Постанова

від 22.05.2017 по справі 921/743/16-г/4

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа № 921/743/16-г/4

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Марка Р.І.

суддів Желіка М.Б.

Зварич О.В.

з участю представників:

від позивача: Алексенко С.Л. - представник (довіреність № 10/01/17 від 10.01.2017р.);

від відповідача : Герасимів Г.С. - представник (довіреність № 27 від 27.02.2017р.);

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс", № 322 від 03.03.2017р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.02.2017р.

у справі № 921/743/16-г/4, суддя Н.М.Бурда

за позовом: Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс", с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів", м. Збараж Збаразького району Тернопільської області,

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зборівські Лани", с. Вовчківці Зборівського району Тернопільської області,

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Княжі Лани" , с. Княже Золочівського району Львівської області

про: cтягнення заборгованості в сумі 183 816 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.02.2017р. в позові Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів", третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зборівські Лани", третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Княжі Лани" про cтягнення заборгованості в сумі 183 816 грн. - відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.02.2017р. у справі № 921/743/16-г/4, позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 322 від 03.03.2017р., в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.02.2017р. у даній справі скасувати, з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення у даній справі та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.

В апеляційній скарзі скаржник стверджує, що ячмінь 3 класу в кількості 49, 680 тонн був втрачений відповідачем з вини останнього, оскільки станом на дату переоформлення ячменю на ПАП Агропродсервіс , на підставі складських квитанцій, його фізична вага повністю відповідала заліковій вазі, яку відповідач взяв на зберігання по договору, а саме 5123, 7тонн, однак станом на 06.10.2016р було завантажено та вивезено автотранспортом позивача лише 5074, 020 тонни ячменю, таким чином, на залишку відповідача залишилося 49, 680 тонн ячменю.

Скаржник також стверджує, що відповідач не отримував жодних вказівок від позивача щодо проведення робіт по покращенню якості ячменю, не надав позивачу, перед відвантаженням товару, попереднього акту-розрахунку з метою узгодження якості та кількості ячменю, що підлягає відвантаженню, зміна показників вологості була в межах дозволеної похибки, а тому відповідач не мав жодних правових підстав застосовувати в розрахунках ваги ячменю формули, що стосується убутку маси зерна від зменшення вологості. Також, апелянт зазначає, що відповідач під час зберігання ячменю позивача, неправомірно застосувавши формулу, яка регулює його внутрішньо складський облік залишків зерна в складах, не повернув позивачеві ячмінь 3 класу в кількості 49, 680 тонн.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 20.03.2017р. справу за № 921/743/16-г/4 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Желіка М.Б. та Зварич О.В..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2017р. апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс", № 322 від 03.03.2017р., прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.04.2017р.

На адресу суду від представника третіх осіб надійшло клопотання (вх. № 01-04/2284/17 від 30.03.17) в якому останній зазначає, що треті особи підтримують доводи надані суду першої інстанції у вигляді письмових пояснень у справі від 07.02.2017р. та просить суд здійснювати розгляд справи без участі уповноваженого представника третіх осіб.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу вих.№ 270 від 31.03.2017р. (вх. № 01-04/2334/17 від 03.04.17), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2017р. розгляд справи № 921/743/16-г/4 в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 24.04.2017р., з підстав, зазначених у вказаній ухвалі суду.

У зв'язку з перебуванням 24.04.2017р. судді-члена колегії Желіка М.Б. у відрядженні, судове засідання 24.04.2017р. не відбулось, про що відповідно до абз. 2 пп. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016р., було повідомлено представників сторін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2017р. розгляд справи призначено на 22.05.2017р., з підстав зазначених у даній ухвалі.

В судове засідання 22.05.2017 року прибули представники позивача та відповідача, які надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Треті особи участі своїх уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 22.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між TOB "Зборівські Лани" та ПАП "Агропродсервіс" 16.09.2016 року укладено договір поставки № 160916-VZL на умовах якого ТОВ "Зборівські Лани" поставило ПАП "Агропродсервіс" 2652 тони ячменю 3-го класу на загальну суму 1 635 400,00 грн.

Окрім того, 16.09.2016 року укладено договір поставки № 160916-VKZ між ТОВ "Княжі Лани" та ТОВ "Агропродсервіс". На умовах договору ТОВ "Княжі Лани" поставлено ПАП "Агропродсервіс" 2471,7 тон ячменю третього класу на загальну суму 1 524 215 грн.

Відповідно до п. 3.1. вказаних вище Договорів, поставку ячменю ТОВ "Зборівські Лани" і ТОВ "Княжі Лани" здійснено ПАП на умовах EXW- франко-елеватор відповідно до правил Інкотермс -2010 за адресою: ТОВ "Збаразький комбінат хлібопродуктів", м. Збараж, вул. Грушевського, 90.

Пунктом 3.2 Договорів № 160916-VZL та № 160916-VKZ передбачено, що датою поставки згідно договорів від 16.09.2016 року є дата складської квитанції оформленої елеватором.

Однак, оскільки на момент здійснення поставки ячменю 3-го класу ПАП "Агропродсервіс" останнє знаходилось на зберіганні в ТОВ "Збаразький комбінат хлібопродуктів" на підставі договору зберігання зерна № 02 від 08.06.2016 року (укладеного з ТОВ "Княжі Лани") та договору зберігання зерна № 03 від 08.06.2016 року ( укладеного з ТОВ "Зборівські Лани"), а тому між ПАП "Агропродсервіс" (Поклажодавець) та ТОВ "Збаразький комбінат хлібопродуктів" (Зерновий склад) 19.09.2016 року був укладений Договір складського зберігання зерна № 52.

В п. п. 9 п. 3.1. Договору складського зберігання зерна № 52 передбачено, що Зерновий склад приймає від Поклажодавця зерно, забезпечує зберігання зерна та здійснює його відвантаження Поклажодавцю з урахуванням визнаних Поклажодавцем природних втрат, а також нестач, спричинених покращенням якості зерна за весь період його зберігання.

Згідно з п.п. 5 п. 3.3 Договору № 52, поклажодавець зобов'язаний забезпечити присутність при здачі зерна свого представника для здійснення належного оформлення процедури приймання-передачі зерна по кількості і якості та прийняти рішення щодо невідповідності показників.

Відповідно до п. 8.2. Договору на підтвердження прийняття зерна на зберігання, на кожну партію зерна прийняту протягом доби Зерновий склад видає Поклажодавцю складський документ на зерно (не пізніше наступного робочого дня) із зазначенням фізичної ваги та фактичних показників якості зерна, зданого на зберігання, а також залікової ваги на підставі "Реєстру накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою" (форма ЗХС - 37). Залікова вага розраховується на підставі п. 2.40 Розділу II "Надходження зерна й продукції", та згідно з Додатком 2 "Інструкції" , із врахуванням фізичної ваги та базисних показників , встановлених цим Договором. Згідно із вказаним пунктом Договору допустимі показники якості ячменю становлять - вологість 14,0 %, сміттєва домішка - 2,0 %.

Згідно з п. 8.6 Договору, ведення обліку і оформлення операцій з зерном здійснюється Зерновим складом згідно з "Інструкцією" та Технічним регламентам Зернового складу, затвердженого наказом Мінагрополітики від 15.06.2004 року №228 , якщо інше не передбачено цим Договором.

Відповідно до п. 8.9. Договору, якщо в ході первинної обробки, а також протягом строку зберігання зерна Зерновий склад здійснює роботи, за згодою Поклажодавця, спрямовані на підтримання або на покращення його якісних показників, то Зерновий склад по закінченню таких робіт повідомляє про це Поклажодавця та на його вимогу надає копію акту проведених робіт по ф. 34 (згідно п.п. 2.9 п. 2 Розділу III "Інструкції").

Пунктом 8.10 Договору передбачено, що Зерно на Зерновому складі зберігається знеособлено.

Згідно з п. 8.21 Претензія щодо кількості та якості зерна може бути пред'явлена зерновому складу лише в момент відвантаження.

Відповідно до п. 7.1 Договору строк зберігання ячменю був встановлений до 07 жовтня 2016 року.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 52 складського зберігання зерна, згідно складських квитанцій на зерно № 1714 від 21.09.2016 року, №1723 від 23.09.2016 року з ТОВ "Зборівські Лани" на ПАП "Агропродсервіс" було переоформлено ячмінь фізичною та заліковою вагою 2652000 кг з вологістю - 12,5 %, сміттєвою домішкою - 2,0 %. Також, складськими квитанціями №1734 від 21.09.2016 року, №738 від 28.09.2016 року з ТОВ "Княжі Лани" на ПАП "Агропродсервіс" було переоформлено ячмінь фізичною та заліковою вагою 2 471 700 кг з вологістю - 13,4 %, сміттєвою домішкою - 2,0 %. Таким чином загальна маса переоформленого зерна ячменю складала - 5123700 кг.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 06.10.2016р. відповідачем було відвантажено та вивезено 5074,02 тони ячменю позивачу, у зв'язку з чим 26.10.2016 р. ПАП "Агропродсервіс" звернувся до відповідача з претензією №1480, у якій вимагає повернути залишок наданого на зберігання ячменю 3 класу в кількості 49,680 тон.

Однак, ТОВ "Збаразький комбінат хлібопродуктів" надане на зберігання зерно ячменю 3 класу в кількості 49,68 тон не повернув, пояснюючи втрату даного залишку зниженням вологості зерна, зниженням сміттєвої домішки та природнми втратами при зберіганні.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи долучено Акт-розрахунок №6/10/16-яч3 від 06.10.2016р., у п. 16 якого вказано, що загальний розмір втрат у масі складає 49 933 кг, з яких:

- 37403 кг за рахунок пониження вологості за формулою 0,73%;

- 10247 кг за рахунок зниження смітної домішки зверх списаних 0,2%;

- 2030 кг - природні втрати при зберіганні 0,045%.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення ПАП "Агропродсервіс" до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Збаразький комбінат хлібпродуктів" 183 816 грн. вартості втраченого зерна, стало не повернення прийнятого на зберігання зерна ячменю 3 класу згідно з умовами Договору складського зберігання №52 від 19.09.2016р. у розмірі 49,68 тон.

Оцінивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності до ст. 629 ЦК України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.ст. 525 , 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до приписів ст. 398 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно з ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно з пунктами 10, 24 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (із змінами і доповненнями) Зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Згідно з ст. 32 цього ж Закону передбачено обов'язок зернового складу повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

З метою ведення належного обліку та оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 затверджено Інструкцію про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 1.1 розділу ІІІ вказаної Інструкції після прийняття зерна на зберігання підприємство проводить технологічні операції щодо забезпечення його кількісного та якісного зберігання.

Як зазначалось вище, предметом апеляційного розгляду є перегляд рішення місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 183 816 грн. збитків , завданих внаслідок неповернення відповідачем зерна ячменю 3-го класу згідно з умовами договору № 52 від 19.09.2016р.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Питання відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві знайшло своє відображення у ст. 951 ЦК України, яка формує спеціальне правило щодо меж відповідальності зберігача за незбереження речі, прийнятої на зберігання. Загальним правилом щодо ч.1 ст. 951 ЦК України є положення ст. 22 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України положення цієї статті про склад збитків застосовуються як норми прямої дії, якщо інше не передбачено договором або законом. Інше встановлюється ч. 1 ст. 951 ЦК України, яка виключає застосування загального правила ч. 2 ст. 22 ЦК України про склад збитків. Отже, правило про межі відповідальності зберігача, встановлені ч. 1 ст. 951 ЦК України, підлягає переважному застосуванню перед ч. 2 ст. 22 ЦК України.

Збитки, завдані поклажодавцем втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилась її вартість.

При відшкодуванні зберігачем суми, на яку зменшилась вартість речі, як була передана на зберігання та була пошкоджена, поклажодавцеві надається право відмовитись від речі та вимагати відшкодування її вартості, якщо внаслідок ушкодження якість речі змінилась за первісним призначенням.

Пунктом 8.10 договору складського зберігання сторони узгодили, що зерно на Зерновому складі зберігається знеособлено, відповідно зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості з урахуванням зміни її природних властивостей.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до п. 1, 5 розділу 5 "Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах" відповідачем відвантаження ПАП "Агропродсервіс" зерна ячменю, що зберігалось знеособлено, було здійснено у період з 22.09.2016р. по 06.10.2016р.:

22.09.216р. - 328 120 кг з якісними показниками: за вологістю - 12,20%; за сміттєвою домішкою - 1,9%;

23.09.2016р. - 499 620 кг з якісними показниками: за вологістю - 12,30%; за сміттєвою домішкою - 1,8%;

- 176 400 кг з якісними показниками: за вологістю - 12,20%; за сміттєвою домішкою - 1,7%;

- 131 600 кг з якісними показниками: за вологістю - 12,4%; за сміттєвою домішкою - 1,9%;

- 24.09.2016р. - 494 480 кг з якісними показниками: за вологістю - 12,30%; за сміттєвою домішкою - 1,8%;

- 26.09.2016р. - 519 720 кг з якісними показниками: за вологістю - 12,20%; за сміттєвою домішкою - 1,9%;

- 27.09.2016р. - 347080 кг з якісними показниками за вологістю - 12,30% та за смітною домішкою - 1,90%;

- 27.09.2016р. - 404880 кг з якісними показниками за вологістю - 13,26% та за смітною домішкою 1,87%;

- 29.09.2016 р. - 408340 кг з якісними показниками за вологістю - 13,10% та за смітною домішкою - 1,90%;

- 30.09.2016р. - 378900 кг з якісними показниками за вологістю - 12,00% та за смітною домішкою - 1,50%;

- 01.10.2016 р. - 422980 кг з якісними показниками за вологістю - 12,00% та за смітною домішкою - 1,80%;

- 03.10.2016 р. - 177440 кг з якісними показниками за вологістю - 12,00% та за смітною домішкою - 1,50% ;

- 196100 кг з якісними показниками за вологістю - 12,30% та за смітною домішкою - 1,70%;

- 05.10.2016р. - 202900 кг з якісними показниками за вологістю - 12,10% та за смітною домішкою - 1,60%;

- 06.10.2016 р. - 385900 кг з якісними показниками за вологістю - 11,7% та за смітною домішкою - 1,90%.

Як уже було вище зазначено, позивачем за період з 22.06.2016р. по 06.10.2016р. отримано зі зберігання від Збаразького КХП зерна ячменю у кількості 507 402 кг.

Після завершення видачі зерна, відповідачем було сформовано та видано позивачу акт-розрахунок за №6/10/16-яч3 від 06.10.2016р.

Колегія суддів погоджується з правомірним висновком місцевого господарського суду, що проаналізувавши зазначений акт, як доказ у справі, на предмет відповідності законодавству України, що регулює спірні взаємовідносини, зокрема "Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах", затвердженої Наказом Міністра агропромислової політики України №661 від 13.01.2008р, суд дійшов висновку, що акт-розрахунок за №6/10/16-яч3 від 06.10.2016р. є належним і допустимим доказом правомірності дій відповідача щодо розрахунку обсягу зерна ячменю, повернутого позивачу з врахуванням фактичних показників якості завантаженого у транспортні засоби зерна.

Суд проаналізувавши поданий відповідачем розрахунок, дійшов до правомірного висновку, що зміна маси зерна залежно від зміни його якості є обґрунтованою, оскільки розмір убутку у масі від зниження вологості визначено за формулою, що передбачена названою вище Інструкцією.

Природній убуток для зерна ячменю при його зберіганні насипом, розраховано відповідачем відповідно до п.п.1, 14 розділу VIII цієї Інструкції та норм природного убутку, що затверджені постановою Державного комітету СРСР по матеріально-технічному забезпеченню №4 від 07.01.1986 р. та введені в дію наказом Міністерством хлібопродуктів СРСР №23 від 28.01.1986 р. "Про затвердження норм природних втрат зерна, продуктів його переробки, насіння трав, кормів трав'яних , штучно висушених та насіння масляних культур при зберіганні на підприємствах системи міністерства хлібопродуктів СРСР", що є чинним і застосовується до спірних взаємовідносин .

При цьому, як у розрахунку убутку у масі від зменшення смітної домішки, так і у розрахунку убутку у масі від зниження вологості використовуються показники смітної домішки та вологості за видатком, середні показники яких встановлені у формі №36 за весь період зберігання зерна, із врахуванням кількості відвантаженої продукції.

За таких обставин здійснений відповідачем розрахунок убутку у масі переданого на зберігання зерна внаслідок зниження вологості, смітної домішки та природного убутку є вірним та не спростований позивачем в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, а його доводи стосовно необґрунтованість розміру втрат, що зазначений відповідачем у п. 16 Акту-розрахунку №6/10/16-яч3 від 06.10.2016р., як такого, що розрахований за формулою, зазначеною у п. 3.2. розділу ІІІ "Інструкції", яка застосовується лише при визначенні маси убутку зерна від зменшення вологості при сушінні, якого у випадку позивача не відбулося, спростовується зазначеними вище розрахунками та поясненнями відповідача до нього, а також додатком №12 до "Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах", із якого випливає, що саме у такий спосіб нараховується різниця в масі внаслідок різниці у вологості зерна, наявністю чи відсутністю смітної домішки.

Окрім того, необхідно зазначити, що зазначені в Акті-розрахунку та транспортних документах, позивач прийняв без будь-яких застережень, відповідно йому, як поклажодавцеві, відповідачем наданий акт - розрахунок розміру зменшення кількості ваги зерна, утвореної за рахунок різниці між заліковою та фактичною якістю зерна і природною втратою при зберіганні, що є оформленим у встановленому законом порядку.

Також, всі зазначені заходи з контролю за якістю зерна є обов'язковою частиною технологічного процесу його зберігання, а їх застосування не вимагає якихось особливих підстав, так як зерно є живим організмом, в якому постійно тривають процеси життєдіяльності і без створення належних умов та за відсутності контролю за вказаними процесами збереження якісних показників зерна неможливе.

Як правомірно зазначив місцевий господарський суд, позивачем не доведено факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором складського зберігання №52 від 19.09.2016р., не доведено складову збитків - їх розміру та причинного зв'язку між неналежним виконанням зобов'язань та настанням наслідків у вигляді збитків.

За таких обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні позову слід відмовити, як необґрунтовано заявленому.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає відмовою в задоволені позову правомірною, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.02.2017р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 14.02.2017р. в справі за номером 921/743/16-г/4 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс", № 322 від 03.03.2017р. залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повний текст постанови виготовлений 25.05.2017р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Зварич О.В.