Рішення

від 18.05.2017 по справі 910/11331/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017Справа № 910/11331/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд"

про стягнення 144 449, 02 грн.

за участю представників:

від позивача:Хасін І.Б.- представник за довіреністю б/н від 04.01.20217 р. від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернувся Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця (далі - НМУ ім. О.О. Богомольця) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" (далі - ТОВ "Гранд") про стягнення 144 449, 02 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1603 від 21.03.2005 та договору про відшкодування балансоутримувачу витрат на утримання орендованого нерухомого майна № 13-03/2005 від 21.03.2005 р., ТОВ "Гранд" не виконало взяті на себе зобов'язання, в частині своєчасної та повної оплати передбачених умовами вказаних договорів платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові НМУ ім. О.О. Богомольця просить суд стягнути з ТОВ "Гранд" плату за оренду, а також витрати на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг у сумі 117 380,71 грн., пеню в сумі 20 652, 57 грн., інфляційні втрати у сумі 4 929, 99 грн. та 3 % річних у розмірі 1 485, 75 грн., а всього - 144 449, 02 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2016 р. у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 р., позов Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" 117 380, 71 грн., пеню в розмірі 20 652, 57 грн., 3 % річних у розмірі 1 485, 75 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 929, 99 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 р. рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 р. у справі № 910/11331/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2017 р. вказану справу було прийнято до свого провадження суддею Головіною К.І.

У судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду надав відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що орендованим приміщенням, яке було надано йому в оренду за договором оренди № 1603 від 21.03.2005 р., він не користується з 24.06.2015 р., оскільки відповідачем було заблоковано вхід до цього приміщення, а також було відключено електроенергію та водопостачання у ньому. Оскільки у відповідача відсутній обов'язок сплачувати орендну плату та комунальні платежі, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та врахувавши висновки, вказані у постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2017 р. по даній справі вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 21.03.2005 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ Фонду державного майна України по місту Києву, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд" (далі - орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1603 (далі - договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 224,1 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 39 (далі - майно), що перебуває на балансі Національного медичного університету ім. О. Богомольця (далі - балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення кафе-піцерії без права продажу товарів підакцизної групи.

Згідно з п. 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

У разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 2.4 договору оренди).

Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (пункт 2.5 договору оренди).

Як передбачено п. 3.1 договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - лютий 2005 року - 4 712,48 грн.

У подальшому сторони вносили зміни щодо умови про розмір орендної плати шляхом укладення додаткових угод № 1 від 08.02.2007 р., № 1603/2 від 24.03.2009 р. та № 1603/4 від 19.02.2013 р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 договору оренди).

Пунктом 3.3 договору оренди сторони погодили, що орендна плата перераховується самостійно орендарем до 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету, 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 5.14 договору оренди у разі закінчення строку дії договору оренди (його розірвання), орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту приймання-передавання.

Цей договір укладено строком на 11 місяців і вступає в силу з моменту його підписання сторонами (п. 10.1 договору оренди).

Згідно з п. 10.5 договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

У подальшому договір оренди неодноразово продовжувався, зокрема, остаточне продовження дії договору було здійснено листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 30-06/8744 від 07.08.2014 р. до 21.06.2015 р.

Також судом встановлено, що 21.03.2005 р. між Національним медичним університетом ім. О. Богомольця (далі - балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд" (далі - орендар) був укладений договір про відшкодування балансоутримувачу витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 13-03/2005 (далі - договір на відшкодування витрат).

Відповідно до п.п. 1.1, 2.2.3 договору на відшкодування витрат балансоутримувач забезпечує обслуговування орендованого приміщення загальною площею 224,1 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 39.

За користування приміщенням орендар не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносить плату на рахунок балансоутримувача щодо відшкодування балансоутримувачу комунальних витрат, витрат на утримання та плати за землю, пропорційно зайнятої ним площі в цій будівлі.

Цей договір припиняє свою дію одночасно з закінченням терміну дії договору оренди від 21.03.2005 р. № 1603, який укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та ТОВ "Гранд" (п. 5.1 договору на відшкодування витрат).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору оренди, 21.03.2005 р. РВ Фонду державного майна України передало, а ТОВ "Гранд" прийняло в користування об'єкт оренди, про що свідчить акт прийому-передачі в оренду нерухомого майна від 21.03.2005 р. Отже, у відповідача виник обов'язок сплачувати орендні платежі на підставі договору оренди від 21.03.2005 р. № 1603, а також витрати на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг за договором на відшкодування витрат № 13-03/2005 від 21.03.2005 р.

22.02.2016 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд" був укладений договір № 1603/06, яким сторони достроково припинили дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1603 від 21.03.2005 р. - з 30.12.2015 р.

Згідно з умовами пункту 2.4. договору оренди, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно у порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Обов'язок по складанню акта приймання - передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (пункт 2.5 договору оренди).

У судовому засіданні встановлено, що у зв'язку із припиненням дії договору оренди 30.12.2015 р. ТОВ "Гранд" повернуло, а РВ Фонду державного майна України по місту Києву прийняло з оренди нерухоме майно загальною площею 224,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 39 та перебуває на балансі НМУ ім. О.О. Богомольця, що підтверджується актом приймання-передачі (повернення) від 30.12.2015 р. Отже, відповідач користувався орендованим майном у період з 21.03.2005 р. по 30.12.2015 р., і дата - 30.12.2015 р. є останнім днем нарахування платежів за договором № 1603 від 21.03.2005 та договором № 13-03/2005 від 21.03.2005 р.

Однак, починаючи з 22.06.2015 р., ТОВ "Гранд" перестало сплачувати передбачені договорами платежі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по орендній платі у сумі 105 820,80 грн. та з відшкодування витрат за комунальні послуги та витрат на утримання нерухомого майна у сумі 11 559,91 грн. за період з 22.06.2015 р. по 30.12.2015 р., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та встановленими судом обставинами.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відносини щодо оренди державного майна регулюються спеціальним законом - Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

За умовами ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з ч. 2 вказаної статті методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. 18 Порядку обліку та оплати послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 2.2.3 договору на відшкодування витрат за користування приміщенням орендар не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносить плату на рахунок балансоутримувача щодо відшкодування балансоутримувачу комунальних витрат, витрат на утримання та плати за землю, пропорційно зайнятої ним площі в цій будівлі.

На підставі викладеного у відповідача виник обов'язок по сплаті орендних платежів у сумі 105 820,80 грн. та з відшкодування витрат за комунальні послуги та витрат на утримання нерухомого майна у сумі 11 559,91 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Оскільки матеріали справи свідчать, що на час прийняття рішення по справі ТОВ "Гранд" не виконав своїх зобов'язань та у нього існує заборгованість з орендної плати у сумі 105 820,80 грн., з відшкодування витрат за комунальні послуги та витрат на утримання нерухомого майна у сумі 11 559,91 грн., а всього - у сумі 117 308, 71 грн., суд вважає, що вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

Твердження відповідача, що він з 24.06.2015 р. орендованим майном не користувався через те, що позивачем було замкнено орендоване приміщення та відключено у ньому електроенергію та водопостачання, а тому відповідач звільняється від сплати орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, суд відхиляє з таких підстав.

Відповідно ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Вказаною статтею унормовано, що обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними, так і фактичними. Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна зі сторін зобов'язання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Вказані приписи кореспондуються зі ст. 218 Господарського кодексу України, а також закріплені у ч. 1 ст. 79 Розділу 4 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, якою встановлено, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого зі своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо. Якщо у погіршенні цього майна або у створенні гірших умов користування ним винні обидві сторони за договором, розмір орендної плати також може бути зменшений, але лише у частині, яка відповідає вині орендодавця у зменшенні можливості користуватися майном.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Так, умовами договору оренди (п. 7.2) було передбачено обов'язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись орендованим майном.

У той же час, як вже було встановлено судом, позивачем, як орендодавцем свої зобов'язання за договором оренди було виконано в повному обсязі.

Обставини, які б свідчили про вчинення позивачем будь-яких дій, які б перешкоджали орендарю користуватись орендованим майном матеріали справи не містять, а відповідачем відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України суду не надані.

Доданий відповідачем до матеріалів справи акт від 06.08.2015 р. за підписами директора, головного бухгалтера відповідача та коменданта гуртожитку НМУ ім. О.О.Богомольця, суд не приймає до уваги, оскільки зазначений акт підписаний вказаними особами у односторонньому порядку без виклику предствників НМУ ім. О.О. Богомольця та не є доказом, який вказує на те, що у період з 22.06.2015 р. по 30.12.2015 р. відповідач не користувався орендованим приміщенням.

З приводу наданих відповідачем під час первісного розгляду справи листів ПАТ "Київенерго" № 42 від 12.08.2015 року КФ/012/4098 та Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві № 09/2209 від 15.09.2015 року, а також переписки відповідача з балансоутримувачем щодо відновлення водопостачання, електропостачання, надання доступу до майна, суд зазначає, що вказана переписка не може свідчити про порушення позивачем своїх зобов'язань за договором оренди, та не свідчить про наявність підстав для звільнення відповідача від договірних платежів.

Отже, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що виконання ТОВ "Гранд" зобов'язань за договором оренди та договором про відшкодування балансоутримувачу витрат на утримання орендованого нерухомого майна виявилось неможливим внаслідок вказаних ним обставин.

У той же час, у випадку наявності певних складнощів у користуванні орендованим майном, орендар не позбавлений ініціювати питання щодо зменшення орендної плати (ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), однак такі дії відповідачем здійснені не були, натомість в матеріалах справи міститься лист ТОВ "Гранд" № 72 від 11.02.2016 року, в якому він просив орендодавця провести реструктуризацію боргу зі сплати орендної плати до кінця 4 кварталу 2016 року у зв'язку з наявним у нього скрутним матеріальним становищем.

Отже, фактично своїми діями ТОВ "Гранд" визнало факт користування орендованим майном та наявність боргу перед позивачем за період з 22.06.2015 р. по 31.12.2015 р.

Щодо неврахування мети, для якої передавалось майно в оренду відповідача, на що звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові від 01.03.2017 р., суд зазначає, що, дійсно, у орендованому приміщенні відповідач розмістив кафе-піцерію, проте ні договір оренди, ні договір про відшкодування витрат не містять умов чи положень про обов'язок орендодавця забезпечити водопостачання та освітлення в орендованому приміщенні.

При цьому, необхідно зазначити, що відповідач за наявності обставин, на які він посилається як на підставу свої заперечень, не був позбавлений права звернутися до суду з відповідними вимогами до позивача та захистити своє порушене право в обраний ним спосіб та порядку, встановленому законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до суду з такими позовами, однак ухвалами суду позовні заяви ТОВ "Гранд" були повернуті заявнику без розгляду на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України з різних причин, як-то: відсутність належних повноважень у підписанта позовної заяви, відсутність доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, відсутність належних доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідачів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату та відшкодування витрат на утримання майна, а також сплати комунальних послуг.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, позовні вимоги НМУ ім. О.О. Богомольця про стягнення заборгованості за договором оренди та договором про відшкодування балансоутримувачу витрати на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у сумі 117 380,71 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 20 652,57 грн. за прострочення виконання договірних зобов'язань.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 3.5 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в пункті 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Провівши перерахунок заявленої позивачем суми штрафних санкцій, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 20 652,57 грн., про яку просить позивач.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у сумі 4 929, 99 грн. та 3 % річних у розмірі 1 485, 75 грн. грн., суд зазначає, що вимоги в цій частині правомірно заявлені на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та підлягають стягненню у сумі 4 929, 99 грн. - інфляційна складова боргу та 1 485, 75 грн. - 3 % річних, тобто у сумах, заявлених позивачем.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у тому числі і за розгляд апеляційної та касаційної скарг.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" про стягнення 144 449, 02 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, ідентифікаційний код 30181363) на користь Національного медичного університету імені О.О.Богомольця (01601, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, буд. 13, ідентифікаційний код 02010787) заборгованість у розмірі 117 380 (сто сімнадцять тисяч триста вісімдесят) грн 71 коп., пеню в розмірі 20 652 (двадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн 57 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 929 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн 99 коп., 3 % річних у розмірі 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять) грн 75 коп., судовий збір у сумі 2 166 (дві тисячі сто шістдесят шість) грн 74 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 18 травня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 23 травня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.