Постанова

від 22.03.2017 по справі 924/572/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року Справа № 924/572/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Хмельницький на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року у справі господарського суду Хмельницької області за позовомЗаступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, м. Хмельницький до 1. Управління комунального майна Хмельницької міської ради, м. Хмельницький; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Хмельницький; 3. Хмельницької середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 18 ім. В.Чорновола, м. Хмельницький; 4. Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, м. Хмельницький провизнання недійсним на майбутнє договору оренди майна та зобов'язання звільнити нежитлове приміщення за участю представників

прокуратури: Томіліна Я.М.,

позивача: не з'явився,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: ОСОБА_6,

відповідача-3: не з'явився,

відповідача-4: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Управління комунального майна Хмельницької міської ради (далі за текстом - Управління комунального майна), фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.), Хмельницької середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 18 ім. В.Чорновола (далі за текстом - Хмельницька СЗОШ І-ІІІ ступенів № 18) про визнання недійсним на майбутнє Договору оренди майна (нерухомого або іншого) від 22.04.2016 року, що належить до комунальної власності, укладеного між Управлінням комунального майна Хмельницької міської ради, ФОП ОСОБА_4 та Хмельницькою СЗОШ І-ІІІ ступенів № 18 ім. В.Чорновола, вартість якого встановлена за результатами оцінки (експертним шляхом) і становить 254 118 грн., а також зобов'язання ФОП ОСОБА_4 повернути нежитлове приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1, загальною площею 72 кв. м. та передати його по акту приймання-передачі балансоутримувачу - Хмельницькій СЗОШ І-ІІІ ступенів № 18 ім. В. Чорновола.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.09.2016 року залучено до участі у справі іншого відповідача - Виконавчий комітет Хмельницької міської ради.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.10.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що передане в оренду за оспорюваним Договором оренди приміщення не використовувалось та не може використовуватись у навчально-виховному процесі, а тому у відповідності до законодавства України може здаватись в оренду з метою отримання додаткових джерел фінансування.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2016 року - скасовано та прийнято нове рішення, яким позов заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради задоволено: визнано недійсним на майбутнє попередній Договір оренди майна (нерухомого або іншого), що належить до комунальної власності від 22.04.2016 року, укладеного між Управлінням комунального майна Хмельницької міської ради, ФОП ОСОБА_4 та Хмельницькою СЗОШ І-ІІІ ступенів № 18 ім. В.Чорновола, вартість якого встановлена за результатами оцінки (експертним шляхом) і становить 254 118 грн.; зобов'язано ФОП ОСОБА_4 повернути нежитлове приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1, загальною площею 72 кв. м. та передати його по акту приймання-передачі балансоутримувачу - Хмельницькій СЗОШ І-ІІІ ступенів № 18 ім. В. Чорновола.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що використання за Договором оренди майна від 22.04.2016 року підвального приміщення загальноосвітньої школи не пов'язане з навчально-виховним процесом, що є порушенням ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" та відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним; при цьому, відповідно до ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України визнання договору недійсним є підставою для зобов'язання орендаря звільнити об'єкт оренди.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року та залишити без змін рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2016 року.

Управлінням комунального майна Хмельницької міської ради до Вищого господарського суду України було надіслано пояснення на касаційну скаргу, в яких відповідач-1 підтримав доводи касаційної скарги та просив скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2016 року залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача-2 просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року - скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2016 року, а прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Позивача та відповідачів-1, -3, -4 згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача-2 та прокурора, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року - скасуванню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2016 року необхідно залишити в силі з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову є вимога про визнання недійсним на майбутнє Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького від 22.04.2016 року, укладеного виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, від імені якого діє управління комунального майна Хмельницької міської ради (орендодавець), ФОП ОСОБА_4 (орендар) та Хмельницькою СЗОШ І-ІІІ ступенів № 18 ім. В. Чорновола (отримувач коштів, балансоутримувач), за умовами якого орендодавець, балансоутримувач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно - нежитлове приміщення корисною площею 71, 1 кв. м. (загальною площею 72 кв. м.) для надання фотопослуг строком на 2 роки і 11 місяців з 22.04.2016 року по 22.03.2019 року (п. 1.1 Договору оренди).

Вимоги прокурора обґрунтовано тим, що укладення такого Договору здійснено з порушенням ч. 2 ст. 18, ст. 61, ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, оскільки орендоване нежитлове приміщення загальною площею 72 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в підвалі трьохповерхової цегляної будівлі навчального закладу, а в силу вищенаведених законодавчих приписів об'єкти освіти дозволено передавати в оренду лише для здійснення освітньої діяльності, проте, спірне приміщення передано в оренду ФОП ОСОБА_4 для підприємницької діяльності з надання фотопослуг, тобто для використання з метою, що не пов'язана з освітньою діяльністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 61, ч. ч. 1, 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 2 Розділу 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року № 796, навчальним закладам не заборонено надавати в оренду приміщення, що не задіяні у навчально-виховному процесі для залучення додаткових джерел фінансування, а, отже, передача Хмельницькою СЗОШ І-ІІІ ступенів № 18 ім. В. Чорновола на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 28.01.2016 року № 47, яким продовжено строк оренди приміщень міської комунальної власності, в оренду ФОП ОСОБА_4 нежитлового приміщення, площею 72 кв. м. по АДРЕСА_1, що розташоване в підвалі трьохповерхової цегляної будівлі навчального закладу, для надання фотопослуг, у тому числі і для загальношкільних потреб строком на 2 роки і 11 місяців не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права місцевої громади в особі Хмельницької міської ради. При цьому, судом встановлено, що частина орендованого приміщення на час передачі в оренду є такою, що не може бути використана для навчально-виховного процесу за своїм незадовільним технічним та санітарним станом, про що свідчать Акт перевірки технічного стану підвального приміщення корпусу початкової школи від 11.08.2015 року та додані до нього фотографії. Крім того, надання в оренду тимчасово вільних, не задіяних у роботі навчального закладу площ у приміщенні ліцею для організації надання фотопослуг учням школи, що погоджено сторонами Додатковою угодою від 12.09.2016 року до Договору оренди, зокрема, щодо надання фотопослуг з безкоштовною фото-фіксацією навчального процесу, є ефективним використанням нежитлових приміщень комунальної власності міста та покращує надання послуг населенню, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання правочину недійсним.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи законне та обгрунтоване рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в силу приписів ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ч. 2 ст. 18, ст. ст. 61, 63 Закону України "Про освіту", ст. ст. 4, 5, 9 Закону України "Про загальну середню освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, а саме, обов'язкову пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Разом з тим, передане в оренду підвальне приміщення загальноосвітньої школи використовуються ФОП ОСОБА_4 для господарської діяльності у сфері фотографії, тобто діяльність орендаря не пов'язана з навчально-виховним процесом та не має на меті надання освітніх послуг. При цьому, надання фотопослуг з безкоштовною фото-фіксацією навчального процесу не пов'язане з навчально-виховним процесом, оскільки такі заходи не передбачені навчальними та виховними планами Хмельницької СЗОШ І-ІІІ ступенів № 18 їм. В. Чорновола. Враховуючи той факт, що передане в оренду приміщення є підвальним та не може використовуватись у навчально-виховному процесі, однак є частиною будівлі навчального корпусу, що перебуває на балансі загальноосвітньої школи, таке приміщення може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, а, отже, передання такого приміщення для господарської діяльності з надання фотопослуг є порушення вищезазначених законодавчих приписів та підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Крім того, з посиланням на ст. 216 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України та п. 2.2 Договору оренди апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо зобов'язання ФОП ОСОБА_4 повернути нежитлове приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1, загальною площею 72 кв. м. та передати його по акту приймання-передачі балансоутримувачу - Хмельницькій СЗОШ І-ІІІ ступенів № 18 ім. В. Чорновола.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. ч. 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

В ст. 14 Закону України "Про освіту" визначено, що місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування, зокрема, забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріально-технічної бази та господарське обслуговування.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" фінансування державних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

В пп. 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" від 27.08.2010 року № 796 вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, орендоване за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 22.04.2016 року підвальне приміщення не використовувалося в навчально-виховному процесі, оскільки знаходилося в занедбаному стані та було непридатним до використання, що підтверджується Актом перевірки технічного стану підвального приміщення корпусу початкової школи від 11.08.2015 року. Вказане приміщення знаходиться в підвалі школи, має окремий вхід, при цьому, не може використовуватись у навчальному процесі згідно санітарних норм, а тому передача такого приміщення в оренду для проведення діяльності з надання фотопослуг є ефективним використанням частини приміщення освітнього закладу з метою отримання додаткових джерел фінансування навчального закладу, що не протирічить спеціальним вимогам закону, оскільки така діяльність не суперечить призначенню такого об'єкта з огляду на освітній, навчально-виховній, навчально-виробничий, науковий характер діяльності закладу освіти.

Враховуючи вищенаведені правові приписи та обставини справи, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що з метою отримання додаткових джерел фінансування законом не заборонялось передавати в оренду приміщення навчального закладу, що технологічно не пов'язані з навчальним та науковим процесом.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого господарського суду про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що спірне приміщення перебувало у занедбаному стані до здачі в оренду, безпосередньо не було пов'язано з навчальним процесом загальноосвітньої школи № 18 та з урахуванням його технічного стану не могло використовуватись в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій або науковій діяльності; при цьому, орендар належно виконує умови Договору оренди і своєю діяльністю не порушує навчально-виховного процесу та не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі; Договір оренди сторонами укладено з дотриманням порядку укладення договорів оренди та вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", узгоджено всі істотні умови Договору і на момент укладення правочину прямої законодавчої заборони передавати в оренду приміщення, які не використовуються в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, не існувало, у зв'язку з чим спірний договір оренди є таким, що не суперечить приписам ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", оскільки не призводить до порушення прав учнів, які захищає і гарантує держава.

Зазначені обставини не були враховані апеляційним господарським судом, що призвело до помилкових висновків про необхідність задоволення позовних вимог та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Крім того, згідно з п. п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що в порушення вказаних вимог процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не спростував доказів, на які послався у своєму рішенні суд першої інстанції, та не навів переконливих доводів щодо скасування рішення місцевого господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Приписами п. 6 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З урахуванням викладеного, оскільки постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року у даній справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а згідно вимог ч. 1 ст. 111 10 ГПК України це є підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року - скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2016 року.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року у справі № 924/572/16 - скасувати.

3. Рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2016 року у справі № 924/572/16 - залишити в силі.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець