Рішення

від 22.05.2017 по справі 446/1431/15-ц

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



Справа № 446/1431/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бакай І. А.

    при секретарі: Михайлишин О.В.

з участю

представника позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам’янка-Бузька Львівської області в залі суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз“ до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив та просить суд стягнути з відповідачів основний борг за спожитий природний газ 7010 грн. 41 коп., а також 3895 грн. 32 коп. інфляційних втрат, 291 грн. 74 коп. трьох процентів річних та 243грн. 60 коп. сплаченого судового збору. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачі є споживачами природного газу за місцем свого проживання, використовували для побутових потреб газ, який надавався позивачем та відповідно до вимог “Правил надання населенню послуг з газопостачання“, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року №2246 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2004р. №476) зобов'язані своєчасно оплачувати вартість спожитого природного газу. Позивач свої зобов'язання щодо надання відповідачу послуг з газопостачання до його будинку виконав, в той час як відповідачі належним чином не оплачували вартості вказаних послуг, внаслідок чого станом на 21.05.2015 року утворилася заборгованість в розмірі 7010 грн. 41 коп. Крім цього, оскільки відповідачі плату за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання не вносили у відповідності до ч.1 п.17 “Правил надання населенню послуг з газопостачання“ не пізніше 10 числа наступного місяця, чим прострочили виконання свого зобов'язання, тому на підставі ч.2 ст.625 ЦК України з останнього позивач просить стягнути також 3895 грн. 32 коп. інфляційних втрат та 291 грн. 74 коп. трьох процентів річних за період з 01.04.2014 року по 21.05.2015 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеним. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у поданих до суду письмових запереченнях. Вважає, що позивачем протиправно проведено донарахування за втручання в роботу газового лічильника та включення цієї суми до розрахунку заборгованості за надані послуги, оскільки відповідач не визнає факту втручання в роботу лічильника, а позивачем ця обставина не доведена. Крім цього, позивачем проведено неправильний розрахунок заборгованості, також між ним та відповідачем не укладався договір про надання послуг. Враховуючи наведене, просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового засідання, в судове засідання не з’явилась, хоча була належним чином повідомлена про час і місце судового засідання. Суд вважає, за можливе проводити розгляд справи у її відсутності.

Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

         Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.

Скориставшись своїм правом, ПАТ  по газопостачанню та газифікації «Львіввгаз» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 7010,41 грн., 3895,32 грн. - інфляційних втрат та 243,60 грн. - 3% річних.

Закон України “Про житлово - комунальні послуги“ (далі - Закон) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають в сфері надання та споживання житлово - комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Тобто даний  Закон належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово - комунальних послуг.

ст.4 Закону передбачає, що законодавство України у сфері житлово - комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно - правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно - правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово - комунальних послуг.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст.13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Отже, послуги з газопостачання відносяться до житлово-комунальних послуг, виконавцем яких був визначений позивач.

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п.10 "Правил надання населенню послуг з газопостачання" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року №2246 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року №476) (далі Правила), розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 01 січня 2007 року за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності за нормами споживання природного газу.

Пунктом 17 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вносяться не пізніше 10-го числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк.

Окрім того, п.5 ч.3 ст.20 Закону передбачає, що споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до  ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пунктів 3, 4 Правил постачання природного, а також скрапленого газу від групових резервуарних установок здійснюється безперервно відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, що затверджуються Держнаглядохоронпраці, та цих Правил. Послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним і газорозподільним підприємствами відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

Згідно положень п.19 даних Правил якщо споживач не оплатив надані послуги з газопостачання протягом 10 днів після строку, зазначеного в договорі чи платіжному документі, а газопостачальне підприємство протягом наступних п'яти днів не отримала повідомлення про оплату, споживачеві надсилається письмове попередження про припинення газопостачання. У разі несплати наданих послуг з газопостачання протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження (з позначкою про його вручення) газопостачальне підприємство має право відключити споживача від газопостачання.

Згідно положень п.34 Правил споживач несе відповідальність згідно із законодавством, зокрема, за навмисне пошкодження лічильника газу, пломб на ньому, порушення цілості або пошкодження повір очного тавра, а також дії, що призводять до заниження показань лічильника.

Пунктом 35 зазначених Правил встановлено, що про порушення, допущені споживачем під час користування газом, відповідальні працівники газотранспортної (газопостачальної організації) складають акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. На підставі акта визначається розмір завданих споживачем збитків, які відшкодовуються ним відповідно до законодавства.

08.11.2013 року 14.03.2014 року у будинку за адресою с. Стрептів, вул.Зелена, 3 був демонтований лічильник газу для проведення експертизи, про що були складені відповідні акти (а.с.33, 34).

Згідно акту №1520 експертизи лічильника газу від 21.11.2013 року комісією виявлено втручання в роботу даного лічильника.

Згідно наданих позивачем розрахунків боргу в суму боргу відповідачів за спожитий природний газ за період з 09.05.2013р. по 08.11.2013 р. донараховано суму 5424,28 грн., яка за твердженням позивача, є збитками, завданими відповідачами внаслідок втручання в роботу лічильника газу, який був демонтований з будинку відповідачів, в загальному сума основного боргу становить 7010,41 грн.

Дія ч.2 ст.625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, оскільки відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими коштами, що теж є відповідальністю, а тому нарахування процентів на суму шкоди фактично є подвійною мірою відповідальності.

Тому, позивач, використовуючи своє право на звернення до суду, покликається на норми закону, які не підлягають до застосування для даних правовідносин, а відтак у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 212- 215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз“ до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга апеляційному суду Львівської області через Кам‘янка-Бузький районний суд Львівської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий:

Оригінал рішення.