Ухвала

від 29.05.2017 по справі 802/841/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 травня 2017 р. м. Вінниця Справа № 802/841/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М.А.

представника заявника: Островерха р.В.

представника відповідача: Штельмаха О.А., Якименко-Шевчук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за поданням: Головного управління ДФС у Вінницькій області

до: ТОВ "ДСЛ Енерджи груп"

про: підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшло подання Головного управління ДФС у Вінницькій області (податковий орган) про визнання обґрунтованим рішення від 24.05.2017 р. про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ "ДСЛ Енерджи груп" (товариство) .

На обґрунтування підстав для звернення з цим поданням податковим органом зазначено, що під час проведення фактичної перевірки ТОВ "ДСЛ Енерджи груп" встановлено, що при продажу 60 л дизельного пального на суму 1170 грн. розрахункову операцію не проведено через реєстратор розрахункових операцій, у зв'язку з його відсутністю.

Відповідно до положень статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосований у разі, якщо у платника податків відсутні дозволи на здійснення господарської операції, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством.

Враховуючи положення вказаної норми та встановлені перевіркою порушення податковий орган прийняв рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 24.05.2017 р. і звернувся до суду з цим поданням.

В судовому засіданні представник податкового органу заявлені вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у поданні.

Представники товариства заперечили проти заявлених вимог, вказуючи на їх безпідставність та відсутність зазначеного у акті порушення. Зокрема зазначили, що товариство здійснює оптову торгівлю твердого, рідкого, газоподібного палива і подібних продуктів. Відповідно до пункту 12 статті 9 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо). За таких обставин, як вказують представники, жодні готівкові розрахунки та реалізація палива по таким не проводяться, а тому і відсутній реєстратор розрахункових операцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у адміністративній справі виходячи з наступного.

15 травня 2017 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку ТОВ "ДСЛ Енерджи груп", за наслідками якої складено акт №084/02/32/14/40822710 від 15.05.2017 р., в якому зазначено, що при продажу дизельного палива на АЗС, що розташовано за адресою: м.Вінниця, вул. Чехова, 13, в розмірі 60 літрів по ціні 19,50 грн. на загальну суму 1 170 грн. розрахункову операцію не проведено через реєстратор розрахункових операцій, відповідний розрахунковий документ не роздруковано та не видано, реєстратор розрахункових операцій відсутній, що є порушенням п.1 ст.3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі і громадського харчування та послуг".

У зв'язку з чим, 24 травня 2017 року ГУ ДФС України у Вінницькій області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "ДСЛ Енерджи груп" (код ЄДРПОУ 40822710), що перебуває за адресою: м. Вінниця, вул.Лялі Ратушної , буд. 79, кв.64.

В свою чергу, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, про що зазначено в пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Підпунктом 94.2.4 пункту 94.2 статті 94 ПК України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством.

При цьому, в розумінні пункту 94.5 статті 94 ПК України, умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

В силу положень підпункту 94.6.1 пункту 94.6 статті 94 ПК України, керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Звертаючись до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, ГУ ДФС у Вінницькій області посилається на те, що у платника податків відсутній реєстратор розрахункових операцій .

Однак, відповідач зазначені доводи податкового органу заперечує і стверджує, що у нього і не повинно бути реєстратора розрахункових операцій, оскільки він здійснює реалізацію товару оптом по відповідним договорам, укладеними із юридичними особами та оформлює продаж дизельного палива накладними. При цьому розрахунки, проводяться виключно через установу банку на підставі наданих рахунків.

При вирішені цього спору суд враховує, що особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень на підставі подання таких органів регулюються статтею 183-3 КАС України, аналіз якої вказує на те, що провадження у справах цієї категорії є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного).

Пунктом 2 частини п'ятої статті 183-3 КАС України передбачено, що суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті зазначеної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС України.

Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 02.02.2011 року за №149/11/13-11, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому така незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 КАС України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, склад майна щодо якого застосовується адміністративний арешт, заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту тощо.

Під час розгляду подання ГУ ДФС у Вінницькій області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ "ДСЛ Енерджи груп" судом встановлено, що платник податків заперечує факт допущення порушення п.1 ст.3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі і громадського харчування та послуг", зокрема щодо відсутності реєстратора розрахункових операцій, оскільки такий і немає бути у платника податків.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про наявність спору про право, що унеможливлює розгляд і вирішення заявленого до суду подання в порядку, визначеному статтею 183-3 КАС України.

Нормами процесуального закону не передбачено наслідків встановлення судом існування спору про право після відкриття провадження у справі за поданням органу державної податкової служби.

Однак, Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі від 22.04.2011року № 571/11/13-11 зазначив, що в такому разі необхідно закривати провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

При цьому закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи наявність між сторонами спору про право провадження у цій адміністративній справі належить закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Керуючись ст.ст. 157, 165, 183-3, 186, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

провадження у справі закрити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна