які розміщені на Земельній ділянці, до вирішення питання про внесення запису про право користування, а відтак і виникнення у Позивача права користування земельною ділянкою, буде мати невідновлювальні негативні наслідки для господарської діяльності Позивача, що є явним порушенням його майнових прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, оцінюючи ймовірність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову та наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, господарський суд враховує таке.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (п.1 постанови пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Пленуму Вищого господарського суду України №2 від 16.01.2013р., №6 від 10.07.2014р.).

Як зазначено у позовній заяві, рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 01.02.2013р. у справі № 2119/3870/12 визнано за Лазурненською селищною радою Скадовського району Херсонської області право комунальної власності на павільйон Гастрономія загальною площею 85,3 кв. м., овочевий павільйон та ряди для торгівлі продтоварами площею 445,1 кв. м., ряди для торгівлі промисловими товарами площею 1426,1 кв. м. по вул. Торговій на території літнього ринку Комфорт в смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області.

Право власності зареєстровано за Лазурненською селищною радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 6547313 від 28.07.2014р.)

Майно, на яке визнано право власності за Лазурненською селищною радою, розташоване на земельній ділянці за кадастровим номером 6524755500:01:063:0159. ,

На теперішній час Лазурненській селищній раді Скадовського р-ну Херсонської області на праві власності належать 100 % нежитлових приміщень, розташованих на зазначеній земельній ділянці.

Відповідно до договору оренди комунального майна територіальної громади смт. Лазурне від 28.05.2015р. Лазурненська селищна рада, як Орендодавець, передала, а Комунальне підприємство Лазурне , як Орендар, прийняло в строкове платне користування Будівлі та споруди.

Рішенням №839 від 28.05.2015р. Лазурненської селищної ради Комунальному підприємству Лазурне надано право передати Будівлі та споруди в суборенду.

01.10.2015р. між Комунальним підприємством Лазурне та Товариством з обмеженою відповідальністю Донатор-Люкс було укладено договір суборенди нерухомого майна, що належить до комунальної власності (далі - Договір суборенди). За умовами зазначеного договору Позивач ТОВ Донатор-Люкс прийняв Будівлі та споруди в строкове платне користування.

Будівлі та споруди, прийняті позивачем у суборенду, розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 6524755500:01:063:0159, яка належить Лазурненській селищній раді Скадовського району Херсонської області .

За змістом статті 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачу надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві, а у разі, коли розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Передбачене статтею 796 Цивільного кодексу України право користування наймача земельною ділянкою виникає з договору найму будівлі у межах правовідносин з наймодавцем; наймач не набуває статусу суб'єкта земельних відносин в розумінні Земельного кодексу України, однак, має право на використання земельної ділянки відповідно до договору найму будівель та споруд.

В той же час, Договором суборенди не врегульовано питання про право користування Позивача Земельною ділянкою.

Враховуючи вищевказане, беручи до уваги вимоги ст. 796 ЦК України, у Позивача внаслідок найму Будівель та споруд виникло право на користування земельною ділянкою на якій розташовані наймані ним Будівлі та споруди.

Правове обґрунтування для звернення Позивача до суду.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст. 15 Цивільного кодексу України право на звернення до господарського суду з позовом процесуальний закон пов'язує з наявністю суб'єктивного матеріального права та інтересу, що порушуються або не визнаються, та на захист яких подано позов. За наявності такого права та інтересу спір підлягає розгляду судом по суті, а порушене право підлягає захисту. Водночас відсутність права та охоронюваного законом інтересу у заявника або недоведеність факту його порушення є підставою для відмови в позову.

При укладенні Договору суборенди Позивач розраховував на можливість здійснення господарської діяльності на базі орендованого комунального майна, що безпосередньо пов'язана з користуванням земельної ділянкою, необхідною для обслуговування такого майна.

Враховуючи вищевказане, беручи до уваги вимоги ст. 796 ЦК України, та наявне, відповідно до її приписів, право у Позивача на користування земельною ділянкою на якій розташовані наймані ним Будівлі та споруди, обраний Позивачем спосіб захисту є адекватним змісту порушеного права та дає можливість захистити права Позивача.

Відтак, позивач є суборендарем та законним користувачем комунального майна згідно договору суборенди .

При цьому внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-яких інших відомостей про реєстрацію інших речових прав автоматично припинить право суборенди позивача. Вказане унеможливить подальше користування Позивачем комунальним майном, що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 6524755500:01:063:0159 та є об'єктом договору суборенди від 01.10.2015р. укладеним між Комунальним підприємством Лазурне та Товариством з обмеженою відповідальністю Донатор-Люкс .

Крім того, після можливого внесення до Державного реєстру відомостей про реєстрацію інших прав оренди, вказана земельна ділянка, на якій знаходяться комунальне майно, згідно договору суборенди від 01.10.2015р. може бути передана у власність або користування іншим особам, що цілком обґрунтовано може призвести до повної втрати Позивачем права на користування як орендованим майном так і земельною ділянкою.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють забезпеченню існуючого положення між сторонами до винесення судового акту. Правова позиція Вищого господарського суду України з приводу окремих питань застосування судами забезпечення позову викладена у Постанові Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", згідно якого умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількості або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки вимога про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд прийшов до висновку, що припущення позивача є достатньо обґрунтованими, а невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити та зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому суд зазначає, що заявлені заходи забезпечення позову жодним чином не вплинуть на права та інтереси інших осіб, адже на теперішній час відсутні будь-які визнані речові права, окрім вже зареєстрованих в державному реєстрі речових прав, у інших осіб на земельну ділянку за кадастровим номером 6524755500:01:063:0159, яка належить Лазурненській селищній раді Скадовського району Херсонської області.

В той же час застосування таких заходів гарантуватиме виконання рішення суду у даній справі, у випадку задоволення позовних вимог, та унеможливить порушення майнових прав чи охоронюваних законом інтересів Позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Заборонити суб'єктам реєстраційних дій, в тому числі але не виключно: державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з нерухомим майном, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією права користування та/або постійного користування та/або права оренди (суборенди), їх припиненням, відміною, скасуванням та вносити відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відношенні земельної ділянки за кадастровим номером 6524755500:01:063:0159, яка належить Лазурненській селищній раді Скадовського району Херсонської області.

2. Заборонити будь-яким особам здійснювати будь-які перешкоди у здійсненні господарської діяльності позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Донатор-Люкс м.Херсон код ЄДРПОУ 39151503, пов'язаної з користуванням будівлями та спорудами, які розміщені на земельній ділянці за кадастровим номером 6524755500:01:063:0159 та є об'єктом договору суборенди від 01.10.2015р. укладеним між Комунальним підприємством Лазурне та Товариством з обмеженою відповідальністю Донатор-Люкс .

3. Ухвала підлягає негайному виконанню.

4. Оригінал ухвали із гербовою печаткою направити для виконання Державному реєстратору Комунального підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради.

5. Копію даної ухвали направитисторонам у справі

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття з 24.05.2017р., відповідно до ст.115 ГПК України є обов'язковою на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"

Строк пред'явлення ухвали до виконання - протягом трьох років з дня її прийняття.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Т.Г. Пінтеліна