Ухвала

від 24.05.2017 по справі 815/6869/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6869/16

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РТС Україна" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «РТС Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2016 р. форми В4 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову зазначалося, що нормами Податкового кодексу України не вимагається від платника податків контролювати дотримання норм податкового законодавства своїх контрагентів, оскільки такий контроль здійснює податкова служба. Порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів не може бути підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань, оскільки він не можемо нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "РТС Україна" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.11.2016 р. форми «В4» № НОМЕР_1.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 1196 від 21.10.2016 р. проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю РТС Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.07.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.07.2016 року.

ТОВ РТС Україна надано запити від 22.08.2016 № 19035/10/15-53-14-03 та від 22.09.2016 № 21330/10/15-53-1403 щодо надання пояснень та документального підтвердження, стосовно недостовірності даних, що містяться у податковій та фінансові звітності підприємства за 2015- 2016 рік та фінансово-господарських відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях угод, контрактів, податкових накладних, видаткових накладних (актів прийому/передачі), актів виконаних робіт чи наданих послуг, банківських виписок, ТТН, угод транспортування та зберігання Товару, документи щодо подальшої реалізації товару, тощо) за період 2015 - півріччя 2016 року.

ТОВ РТС Україна надані відповіді від 29.09.2016 № 102 та від 07.10.2016 № 102/1 з недостатнім обсягом пояснень та первинних документів, в зв'язку з чим проведена позапланова виїзна перевірка.

Перевірка проводилась з 26.10.2016 року по 03.11.2016 року. Термін перевірки продовжено згідно наказу № 1221 від 01.11.2016 р.

За наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки складений акт № 5656/15-53-14-03/13903152 від 10.11.2016 р.(т. 1 а/с. 14-52), яким встановлені порушення:

- п. 198.5, ст.198 Податкового кодексу України, чим завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 1 689 460 грн.

За наслідками встановлених порушень ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2016 р. форми В4 № НОМЕР_1 (т. 1 а/с. 13).

В ході проведеної перевірки податковим органом встановлено факт віднесення до складу податкового кредиту за липень 2016 року суми ПДВ від вартості товарів нібито отриманих від ТОВ Українська зернова група (код ЄДРПОУ 35931128) у розмірі 1 689 460 грн., але не пов'язаних з провадженням господарської діяльності у перевіряємому періоді.

Так, у вказаному періоді ТОВ РТС Україна отримувало від ТОВ Українська зернова група за договором постачання від 24.06.2016 року № 24063 зернові культури - пшениця.

Податковий орган у акті перевірки, спираючись на аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ Українська зернова група на підставі отриманої податкової інформації, в якій зазначено наступне: ...узагальнена податкова інформація складена у зв'язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ Українська зернова група , враховуючи вимоги пункту З розділу II Прикінцеві положення Закону України від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи : сума доходу платника податків за попередній рік - 0,0 тис. гривень, підприємство зареєстровано в 2008році.

З метою вручення запиту від 13.07.2016р. №2868/15-52-15-02 з питання надання інформації та її документального підтвердження було здійснено вихід за податковою адресою підприємства ТОВ Українська зернова група (65005, АДРЕСА_1). В результаті було встановлено відсутність вказаного підприємства за податковою адресою та складено акт від 13.07.2016р. №31/15-52-15-02 щодо неможливості вручення зазначеного вище листа.

Крім того, податковий орган вказує, що наявність трудових ресурсів в охоплених узагальненою податковою інформацією періодах відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за червень, липень 2016року, прийнятого 08.07.2016 р. за № НОМЕР_2, працювало у штаті - 1 особа, працювало за цивільно-правовими договорами - 0 осіб; загальна сума нарахованої зарплати 1 473 гривень.

За результатами аналізу баз даних ДПІ по ТОВ Українська зернова група , встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Операції ТОВ Українська зернова група не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Враховуючи територіальне місцезнаходження підприємств постачальників, факт, що у підприємства ТОВ Українська зернова група (код ЄДРПОУ 35931128) відсутні власні або орендовані транспортні засоби, відсутність підтвердження факту організації автоперевезення, не підтверджується можливість виконання оформлених операцій з продажу підприємством ТОВ Українськазернова група (код ЄДРПОУ 35931128)... .

Податковий орган також вказує, що з аналізу видаткових накладних щодо поставки товарів вбачається не додержані вимог складання первинних документів, а саме:

- не зазначено місце складання видаткової накладної (при цьому до перевірки не надано акти приймання - передачі товару за кількістю та якістю);

- не зазначено в видаткових накладних ПІБ особи, якою здійснено приймання товару;

- не зазначено в видаткових накладних довіреність, згідно якої підтверджується отримання товару.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зазначено, що податковий орган, при прийнятті спірного рішення діяв формально, без дотримання необхідного балансу, без врахування усіх обставин, які є суттєвими для об'єктивного вирішення справи.

Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

З акту вбачається, що податковим органом встановлено, що контрагент ТОВ Українська зернова група ,за юридичною адресою не знаходиться, товаро - транспортні накладні не надані, не зазначено місце складання видаткової накладної (при цьому до перевірки не надано акти приймання - передачі товару за кількістю та якістю), не зазначено в видаткових накладних ПІБ особи, якою здійснено приймання товару, не зазначено в видаткових накладних довіреність, згідно якої підтверджується отримання товару.

Згідно п. 45.2 ст. 45 ПК України визначенням, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В розумінні норми ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Приписами пп. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків, зокрема, зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи-підприємця.

Процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку до направлення державному реєстратору органом ДПС повідомлення встановленого зразка передбачена розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300.

Таким чином, належним доказом відсутності платника податків за адресою своєї державної реєстрації, відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, є відповідний запис державного реєстратора в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду належних доказів щодо наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність позивача за адресою державної реєстрації у період спірних правовідносин.

При цьому слід також прийняти до уваги позицію ВАС України, висловлену у справі № К/800/39893/15 від 01.02.2017 року щодо того, що чинне законодавство не містить вимог, які б забороняли суб'єкту господарювання вести господарську діяльність за адресою відмінною, ніж адреса реєстрації.

Також, відсутність контрагента за юридичною адресою, вказаною в установчих документах, свідчить лише про не дотриманість цим контрагентом порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить того, що товар насправді не поставлявся.

Для підтвердження реальності господарських операцій необхідно досліджувати первинні бухгалтерські документи та з'ясувати інформацію щодо фактів здійснення господарських операцій між контрагентами, при цьому приймаючи до уваги лише Довідки, а не Акти про неможливість проведення зустрічних звірок у зв'язку з відсутністю платника податку за юридичною адресою.

Крім того щодо відсутность відомостей в ТТН, про які йдеться мова в акті перевірки слід зазначити, що ТТН не є підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки відсутність товарно - транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність ТТН є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме ТТН не є підставою для не включення вартості придбаних товарів (послуг) до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту".

В свою чергу відсутність окремих реквізитів у первинних документах свідчить про порушення відомчих актів, але не спростовує наявності у підприємства відповідних господарських операцій.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо доводів апелянта про відсутність трудових ресурсів, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Доводи апелянта про нікчемність укладеного договору між позивачем та його контрагентом судом не приймаються, оскільки відсутність у суб'єкта господарювання (контрагента) достатніх матеріальних чи будь-яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності, як і відсутність останнього за юридичною адресою чи неможливість проведення у такого контрагента перевірки не має своїм наслідком недійсність укладеного ним правочину чи слугувати доказом наявності у вказаного суб'єкта господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 01 грудня 2016 р. справа №К/800/15575/14.

Відповідно до пп.а) п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

IIунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст.198 ГІК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.4 ст.198 ПК України визначено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.5 ст.198 ПК України якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених п.п.196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПК України), то з метою оподаткування такі говари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Згідно п. 198.6 ст.198 ІЖ України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ІІК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими гі.201.11 ст.201 ПК України.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ГІК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.ІІ ІЖ України.

При цьому відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду.

Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі належним чином укладеного правочину з ТОВ Українська зернова група договору поставки № 24063 від 24.06.2016 р. позивачу була передана сільськогосподарська продукція - пшениця та супровідні, видаткові, податкові накладні, які позивач належним чином врахував в бухгалтерському та податковому обліку і також врахував їх при складанні звітності.

Зазначений договір поставки був укладений позивачем з метою настання правових наслідків, сторони за правочином належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Контрагент ТОВ Українська зернова группа та позивач на час складання податкових накладних були зареєстровані, перебували в ЄДРПОУ, були платниками ПДВ, при здійсненні господарської діяльності із позивачем надавали належним чином оформлені відповідні бухгалтерські та податкові документи.

Таким чином, ТОВ "РТС Україна" виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, за загальнодоступною інформацією з мережі Інтернег ресурсів ДПС України, на момент складання податкових накладних, контрагенти позивача офіційно зареєстровані платниками ПДВ та мали право складання податкових накладних.

Також на підтвердження реальності настання правових наслідків по укладених правочинах, позивачем надано до перевірки оригінали всіх наявних документів: договори, складські квитанції, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, що свідчить про належне виконання сторонами зобов'язань за договорами та доводить те, що такі договори спрямовані на здійснення поставки товарів, та є таким, що має реальні правові наслідки та реальну господарську мету.

Крім того матеріалами перевірки підтверджений факт руху придбаного товару у ТОВ Українська зернова група та використання товару в господарській діяльності позивача - здійснення основних видів діяльності на підставі Витягу з ЄДРПОУ, - оптової та роздрібної торгівлі сільськогосподарською продукцією, що підтверджується відповідними первинними документами: податковими та видатковими накладними. Рух та переміщення товару Позивачем відображений у відповідному бухгалтерському та податковому обліку.

Разом з тим усі ТТН оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити для ідентифікації документу - ТТН з прив'язкою до виду товару, його кількості, замовника, відправника, одержувача. Всі ТТН містять підписи, печатки, відмітки посадових осіб підприємств.

Також Договором № 15/06/16 про надання послуг з приймання, чищення, зберігання та відвантаження зерна від 15.06.2016 р., укладений між АП Протос та ТОВ РТС Україна , були врегульовані питання надання послуг позивачу по прийманню, переоформленню, чищенню, зберіганню і відвантаженню зерна і насіння олійних культур.

На виконання вказаного договору надані видаткові накладні, довіреності на отримання зерна, акти сдачі-прийняття робіт, реєстри товаро - транспортних накладних на пшеницю, що отримана складом АП Протос від ТОВ Українська зернова група для ТОВ РТС Україна ; реєстр пшениці ТОВ РТС Україна , навантаженої в контейнери та завірені копії карток аналізу зерна за червень - липень 2016 р.

В подальшому товар був Позивачем реалізований та вивезений за межі України, про що до перевірки надавались відповідні первинні документи - вантажні митні декларації, докази перетину кордону товаром (його вивезення), видаткові накладні з довіреностями на отримання товару.

Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що вказані документи в повному обсязі підтверджують реальне здійснення позивачем господарських операцій у тих об'ємах та ціною, що зазначена у договорах.

З огляду на викладене дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанці про те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є безпідставними, так як фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, тому виключення сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість є незаконними.

Таким чином, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик