Постанова

від 09.10.2017 по справі 921/743/16-г/4

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року Справа № 921/743/16-г/4

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Корнілової Ж.О., Нєсвєтової Н.М., розглянувши матеріали касаційної скаргиприватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.17 та рішення господарського суду Тернопільської області від 14.02.17 у справі№921/743/16-г/4 господарського суду Тернопільської області за позовомприватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів", треті особи,які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Зборівські Лани", товариство з обмеженою відповідальністю "Княжі Лани", простягнення 183 816,00грн., представники сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - Алексенко С.Л., Герасимів Г.С.,

У С Т А Н О В И В:

30.11.2016 приватне агропромислове підприємство "Агропродсервіс" звернулися до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів" 183 816,00грн. вартості втраченого ячменю 3 класу у кількості 49,680 тон. Позовні вимоги із посиланням на ст.ст.33,34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", ст.950 ЦК України, ст.ст.193, 224 ГК України, мотивовані невиконанням ТОВ "Збаразький комбінат хлібопродуктів" свого обов'язку щодо повернення поклажедавцеві зерна у обсязі, переданому останнім на зберігання відповідно до договору складського зберігання зерна №52 від 19.09.2016.

14.02.2017 рішенням господарського суду Тернопільської області (суддя Бурда Н.М.), залишеним без змін 22.05.2017 постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді Марко Р.І., Желік М.Б., Зварич О.В.) у задоволенні позову відмовлено. Судові акти із застосуванням ст.951 ЦК України, ст.ст.32-34, 43 ГПК України, мотивовані недоведеністю усіх складових збитків, зокрема, їх розміру та причинно-наслідкового зв'язку між виконанням зобов'язання та наслідками у вигляді збитків, в силу чого позовні вимоги заявлені необгрунтовано.

У касаційній скарзі приватне агропромислове підприємство "Агропродсервіс" посилались неповне з'ясування усіх обставин справи, що призвело до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати ухвалені у справі постанову та рішення, а справу передати для нового розгляду до суду першої інстанції.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення її вимог з таких підстав.

Із матеріалів справи убачається та судами обох інстанцій установлено, що 19.09.2016 між приватним агропромисловим підприємством "Агропродсервіс" (поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів" (Зерновий склад) було укладено договір складського зберігання зерна №52, відповідно до підпункту 9 пункту 3.1. якого Зерновий склад приймає від поклажодавця зерно, забезпечує зберігання зерна та здійснює його відвантаження поклажодавцю з урахуванням визнаних поклажодавцем природних втрат, а також нестач, спричинених покращенням якості зерна за весь період його зберігання.

Згідно п.п.5 п.3.3. договору поклажодавець зобов'язаний забезпечити присутність при здачі зерна свого представника для здійснення належного оформлення процедури приймання-передачі зерна по кількості і якості та прийняти рішення щодо невідповідності показників.

Відповідно до п.8.2 договору на підтвердження прийняття зерна на зберігання, на кожну партію зерна прийняту протягом доби Зерновий склад видає поклажодавцю складський документ на зерно (не пізніше наступного робочого дня) із зазначенням фізичної ваги та фактичних показників якості зерна, зданого на зберігання, а також залікової ваги на підставі "Реєстру накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою" (форма ЗХС - 37). Залікова вага розраховується на підставі п. 2.40 Розділу II "Надходження зерна й продукції", та згідно з Додатком 2 "Інструкції" , із врахуванням фізичної ваги та базисних показників , встановлених цим Договором. Згідно із вказаним пунктом Договору допустимі показники якості ячменю становлять - вологість 14,0 %, сміттєва домішка - 2,0 %.

Пунктом 8.10 Договору передбачено, що Зерно на Зерновому складі зберігається знеособлено.

Відповідно до п. 7.1 Договору строк зберігання ячменю був встановлений до 07 жовтня 2016 року.

Господарські суди встановили, що на виконання умов договору №52 від 19.09.2016 згідно складських квитанцій на зерно № 1714 від 21.09.2016, №1723 від 23.09.2016 з ТОВ "Зборівські Лани" на ПАП "Агропродсервіс" було переоформлено ячмінь фізичною та заліковою вагою 2 652 000кг з вологістю - 12,5 %, сміттєвою домішкою - 2,0 %. У відповідності до складських квитанцій №1734 від 21.09.2016, №738 від 28.09.2016 з ТОВ "Княжі Лани" на ПАП "Агропродсервіс" було переоформлено ячмінь фізичною та заліковою вагою 2 471 700кг з вологістю - 13,4 %, сміттєвою домішкою - 2,0 %. Отже загальна маса переоформленого зерна ячменю становила - 5 123 700кг.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 06.10.2016 відповідач відвантажив та вивіз позивачу 5 074,02 тон ячменю, з приводу чого останній направив відповідачу претензію з вимогою повернути залишок переданого на зберігання ячменю 3 класу у кількості 49,680 тон.

У свою чергу ТОВ "Збаразький комбінат хлібопродуктів" вимоги претензії не визнали, пояснюючи втрату переданого на зберігання товару зниженням вологості зерна, зниженням сміттєвої домішки та природними втратами при зберіганні.

За змістом статей 509, 526 ЦК України, які кореспондують положенням ст.ст.173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 942 ЦК України закріплено обов'язок зберігача вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Приписами статті 953 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Згідно ст.32 цього ж Закону зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст.224 ГК України є правопорушення, що включає в себе наступні елементи: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв'язок між ними, а також вина заподіювача збитків.

Як передбачено частиною 1 статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на умовах пункту 8.10 договору зерно на зерновому складі зберігалось знеособлено, тому зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві відповідну його кількість такого ж роду та якості з урахуванням зміни природних властивостей. Перевіривши наявні у матеріалах справи докази відвантаження ПАТ "Агропродсервіс" зерна ячменю у відповідній кількості, а також з якісними показниками (вологість, сміттєва домішка), що підтверджується актом-розрахунком №6/10/16-яч3 від 06.10.2016, проаналізувавши останній на предмет відповідності Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах", затвердженої наказом Міністерства агропромислової політики України №661 від 13.01.2008, та визнавши цей акт належним і допустимим доказом правомірності дій відповідача щодо розрахунку обсягу зерна ячменю, повернутого позивачу, суди обох інстанцій дійшли висновку, що зміна маси зерна залежно від зміни його якості є обгрунтованою, оскільки розмір убутку маси від зниження вологості визначено за формулою названої Інструкції.

Погодившись із доводами відповідача щодо обгрунтованості розміру убутку у масі зерна ячменю, суди попередніх інстанцій неправомірно ухилились від вирішення спору по суті заявлених вимог, не надавши належної правової оцінки доводам заявника, який стверджував, що у порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач під час зберігання та відвантаження ячменю поклажодавця неправомірно застосував формулу, яка регулює його внутрішньоскладський облік залишків зерна в складах, що на думку заявника, призвело до втрати 49 680 тон зерна ячменю 3 класу вартістю 183 816,00грн.

За змістом ч.2 ст.950 ЦК України професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Наведені положення закону не передбачають обов'язкової вини у діях професійного зберігача (яким є відповідач з огляду на вид його основної діяльності), а вказують на його обов'язок довести, що факт нестачі спричинений непереборною силою, або через такі властивості речі, про які зберігач не знав і не міг знати, або унаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

У контексті викладеного, судами попередніх інстанцій не звернуто уваги та не надано правової оцінки усупереч положенням ст.43 ГПК України твердженням приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" про те, що властивості речі були відомі при прийнятті її на зберігання.

У відповідності до змісту ст.84 ГПК України рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зазначеним вимогам оспорювані рішення не відповідають, оскільки ухвалені усупереч положенням ст.43 ГПК України через неповноту встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для вирішення господарського спору.

За таких обставин, рішення обох інстанцій підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" задоволити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 та рішення господарського суду Тернопільської області від 14.02.2017 скасувати, а справу №921/743/16-г/4 направити для нового розгляду до суду першої інстанції.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЖ.О. Корнілова СуддяН.М. Нєсвєтова