Постанова

від 09.04.2019 по справі 815/6869/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №815/6869/16

адміністративне провадження №К/9901/41315/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року у складі судді Потоцької Н.В.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у складі суддів Зуєвої Л.Є., Шевчук О.А., Федусика А.Г.

по справі № 815/6869/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РТС Україна

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю РТС Україна (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2016 року № 0000921403, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 1 689 460 грн за липень 2016 року, з мотивів безпідставності його прийняття.

03 березня 2017 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, адміністративний позов Товариства задоволений, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2016 року № 0000921403.

У липні 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, а саме статті 1, частини 2 статті 3, пункту 2 статті 3, пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), пунктів 2.4, 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення № 88), статей 1, 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила перевезення), пункту 44.1 статті 44, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, доводить, що операції відображені у первинних документах фактично відбутись не могли, та як наслідок, не є господарською діяльністю платника податку.

21 серпня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №815/6869/16 з Одеського окружного адміністративного суду.

11 жовтня 2017 року справа №815/6869/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа №815/6869/16 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/41315/18 передані до Верховного Суду.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу не надавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом у період з 26 жовтня 2016 року по 03 листопада 2016 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 1196 від 21 жовтня 2016 року проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 липня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 липня 2016 року, за наслідками якої складений акт № 5656/15-53-14-03/13903152 від 10 листопада 2016 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, чим завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 1 689 460 грн.

28 листопада 2016 року керівником податкового органу на підставі акта перевірки, згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення рішення форми В4 № 0000921403, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 1689460 грн за липень 2016 року.

Склад податкового правопорушення доводиться відповідачем висновком про те, що Товариством віднесено до складу податкового кредиту за липень 2016 року суми податку на додану вартість від вартості товарів нібито отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю Українська зернова група (код ЄДРПОУ 35931128) у розмірі 1 689 460 грн, але не пов'язаних з провадженням господарської діяльності у перевіряємому періоді. Податкові правопорушення доводить посиланням на: узагальнену податкову інформацію, складену у зв'язку з неможливістю проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Українська зернова група ; відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства контрагента; недоліки видаткових та товарно-транспортних накладних.

Досліджуючи спірні правовідносини, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство отримувало від Товариства з обмеженою відповідальністю Українська зернова група за договором постачання від 24 червня 2016 року № 24063 зернові культури - пшениця, що підтверджується наданими судам попередніх інстанцій первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а саме видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними тощо.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Буквальний аналіз положень статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , здійснений судами попередніх інстанцій, зумовив висновок про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суди попередніх інстанцій визнали, що контрагент позивача та позивач на час складання податкових накладних зареєстровані в ЄДРПОУ, є платниками податку на додану вартість, Товариством виконані всі умови для формування податкового кредиту, господарські операції спрямовані на здійснення поставки товарів, та є такими, що мають реальні правові наслідки та реальну господарську мету, матеріалами перевірки підтверджений рух придбаного товару у Товариства з обмеженою відповідальністю Українська зернова група , а сам товар використаний в господарській діяльності позивача - реалізований та вивезений за межі України, про що до перевірки надавались відповідні первинні документи - вантажні митні декларації, докази перетину кордону товаром (його вивезення), видаткові накладні з довіреностями на отримання товару.

Також встановлено, що договором № 15/06/16 про надання послуг з приймання, чищення, зберігання та відвантаження зерна від 15 червня 2016 року, укладеного між АП Протос та ТОВ РТС Україна , врегульовані питання надання послуг позивачу по прийманню, переоформленню, чищенню, зберіганню і відвантаженню зерна і насіння олійних культур. На виконання цього договору надані видаткові накладні, довіреності на отримання зерна, акти сдачі-прийняття робіт, реєстри товаро - транспортних накладних на пшеницю, що отримана складом АП Протос від ТОВ Українська зернова група для ТОВ РТС Україна ; реєстр пшениці ТОВ РТС Україна , навантаженої в контейнери та завірені копії карток аналізу зерна за червень - липень 2016 р.

Суди попередніх інстанцій визнали, що сплачені в ціні товару (зернових культур) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Факт придбання Товариством пшениці досліджено та підтверджено судами першої та апеляційної інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Судами попередніх інстанцій надано оцінку відповідності первинних документів вимогам частини першої та другої статті 9 Закону № 996 - ХІV та не встановлено їх невідповідності.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю Українська зернова група та свідчать про безпідставність зменшення податковим органом від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 689 460 грн за липень 2016 року спірним податковим повідомленням-рішенням.

Неприйнятними є доводи податкового органу, які ґрунтуються на інформації, отриманої внаслідок неможливості проведення звірки податковим органом з контрагентом позивача, з огляду на те, що зафіксовані актами податкових інспекцій факти неможливості проведення звірки посвідчують виключно цю обставину і жодним чином не впливають на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Безпідставними є доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт, з огляду на те, що жодного доказу судам попередніх інстанцій на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагента укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб'єктами господарювання з метою виконання зобов'язань перед Товариством (позивачем у справі).

Посилання відповідача на невідповідність видаткових накладних та товарно-транспортних накладних вимогам законодавства, є неприйнятними, спростовані судами попередніх інстанцій за наслідком їх дослідження, встановлено їх відповідність та належність оформлення, наявність всіх необхідних реквізитів з прив'язкою до виду товару, його кількості, замовника, відправника, одержувача, наявність підписів, печатки, відмітки посадових осіб підприємств. Окремі недоліки первинних документів не є свідченням нереальності господарських операцій.

Обґрунтування касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі № 815/6869/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточним та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер