Ухвала

від 24.05.2017 по справі 814/1446/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1446/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.,

за участю представника апелянта - Гаргаун Я.І.,

представника позивача - Чамара Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №0000034902 про нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 567528,00 грн. та штрафної санкції в сумі 141882,00 грн.; від 29 червня 2016 року №0000044902 про нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 245786,00 грн. та штрафної санкції в сумі 122893,00 грн.; від 29 червня 2016 року №0000054902 про нарахування штрафної санкції в сумі 365400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що вони прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому звернувся до суду про визнання їх протиправними та скасування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 29.03.2016 по 02.06.2016 Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС проводилась документальна виїзна планова перевірка Державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки, відповідачем складено акт від 09.06.2016 №112/28-08-14/19290012 (надалі також - акт), в якому зазначено про порушення підприємством податкового законодавства та зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток, податку на додану вартість та порушення порядку подання звіту про контрольовані операції.

Зокрема, в акті контролюючим органом вказано про порушення позивачем пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 розділу І, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п. 138.8, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого суб'єктом господарювання занижено податок на прибуток за перевіряємий період з 01.04.2012 по 31.12.2015 на суму 567528 грн.., п.187.1. ст. 187, абз.1 п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п. 201.1, п. 201.4, абз.1 п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 281 033 грн., підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в частині неподання "Звіту про контрольовані операції" за 2015 рік.

Зазначені висновки стали підставою для прийняття відповідачем 29 червня 2016 року податкових повідомлень-рішень: №0000034902 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 567 528,00грн. та штрафної санкції в сумі 141 882,00грн., №0000044902 про нарахування податкового зобов'язання з податку додану вартість (ПДВ) в сумі 245 786,00грн. та штрафної санкції в сумі 122 893,00грн., №0000054902 про нарахування штрафної санкції в сумі 365 400,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені фактичними даними, наявними в матеріалах справи, а порушені права та інтереси позивача - такими, що підлягають судовому захисту, що є підставою для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.39.4.2 п.39.4 ст. 39 ПК України патники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно до п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України 134.1. об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п.138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п.138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 138.10.2 п.138.10 ст. 138 ПК Укроаїни до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення;

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об'єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно із п.187.1 ст.187 вказаного Кодексу встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно до абз.1 п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.200.1, п.200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно до п.201.1, п.201.4 ст. 201 ПК України Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до абз.1 п.201.7, абз.1 п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що фактично позивач підтвердив господарські відносини з контрагентами ТОВ "КВОРУМ-НАФТА", ТОВ "Р-ПРОФІ", ТОВ "ВАВІЛОН ІНЖИНІРІНГ", ТОВ "ІНТЕК ТРЕЙД", ТОВ "ФРОНТА", ТОВ "АТІС-ТОРГ", ТОВ "ЕЛЕКТРОГРАД", ТОВ "ПРОМТЕХЕЛЕКТРО-ЮГ", ПП"ЗОЛОТИЙ ЕСТАМП", ТОВ "ПТМ-ТЕХСЕРВІС" розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій у вищезазначених контрагентів позивачем надано наступні документи: копії договорів, додаткових угод, податкових накладних, видаткових накладних, журналу обліку палива, товарно-транспортних накладних, подорожні листи, рахунки, звітів про рух палива, прибуткові ордери, акти введення в експлуатацію, акти - вимоги, денні заборні листи, акти виконаних робіт тощо.

Судом встановлено, що придбання такого виду товарів співвідноситься з характером господарської діяльності позивача.

На підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту з ПДВ позивач посилається первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що враховуються при визначенні об'єктів оподаткування, зокрема:

- по ТОВ "Кворум-Нафта": Договір №202Т -2013 про закупівлю товарів за державні кошти від 31.05.2013, предметом, якого є поставка Позивачу палива дизельного літнього з можливістю бункерування плавзасобів порту; Договір №11В-2014 на поставку товарів від 17.01.2014 предметом якого є поставка бензину А-95 (скетч-картка); Договір №153Т-2014 про закупівлю за державні кошти, предметом якого є поставка палива дизельного літнього та бензину А-95 по талонах. Поставка товару підтверджено: товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (ТТН)№371 від 20.01.2014, видатковою накладною №371 від 20.01.2014 та приходним ордером №3 від 20.01.2014, податкова накладна №312 від 20.02.2014; ТТН №479 від 23.01.2014, видатковою накладною №479від 23.01.2014, приходним ордером №5 від 23.01.2014, податкова накладна №402 від 23.01.2014; ТТН №1702 від 28.02.2014, видатковою накладною №1702 від 28.02.2014, приходним ордером №8 від 28.02.2014, податкова накладна №689 від 28.02.2014; ТТН №2204 від 17.03.2014, видатковою накладною №2204 від 17.03.2014; приходним ордером №9 від 17.03.2014, податкова накладна №347 від 17.03.2014, видатковою накладною №381 від 20.01.2014, податковою накладною від 20.01.2014 №320, ТТНб/н від 20.01.2014 виданою позивачем, згідно якої позивач сам на службовому автомобілі Toyota держ.НОМЕР_1, водій ОСОБА_3 (за яким закріплено транспортний засіб згідно наказу директора ДП "СМП "Октябрьск" від 16.01.2014 №04-АГ), здійснив поставку товарута прибутковим ордером №4 від 20.01.2014 , видатковою накладною №3756 від 06.05.2014, податковою накладною від 06.05.2014 388 та приходним ордером №22 від 06.05.2014; ТТН №3856 від 08.05.2014, видатковою накладною №3855 від 08.05.2014, податковою накладною від 08.05.2014 №182, приходним ордером №13 від 08.05.2014. Усі поставки дизельного пального, відображені у Журналі обліку надходження нафтопродуктів, де зазначається дата надходження нафтопродукту, номер ТТН, найменування товару, його кількість та технічні характеристики. Усі записи у Журналі відповідають наведеним первинним документам, також у Журналі зазначено, що деякі поставки пального були направлені на бункерування буксирів позивача "Руслан" та "Витязь". Крім того на бункерування (заправку) буксирів позивача, постачальником було отримано дозволи щодо можливості здійснення бункеру вальних операцій від Державної екологічної інспекції №13 від 23.01.2014, №81 від 17.03.2014,№107 від 08.05.2014, де вказано з якого транспортного засобу відбуватиметься бункерування і у якому місці. Використання пального підтверджується Звітами про рух палива по складу ГВМ (гараж внутрішньо портової механізації) за січень 2014, за березень 2014;

- по ТОВ "Р-Профі" (код за ЄДРПОУ 38149054): ТТН б/н від 17.03.2014, видаткова накладна №7 від 17.03.201, податкова накладна №10 від 17.03.2014. Поставлений товар позивач оприбуткував на склад згідно прибуткової ордеру №2 від 17.03.2014. При цьому ТТН, була виготовлена позивачем оскільки товар перевозився автотранспортом позивача - вантажівка Toyota держ.НОМЕР_1, водій ОСОБА_3, який є працівником позивача, що додатково підтверджується подорожнім листом №947080 від 17.03.2014. Підтвердженням того, що придбаний товар позивач використав для задоволення власних господарських потреб є акт вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №2 від 21.03.2014, №3 від 24.03.2014;

- по ТОВ "Вавілон-Інжиніринг" : Договір №64В-2014 на поставку товарів від 26.02.2014, предметом якого була поставка котлу електричного KOSPELEKCO.L1 36kw., видаткова накладна №Інж.000018 від 11.03.2014, податкова накладна від 13.03.2014 №18, прибутковий ордер №97 від 11.03.2014 про оприбуткування товару на склад позивача та ТТН б/н від 11.03.2014 виданою позивачем, згідно якої позивач сам на службовому автомобілі Toyota держ.НОМЕР_1, водій ОСОБА_3 здійснив поставку товару, що додатково підтверджується подорожнім листом №947074 від 11.03.2014, видаткова накладна "Інж.000021 від 21.03.2014, податкова накладна від 21.03.2014 №37, прибутковий ордер №3 від 21.03.2014 про оприбуткування товару на склад Позивача та ТТН б/н 21.03.2014, згідно якої Позивач сам на службовому автомобілі Toyota держ.НОМЕР_1, водій ОСОБА_4 здійснив поставку товару, що додатково підтверджується подорожнім листом №947084 від 21.03.2014. Підтвердженням того, що позивач використав придбані у ТОВ "Вавілон Інжиніринг" товари для задоволення власних господарських потреб є Наказ позивача від 31.10.2014 №211/2 про введення в експлуатацію основних засобів, зокрема щодо введення в експлуатацію електрокотлу KOSPELEKCO.L1 36kw., а також Акт-вимога на заміну (додатковий випуск матеріалів) №7 від 24.03.2014 та Накладна-вимога №18 від 08.05.2014; - по ТОВ "ІнтекТрейд": Договір №479Т-2013 про закупівлю товарів за державні кошти від 25.10.2013, ТТН №0401/317 від 04.01.2014, видатковою накладною №15 від 04.01.2014, податковою накладною від 04.01.2014 №14, прибутковим ордером №6 від 04.01.2014;ТТН №2901/003 від 29.01.2014, видатковою накладною №349 від 29.01.2014, податковою накладною від 29.01.2014 №379та прибутковим ордером №7 від 29.01.2014, про оприбуткування у позивача поставленого товару. Поставлений товар позивач використовував для заправки паливом власного автотранспорту, навантажувачів Використання пального підтверджується Звітом про рух палива по складу ГВМ (гараж внутрішньо портової механізації) за січень 2014;

- по ТОВ "Фронта": Договір №482В-20143 на поставку товарів від 17.10.2013, предметом якого була поставка дугогасильні камери, реле нульової швидкості, видатковою накладною №23 від 17.02.2014, податковою накладною від 17.02.2014 №10, прибутковим ордером №67 від 17.02.2014, ТТН б/н від 17.02.2014 виданою позивачем, згідно якої позивач сам на службовому автомобілі Toyota держ.НОМЕР_1, водій ОСОБА_5 здійснив поставку товару, підтверджується подорожнім листом від 17.02.2014 №947048. Позивач використав придбаний у ТОВ "Фронта" товар для задоволення власних господарських потреб. Використання придбаного товару підтверджується Актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №201 від 28.03.2014, №6 від 26.11.2014;

- по ТОВ "Атіс-Торг" :видатковою накладною №2910-2 від 31.10.2014, податковою накладною від 31.10.2014 №452 та прибутковим ордером №783 від 11.12.2014. Товар було отримано через пошту, представником Позивача ОСОБА_6, який і здав твар на склад, що додатково підтверджується подорожнім листом за 11.12.2014 №947279. Використання Позивачем придбаних електрообігрівачів у своїй господарській діяльності для власних потреб підтверджується: накладною-вимогою на відпуск/внутрішнє переміщення/матеріалів №88 від 11.12.2014 та накладною-вимогою на відпуск/внутрішнє переміщення/матеріалів №10 від 11.03.2015;

- по ТОВ "Промтехелектро-Юг": накладна №466 від 24.01.2013 , накладної №492 від 31.03.2013, податкова накладна від 31.05.2013, прибутковий ордер №9 від 24.01.2013, прибутковий ордер №61 від 31.05.2013, подорожній лист від 24.01.2013 №227741 та від 31.05.2013 №227952 .Використання позивачем придбаних електрообігрівачів у своїй господарській діяльності для власних потреб підтверджується: Актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №448 від 06.06.2013(заміна шин), Актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №78 від 05.02.2013 для п/ремонту; Актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №79 від 05.02.2013 для п/ремонту; Актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №80 від 05.02.2013 для п/ремонту; Актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №81 від 05.02.2013 для п/ремонту; Актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №82 від 05.02.2013; Актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №83 від 05.02.2013; Актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №84 від 05.02.2013; Актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів № 86 від 05.02.2013;

- по ТОВ "Електроград" : накладна №316 від 18.08.2014, податкова накладна від 05.08.2014 №5, прибутковий ордер №419 від 18.08.2014. Використання флагштоків Позивачем для своїх господарських потреб підтверджується Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 29.08.2014 та наказом Позивача від 29.08.2014 №177/1 про введення в експлуатацію основних засобів по бухгалтерському обліку;

- по ПП "ЗОЛОТИЙ ЕСТАМП": договір поставки товарів №32В від 10.09.2012., видатковими накладними, податкова накладна від 24.09.2012 №51; РН-01048 від 11.10.2012, податкова накладна від 11.10.2012 №38; №РН-01086 від 24.10.2012, податкова накладна від 24.10.2012 №76; РН-01108 від 02.11.2012; РН-01149 від 20.11.2012; №РН-01189 від 03.12.2012, податкова накладна від 03.12.2012 №3; РН-01231 від 18.12.2012, податкова накладна від 18.12.2012 №41; №РН-0000012 від 14.01.2013, податкова накладна від 14.01.2013 №12; №РН-0000101 від 22.02.2013, податкова накладна від 22.02.2013 №43; №РН-0000063 від 04.02.2013, податкова накладна від 04.02.2013 №5; №РН- 0000125 від 04.03.2013, податкова накладна від 04.03.2013 №5; №РН-0000166 від 25.03.2013, податкова накладна від 25.03.2013 №45; №РН-0000191 від 02.04.2013, податкова накладна від 02.04.2013 №3; №РН-0000236 від 23.04.2013, податкова накладна від 23.04.2013 №48. Використання продуктів харчування Позивачем підтверджується:накладною №1695 від 24.09.2012 про оприбуткування товару у столовій порту, денним забірним листом №184 від 24.09.2014 про відпуск готової продукції; накладною №1785 від 11.10.2012 про оприбуткування товару у столовій порту, денним забірним листом №198 від 11.10.2012, меню станом на 11.10.2012; накладною №1838 від 24.10.2012, денним забірним листом №207 від 24.10.2012 про відпуск готової продукції, меню за 24.10.2012; накладною №1873 від 02.11.2012 про оприбуткування товарів у столовій потру, денним забірним листом №214 від 2.11.2012 про відпуск готової продукції, меню за 02.11.2012; накладною №203 від 20.11.2012, денним забірним листом №226 від 20.11.2012, меню за 20.11.2012; накладною №219 від 03.12.2012 про оприбуткування товарів у Позивача, накладною №1528 від 03.12.2012 про відпуск готової продукції буфету позивача; накладною №2049 від 18.12.2012, денним забірним листом №246 від 18.12.2012, меню за 18.12.2012; накладною №1029 від 14.01.2013 про оприбуткування товару позивача, денним забірним листом №8 від 14.01.2013, меню за14.01.2013; накладною №1136 від 22.02.2013, денним забірним листом №37 від 22.02.2013, меню за 22.02.2013; накладною №1088 від 04.02.2013 про оприбуткування товарів у Позивача, накладною №2050 від 04.02.2013про відпуск готової продукції буфету позивача; накладною №1172 від 04.03.2013 про оприбуткування товару, денним забірним листом №43 від 04.03.2013 про відпуск готової продукції, меню за 04.03.2013; накладною №1223 від 25.03.2013 про оприбуткування товару, денним забірним листом №57 від 25.03.2013 про відпуск готової продукції; накладною №1245 від 02.04.2013 про оприбуткування товару, накладною №2161 від 02.04.2013 про відпуск готової продукції; накладною №1202 від 23.04.2013 про оприбуткування товарів, денним забірним листом №78 від 23.04.2012, меню за 23.04.2013;

- по ТОВ "ПТМ - Техсервіс": Дозволи №79.12.48-29.22.2 від 13.03.2012 та №80.12.48-29.22.2 від 13.03.2012 територіального управління Держгірпромнагляду у Миколаївській області, довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та Актом виконаних робіт форми КБ-2. , записи у паспортах кранів, де ТОВ "ПТМ-Техсервіс" (відповідальною особою) зроблені записи про ремонт ДП "Миколаївський експертно-технололгічний центр Держгірпромнагляду" про випробування кранів після ремонту (записи від 28.04.2015), податкова накладна від 02.02.2015 №1, податкова накладна від 14.04.2014 №2.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що ндані позивачем документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не встановлена. Надана позивачем первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, яка складена на виконання договорів з контрагентами оформлена належним чином. Наявність документів податкового та бухгалтерського обліку у позивача надавала йому усі правові підстави та можливості для формування відповідних показників за господарськими операціями з контрагентами.

Таким чином, первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій залучені до матеріалів справи та підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеними в акті перевірки контрагентами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що для позивача, не має ніякого значення відносини його контрагента з іншими юридичними особами, стан дотримання податкового законодавства ними ніяким чином не впливає на бухгалтерський або податковий облік позивача, відтак ця обставина не впливає на реальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

Відповідач не надав суду відомостей, про те, що контрагенти позивача ведуть податковий облік із порушенням вимог чинного законодавства, або ухиляються від проведення перевірок та звірок, не мали статусу платників ПДВ. Відповідачем не надано вироку суду по відношенню до посадових осіб позивача або його контрагентів щодо порушення ними норм Кримінального кодексу України у створенні фіктивних підприємств та ведення незаконної діяльності.

Судом встановлено, що перепускний режим на територію Порту зазпечувався Лінійним відділом в порту "Октябрьск" УМВС України в Миколаївській області згідно "Інструкції по виконанню вимог перепускного та внутрішньооб'єктового режиму на території філії "Октябрьск" ДП "Адміністрації морських портів України"", затвердженої начальником ЛВ в порту "Октябрьск" УМВС України в Миколаївській області та погодженої керівником Позивача та керівником філії "Октябрьск" ДП "АМПУ". В свою чергу відповідач не надав докази звернення до Лінійного відділу в порту "Октябрьск" з метою отримання інформації (яка у позивача відсутня) про перепуск транспортних засобів на територію Порту щодо вищевказаних контрагентів.

Позивач довів, що здійснював перевезення вантажів власним автомобільним транспортом для власних потреб (надані подорожні листи), що не передбачає обов'язковість оформлення товарно-транспортної накладної (ТТН). В випадках необхідності складання ТТН в таких документах зазначені необхідні відомості, в тому числі дати отримання вантажу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та з урахуванням того, що у справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність донарахування сум ПДВ та податку на прибуток, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог Державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрськ" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000034902, №0000044902.

Щодо вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №0000054902 за порушення порядку подання звіту про контрольовані операції, висновки якого ґрунтуються на судженнях про порушення позивачем пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України в частині неподання до контролюючого органу "Звіту про контрольовані операції" за 2015 рік, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "ІТС" (контрагент позивача) здійснює транспортно-експедиційне обслуговування, оформлення експортних вантажів, що проходять через ДП "СМП "Октябрьск", здійснює розрахунки за транспортування, перевалку, зберігання вантажу та є резидентом України.

В 2015 році між ДП "СМП "Октябрьск" (портовий оператор) та ТОВ "ІТС" (експедитор) укладено договір від 16.12.2014р. №449П-2014 (надалі також - договір №449П) про надання послуг з вантажних операцій.

При цьому, в договорі №449П не зазначено, що експедитор діє від імені іншої особи, а є самостійною особою, яка є користувачем послуг портового оператора (послугами позивача).

Відповідно до умов розділу 6 договору №449П всі ризики, пов'язані з виконанням цього договору покладаються на експедитора.

Згідно ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

В випадку, що є предметом судового дослідження ТОВ "ІТС" виступає стороною договору від свого імені. Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Підпунктом 39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України визначено, що платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Відповідно до пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України контрольованими операціями є, зокрема, господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України (пп.39.2.1.2 п.39.2 ст.39 ПКУ).

Згідно пп.39.2.1.7 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПКУ, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

За позицією контролюючого органу щодо визнання операцій контрольованими при здійсненні транспортно-експедиторської діяльності, яка викладена у листі ГУ ДФС у Миколаївській області від 04.03.2016р. №746/10/14-29-15-02-20 (розділ Консультації для юридичних осіб офіційного порталу ДФС України), при визначенні критеріїв визнання операцій контрольованими для цілей застосування підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2.1 статті 39 Податкового кодексу України експедитором враховується увесь обсяг його господарських операцій з нерезидентом.

Отже, у позивача не виникло умов щодо визначення господарських операцій за договором №449П контрольованими, оскільки господарські операції здійснювались з резидентом, який діяв від свого імені.

До того ж, відповідачем не надано доказів, що нерезидент, який є в ланцюгу господарських операцій між ТОВ "ІТС" та FERLINK S.A.L. (OFFSHORE) є пов'язаною особою з позивачем, та згідно умов договору №449П виконує в такій сукупності операцій істотні функції по придбанню послуг та несе істотні ризики з організації такого придбання (не відповідають критеріям, встановленим у пп.39.2.1.5 п.39.2 ст.39 ПКУ).

Відповідач не надав доказів, що підтверджували б здійснення господарських операцій позивачем з нерезидентом FERLINK S.A.L. (OFFSHORE), Ліванська республіка (включена до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України), обсяг яких перевищував би 5000000 гривень та які могли бути визначені як контрольовані відповідно до пп.39.2.1.2 та пп.39.2.1.7 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України . В той же час, позивачем наведені обставини, що підтверджуються достатніми фактичними даними, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000054902.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідають критеріям належного доказу, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 29.05.2017 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик