Постанова

від 23.12.2019 по справі 446/1431/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 грудня 2019 року

місто Київ

справа № 446/1431/15-ц

провадження № 61-3159св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Львівгаз ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Львівгаз (далі - ПАТ Львівгаз ) звернулось до суду з позовом, у подальшому уточненим, просило суд стягнути з відповідачів заборгованість за спожитий природний газ у сумі 7 010, 41 грн, 3 895, 32 грн інфляційних втрат та 291, 74 грн трьох процентів річних.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що відповідачі є споживачами природного газу за місцем свого проживання, використовували для побутових потреб газ, який надавався позивачем та відповідно до вимог Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246

(далі - Правила), зобов`язані своєчасно оплачувати вартість спожитого природного газу. Позивач свої зобов`язання щодо надання відповідачу послуг з газопостачання до його будинку виконав, у той час як відповідачі належним чином не оплачували вартості послуг, внаслідок чого станом на 21 травня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 7 010, 41 грн. Крім цього, оскільки відповідачі плату за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання не вносили відповідно до Правил не пізніше 10 числа наступного місяця, чим прострочили виконання свого зобов`язання, тому на підставі статті 625 ЦК України позивач просив стягнути суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 01 квітня 2014 року до 21 травня 2015 року.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідачі поданий позов не визнали, вважали його необґрунтованим.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції керувався тим, що позивач, використовуючи своє право на звернення до суду, посилався на норми закону, які не підлягають до застосування для цих правовідносин, оскільки дія статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди, оскільки відшкодування шкоди це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов`язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими коштами, що теж є відповідальністю, а тому нарахування процентів на суму шкоди фактично є подвійною мірою відповідальності.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ Львівгаз задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ Львівгаз суму боргу у сумі 7 010, 41, інфляційних втрат у сумі 3 895, 32 грн, три проценти річних у сумі 291, 32 грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи у частині рішення суду першої інстанції, керувався тим, що у зв`язку з несплатою відповідачами заборгованості, станом на 02 квітня 2014 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 7 010, 41 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком. У зв`язку з невиконанням зобов`язань зі сплати заборгованості за надані позивачем послуги з газопостачання, позивачем правомірно нараховано інфляційні витрати та 3 % річних у розмірі 291, 74 грн, які підлягають стягненню з відповідачів. Оскільки обов`язок оплачувати фактично отримані послуги покладено на споживачів вимогами Закону і судом апеляційної інстанції не здобуто доказів відсутності цих послуг або їх надання неналежної якості, а розрахунки позивача суд визнав належними та допустимими доказами у розумінні статті 57, 58 ЦПК України, оскільки доказів протилежного стороною відповідачів не представлено.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листопаді 2017 року, ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права.

Заявник зазначає, що під час судового розгляду відповідачем доведено, що у складі ПАТ Львівгаз діє організована злочинна група , яка діє з метою заволодіння грошовими коштами громадян. Зазначав, що звертався із відповідними доказами до місцевої прокуратури, однак його заяву не було належним чином зареєстровано.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08 листопада 2013 року у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками позивача складено акт за № 3850 про виявлені порушення в правильності роботи встановленого за зазначеною адресою газового лічильника з причин невідповідності показів лічильника об`ємам газу, використаних газовими приладами та пристроями споживача. Цього ж дня, зазначений лічильник газу демонтований для проведення експертизи, про що складений відповідний акт.

11 листопада 2013 року між ПАТ Львівгаз та ОСОБА_1 укладено письмовий договір про надання населенню послуг з газопостачання.

21 листопада 2013 року комісією відповідача у присутності ОСОБА_1 проведено експертизу лічильника газу № 2162935 та виявлено втручання в його роботу, про що складено акт № 1520 експертизи лічильника газу від 21 листопада 2013 року.

Відповідно до розрахунку абонента ОСОБА_1 у період з 09 травня 2013 року до 08 листопада 2013 року ПАТ Львівгаз здійснено донарахування за тарифом у сумі 5 424, 28 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості станом на 01 січня 2014 року заборгованість за послуги з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , становить 5 651, 09 грн, з яких 5 424, 28 грн донарахування за виявлені втручання в роботу лічильника на підставі акта від 21 листопада 2013 року № 1520, а також 226, 81 грн за послуги, надані у період з 08 листопада 2013 року до 01 січня 2014 року.

У зв`язку з несплатою заборгованості станом на 02 квітня 2014 року у відповідачів утворилась заборгованість у розмірі 7 010, 41 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 67 ЖК Української РСР передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до статті 162 ЖК Української РСР встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною першою статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Згідно із пунктом 29 Правил споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши, що позивач належним чином виконував свої зобов`язання з надання газопостачання, а відповідачі як споживачі не виконували своїх зобов`язань зі сплати за отримані та спожиті послуги належним чином, внаслідок чого у них виникла заборгованість, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом враховано, що ОСОБА_1 не посилався у ній на неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, не наводив доводів та заперечень щодо стягнутого розміру заборгованості.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до того, що позивач здійснює незаконну діяльність з ознаками злочинного характеру, внаслідок чого він звертався до органів прокуратури, однак зазначене питання не було предметом розгляду у цій справі, та, відповідно, наведені доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 11 ЦПК України 2004 року, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 57 ЦПК України 2004 року).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що ОСОБА_1 не скористався повною мірою своїми процесуальними правами, не зазначивши обґрунтованих доводів та заперечень щодо стягнутого розміру заборгованості за надані послуги, факту їх надання, якості та обсягу, Верховним Судом не встановлено обставин, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або для виходу за межі наведених доводів, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів та відповідає вимогам статей 212, 213-215, 303, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко