Ухвала

від 23.05.2017 по справі 810/4779/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2017 р. К/800/23277/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Олендер І.Я. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд-Підряд"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року

у справі № 810/4779/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд-Підряд"

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжбуд-Підряд" (далі - позивач, ТОВ "Інжбуд-Підряд") звернулось до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області (далі - відповідач, Вишгородська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 08.05.2013 № 0001992205 та № 0002002205.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Інжбуд-Підряд", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та відповідно до вимог статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС № 183 посадовими особами відповідача 02.04.2013 р. в приміщенні податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Інжбуд-Підряд з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Компанія Мармур ЛТД за період з 01.03.2012 р. по 31.07.2012 р. та з ТОВ Фірма Асіа за період з 01.01.2013 р. по 30.01.2013 р., за результатами якої складено акт від 08.04.2013 р. № 307/22-00/32878470.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у 2012 році на суму 2675501,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на суму 167580,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 1157376,00 грн., за ІІ - ІІІ квартали 2012 року - 2675501,00 грн.; п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 2 593 803,00 грн., у тому числі за березень 2012 року - 61864, 00 грн., за квітень 2012 року - 10830, 00 грн., за травень 2012 року - 145120, 00 грн., за червень 2012 року - 723776, 00 грн., за липень 2012 року - 1445833, 00 грн., за січень 2013 року - 206380,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. № 0002002205, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4013252,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 2675501,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1337751,00 грн.; та №0001992205, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених на Україні товарів на суму 3890705,00 коп., у тому числі за основним платежем на суму 2593803,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1296902,00 грн.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу та задовольнив позовні вимоги у зв'язку з тим, що у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для прийняття рішення щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками податкового органу щодо відсутності факту здійснення господарських операцій та в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду апеляційної інстанції, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи тощо. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) за наявності обставин для проведення документальної перевірки, які визначені статтями 77 та 78 цього кодексу, за рішенням керівника органу державної податкової служби може бути проведена документальна невиїзна перевірка. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно акта перевірки посадовими особами Вишгородської ОДПІ на підставі наказу від 02.04.2013 № 183 та відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.4 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

Як вбачається із матеріалів справи та позовних вимог ТОВ "Інжбуд-Підряд", судом першої інстанції було зобов'язано відповідача надати належним чином завірені копії, в т.ч. наказу на перевірку; направлення на перевірку; акта перевірки з усіма додатками та документами на які йдеться посилання в акті; усіх рішень, що приймалися за результатами перевірки та адміністративного оскарження; письмову інформацію про підстави проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Інжбуд-Підряд"; письмовий запит податкового органу до ТОВ "Інжбуд-Підряд" про надання інформації та її документального підтвердження з доказами його направлення/вручення; письмове пояснення з приводу фактичних обставин та юридичних підстав, покладених в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень; детальний розрахунок сум податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача у розрізі кожної господарської операції.

Суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог серед іншого виходив з того, що відповідачем не надано доказів направлення органом державної податкової служби у порядку та спосіб, передбачений Податковим кодексом України, позивачеві письмового запиту та не надання останнім пояснення, а також не надано доказів щодо існування обставин, які визначені статтями 77 та 78 Податкового кодексу України, які необхідні для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; не надано наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача.

Однак, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, не проаналізував та не надав правової оцінки вищезазначеним обставинам справи щодо дотримання відповідачем вимог чинного законодавства в частині наявності підстав та порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що були однією з підстав заявленого позову.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не розглянув належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надав належну оцінку обставинам справи.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частини 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд-Підряд" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак І.Я. Олендер