Ухвала

від 16.05.2017 по справі 824/36/16-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2017 р. м. Київ К/800/33862/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рязань-Інвест

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року

у справі №824/36/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рязань-Інвест (надалі - ТОВ Рязань-Інвест )

до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області (надалі - ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ТОВ Рязань-Інвест звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області від 04.12.2015 року №0004052208.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.12.2015 року №0004052208 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 869692,00 грн. за основним платежем та 217423,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ Рязань-Інвест звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 року та залишити в силі постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, контролюючий орган просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Рязань-Інвест з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з період з 01.06.2012 року по 01.06.2015 року, за результатами якої складено акт від 16.11.2015 року №1328/24-12-22-08/38224208.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2015 року №0004052208, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1149406,25 грн., у тому числі за основним платежем - 919525,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 229881,25 грн.

Як слідує з висновків акту перевірки, позивачем порушено вимоги п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок, зокрема, неправомірного включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої Приватному підприємству Інженерно-технічній фірмі ІнтерМБуковина у складі авансу за будівельно-монтажні та підрядні роботи, з огляду на непідтвердження реального характеру здійсненої операції.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність ТОВ Рязань-Інвест реального характеру наведеної поставки та господарського характеру понесених позивачем витрат.

Скасовуючи рішення Чернівецького окружного адміністративного суду та відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, суд апеляційної інстанції врахував недоліки представленої товариством первинної документації та зазначив, що такі документи не можуть слугувати належними доказами реального характеру здійсненої господарської операції.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Отже, наведене законодавче положення пов'язує виникнення права платника на податковий кредит з датою здійснення першої події , якою може виступати і факт перерахування попередньої оплати контрагенту за майбутню поставку робіт (послуг).

Так, судами з'ясовано, що між ТОВ Рязань-Інвест та Товариством з обмеженою відповідальністю Будинок Торгівлі Рязань укладено інвестиційний договір від 18.07.2012 року на завершення реконструкції в порядку пайової участі об'єкта - будинку торгівлі Рязань на земельній ділянці, площею 0,4521 га, яка розташована за адресою: вул. Героїв Майдану (вул. Червоноармійська), 56, у м. Чернівці, відповідно до умов якого на позивача покладено обов'язок замовити та оплатити весь обсяг робіт із завершення будівництва та реконструкції вказаного об'єкта.

На виконання договірних зобов'язань ТОВ Рязань-Інвест 10.10.2013 року укладено з ПП ІТФ ІнтерМБуковина договір підряду №1, зі строком виконання до 31.12.2015 року, згідно з умовами якого ПП ІТФ ІнтерМБуковина як підрядник зобов'язався виконати будівельні та монтажні роботи на умовах попередньої оплати.

З метою забезпечення підрядника необхідними фінансовими ресурсами, зокрема для придбання будівельних матеріалів, позивачем перераховано на адресу контрагента 6060627,94 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 1010104,65 грн.

В той же час, обґрунтовуючи свою позицію щодо неправомірного включення ТОВ Рязань-Інвест до складу податкового кредиту спірної суми податку на додану вартість, контролюючий орган наголошував на непредставленні позивачем первинних документів на підтвердження факту здійснення ПП ІТФ ІнтерМБуковина робіт на виконання договірних зобов'язань.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано судом апеляційної інстанції, на момент проведення перевірки будівельні роботи за договором від 10.10.2013 року №1 ще не були прийняті, акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт типової форми КБ-3 складені не були, а остаточні розрахунки не проведені, оскільки строк їх виконання ще не настав.

Між тим, з'ясовано, що відповідно до внесених сторонами 01.10.2015 року до вказаного договору підряду змін і доповнень між ТОВ Рязань-Інвест та ПП ІТФ ІнтерМБуковина складено проміжний акт приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в від 10.10.2015 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт типової форми КБ-3 від 10.10.2015 року.

Також, на підтвердження господарського характеру понесених витрат позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, маршрутних листів, платіжних доручень.

Наведені документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону спірної господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

За таких обставин не заслуговує на увагу посилання суду апеляційної інстанції на недоліки поданих позивачем документів як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскілки певні недоліки первинних та розрахункових документів, складених за результатами проведеної господарської операції, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте, як у даній ситуації, містять достатні дані про зміст господарської операції та її учасників, а також підтверджують фактичність здійснення такої операції.

Крім того, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.10.2015 року у справі №5027/1297-б/2011, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року, затверджено звіт керуючого санацією ТОВ Будинок Торгівлі Рязань (генпідрядника за інвестиційним договором від 18.07.2012 року).

Так, відповідно до цього звіту на об'єкті (будинку торгівлі Рязань ) виконано понад 70 відсотків будівельних робіт, при тому, що таке будівництво здійснювалось виключно силами й за кошти ТОВ Рязань-Інвест на підставі вказаного вище інвестиційного договору та шляхом залучення підрядників, у тому числі й ПП ІТФ ІнтерМБуковина .

В свою чергу, відповідачем не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагента на час виконання спірних робіт, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Рязань-Інвест розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірної господарської операції позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність включення ТОВ Рязань-Інвест спірної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно зі ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 року підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рязань-Інвест -задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року - скасувати.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун