Постанова

від 16.03.2018 по справі 910/21050/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/21050/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна"

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України

у складі колегії суддів: Бакуліної С.В. - головуючий, Ходаківської І.П., Данилової М.В.

від 22.08.2017 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця",

за участю Прокуратури міста Києва,

про стягнення збитків в розмірі 5 325 775,00 доларів США, що в еквіваленті становить 147 630 483,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" про відшкодування збитків у розмірі 5 325 775,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день подання позову становило 147 630 483,00 грн.

Позовні вимоги неодноразово уточнялись. В останній заяві про зменшення позовних вимог, яка була подана позивачем до Господарського суду міста Києва 16.02.2017 року, позивач просив відшкодувати збитки у розмірі 4 000,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день подання позову складало 108 760,00 грн. Зазначена заява була прийнята судом до розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки №ЦХП-07-00207-01 несвоєчасно та не в повному обсязі виконав свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару і внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки позивач був позбавлений можливості виконати належним чином та не виконав своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ballaugh Management" за контрактом на поставку продукції №28-01.08 від 28.01.2008 року, у зв'язку з чим з нього були стягнуті штрафні санкції в розмірі 5 325 775, 00 доларів США, які, за твердженням позивача, є його збитками, завданими з вини відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 року, у справі №910/21050/16 в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 року, у справі №910/21050/16 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що у спірних правовідносинах між діями відповідача та невиконанням позивачем взятих на себе зобов'язань перед ТОВ "Ballaugh Management" відсутній безпосередній та безумовний причинний зв'язок, оскільки неналежне виконання зобов'язань одним контрагентом суб'єкта підприємницької діяльності не може бути єдиною та безумовною причиною невиконання ним своїх зобов'язань перед іншим контрагентом.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" подало до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року у справі № 910/21050/16 з підстави, передбаченої пунктом першим частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції зазначеного Закону № 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

На виконання підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" була передана з Верховного Суду України та надійшла до Касаційного господарського суду 09.01.2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду від 09.01.2018 року визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий (доповідач), Студенець В.І., Вронська Г.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І. від 08.02.2018 року справу № 910/21050/16 допущено до провадження Верховного Суду, відкрито провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року у справі № 910/21050/16, в порядку здійснення підготовчих дії витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21050/16.

У зв'язку з надходженням 14.02.2018 року з Господарського суду міста Києва області до Касаційного господарського суду справи № 910/21050/16 ухвалою Касаційного господарського суду від 15.02.2018 року справу № 910/21050/17 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року у справі № 910/21050/16 призначено до розгляду без повідомлення та виклику учасників справи.

У заяві про перегляд судових рішень Товариство з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 року та постанову Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року у справі № 910/21050/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, по різним справам у подібних правовідносинах. Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права заявником додано до заяви копії постанов Вищого господарського суду України від 10.10.2012 року у справі № 5023/9492/11, від 29.01.2015 року у справі № 922/3309/14, від 16.07.2014 у справі № 916/3605/13, від 11.02.2014 року у справі № 907/746/13, від 01.04.2014 року у справі № 922/3461/13, від 04.02.2014 у справі № 905/4711/13, від 13.12.2016 року у справі № 910/31607/15, від 02.10.2017 року у справі № 922/2302/16, від 17.10.2017 року у справі № 910/21071/16.

Колегія суддів Касаційного господарського суду заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви, перевіривши застосування судом касаційної інстанції положень статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України у різних справах у подібних правовідносинах, вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" про перегляд судових рішень у даній справі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі, що розглядається, господарськими судами встановлено, що 07.03.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" (відповідач, покупець) укладено договір поставки №ЦХП-07-00207-01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно до специфікації до даного договору, що є невід'ємною його частиною.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 43 119 996,86 грн. Однак, відповідач лише частково оплатив поставлений позивачем товар, сплативши 28 801 997,46 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на суму 14 227 999,40 грн.

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2010 року у справі №17/281-17/128, яке набрало законної сили, та яким було стягнуто з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на користь ТОВ "Ністас-Україна" 14 317 429,40 грн. основного боргу, 1 692 215,79 грн. пені, 1 045 394,82 грн. три відсотки річних, 5 758 548,80 грн. інфляційних втрат, 25 494,90 грн. державного мита та 117,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначені обставини відповідно до вимог є преюдиціальними та не потребують повторного доведення.

25.07.2011 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2010 року у справі №17/281-17/128 було видано відповідний наказ, на виконання якого постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №29108352 від 06.10.2011 року було відкрито виконавче провадження.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 23.11.2012 року було здійснено списання з боржника заборгованості в сумі 22 839 201,69 грн. на рахунок стягувача, у зв'язку з чим було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №29108352.

Судами також встановлено, що 28.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ballaugh Management" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" (покупець) було укладено контракт на поставку продукції №28-01.08 (далі за текстом - контракт), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію - шпала дерев'яна залізнична не просочена, в асортименті, обсягах і за цінами, вказаними в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною даного контракту.

Відповідно до пункту 2.2. загальна сума контракту на момент його укладення склала 5 852 500,00 доларів США з нульовою ставкою ПДВ і змінюється відповідно до пункту 2.3. контракту.

Оплата за поставку товару проводиться в наступному порядку: за першу партію продукції оплата повинна бути здійснена з 01.02.2008 року до 14.02.2008 року; за другу партію продукції - з 15.04.2008 року по 25.04.2008 року (пункт 2.5. контракту).

Відповідно до пункту 3.2. контракту поставка здійснюється продавцем партіями впродовж місяця з моменту виконання покупцем пункту 2.5. договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ballaugh Management" з листом, в якому повідомило про неможливість здійснити оплату за першу партію продукції у зв'язку з невиконанням Державним підприємством "Укрзалізничпостач" своїх обов'язків перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" та просило відстрочити виконання свого зобов'язання щодо оплати продукції на один місяць.

В листі від 27.02.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ballaugh Management" погодило продовження строку для виконання пункту 2.5. контракту до 27.03.2008 року. Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" не здійснило оплату продукції у встановлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Ballaugh Management" строк - до 27.03.2008 року.

31.03.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ballaugh Management" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" з листом № 46, в якому повідомило про нараховування штрафних санкцій відповідно до умов контракту з огляду на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" умов контракту. Товариством з обмеженою відповідальністю "Ballaugh Management" було нараховано пеню в сумі 5 325 775,00 доларів США за шість місяців, починаючи з дати прострочення виконання відповідного зобов'язання - з 28.03.2008 року по 28.09.2008 року.

30.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-класик" (цесіонарій) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ballaugh Management" (цедент) укладено договір відступлення права вимоги №30.03, відповідно до умов якого цедент на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України відступив цесіонарію право вимоги, належне цедентові, і став кредитором за контрактом №28-01.08 від 28.01.2008 року, укладеним між цедентом і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна".

Згідно з пунктом 2 договору відступлення цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання обов'язку щодо сплати неустойки, інфляційних втрат та 3% річних за порушення виконання зобов'язань за контрактом на поставку продукції №28-01.08 в частині штрафу в розмірі 5 325 775,00 доларів США.

31.04.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ballaugh Management" надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" повідомлення про відступлення права вимоги та зміну кредитора у зобов'язанні на Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-класик" за контрактом на поставку продукції №28-01.08 в розмірі 5 325 775, 00 доларів США.

Зазначені обставини були також встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 року у справі № 53/30, яким було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-класик" пеню в розмірі 5 325 775,00 доларів США, 3 225,00 доларів США державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

17.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-класик" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" (боржник) укладено мирову угоду, предметом якої визначено сплату боржником кредитору штрафних санкцій за невиконання умов договору поставки №28-01.08 від 28.01.2008 року та витрат, пов'язаних із судовим розглядом справи №53/30.

Відповідно до пункту 3 мирової угоди її сторони домовились, що розрахунок за нею буде здійснено продукцією боржника не пізніше 31.12.2013 року.

На виконання досягнутих домовленостей Товариство з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" на підставі акту приймання-передачі №1 від 05.06.2012 року передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Техно-Класик" продукцію на суму 22 675 000,00 грн. та на підставі акту приймання-передачі №2 від 25.02.2013 року передало продукцію на суму 19 894 920,00 грн. Зазначені обставини також встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 року у справі №910/10678/13, яке набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі №53/30 було затверджену зазначену мирову угоду.

11.12.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" в листі №11.12/03, надісланому Товариству з обмеженою відповідальністю "Техно-Класик", просило зарахувати переданий за актами приймання-передачі №1 від 05.06.2012 року та № 2 від 25.02.203 року товар на загальну суму 42 569 920,00 грн. в рахунок погашення боргу за мировою угодою від 17.05.2012 року, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі №53/30.

В листі від 18.12.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Класик" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" про зарахування товару, переданого за актами приймання-передачі №1 від 05.06.2012 року та № 2 від 25.02.203 року, в рахунок погашення боргу за мировою угодою від 17.05.2012 року, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі №53/30.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" вважає, що внаслідок невиконання відповідачем у даній справі взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки №ЦХП-07-00207-01, товариство не змогло виконати власні грошові зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ballaugh Management", внаслідок чого до нього були застосовані штрафні санкції, у зв'язку зі сплатою яких він поніс відповідні збитки на суму 5 325 775,00 доларів США.

Вищий господарський суд України в оскаржуваній постанові від 22.08.2017 року у даній справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах між діями відповідача та невиконанням позивачем взятих на себе зобов'язань перед ТОВ "Ballaugh Management" відсутній безпосередній та безумовний причинний зв'язок, як обов'язковий елемент складу цивільного правопорушення, що виключає притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 623 Цивільного кодексу України та статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі статтою 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є одним із видів господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправність поведінки боржника або кредитора у договірних правовідносинах полягає у порушенні договірного зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позовні вимоги у даній справі обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007 року зі своєчасної та в повному обсязі оплати поставленої продукції. Обставини невиконання відповідачем зазначених зобов'язань були встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 09.07.2010 року у справі №17/281-17/128.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. Таким чином, скаржник під час здійснення своєї господарської діяльності, зокрема під час укладення договорів поставки з відповідачем, повинен був допускати можливість настання несприятливих фінансових наслідків у разі невиконання умов договору відповідачем. Позивач, вступаючи у відносини з ТОВ "Ballaugh Management", не був позбавлений можливості провести комерційний розрахунок та визначити власний комерційний ризик. Невиконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем не може визнаватися підставою, що спричинила для позивача неможливість проведення розрахунку зі своїми контрагентами, позивачем не доведено відсутності у нього можливості провести такі розрахунки за рахунок коштів не лише відповідача у справі, а і інших суб'єктів господарювання, про що обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, з якими погодився і суд касаційної інстанції. Посилання позивача на неможливість виконання ним грошового зобов'язання перед ТОВ "Ballaugh Management" побудовано на припущеннях можливості отримання таких доходів від відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах між діями відповідача та невиконанням позивачем взятих на себе зобов'язань перед ТОВ "Ballaugh Management" відсутній безпосередній та безумовний причинний зв'язок, який є обов'язковим елементом складу правопорушення, оскільки неналежне виконання зобов'язань одним контрагентом суб'єкта підприємницької діяльності не може бути єдиною та безумовною причиною невиконання ним своїх зобов'язань перед іншим контрагентом.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України по різним справам у подібних правовідносинах, оскільки з наданих заявником копії постанов Вищого господарського суду України в інших справах вбачається, що правовідносини в них хоча і є подібними (про стягнення збитків, понесених внаслідок неналежного виконання відповідачами у справах договірних зобов'язань), однак з огляду на специфіку спорів, що виникають з відшкодування збитків, господарські суди у наведених заявником справах виходили з різних обставин, залежно від яких робили відповідні правові висновки.

Доводи позивача, викладені в заяві про перегляд судових рішень, щодо ненадання господарськими судами правової оцінки гарантійному листу Державного підприємства "Укрзалізничпостач", аудиторському висновку на предмет фінансового стану підприємства позивача, бізнес-плану позивача на І квартал 2008 року, не дослідження обставин щодо нанесення реальних збитків відповідачем позивачу, наявності коштів на рахунку позивача, можливості у позивача розрахуватися з ТОВ "Ballaugh Management" стосуються обставин та доказів у справі, що свідчить про намір позивача здійснити повторний перегляду судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 111-26 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

Оскільки суд касаційної інстанції в оскаржуваній постанові у даній справі правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки суду є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" і слід відмовити.

Керуючись статтями статями 111-14, 111-23, 111-24, 111-26 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року у справі № 910/21050/16.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець