Рішення

від 23.03.2011 по справі 2-о-143/11

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-о-143/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"23" березня 2011 р. Святошинський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Наборозняка М.І.

за участю секретаря Слепець Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою начальника Яготинського РВ ГУ МВС України у Київській області ОСОБА_1 зацікавлені особи ОСОБА_2, Закрите акціонерне товариство «ПроКредитБанк»про розкриття банківської таємниці

встановив:

Заявник звернувся до суду із вказаною заявою.

Просить суд про розкриття банківської таємниці та надання Яготинському РВ ГУ МВС України у Київській області усіх документів кредитної справи за договором від 20.08.2008 року за №1.40359, укладеним ЗАТ «ПроКредитБанк»з ОСОБА_2.

Заяву обґрунтував тим, що заявником проводиться перевірка подання Яготинського районного управління юстиції щодо несплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 отриманих кредитних коштів у П8яти кредитно-фінансових установах та ймовірних шахрайських дій останньої.

Надав перелік боргів ОСОБА_2 Також зазначив, що ОСОБА_2 пояснила, що кредитні кошти отримала для розвитку бізнесу, борги не в змозі погасити, в певній мірі їх погашає. З метою перевірки вказаних фактів необхідно отримати у ЗАТ «ПроКредитБанк»інформацію та відповідні документи по кредитному договору від 20.08.2008 року.

В судовому засіданні представник позивача заяву підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

На запитання суду пояснив, що перевірка районним відділом міліції проводиться за вказівкою прокуратури Яготинського району Київської області, яка у листі за №2686 від 6.12.2010 року надала вказівку керівництву органу міліції щодо організації перевірки подання відділу ДВС Яготинського районного управління юстиції щодо вирішення питання про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України.

У вказаному листі прямо вказано про необхідність отримати дозволи територіальних судів на розкриття банківської таємниці та отримання копій кредитних справ. За таких обставин і підстав заявник звернувся до суду. Також представник заявника не пояснив: яким законом передбачено можливість звернення заявника до суду із заявою про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, враховуючи, що заявник посилається на приписи ст. 287 ЦПК України, а у зазначеній нормі закону вказано «…про випадки, встановлені законом…» .

Зацікавлені особи в судове засіданні не прибули, повідомлені про дату та час слухання справи, тому суд проводить заочний розгляд справи проти чого не заперечує представник (без присутності відповідача).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за такими підставами.

Суд також керується вимогами ст. 10, 11, 60 ЦПК України щодо змагальності, диспозитивності та обов*язку доказування сторонами своїх вимог чи заперечень в ході розгляду справи.

Також суд дотримується вимог ст.ст. 287-290 ЦПК України.

Згідно зі ст. 287 ЦПК України заява про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, щодо фізичної чи юридичної особи у випадках, встановлених законом, подається до суд за місцезнаходженням банку, що обслуговує вказану особу.

Суд вважає, що заявник не надав доказів про обґрунтованість його вимог. При цьому суд враховує, що заявник є органом державної виконавчої влади і, відповідно до ст. 19 Конституції України повинен діяти у спосіб, визначений законами України, а не у спосіб, визначений прокуратурою Яготинського району Київської області (в даному конкретному випадку щодо його заяви до Святошинського районного суду м.Києва, яку розглядає суд) , яка у листі за №2686 від 6.12.2010 року надала перелічені представником заявника вказівки.

Суд також не вбачає підстав для задоволення вимог заявника, оскільки вони не є вимогами про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю.

Так, згідно зі ст. Стаття 60. Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківська таємниця це Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди

клієнту.

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі

кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням

клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної

особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи

комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків

продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком

тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час

проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Положення цієї статті (ст. 60 Закону) не поширюються на узагальнену по банках

інформацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що

підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлюється Національним

банком України та додатково самим банком на його розсуд.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої

інформації;

2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України,

Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету

України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками

конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта

підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4) органам Державної податкової служби України на їх письмову

вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно

операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної

особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок

часу;

5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань

фінансового моніторингу на його письмову вимогу стосовно

додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об'єктом

фінансового моніторингу; ( Частину першу статті 62 доповнено

пунктом 5 згідно із Законом N 249-IV ( 249-15 ) від 28.11.2002; в

редакції Закону N 3163-IV ( 3163-15 ) від 01.12.2005 )

6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу

з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної

юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької

діяльності. ( Частину першу статті 62 доповнено пунктом 6 згідно

із Законом N 835-IV ( 835-15 ) від 22.05.2003 )

Вимога відповідного державного органу на отримання

інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1) бути викладена на бланку державного органу встановленої

форми;

2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи

його заступника), скріпленого гербовою печаткою;

3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання

цієї інформації;

4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких

державний орган має право на отримання такої інформації.

Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання

банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами

України.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що заявник та прокуратуру, котра дала йому вказівку, на яку посилається його представник можуть безпосередньо витребувати у банку інформацію, яка містить банківську таємницю у певних передбачених законом випадках.

Заявник не заявив вимог про розкриття інформації про рух коштів на конкретному банківському рахунку, їх проміжок в часі. Його вимога про надання «усіх документів кредитної справи» взагалі не передбачена чинним законодавством (ЦПК України).

Суд вважає за необхідне зазначити в судовому рішенні, що суд є органом державної влади і діє відповідно до ст. 19 Конституції України і норм ЦПК України, а не є органом, який повинен допомагати органам державної виконавчої служби, МВС України, прокуратури вирішувати покладені на них законом обов*язки і повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 290 ЦПК України у випадку, якщо суд під час розгляду заяви встановить, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю без підстав та повноважень визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні заяви.

Суд вважає, що заявник не надав підстав для розкриття банківської таємниці, оскільки єдиною підставою, як вказав його представник є вказівка прокуратури, а не приписи Закону.

Крім того, суд враховує, що кримінальна справа ні прокуратурою, ні заявником, як пояснив його представник, за станом на 23.03.2011 року не порушена.

Сукупність викладених судом обставин надає суду прийти до висновку, що право заявника (на отримання «банківської таємниці та надання йому усіх документів» , про які він вказує у резолютивній частині його заяви від 9.02.2011 року за №533, не є порушеним, тому воно, відповідно до ст.ст. 3,4 ЦПК України не підлягає судовому захисту.

За таких підстав суд відмовляє у задоволенні заяви, що не позбавляє заявника, а також орган влади, який дав йому вказівку звертатись до суду , вирішувати питання, які їх цікавлять у передбаченому законом порядку, в тому числі, можливо, при певних обставинах, судовому.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.212-214, ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву начальника Яготинського РВ ГУ МВС України у Київській області ОСОБА_1 зацікавлені особи ОСОБА_2, Закрите акціонерне товариство «ПроКредитБанк»про розкриття банківської таємниці та надання Яготинському РВ ГУ МВС України у Київській області усіх документів кредитної справи за договором від 20.08.2008 року за №1.40359, укладеним ЗАТ «ПроКредитБанк»з ОСОБА_2 залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м.Києва через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, особами, котрі не були присутні в судовому засіданні при проголошення рішення суду -протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя: