Ухвала

від 03.08.2017 по справі 802/841/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/841/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

03 серпня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Енерджи груп" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області звернулось до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Енерджи груп" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, з огляду на наступне.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі суд першої інстанції дійшов висновку про наявність спору про право, що унеможливлює розгляд і вирішення заявленого до суду подання в порядку, визначеному статтею 183-3 КАС України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Так, з матеріалів справи колегія суддів вбачає, що податковий орган звернувся з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ ДСЛ Енерджи груп .

15 травня 2017 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку ТОВ "ДСЛ Енерджи груп", за наслідками якої складено акт №084/02/32/14/40822710 від 15.05.2017 р., в якому зазначено, що при продажу дизельного палива на АЗС, що розташовано за адресою: м.Вінниця, вул. Чехова, 13, в розмірі 60 літрів по ціні 19,50 грн. на загальну суму 1 170 грн. розрахункову операцію не проведено через реєстратор розрахункових операцій, відповідний розрахунковий документ не роздруковано та не видано, реєстратор розрахункових операцій відсутній, що є порушенням п.1 ст.3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі і громадського харчування та послуг".

У зв'язку з чим, 24 травня 2017 року ГУ ДФС України у Вінницькій області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "ДСЛ Енерджи груп" (код ЄДРПОУ 40822710), що перебуває за адресою: м. Вінниця, вул.Лялі Ратушної , буд. 79, кв.64.

Підпунктом 94.2.4 пункту 94.2 статті 94 ПК України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством.

При цьому, в розумінні пункту 94.5 статті 94 ПК України, умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

В силу положень підпункту 94.6.1 пункту 94.6 статті 94 ПК України, керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Звертаючись до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, ГУ ДФС у Вінницькій області посилається на те, що у платника податків відсутній реєстратор розрахункових операцій .

Відповідно до ст. 183-3 КАС України встановлено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відтак, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання.

Відповідно до інформаційного листа ВАСУ від 02.02.2011 року №149/11/13-11 спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.1 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України , може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Таким чином, на час розгляду справи платником податків не оскаржено ні рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, ні наказ про проведення фактичної перевірки, а тому висновки про наявність спору не мотивовані та не обґрунтовані.

Розглядаючи подання суд першої інстанції перевіряє чи є обґрунтованим умовний арешт майна платника податків чи звернення податкового органу є безпідставним.

Так, твердження суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах наявний спір про право не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції передчасно закрив провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача ґрунтуються на вимогах законодавства та спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права, а тому вбачаються підстави для його скасування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції вирішив скасувати її та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Енерджи груп" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.