Ухвала

від 20.07.2017 по справі 810/4779/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4779/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

20 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інжбуд-Підряд до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інжбуд-Підряд звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що правомірно визначив свої податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу про те, що господарські операції мали фіктивний характер, оскільки договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди, є безпідставними внаслідок їх ґрунтування виключно на матеріалах актів про неможливість проведення зустрічних звірок та без дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Тому, на думку позивача, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 08.05.2013 року № 0001992205 та № 0002002205.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року судове рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено постанову про відмову у задоволенні вказаного вище адміністративного позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України у зазначеному рішенні вказав про необхідність суду апеляційної інстанції повно та об'єктивно дослідити обставини справи та надати належну оцінку обставинам справи щодо того, що відповідачем не надано доказів направлення органом державної податкової служби у порядку та спосіб, передбачений Податковим кодексом України, позивачеві письмового запиту та ненадання останнім пояснення, а також не надано доказів щодо існування обставин, які визначені статтями 77 та 78 Податкового кодексу України, які необхідні для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; не надано наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову суду першої інстанції - визнати нечинною, а провадження у справі закрити з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право визнати постанову нечинною і закрити провадження у справі.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ТОВ Інжбуд-Підряд , як юридична особа, зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, про що видане свідоцтво № 0791 від 25.02.2004 року та взяте на податковий облік з 01.03.2004 року.

Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.09.2010 року № 100303092, виданого ДПІ у Вишгородському районі Київської області.

Відповідачем 02.04.2013 року в приміщенні податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Інжбуд - Підряд з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Компанія Мармур ЛТД за період з 01.03.2012 року по 31.07.2012 року та з ТОВ Фірма Асіа за період з 01.01.2013 року по 30.01.2013 року.

За результатами перевірки складений Акт перевірки від 08.04.2013 року № 307/22-00/32878470, за змістом якого вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем:

- підпунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у 2012 році на загальну суму 2675501,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на суму 167580,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 1157376,00 грн., за ІІ - ІІІ квартали 2012 року - 2675501,00 грн.;

- пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 2593803,00 грн., у тому числі за березень 2012 року - 61864,00 грн., за квітень 2012 року - 10830,00 грн., за травень 2012 року - 145120,00 грн., за червень 2012 року - 723776,00 грн., за липень 2012 року - 1445833,00 грн., за січень 2013 року - 206380,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження сум податкових зобов'язань, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам позивача з ТОВ Компанія Мармур ЛТД та ТОВ Фірма Асіа , що ґрунтується на даних матеріалів актів про неможливість проведення зустрічних звірок щодо підтвердження господарських відносин, а саме:

- акта ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 01.03.2013 року № 429/22.3-17/37889288 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Компанія Мармур ЛТД щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 року по 30.10.2012 року, оскільки до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. У зв'язку з цим, посадові особи податкового органу дійшли висновку про неможливість фактичного здійснення ТОВ Компанія Мармур ЛТД господарських операцій з огляду на відсутність у нього майна, інших матеріальних ресурсів (основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів), трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та, як наслідок, про нікчемність всіх укладених цим підприємством договорів;

- акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 12.03.2012 року № 693/2220/38203305 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фірма Асіа за період вересень - листопад 2012 року, січень 2013 року, оскільки посадовими особами податкового органу встановлено відсутність підприємства за податковою адресою та, як наслідок, відсутність виробничих, складських приміщень, основних фондів.

Зважаючи на зазначені обставини, а також враховуючи ненадання позивачем до перевірки документів первинного бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам з ТОВ Компанія Мармур ЛТД та з ТОВ Фірма Асіа , відповідач дійшов висновку, що позивач неправомірно включив до складу витрат кошти, сплачені вказаним контрагентам за операціями за поставлений товар, та сформував податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених у складі ціни такого товару.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, позивач 22.04.2013 року надав до Вишгородської ОДПІ свої заперечення, в яких зазначив, що висновки, викладені у Акті перевірки, ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на твердженні про неможливість проведення самої звірки з контрагентами позивача. Крім цього, позивач просив перенести завершення перевірки до дати відновлення ним документів первинного бухгалтерського та податкового обліку у зв'язку з їх втратою.

За результатами розгляду заперечень, скарга позивача залишена без задоволення, а висновки, викладені в акті перевірки, - без змін.

На підставі висновків Акту перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Вишгородською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 року № 0002002205, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4013252,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 2675501,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1337751,00 грн. та № 0001992205, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених на Україні товарів на суму 3890705, 00 коп., у тому числі, за основним платежем - 2593803,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1296902,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи тощо. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Тобто, документальна позапланова перевірка проводиться за наявності законодавчо встановленого вичерпного переліку підстав для її проведення.

Судом першої інстанції зі змісту Акту перевірки встановлено, що посадовими особами Вишгородської ОДПІ на підставі наказу від 02.04.2013 року № 183 та відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.4 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України провели вказану документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи, враховуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, судом першої інстанції ухвалою від 09.09.2013 року про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду було зобов'язано відповідача надати належним чином завірені копії: наказу на перевірку; направлення на перевірку; акта перевірки з усіма додатками та документами на які йдеться посилання в акті; усіх рішень, що приймалися за результатами перевірки та адміністративного оскарження; письмову інформацію про підстави проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Інжбуд-Підряд"; письмовий запит податкового органу до ТОВ "Інжбуд-Підряд" про надання інформації та її документального підтвердження з доказами його направлення/вручення; письмове пояснення з приводу фактичних обставин та юридичних підстав, покладених в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень; детальний розрахунок сум податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача у розрізі кожної господарської операції; акт від 01.04.2013 року № 37/22-00 про неможливість проведення позапланової виїзної документальної перевірки; довідку від 01.04.2013 року № 38/22-00 про неможливість вручення направлення на позапланову невиїзну перевірку та наказу; акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 01.03.2013 року № 429/22.3-17/37889288 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" (код за ЄДРПОУ 378892288) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 року по 30.10.2012 року; акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 12.03.2012 року № 693/2220/38203305 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фірма "АСІА" (код за ЄДРПОУ 38203305) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за вересень, жовтень, листопад 2012 року та січень 2013 року; письмову інформацію про те, чи повідомляло ТОВ "Інжбуд-Підряд" податковий орган про втрату, пошкодження або дострокове знищення первинних документів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, складених при взаємовідносинах з ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" у період з 01.03.2012 року по 31.07.2012 року та ТОВ "Фірма "АСІА" у період з 01.01.2013 року по 30.01.2013 року; письмову інформацію про те, чи задекларовані податкові зобов'язання, які виникли у ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" та у ТОВ "Фірма "АСІА" за результатами господарських відносин з ТОВ "Інжбуд-Підряд", а також інформацію про наявність у ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" та ТОВ "Фірма "АСІА" основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" та ТОВ "Фірма "АСІА"; письмову інформацію про те, чи наявна заборгованість у ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" та у ТОВ "Фірма "АСІА" щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції відповідачем були надані лише заперечення проти адміністративного позову, зміст яких є фактично тотожним змісту Акту перевірки, акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 01.03.2013 року № 429/22.3-17/37889288 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" (код за ЄДРПОУ 378892288) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 року по 30.10.2012 року та акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 12.03.2012 року № 693/2220/38203305 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фірма "АСІА" (код за ЄДРПОУ 38203305) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за вересень, жовтень, листопад 2012 року та січень 2013 року.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що документів, які зумовлювали та передували проведенню перевірки, як і наказу на проведення перевірки, відповідач суду не надав.

У зв'язку з цим судом першої інстанції розгляд справи здійснено на підставі наявних у ній доказів.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки врегульовані статтею 79 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), за наявності обставин для проведення документальної перевірки, які визначені статтями 77 та 78 цього кодексу, за рішенням керівника органу державної податкової служби може бути проведена документальна невиїзна перевірка. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

В силу положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що перевірка платника податків проводиться виключно за наявності відповідних обставин, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про її проведення.

Разом з цим, суду не було надано жодного доказу направлення органом державної податкової служби у порядку та спосіб, передбачений Податковим кодексом України, позивачеві письмового запиту та не надання останнім протягом 10 робочих днів з дня його отримання пояснення та їх документальні підтвердження.

Також суду не надано жодного доказу щодо існування обставин, які визначені статтями 77 та 78 Податкового кодексу України, які необхідні для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; прийняття керівником податкового органу рішення у формі наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача тощо.

За змістом Акта перевірки, повідомлення про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ Інжбуд - Підряд від 02.04.2013 року № 32/22-00 разом із копією наказу від 02.04.2013 року № 183 було відправлено засобами поштового зв'язку .

Інформування платників податків про проведення контролюючим органом документальних позапланових невиїзних перевірок та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення таких перевірок є основною складовою захисту прав платників податків.

Однак, суду не було надано доказів щодо вжиття відповідачем у спосіб, передбачений законодавством України, заходів із належного повідомлення позивача про проведення перевірки, що призвело до порушення права позивача на надання первинних документів на запит відповідача та відповідних пояснень.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що з метою документування факту втрати позивачем 29.03.2013 року бухгалтерських документів за період з 2010 по 2013 роки під час їх переміщення із приміщення офісу до іншого місця зберігання, позивач 01.04.2013 року звернувся з відповідною заявою до чергової частини Подільського РУ ГУМВС України у м. Києві.

За результатами розгляду заяви щодо виявлення факту відсутності документів, яка зареєстрована у журналі єдиного обліку Подільського ГУМВС України в м. Києві від 01.04.2013 року за № 6902, позивачем 02.04.2013 року був отриманий відповідний висновок.

В силу положень пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Позивач у п'ятиденний строк, з урахуванням положень про порядок подання податкової звітності, вперше повідомив Вишгородську ОДПІ про факт втрати документів бухгалтерського та податкового обліку, про що подав заяву від 03.04.2013 року № 03/04-13, яка отримана відповідачем 04.04.2013 року, про що свідчить відмітка податкового органу на листі - повідомленні (а.с. 152).

Вдруге позивач повідомив відповідача про втрату документів бухгалтерського та податкового обліку 22.04.2013 року, про що свідчить відмітка податкового органу на листі - повідомленні позивача від 18.04.2013 року № 18/04 - 13.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, не будучи повідомлений про підстави та дату проведення невиїзної позапланової документальної перевірки у встановленому законодавством порядку, за 17 днів до дати прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, повідомив відповідача про втрату ним первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Крім цього, за змістом листа позивача від 18.04.2013 року, у зв'язку з отриманням акта перевірки від 02.04.2013 року та неможливістю надання посадовим особам документів по взаємовідносинам з ТОВ Компанія "Мармур ЛТД" та з ТОВ "Фірма "АСІА", позивач просив податковий орган перенести завершення перевірки на термін 90 днів, необхідних для їх відновлення.

Також на підтвердження вказаного позивачем надано суду наказ від 04.07.2013 року № 04/07/1-в про відновлення втраченої документації, наказ № 08/07/1-в від 08.07.2013 року про продовження строку роботи комісії по відновленню втраченої документації до 30.07.2013 року, акт по результати роботи комісії з питання відновлення втраченої документації від 29.07.2013, який вручений відповідачеві 14.08.2013 року.

Відповідно до положень абзацу третього пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, у разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, а саме протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Відсутність у позивача первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством у зв'язку з їх втратою, є підставою для перенесення термінів проведення перевірки.

Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

За змістом акта невиїзної перевірки позивача судом першої інстанції було встановлено, що посадові особи податкового органу не вчинили жодних дій, направлених на отримання від позивача первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагентів позивача.

Разом з цим, відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ Компанія Мармур ЛТД та ТОВ Фірма Асіа будь-які записи щодо відсутності даних юридичних осіб за вказаним ними місцезнаходженням як і записів про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, відсутні (а.с.92-95).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції з метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи було створено необхідні умови сторонам для надання доказів з метою встановлення судом фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства України.

Однак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та прийнятих рішень.

При цьому колегією суддів на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року повно та об'єктивно досліджено обставини справи та встановлено, що відповідачем не надано доказів направлення органом державної податкової служби у порядку та спосіб, передбачений Податковим кодексом України, позивачеві письмового запиту та ненадання останнім пояснення, а також не надано доказів щодо існування обставин, які визначені статтями 77 та 78 Податкового кодексу України, які необхідні для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; не надано наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача.

Що свідчить про непідтвердження наявності правових підстав у податкового органу для проведення вказаної вище перевірки, складання акту та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи зазначені вище обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Однак, колегією суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 травня 2015 року в справі № 922/5620/14 ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю Інжбуд-підряд .

Згідно витягу з Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 25 травня 2015 року до реєстру внесено запис про припинення вказаного вище суб'єкта господарювання.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження в справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною в справі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в даній справі, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Інжбуд-підряд , яке є стороною в справі, було припинено.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 КАС України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обгрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження в справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження в справі.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про необхідність визнання нечинним судового рішення суду першої інстанції та закриття провадження в справі.

Керуючись ст. ст. 2, 157, 159, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити частково , постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року - визнати нечинною.

Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інжбуд-Підряд до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення закрити .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 21.07.2017 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.