Рішення
від 10.10.2019 по справі 826/160/16
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2019 року № 826/160/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Перегудової Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпрофторг до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представника відповідача: Гаврилюк Н.О.

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрпрофторг (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Головного управління Міндоходів, правонаступником якого є Державна податкова інспекція в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2015 року № 0004632202 про збільшення грошового зобов`язання із податку на додану вартість (ПДВ) на 829334,00 грн за основним зобов`язанням та на 414667,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0004642202 про збільшення грошового зобов`язання із податку на прибуток на 77400,00 грн за основним зобов`язанням та на 38700,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, на те, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на фактичних обставинах господарської діяльності позивача. Відповідачем не надано належних доказів щодо підтвердження наявності будь-якого порушення з боку позивача та не спростовано надані первинні документи. Наголошує, що висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу від 21.07.2015 року № 0004632202 та № 0004642202.

Постановою Верховного Суду від 18.03.2019 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Головного управління Міндоходів задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 року скасовано, а справу № 826/160/16 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

При цьому, в даній постанові Верховний Суд наголосив, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу послуг від ТОВ Праймконсалтинг , ТОВ ТВК Мегаполіс , ТОВ Центрокомбуд , ТОВ Спецректорг ; відповідність документів, виписаних з посиланням на поставку цих послуг нормам 9 Закону № 996-XIV, зокрема: щодо розкриття змісту та обсягу господарської інформації; щодо наявності у цих постачальників адміністративно-господарських можливостей для здійснення поставки послуг позивачу, із врахуванням особливостей таких послуг.

Ухвалою суду від 23.04.2019 року прийнято справу до провадження, призначено справу до розгляду на 23.05.2019 року.

В подальшому розгляд даної справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторін, з метою витребування та дослідження доказів, виклику свідка.

У судовому засідання від 04.07.2019 року замінено ДПІ в Оболонському районі Міндоходів на ГУ ДФС у м. Києві на правонаступника - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

10.10.2019 року в судове засідання з`явився представник відповідача та заперечив проти позову, просив відмовити в повному обсязі.

10.10.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Обставини, встановлені судом.

ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві у період з 19.06.2015 року по 25.06.2015 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Укрпрофторг з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ Праймконсалтинг за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року, з ТОВ ТГК Мегаполіс за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року, з ТОВ Центрокомбуд за період з 01.01.2015 року по 28.02.2015 року, з ТОВ Спецректорг за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року, за результатами якої складено Акт від 03.07.2015 року № 615/26-54-22-02/34891912.

В ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем: п.138.2, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 77400 грн та п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ Укрпрофторг суми податку на додану вартість на загальну суму 829334 грн.

21 липня 2015 року на підставі вищеозначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0004632202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1244001 грн, в т.ч. за основним платежем - 829334 грн, та 414667 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та №0004642202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 116100 грн, в т.ч. за основним платежем - 77400 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 38700 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному досудовому порядку шляхом звернення зі скаргою до ДФС України, яка рішенням ДФС України від 01.12.2015 року № 25634/6/99-99-10-01-04-25 залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджується із висновками податкового органу щодо порушення норм податкового законодавства, вважає їх протиправними, такими, що порушують його права, свободи та інтереси, тому звернувся до суду із даним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

При первинному розгляді справи, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, в перевіряємому періоді між позивачем і ТГК Мегаполіс , ТОВ Центрокомбуд , ТОВ Спецректорг , ТОВ Праймконсалтинг (надалі - виконавці), укладено ряд однотипних договорів про надання послуг з організації перевезень вантажів, відповідно до умов яких виконавець зобов`язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов`язаних з організацією внутрішніх перевезень, а саме: надання послуг з організації перевезень вантажів; організація логістичної роботи в сфері надання послуг з перевезення; реалізація маркетингової стратегії і тарифної політики; надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів; організація інформаційного супроводу перевезень.

Зокрема, між позивачем та ТОВ Праймконсалтинг укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів від 03.11.2014 року №20/11-2.

На підтвердження фактичного виконанням зобов`язань за Договором від 03.11.2014 року № 20/11-2 ТОВ Праймконсалтинг , позивачем до матеріалів справи надано копії актів наданих послуг: від 27.11.2014 року № 27/1-06; від 25.11.2014 року №25/11-05; від 20.11.2014 року № 20/11-04; від 19.11.2014 року № 19/11-03; від 18.11.2014 року № 18/11-02; від 17 11.2014 року № 17/11-01 на загальну суму 300000,00 грн у т.ч. ПДВ 49999,98 грн; податкових накладених від 27.11.2014 року № 2710, від 25.11.2014 року №2501, від 20.11.2014 року № 2004, від 19.11.2014 року № 1904; від 18.11.2014 року №1803; від 17.11.2014 року № 1702.

Між Позивачем та ТОВ ТВК Мегаполіс було укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів від 24.11.2014 року №24/11-1, на підтвердження фактичного виконання якого зі сторони ТОВ ТВК Мегаполіс позивачем до матеріалів справи надано копії наступних актів наданих послуг: від 24.11.2014 року №24/11-01; від 25.11.2014 року № 25/11-02; від 26.11.2014 року № 26/11-03; від 27.11.2014 року № 27/11-04 на загальну суму 216000,00 грн у т.ч. ПДВ 36000,00 грн; податкових накладних від 24.11.2014 року № 301, від 25.11.2014 року № 326; від 26.11.2014 року № 345; від 27.11.2014 року № 368.

Також між позивачем та ТОВ Центрокомбуд в перевіряємому періоді укладено договір №01/12-1 від 01.12.2014 року про надання послуг з організації перевезень вантажів.

На підтвердження фактичного виконанням ТОВ Центрокомбуд зобов`язань за Договором від 01.12.2014 року № 01/12-1, позивачем надано копії наступних актів наданих послуг: від 13.01.2015 року № 13/01-9, від 16.01.2015 року № 16/01-10, від 19.01.2015 року № 19/01-11, від 22.01.2015 року № 22/01-12, від 26.01.2015 року № 26/01-13, від 28.01.2015 року № 28/01-14 на загальну суму 700000, грн у т.ч. ПДВ - 116667,00 грн; від 03.02.2015 року № 3/02-16, від 04.02.2015 року № 4/02-17, від 06.02.2015 року № 6/02-18, від 12.02.2015 року № 12/02-19, від 13.02.2015 року № 13/02-20 на загальну суму 250000,00 грн у т.ч. ПДВ - 41667,00 грн; податкових накладних від 29.01.2015 року № 527, від 28.01.2015 року № 491, від 26.01.2015 року № 406, від 22.01.2015 року № 340, від 19.01.2015 року № 238, від 16.01.2015 року № 197, від 13.01.2015 року № 124, від 12.02.2015 року № 166, від 06.02.2015 року № 83, від 03.02.2015 року №21.

16 січня 2015 між позивачем та ТОВ Спецректорг укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів від 16.01.2015 року № 16/01-15, на підтвердження належного виконання умов якого позивачем до матеріалів справи долучено копії наступних актів наданих послуг: від 17.02.2015 року № 17/02-1, від 19.02.2015 року № 19/02-2, від 20.02.2015 року № 20/02-13, від 23.02.2015 року № 23/02-4, від 24.02.2015 року № 24/02-5, від 25.02.2015 року № 25/02-6, від 26.02.2015 року №26/02-7, від 27.02.2015 року № 27/02-7 на загальну суму 1760 000 грн у т.ч. ПДВ - 293333,00 грн; від 20.03.2015 року № 20/03-8, від 23.03.2015 року № 23/03-9, від 26.03.2015 року № 26/03-11, від 24.03.2015 року № 24/03-10, від 25.03.2015 року № 25/03-11, від 30.03.2015 року № 30/03-12, від 19.03.2015 року № 19/03-8 на загальну суму 1300000 грн у т.ч. ПДВ - 216 666,67 грн; податкових накладних від 27.02.2015 року №422, від 26.02.2015 року № 384, від 25.02.2015 року № 360, від 24.02.2015 року № 337, від 23.02.2015 року № 318, від 20.02.2015 року № 296, від 19.02.2015 року № 275, від 17.02.2015 року № 230, від 31.03.2015 року № 476, від 26.03.2015 року № 361, від 25.03.2015 року № 339, від 24.03.2015 року № 319, від 20.03.2015 року № 276, від 19.03.2015 року № 252.

Разом із тим, контролюючий орган звертав увагу на обставини, які ставлять під сумнів реальність господарських операцій із поставки позивачу послуг від ТОВ Праймконсалтинг , ТОВ ТВК Мегаполіс , ТОВ Центрокомбуд , ТОВ Спецректорг .

Так, поряд із доводами про відсутність цих постачальників за своїм місцезнаходженням, відсутність у них адміністративно-господарських ресурсів: основних фондів (складські приміщення, транспортні засоби), трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності; контролюючий орган посилався на обставини невідповідності актів наданих послуг, підписаних між позивачем та постачальниками нормам ст. 9 Закону № 996-XIV, зокрема: щодо розкриття змісту та обсягу господарської інформації. Крім того, податковий орган в акті перевірки та у судовому процесі вказувала про відсутність такого доказу фактичної поставки послуг із перевезення як товарно-транспортні накладні.

Повідомлені податковим органом фактичні обставини щодо фіктивності операцій із поставки з посиланням на конкретне джерело інформації є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок послуг в операціях із ТОВ Праймконсалтинг , ТОВ ТВК Мегаполіс , ТОВ Центрокомбуд , ТОВ Спецректорг , так і юридичної сили первинних документів, виписаних з метою оформлення господарських операцій з поставки послуг на користь позивача як доказів господарської операції.

Суд дійшов до висновку, що відсутність у платника податків певних документів, як-то товарно-транспортні накладні, не може бути беззаперечним доказом відсутності реального характеру поставки, однак такі висновки можуть вважатися обґрунтованими за умови, що інші докази підтверджують фактичне виконання поставки, а контролюючим органом не надано достовірних доказів на спростування цього факту.

Доводи контролюючого органу про відсутність у ТОВ Праймконсалтинг , ТОВ ТВК Мегаполіс , ТОВ Центрокомбуд , ТОВ Спецректорг адміністративно-господарських ресурсів, необхідних для здійснення поставки, поряд із обставинами відсутності доказів транспортування товарів; невідповідністю актів наданих послуг нормам ст. 9 Закону № 996-XIV, зокрема: щодо розкриття змісту та обсягу господарської інформації, ставлять під сумнів фактичне виконання господарських операцій.

Враховуючи вимоги ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.6 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов`язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 року у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Контролюючим органом до матеріалів справи долучено протокол допиту свідка від 31.05.2015 року, відповідно до якого Коломінська І.Д. (директор ТОВ Центрокомбуд ) засвідчила, що підписувала усі первинні документи від імені ТОВ Центрокомбуд не маючи на меті здійснювати господарську діяльність, а виключно з метою отримання грошової винагороди (т.3 а.с.17-19).

Протокол допиту свідка є джерелом доказів, у розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, яке підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всі первинні документи контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Центрокомбуд є неналежними, оскільки вони Коломінською І.Д. , яка значилась як директор Товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю не займається, адміністративно - розпорядчі функції керівника підприємства не виконує, що встановлено в межах кримінального провадження №32015100040000037 за ч.1 ст.212 КК України.

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №826/7677/17, від 16.01.2018 року у справі №2а-7-75/12/2670, від 06.06.2018 року у справі №826/2003/14.

Разом із тим, суд наголошує, що при повторному перегляді даної адміністративної справи, позивачем не надано жодних додаткових документів, які могли б підтвердити протиправність рішень контролюючого органу, не обгрунтовано належним чином відсутність товарно-транспортних накладних та не вчинено дій з метою їх отримання. Крім того, позивачем не вчинено дій направлених на розкриття змісту та обсягу господарської інформації щодо досліджених операцій, не спростовано встановлені податковим органом обставини щодо відсутності у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей для здійснення поставки послуг позивачу, із врахуванням особливостей таких послуг. Натомість, контролюючим органом протягом первинного та повторного розгляду справи подавались документи, аналізуючи зміст яких, суд дійшов висновку про наявність сумнівів щодо реальності таких господарських операцій, а враховуючи відсутність належного спростування з боку позивача, підстав для скасування податкових повідомлень-рішень не має.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов до висновку, що контролюючим органом в межах своїх повноважень та у спосіб встановлено порушення норм Податкового законодавства з боку позивача та винесено податкові повідомлення-рішення від 21.07.2015 року № 0004632202 та № 0004642202, які є правомірними та не підлягають скасуванню, натомість позивачем не спростовано доводів податкового органу та не доведено відсутність виявлених порушень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, аналізуючи дії та рішення суб`єкта владних повноважень в розрізі положень ст.2 КАС України дійшов до висновку, що оскаржувані рішення прийнято на підставі, у межах та у спосіб визначений законодавством, а також з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, крім іншого вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності, з урахуванням приписів частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ Бочан проти України (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, Волошин проти України , заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, Чуйкіна проти України , заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, суд не вбачає правових відстав для розподілу судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпрофторг`в повному обсязі.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Укрпрофторг (04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Є, код ЄДРПОУ 34891912)

Відповідач: Державна податкова інспекція в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві (04213, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 58, код ЄДРПОУ 39468697)

Суддя В.І. Келеберда

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення10.10.2019
Оприлюднено30.10.2019
Номер документу85274055
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/160/16

Рішення від 10.10.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Келеберда В.І.

Ухвала від 23.04.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Келеберда В.І.

Постанова від 18.03.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 13.02.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 12.03.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 12.07.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бившева Л.І.

Ухвала від 26.05.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бившева Л.І.

Ухвала від 25.05.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 05.05.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 05.05.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Желтобрюх І.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні