Постанова

від 23.05.2017 по справі 927/1154/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. Справа№ 927/1154/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Вознюк Є.В. - дов. № 14-167 від 11.06.2014

від відповідача Шибік В.Ю. - директор, наказ № 10-К від 01.02.2001

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства

Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 24.01.2017 (суддя Лавриненко Л.М.)

у справі № 927/1154/16

за позовом Публічного акціонерного товариства

Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Виробничого підприємства теплових мереж

Борзнатеплокомуненерго

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 у справі № 927/1154/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, висновки суду про відмову в задоволенні позову зв відсутністю предмету спору є неправомірними та безпідставними, адже згідно Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії нараховані суми пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, такі не вважаються списаними або погашеними автоматично. Оскільки відповідача не було включено до реєстру підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, відповідно він не є учасником процедури врегулювання заборгованості, відтак порядок списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань та 3% річних, передбачений ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII не може бути застосований до нього.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 927/1154/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Шапрана В.В., суддів: Буравльова С.І., Андрієнка В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 23.03.2017.

На підставі розпорядження В.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 № 09-52/217/17 у зв'язку з відрядженням головуючого судді Шапрана В.В. для роботи до Вищої ради правосуддя, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 927/1154/16, за наслідками якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.04.2017.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.04.2017 оголошено перерву на 16.05.2017 на підставі ст. 77 ГПК України.

В судове засідання апеляційної інстанції 16.05.2017 з'явились представники сторін, представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін врахувавши наданий ним лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 8/10-786-17 від 11.04.2017.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Так, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Виробничого підприємства теплових мереж Борзнатеплокомуненерго про стягнення 244 551,39 грн. В обґрунтування своїх вимог посилалось на прострочення відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором купівлі-продажу природного газу № 3112/15-БО-39 від 05.12.2014 та додаткових угод до нього, в зв'язку з чим просило стягнути з відповідача 149 131,40 грн. пені, 7 843,12 грн. 3% річних та 87 576,87 грн. інфляційних втрат.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що при нарахуванні пені та річних позивачем не враховано, що кінцевий термін оплати за зобов'язаннями січня 2015 припадає на вихідний день 14.02.2015, відповідно останнім днем платежу є 16.02.2015, а початком прострочення зобов'язання - 17.02.2015; кінцевий термін оплати за зобов'язаннями лютого 2015 також припадає на вихідний день 14.03.2015, останнім днем платежу є 16.03.2015, а початком прострочення зобов'язання - 17.03.2015. Таким чином, на думку відповідача, розмір пені за договором складає 145 375,02 грн., 3 % річних - 7 612,01 та інфляційних втрат - 87 576,87 грн. Крім цього, за твердженнями відповідача вся сума заборгованості за поставлений в січні-квітні 2015 природний газ була сплачена до 06.10.2015, а вже протягом жовтня-грудня 2015 оплата проводилась вчасно. Причиною виникнення заборгованості стало різке підвищення ціни газу в березні 2015 з 7 416,84 грн. до 11 333,64 грн. за тис. куб. м., що в свою чергу призвело до ускладнення розрахунків бюджетних установ, адже при формуванні бюджетів була закладена значно менша вартість природного газу,який використовувався для теплопостачання бюджетних установ, організацій.

Крім цього, відповідач наполягав, що позивачем за результатами 1 півріччя отримано 21,8 млрд. грн. прибутків, а ціна пред'явленого позову становить більш ніж 3 місячні фонди заробітної плати Борзнатеплокомуненерго , в зв'язку з чим просив зменшити належну до стягнення на користь позивача пеню на 90%.

В поданому 24.01.2017 клопотанні відповідача зазначено, 30.11.2016 набув чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , згідно ч. 3 ст. 7 якого на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Вся сума заборгованості, яка виникла за поставлений у січні-квітні 2015 природний газ, за договором № 3112/15-БО-39 була погашена в повному обсязі до 06.10.2015, що підтверджується як актами звірки, так і наданим позивачем розрахунком штрафних санкцій. Враховуючи, що заборгованість Виробничого підприємства теплових мереж Борзнатеплокомуненерго за поставлений газ перед Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України погашена до набрання чинності згаданим Законом відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Зобов'язанням на підставі ч. 1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено матеріалами справи, 05.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивачем, продавцем за договором) та Виробничим підприємством теплових мереж Борзнатеплокомуненерго (відповідачем, покупцем за договором) укладено договір № 3112/15-БО-39 купівлі-продажу природного газу (далі Договір), за умовами п. 1.1. якого продавець зобов'язаний передати у власність покупцю в 2015 році ввезений Національною акціонерною компанією Нафтогаз України на митну територію України природний газ за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах Договору.

Газ, який продається за Договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, що споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2 Договору).

Положеннями п. 2.1 Договору сторони погодили обсяги газу, що мають бути поставлені за Договором, зокрема, продавець передає покупцеві в період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ за обсягом до 1060 тис. куб. м.

Приймання - передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання - передачі газ, Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3 Договору).

За умовами п. 3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленим печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім цього, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 6384,70 грн., ПДВ 20% - 1276,94 грн., всього з ПДВ 7661,64 грн. (п. 5.2 Договору).

Договір згідно розділу 11 набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, й діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 23.02.2015 до Договору сторони виклали з 01.02.2015 п. 5.2. в новій редакції, за умовами якої: Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 5 700,00 грн. без урахування податку на додану вартість, без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім цього, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 6384,70 грн., ПДВ 20% - 1236,14 грн., всього з ПДВ 7 416,84 грн. .

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 11.03.2015 до Договору сторони погодили з 01.03.2015 п. 5.2 в новій редакції, зокрема: Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 8 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім цього, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 9444,70 грн., ПДВ 20% - 1888,94 грн., всього з ПДВ 11 333,64 грн. .

З 01.04.2015 згідно Додаткової угоди № 3 від 07.04.2015 до Договору пункт 5.2 Договору викладено в новій редакції, а саме: Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 7 200,00 грн. без урахування податку на додану вартість, без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім цього, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 656,20 грн., ПДВ - 20% - 131,24 грн., всього з ПДВ - 787,44 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 8000,20 грн., ПДВ 20% - 1600,04 грн., всього з ПДВ 9 600,24 грн. .

Додатковою угодою № 4 від 25.05.2015 до Договору сторони з 01.05.2015 погодили п. 5.2 в новій редакції: Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 6 810,00 грн. без урахування податку на додану вартість, без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім цього, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 656,20 грн., ПДВ - 20% - 131,24 грн., всього з ПДВ - 787,44 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 7602,40 грн., ПДВ 20% - 1520,48 грн., всього з ПДВ 9122,88 грн. .

Згідно Додаткової угоди № 5 від 12.06.2015 до Договору з 01.06.2015 змінено пункт 5.2 Договору в новій редакції : Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 6 600,00 грн. без урахування податку на додану вартість, без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім цього, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 656,20 грн., ПДВ - 20% - 131,24 грн., всього з ПДВ - 787,44 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 7388,20 грн., ПДВ 20% - 1477,64 грн., всього з ПДВ 8 865,84 грн. .

Додатковою угодою № 6 від 27.07.2015 до Договору сторони погодили з 01.07.2015 п. 5.2 викласти в новій редакції: Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 6 600,00 грн. без урахування податку на додану вартість, без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім цього, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 42,40 грн., ПДВ - 20% - 50,88 грн., всього з ПДВ - 50,88 грн., тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами - 621,10 грн. (в тому числі вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби, що враховано в структурі тарифу з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, встановленого постановою НКРЕКП), ПДВ - 20% - 124,22 грн., всього з ПДВ - 745,32 грн. Всього транспортування складає 663,50 грн., ПДВ - 20% - 132,70 грн., всього з ПДВ - 796,20 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 7395,50 грн., ПДВ 20% - 1479,10 грн., всього з ПДВ 8874,60 грн. .

Відповідно до Додаткової угоди № 7 від 30.07.2015 до Договору пункт п. 6.3. викладено в новій редакції, зокрема: За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Пунктом 3 додаткової угоди від 30.07.2015 року сторони погодили, що дана угода поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.01.2015 .

Договір на підставі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання взятих на себе зобов'язань позивач передав, а відповідач прийняв природний газ за Дговором на загальну суму 4 997 334,01 грн., що підтверджується трьохсторонніми актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 958 080,42 грн. за січень 2015, від 28.02.2015 на суму 799 772,69 грн. за лютий 2015, від 31.03.2015 на суму 834 575,26 грн. за березень 2015, від 30.04.2015 на суму 130 102,45 грн. за квітень 2015, від 31.10.2015 на суму 526 286,61 грн. за жовтень 2015, від 30.11.2015 на суму 797 901,27 грн. за листопад 2015 та від 31.12.2015 на суму 950 615,31 грн. за грудень 2015, які підписано та скріплено печатками обох сторін, а також газотранспортного підприємства ПАТ по газопостачанню та газифікації Чернігівгаз (копії долучено до матеріалів справи).

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, за спожитий в січні 2015 газ відповідач був зобов'язаний розрахуватись в строк до 16.02.2015 включно, оскільки 14.02.2015 припадає на вихідний день; за спожитий в лютому 2015 газ - до 16.03.2015, оскільки 14.03.2015 року припадає на вихідний день; за спожитий в березні 2015 газ - до 14.04.2015 включно, за спожитий в квітні 2015 газ - до 14.05.2015 включно; за спожитий в жовтні 2015 газ - до 16.11.2015 включно, оскільки 14.11.2015 припадає на вихідний день; за спожитий в листопаді 2015 газ - до 14.12.2015 включно; за спожитий в грудні 2015 газ - до 14.01.2016 включно

Як встановлено матеріалами справи, станом на 05.01.2016 відповідач розрахувався за поставлений природний газ за період з січня по грудень 2015 в повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

З огляду на здійснені відповідачем оплати за спожитий природний газ, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань прострочив оплату спожитого природного газу, поставленого у січні 2015, розрахувавшись за нього в повному обсязі 04.03.2015, за спожитий в лютому 2015 газ - лише 21.04.2015, за спожитий в березні 2015 газ - 30.09.2015, за спожитий в квітні 2015 газ - 06.10.2015. Газ спожитий в жовтні, листопаді та грудні 2015 був оплачений у встановлений Договором строк.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, він зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути передбачені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується із приписами ст. 549 ЦК України, згідно яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. На підставі ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 ЦК України). Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Оскільки інший період нарахування пені сторони Договором не встановили, нарахування пені має розпочатися з наступного дня після спливу передбаченого договором строку кінцевого розрахунку, та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (пункт 1.9 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14) або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати.

За таких обставин, позивачем правомірно розраховано пеню по кожному акту з 15 числа наступного місяця і до переддня фактичного виконання грошового зобов'язання, що за кожним актом не виходить за межі встановленого законом шестимісячного строку нарахування пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд встановив, що позивачем при розрахунку пені та 3% річних не враховано, що прострочка оплати за газ, спожитий в січні 2015 року виникла з 17.02.2015, а за спожитий в лютому 2015 газ - з 17.03.2015.

Відповідно сума пені за прострочку оплати за період з 17.02.2015 по 06.10.2015 за спожитий відповідачем в січні - квітні 2015 становить 145 375, 02 грн., а 3% річних за період з 17.02.215 по 06.10.2015 - 7 612,01 грн.

Згідно п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, - застосовується індекс інфляції за поточний місяць, коли строк виконання зобов'язання настає після 15 числа місяця, - застосовується індекс інфляції за наступний місяць. Отже, поденний індекс інфляції не розраховується.

Таким чином, оскільки прострочення оплати за спожитий у січні 2015 газ виникло з 17.02.2015, тобто після 15 числа місяця, та було погашено 04.03.2015 - до 15 числа місяця, нарахування позивачем інфляційних втрат за березень 2015 за спожитий в січні 2015 газ на суму 52 417, 23 грн. є безпідставними й не приймається судом.

Відповідно сума інфляційних втрат за прострочення сплати за спожитий відповідачем в період з січня по квітень 2015 газ становить 35 159,64 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, місцевий встановив, що заборгованість за поставлений природний газ за Договором, на яку позивачем нарахована пеня, інфляційні втрати та 3% річних була остаточно погашена відповідачем 06.10.2015, тобто до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії (30.11.2016). За приписами ч. 3 ст. 7 цього Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016. Оскільки на момент звернення позивача з даним позовом до суду нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% підлягали списанню на підставі згаданого Закону, місцевий суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту, відтак відмовив в позові.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого суду.

Як вище згадувалось, підставою відмови у задоволенні позову стали положення ч. 3 ст. 7 Закон України від 03.11.2016 №1730-VIII Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії , який набрав чинності 30.11.2016, відповідно до яких на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Процедура врегулювання заборгованості на підставі п. 1 ст. 1 Закону України № 1730-VIII це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

В свою чергу, преамбулою Закону України № 1730-VIII встановлено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 2 Закону України № 1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1730-VIII процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згаданим Законом України № 1730-VIII (абз. 4 та 5 ч.1 ст.1) визначено, що заборгованість, яка підлягає врегулюванню згідно цього Закону (далі - заборгованість) - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до приписів ч.1 ст.3 Закону України № 1730-VIII для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державної політики у сфері житлово-комунального господарства (далі - реєстр).

Вказана норма кореспондується з абз. 12 ч.1 ст.1 Закону України № 1730-VIII, яким визначено, що учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та користування зазначеним реєстром, відповідно до п. 4 якого формування та ведення реєстру здійснюється Мінрегіоном шляхом: збирання та оброблення інформації про підприємства; внесення даних до реєстру та змін до них, а також виключення таких даних з реєстру.

З огляду на аналіз зазначених положень Закону України № 1730-VIII для участі в процедурі врегулювання заборгованості шляхом її списання, теплопостачальні та теплогенеруючі організації повинні бути включені до відповідного реєстру. Так, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а саме Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Як встановлено матеріалами справи, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України листом № 8/10-786-17 від 11.04.2017 повідомило відповідача, що нараховані на погашену Виробничим підприємством теплових мереж Борзнатеплокомуненерго заборгованість за спожитий природний газ до набрання чинності Закону № 1730 неустойка, штраф (пеня), інфляційні нарахування, проценти річні підлягають списанню на підставі ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII, яка є нормою прямої дії, при цьому виконання цієї норми не потребує включення підприємства до Реєстру, проте таке списання або погашення не є автоматичним

Як встановлено апеляційним судом, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення сторонами після набрання чинності Законом України № 1730-VIII будь-яких дій щодо проведення списання нарахованої пені, як то погодження сторонами такого списання шляхом обміну листами або проведення взаєморозрахунків тощо.

Оскільки на даний час відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості, його не включено до реєстру підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, відповідно передбачений ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII порядок списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань та 3% річних не може бути застосований до відповідача.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочене зобов'язання з оплати за Договором та Додаткових угод до нього, які підлягають частковому задоволенню, а саме за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 145 375, 02 грн. пені, 7 612, 01 грн. 3% річних та 35 159, 64 грн. інфляційних втрат, відповідно в іншій частині позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Як встановлено матеріалами справи, під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем заявлено клопотання про зменшення належної до стягнення на користь позивача пені на 90%, мотивоване тим, що заборгованість за поставлений в січні-квітні 2015 природний газ була сплачена до 06.10.2015, а протягом жовтня-грудня 2015 оплата проводилась вчасно. Причиною виникнення заборгованості стало різке підвищення ціни газу в березні 2015 з 7 416,84 грн. до 11 333,64 грн. за тис. куб. м., що в свою чергу призвело до ускладнення розрахунків бюджетних установ, адже при формуванні бюджетів була закладена значно менша вартість природного газу, яка використовувалась для теплопостачання бюджетних установ, організацій. У розмірі тарифу ВПТМ Борзнатеплокомуненерго вартість природного газу складала 81,25%, тоді як електроенергія, заробітна плата з нарахуваннями, запчастини та матеріали становлять 18,75% тарифу.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України №7рп/2013 від 11.07.2013 відповідач акцентував увагу на тому, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків. Оскільки позивачем за результатами 1 півріччя отримано 21,8 млрд. грн. прибутків, а ціна пред'явленого позову становить більш ніж 3 місячні фонди заробітної плати Борзнатеплокомуненерго , відповідач просив зменшити належну до стягнення на користь позивача пеню на 90%.

На підтвердження цих обставин, відповідачем надано звіт з праці за 2015 рік, копію проміжної фінансової звітності за шість місяців 2016, структуру діючих тарифів, амортизаційні відрахування, які враховуються в розрахунку тарифу на теплову енергію.

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України можливе зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України та ст. 223 ГК України, при прийнятті рішення господарському суду надано право у виняткових випадках на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положеннями п.п. 3.17.4 п. 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

За приписами п.42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211 Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України , якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Укладаючи Договір та Додаткові угоди до нього, сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, тариф, строк оплати, порядок розрахунків, відтак прийнявши на себе зобов'язання по оплаті природного газу відповідач погодився із передбаченою Договором відповідальністю за прострочення виконання взятих на себе зобов'язань.

Доводи відповідача про те, що позивачем за результатами 1 півріччя отримано 21,8 млрд. грн. прибутків, а ціна пред'явленого позову становить більш ніж 3 місячні фонди заробітної плати Борзнатеплокомуненерго , не заслуговують на увагу, не можуть розцінюватись як підстава для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання відповідачем договірних зобов'язань, оскільки ні суду першої, ні апеляційної інстанцій відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження винятковості обставин, що призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. Одне лише посилання на тяжке майнове та фінансове становище підприємства не є підставою для зменшення розміру пені.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про відмову в задоволенні позову, оскаржене рішення вважає незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про часткове задоволення позову. Тому доводи апелянта по суті апеляційної скарги заслуговують на увагу, а його скарга підлягає частковому задоволенню.

В зв'язку з частковим задоволенням позову та апеляційної скарги позивача з відповідача на його користь на підставі ст. 49 ГПК України підлягають стягненню 2 822, 37 грн. судового збору за подання позову та 3 104, 61 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задовольнити частково, рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 скасувати та прийняти нове:

Позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Виробничого підприємства теплових мереж Борзнатеплокомуненерго про стягнення 244 551,39 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Виробничого підприємства теплових мереж Борзнатеплокомуненерго (16400, Чернігівська області, м. Борзна, вул. Незалежності, 2, ідентифікаційний код 24838038) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 145 375, 02 грн. пені, 7 612, 01 грн. 3% річних, 35 159, 64 грн. інфляційних втрат, 2 822, 37 грн. судового збору за подання позову.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Виробничого підприємства теплових мереж Борзнатеплокомуненерго (16400, Чернігівська області, м. Борзна, вул. Незалежності, 2, ідентифікаційний код 24838038) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 3 104, 61 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи № 927/1154/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук