Постанова

від 22.05.2017 по справі 910/21050/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа№ 910/21050/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Луговець Л.А., довіреність № б/н від 01.09.20;16

від відповідача - Ковтонюк Ю.А., довіреність № б/н від 03.03.2017 та Лях К.М., довіреність № Ц/3-04/322-16 від 09.12.2016;

від прокуратури міста Києва - Чумаченко А.А., посвідчення №035414 від 01.09.2015,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас - Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі №910/21050/16 (суддя Чебикіна С.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас - Україна" до публічного акціонерного товариства "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 5 325 775, 00 доларів США, що еквівалентно 147 630 483,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування збитків, у розмірі 5 325 775, 00 доларів США, що еквівалентно 147 630 483,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі №910/21050/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі виходив з недоведеності позивачем причинного зв'язку між діями відповідача та невиконанням позивачем взятих на себе зобов'язань перед ТОВ "Ballaugh Management".

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі №910/21050/16 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що внаслідок невиконання відповідачем у даній справі взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару, ТОВ "Ністас-Україна" не змогло виконати власні грошові зобов'язання перед ТОВ "Ballaugh Management", внаслідок чого до нього було застосовано штрафні санкції і, у зв'язку зі сплатою яких він поніс відповідні збитки на суму 5 325 775, 00 доларів США.

Крім цього, скаржник вказує, що ним до суду першої інстанції жодної заяви про зменшення розміру позовних вимог не подавалося, а тому відповідно місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку щодо прийняття такої заяви до розгляду.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 22.05.2017 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представники відповідача та прокуратури в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) 07.03.2007 року було укладено договір поставки № ЦХП-07-00207-01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно специфікації до даного договору, що є невід'ємною його частиною.

Загальна сума договору на момент його підписання складала 43 119 996,86 грн. з ПДВ (п. 4.6 договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 43 119 996,86 грн.

Умови та терміни постачання були визначені сторонами у розділі 5 укладеного сторонами договору поставки.

Сторони домовились, що поставка продукції буде проводитися постачальником партіями в 10-ти денний термін тільки після отримання письмової рознарядки покупця з зазначенням вантажоодержувача, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому продукції. Постачальник протягом двох робочих днів з моменту відвантаження партії продукції надає покупцю наступну інформацію: станцію (місце) призначення, номера транспортних засобів (вагону, автомобілю), кількість продукції у транспортному засобі. Датою поставки продукції вважається дата підписання постачальником та покупцем акту прийому-передачі в пункті призначення згідно з пунктом 5.1 договору.

Згідно пункту 6.5 договору поставки оплата за кожну партію поставленої продукції проводиться покупцем протягом 45 банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію.

Терміни оплати можуть бути збільшені за письмовою згодою сторін (пункт 6.7).

Згідно з пунктом 6.8 договору остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується постачальником та покупцем раз на місяць.

Враховуючи проведений частковий розрахунок на суму 28 801 997,46 грн., у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 14 227 999,40 грн.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі № 17/281-17/128, яке набрало законної сили, та яким було вирішено стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" 14 317 429,40 грн. основного боргу, 1 692 215,79 грн. пені, 1 045 394,82 грн. 3% річних від суми заборгованості, 5 758 548,80 грн. інфляційних втрат, 25 494,90 грн. державного мита, 117,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначені вище обставини в силу приписів ст. 35 ГПК України є преюдиціальними та не потребують повторного доведення.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі №17/281-17/128 25.07.2011 р. було видано відповідний наказ.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 29108352 від 06.10.2011 р. було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. № 17/281-17/128.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 23.11.2012 р. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 29108352, враховуючи списання з боржника заборгованості в сумі 22 839 201, 69 грн. на рахунок стягувача.

Також, 28.01.2008 року між ТОВ "Ballaugh Management" (продавець) та ТОВ "Ністас-Україна" (покупець) було укладено контракт на поставку продукції № 28-01.08.

Відповідно до 1.1 контракту на поставку продукції № 28-01.08 продавець зобов'язувався поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію - шпала дерев'яна залізнична не просочена, в асортименті, обсягах і за цінами, вказаними в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною даного контракту.

Відповідно до п. 2.2 контракту на поставку продукції № 28-01.08 загальна сума контракту на момент його укладення склала 5 852 500,00 доларів США з нульовою ставкою ПДВ і змінюється у відповідності до п. 2.3 даного контракту.

Оплата за поставку товару проводиться в наступному порядку: за першу партію продукції оплата повинна бути здійснена з 01 лютого 2008 року до 14 лютого 2008 року; за другу партію продукції з 15 квітня 2008 року по 25 квітня 2008 року (п. 2.5 контракту на поставку продукції № 28-01.08).

Відповідно до п. 3.2 контракту на поставку продукції № 28-01.08 поставка здійснюється продавцем партіями впродовж місяця з моменту виконання покупцем п. 2.5. договору.

ТОВ "Ністас-Україна" надіслало лист до ТОВ "Ballaugh Management", в якому повідомило про неможливість здійснення оплати за першу партію продукції, у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків перед ТОВ "Ністас-Україна" - ДП "Укрзалізничпостач". В цьому ж листі ТОВ "Ністас-Україна" просило відстрочити виконання свого зобов'язання щодо оплати продукції на один місяць.

Листом від 27.02.2008 р. ТОВ "Ballaugh Management" продовжило строк для виконання п. 2.5. контракту на поставку продукції № 28-01.08 до 27.03.2008 р.

Проте, ТОВ "Ністас-Україна" так і не було проведено оплату до 27.03.2008 р. на виконання умов контракту на поставку продукції № 28-01.08

ТОВ "Ballaugh Management" 31.03.2008 р. звернулось до ТОВ "Ністас-Україна" з листом №46 в якому зазначило, що оскільки ТОВ "Ністас-Україна" було порушено умови Контракту на поставку продукції № 28-01.08, то ТОВ "Ballaugh Management" почало нараховувати штрафні санкції у відповідності до умов контракту на поставку продукції № 28-01.08.

З огляду на вищезазначене ТОВ "Ністас-Україна" було нараховано пеню в сумі 5 325 775,00 доларів США за шість місяців починаючи з дати прострочення виконання відповідного зобов'язання - 28.03.2008 р. по 28.09.2008 р.

Між ТОВ "Техно-класик" та ТОВ "Ballaugh Management" 30.03.2009 р. було укладено договір відступлення права вимоги № 30.03, відповідно до умов якого керуючись ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України, цедент (ТОВ "Ballaugh Management") відступає цесіонарієві (ТОВ "Техно-класик") право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за контрактом № 28-01.08 від 28.01.2008 р., укладеним між цедентом і ТОВ "Ністас-Україна" (боржник) (п. 1 договору відступлення).

Згідно з п. 2 за договором відступлення цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання обов'язку щодо сплати неустойки, інфляційних втрат та 3% річних за порушення виконання зобов'язань за контрактом на поставку продукції № 28-01.08 в частині штрафу в розмірі 5 325 775,00 доларів США.

Повідомленням про відступлення права вимоги від 31.04.2009 р. ТОВ "Ballaugh Management" повідомило ТОВ "Ністас-Україна" про відступлення права вимоги від "Ballaugh Management" до ТОВ "Техно-класик" за контрактом на поставку продукції № 28-01.08 в розмірі 5 325 775, 00 доларів США.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. у справі № 53/30, яким було вирішено стягнути з ТОВ "Ністас-Україна" на користь ТОВ "Техно-класик" пеню в розмірі 5 325 775, 00 доларів США, 3 225, 00 доларів США державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Між ТОВ "Техно-Класик" (кредитор) та ТОВ "Ністас-Україна" (боржник) 17.05.2012 р. було укладено мирову угоду, предметом якої визначено сплату боржником кредитору штрафних санкцій за невиконання умов договору поставки № 28-01.08 від 28.01.2008 р. та витрат пов'язаних із судовим розглядом справи № 53/30.

Відповідно до п. 3 мирової угоди її сторони домовились, що розрахунок за нею буде здійснено продукцією боржника не пізніше 31.12.2013 р.

На виконання досягнутих між ТОВ "Техно-Класик" та ТОВ "Ністас-Україна" домовленостей, останнє на підставі акту приймання-передачі № 1 від 05.06.2012 р. передало ТОВ "Техно-Класик" продукцію на суму 22 675 000, 00 грн. та на підставі акту приймання-передачі № 2 від 25.02.2013 р. передало продукцію на суму 19 894 920, 00 грн. Вказані вище обставини встановлені також рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2013 р. у справі №910/10678/13, яке набрало законної сили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі №53/30 було затверджену вищевказану мирову угоду.

ТОВ "Ністас-Україна" 11.12.2015 року направило лист ТОВ "Техно-Класик" №11.12/03, у якому просило зарахувати переданий товар, відповідно до актів приймання-передачі № 1 від 05.06.2012 р. на суму 22 675 000, 00 грн. та № 2 від 25.02.2013 р. на суму 19 894 920, 00 грн., в рахунок погашення боргу за мировою угодою від 17.05.2012 р., затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі №53/30.

Листом від 18.12.2015 року ТОВ "Техно-Класик" повідомило ТОВ "Ністас-Україна", що зараховує переданий товар відповідно до актів приймання-передачі № 1 від 05.06.2012 р. на суму 22 675 000, 00 грн. та № 2 від 25.02.2013 р. на суму 19 894 920, 00 грн., в рахунок погашення боргу за мировою угодою від 17.05.2012 р., затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі №53/30.

Позивач вважає, що внаслідок невиконання відповідачем у даній справі взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару, ТОВ "Ністас-Україна" не змогло виконати власні грошові зобов'язання перед ТОВ "Ballaugh Management", внаслідок чого до нього було застосовано штрафні санкції і, у зв'язку зі сплатою яких він поніс відповідні збитки на суму 5 325 775, 00 доларів США.

Щодо заперечень апелянта проти заяви про зменшення розміру позовних вимог до 4 000,00 доларів США, слід зазначити наступне.

Так, апелянт вказує, що ним до суду першої інстанції жодної заяви про зменшення розміру позовних вимог не подавалося, а тому відповідно місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку щодо прийняття такої заяви до розгляду.

За доводами скаржника, підпис у вказаній заяві від імені директора товариства позивача належить іншій особі, а відтиск печатки зроблено не печаткою ТОВ "Ністас-Україна".

Колегія суддів вважає, що оскільки представник позивача у судове засідання 16.02.2017 не прибув та станом на час прийняття рішення не заперечив проти подання вказаної заяви, місцевий господарський суд був позбавлений можливості встановити самостійно спірні обставини.

Надана апелянтом письмова відповідь Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про те, що ТОВ "Ністас-Україна" не зверталося за поверненням частини судового збору не може свідчити про те, що відповідач не подавав до суду першої інстанції заяви про зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на викладене, та враховуючи, що наведені в позові доводи про наявність збитків є необґрунтованими, рішенням у задоволенні позову відмовлено, посилання апелянта на неправомірність прийняття судом першої інстанції до розгляду заяви про зменшення позовних вимог підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення бути не можуть.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Колегія суддів зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

У даному випадку є відсутнім безпосередній та безумовний причинний зв'язок між діями відповідача та невиконанням позивачем взятих на себе зобов'язань перед ТОВ "Ballaugh Management", оскільки неналежне виконання зобов'язань одним контрагентом суб'єкта підприємницької діяльності не може бути єдиною та безумовною причиною невиконання своїх зобов'язань перед іншим контрагентом.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 15 квітня 2014 року у справі № 910/10678/13.

Позивач, укладаючи договір поставки з відповідачем та поставляючи на його виконання відповідну продукцію, мав право розраховувати на те, що така продукція буде оплачена, а відповідна частина отриманого доходу зможе бути спрямована для задоволення власних господарських потреб, в тому числі для розрахунків зі своїми контрагентами.

Проте, очікування позивача на отримання доходу не свідчать про безумовний причинно-наслідковий зв'язок між обставинами невиконання відповідачем грошового зобов'язання та невиконанням позивачем взятих на себе зобов'язань перед ТОВ "Ballaugh Management", адже підприємництво є самостійною господарською діяльністю на власний ризик.

Так, позивач беручи на себе певні грошові зобов'язання мав виходити з реальної можливості їх виконання, незалежно від виконання чи невиконання третіми особами, які не є стороною таких відносин, у майбутньому своїх зобов'язань перед позивачем.

В свою чергу, вимагаючи відшкодування збитків, в сумі застосованих контрагентом до позивача санкцій, останній повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на те, що він виконає взяті на себе грошові зобов'язання; при цьому, довести, що протиправні дії відповідача є причиною, а невиконання позивачем перед його контрагентом грошових зобов'язань, - наслідком такої протиправної поведінки відповідача.

Також, позивачем не доведено, що у випадку своєчасного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, отримані кошти були б спрямовані ТОВ "Ністас-Україна" виключно на погашення заборгованості перед ТОВ "Ballaugh Management".

Таким чином, умови покладення відповідальності на відповідача, як то наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки, відсутні.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, слід зазначити наступне.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що судом було встановлено відсутність порушення відповідачем прав позивача, тому у задоволенні позову відмовлено саме з підстав його необґрунтованості, без застосування при цьому позовної давності до даних вимог.

Стосовно доводів апелянта про неправомірність розгляду справи судом першої інстанції за відсутності його представника, слід зазначити наступне.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, чи клопотання цих осіб про відкладення розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зважаючи на те, що позивач був повідомлений про дату та час судового засідання, неявка його представників не перешкоджала всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судом першої інстанції було розглянуто справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом враховується, що позивач мав достатньо часу протягом всього розгляду справи надати свої додаткові пояснення чи докази до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, доводи апелянта у вказаній частині відхиляються апеляційним судом за необґрунтованістю.

Таким чином, відмова місцевого господарського суду у задоволенні позову є обґрунтованою, а доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та відповідно підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення бути не можуть.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас - Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі №910/21050/16 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи №910/21050/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко