Ухвала

від 25.05.2017 по справі 826/160/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/160/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

25 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Бєлової Л.В. ,

Парінова А.Б. ,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпрофторг до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрпрофторг звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та просило визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення від 21.07.2015 № 0004630002 та №0004642202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту та валових витрат суми за господарськими операціями з ТОВ ТГК Мегаполіс , ТОВ Центрокомбуд , ТОВ Спецректорг та ТОВ Праймконсалтинг , оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Укрпрофторг з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ Праймконсалтинг за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, з ТОВ ТГК Мегаполіс за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, з ТОВ Центрокомбуд за період з 01.01.2015 по 28.02.2015, з ТОВ Спецректорг за період з 01.02.2015 по 31.03.2015, за результатами якої складено Акт від 03.07.2015 № 615/26-54-22-02/34891912.

В ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем: п.138.2, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 77 400 грн. та п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК, що призвело до заниження ТОВ Укрпрофторг суми податку на додану вартість на загальну суму 829 334 грн.

21 Липня 2015 року на підставі вищеозначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0004632202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 244 001 грн, в т.ч. за основним платежем - 829 334 грн, та 414 667 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0004642202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 116 100 грн, в т.ч. за основним платежем - 77400 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 38700 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ТГК Мегаполіс , ТОВ Центрокомбуд , ТОВ Спецректорг та ТОВ Праймконсалтинг , зокрема, позивачем було укладено із вказаними підприємствами низку договорів про надання послуг з організації перевезень вантажів, відповідно до умов яких виконавець зобов'язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх перевезень, а саме: надання послуг з організації перевезень вантажів; організація логістичної роботи в сфері надання послуг з перевезення; реалізація маркетингової стратегії і тарифної політики; надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів; організація інформаційного супроводу перевезень.

Так, позивачем укладено Договір з ТОВ Праймконсалтинг про надання послуг з організації перевезень вантажів від 03.11.2014 №20/11-2; з ТОВ ТВК Мегаполіс - Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів від 24.11.2014 №24/11-1; з ТОВ Центрокомбуд - Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів від 01.12.2014 №01/12; з ТОВ Спецректорг - Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів від 16.01.2015 № 16/01-15 .

На підтвердження фактичного виконанням договірних зобов'язань позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії: договорів, актів наданих послуг та податкових накладних, тощо

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суми податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку № 5 до податкових декларації ТОВ Укрпрофторг з ПДВ за періоди, що перевірялись.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договорів контрагенти позивача мали Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів зауважує, що право на податковий кредит та бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагентів або про допущені ними порушення податкового законодавства.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту .

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стосовно посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджували б факт транспортування або отримання транспортних послуг, колегія суддів зазначає, що сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства, і не спростовує факту здійснення господарських операцій.

Крім того, на спростування доводів податкового органу позивачем, серед іншого, надано письмові докази на підтвердження наявності ділової мети та використання отриманих товарів та послуг у подальшій господарській діяльності.

Таким чином, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Враховуючи вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі, не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 26 травня 2017 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Парінов А.Б.

Бєлова Л.В.