Постанова

від 14.11.2018 по справі 814/1446/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2018 року

Київ

справа №814/1446/16

адміністративне провадження №К/9901/41331/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Желєзного І.В. від 19 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шевчук О.А., суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г. від 24 травня 2017 року у справі за позовом Державного підприємства Спеціалізований морський порт Октябрьск до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2016 року Державне підприємство Спеціалізований морський порт Октябрьск (далі - позивач/Підприємство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України від 29 червня 2016 року №0000034902, №0000044902, №0000054902.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ КВОРУМ-НАФТА , ТОВ Р-ПРОФІ , ТОВ ВАВІЛОН ІНЖИНІРІНГ , ТОВ ІНТЕК ТРЕЙД , ТОВ ФРОНТА , ТОВ АТІС-ТОРГ , ТОВ ЕЛЕКТРОГРАД , ТОВ ПРОМТЕХЕЛЕКТРО-ЮГ , ПП ЗОЛОТИЙ ЕСТАМП , ТОВ ПТМ-ТЕХСЕРВІС спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України від 29 червня 2016 року №0000034902, №0000044902, №0000054902.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що операції між позивачем та його контрагентами є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а відтак, за твердженням судів, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшив оподатковуваний дохід на суму витрат за результатами таких операцій. Крім того, суди дійшли висновку про відсутність у позивача обов'язку щодо подання звіту про контрольовані операції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної виїзної планової перевірки Державного підприємства Спеціалізований морський порт Октябрьск з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року відповідачем складено акт від 09 червня 2016 року №112/28-08-14/19290012, яким встановлено, зокрема, порушення: - підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 567 528, 00 грн., в тому числі за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року на 39 332, 00 грн., за 2013 рік на 29 951, 00 грн., за 2014 рік на 397 757, 00 грн., за 2015 рік на 104 488, 00 грн.; - пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, абзацу першого пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 281 033, 00 грн., в тому числі за період: вересень-грудень 2012 року, січень-травень 2013 року, лютий, травень, листопад 2014 року, лютий, квітень 2015 року; в загальній сумі 29 634, 00 грн. за період: вересень, жовтень, грудень 2012 року, лютий 2013 року; - підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в результаті неподання Звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мають безтоварний характер, оскільки акти перевірок та акт про неможливість проведення зустрічної звірки останніх свідчать, що діяльність цих суб'єктів господарювання не спрямована на реальне настання правових наслідків. Також контролюючий орган вказує на відсутність у позивача документів, які б підтверджували транспортування товару від контрагентів ТОВ КВОРУМ-НАФТА , ТОВ Р-ПРОФІ , ТОВ ВАВІЛОН ІНЖИНІРІНГ , ТОВ ФРОНТА , ТОВ ПРОМТЕХЕЛЕКТРО-ЮГ ТОВ ЕЛЕКТРОГРАД , зокрема в'їзду-виїзду через контрольно-пропускний пункт порту, а також про відсутність дат і номерів довіреностей у видаткових накладних, виданих позивачу ТОВ ПРОМТЕХЕЛЕКТРО-ЮГ . Крім того, позивачем не дотримано положень Податкового кодексу України щодо подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято 29 червня 2016 року податкові повідомлення-рішення: - №0000034902, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 567 528, 00 грн. за основним платежем та 141 882, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0000044902, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 245 786, 00 грн. за основним платежем та 122 893, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0000054902, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи в розмірі 365 400, 00 грн.

Як встановлено судами під час розгляду справи по суті позовних вимог, між позивачем та ТОВ Кворум-Нафта укладено договір від 31 травня 2013 року №202Т-2013 про закупівлю товарів за державні кошти, предметом якого є поставка позивачу палива дизельного літнього з можливістю бункерування плавзасобів порту; договір від 17 січня 2014 року №11В-2014 на поставку товарів, предметом якого є поставка бензину А-95 (скетч-картка); договір від 06 травня 2014 року №153Т-2014 про закупівлю за державні кошти, предметом якого є поставка палива дизельного літнього та бензину А-95 по талонах.

Виконання зазначених вище договорів підтверджується: товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (ТТН)№371 від 20 січня 2014 року, видатковою накладною №371 від 20 січня 2014 року та приходним ордером №3 від 20 січня 2014 року, податковою накладною №312 від 20 лютого 2014 року; товарно-транспортною накладною №479 від 23 січня 2014 року, видатковою накладною №479 від 23 січня 2014 року, прибутковим ордером №5 від 23 січня 2014 року, податковою накладною №402 від 23 січня 2014 року; товарно-транспортною накладною №1702 від 28 лютого 2014 року, видатковою накладною №1702 від 28 лютого 2014 року, прибутковим ордером №8 від 28 лютого 2014 року, податковою накладною №689 від 28 лютого 2014 року; товарно-транспортною накладною №2204 від 17 березня 2014 року, видатковою накладною №2204 від 17 березня 2014 року; прибутковим ордером №9 від 17 березня 2014 року, податковою накладною №347 від 17 березня 2014 року, видатковою накладною №381 від 20 січня 2014 року, податковою накладною від 20 січня 2014 року №320, товарно-транспортною накладною б/н від 20 січня 2014 року, виданою позивачем, згідно якої ним самостійно на службовому автомобілі Toyota держ.НОМЕР_1, водій ОСОБА_5 (за яким закріплено транспортний засіб згідно із наказом директора ДП СМП Октябрьск від 16 січня 2014 року №04-АГ), здійснено поставку товару, прибутковим ордером №4 від 20 січня 2014 року, видатковою накладною №3756 від 06 травня 2014 року, податковою накладною від 06 травня 2014 року №388 та прибутковим ордером №22 від 06 травня 2014 року; товарно-транспортною накладною №3856 від 08 травня 2014 року, видатковою накладною №3855 від 08 травня 2014 року, податковою накладною від 08 травня 2014 року №182, прибутковим ордером №13 від 08 травня 2014 року. Усі поставки дизельного пального відображені у Журналі обліку надходження нафтопродуктів, де зазначається дата надходження нафтопродукту, номер ТТН, найменування товару, його кількість та технічні характеристики. Записи у Журналі відповідають наведеним первинним документам, також у Журналі зазначено, що деякі поставки пального були направлені на бункерування буксирів позивача Руслан та Витязь . Крім того, можливість бункерування (заправку) буксирів позивача підтверджується дозволами щодо можливості здійснення бункеру вальних операцій Державної екологічної інспекції №13 від 23 січня 2014 року, №81 від 17 березня 2014 року, №107 від 08 травня 2014 року, де вказано з якого транспортного засобу відбуватиметься бункерування і у якому місці. Використання пального підтверджується звітами про рух палива по складу ГВМ (гараж внутрішньо портової механізації) за січень 2014, за березень 2014.

Також позивачем придбано у ТОВ Р-Профі товар (кран, фільтр, труби, заглушка та ін..), що підтверджується товарно-транспортною накладною від 17 березня 2014 року, видатковою накладною №7 від 17 березня 2014 року, податковою накладною №10 від 17 березня 2014 року. Поставлений товар позивач оприбуткував на склад згідно із прибутковим ордером №2 від 17 березня 2014 року. Товар перевозився автотранспортом позивача - вантажівка Toyota держ.НОМЕР_1, водій ОСОБА_5, який є працівником позивача, що додатково підтверджується подорожнім листом №947080 від 17 березня 2014 року. Придбаний товар позивач використав для власних господарських потреб, про що складно акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №2 від 21 березня 2014 року, №3 від 24 березня 2014 року.

Також між позивачем та ТОВ Вавілон-Інжиніринг укладено договір від 26 лютого 2014 року №64В-2014 поставки, предметом якого є поставка котла електричного KOSPELEKCO.L1 36kw. Виконання договору підтверджується видатковою накладною від 11 березня 2014 року №Інж.000018, податковою накладною від 13 березня 2014 року №18, прибутковим ордером №97 від 11 березня 2014 року про оприбуткування товару на склад позивача та товарно-транспортною накладною б/н від 11 березня 2014 року, виданою позивачем, оскільки ним самостійно на службовому автомобілі Toyota держ.НОМЕР_1, водій ОСОБА_5, здійснено поставку товару, що додатково підтверджується подорожнім листом №947074 від 11 березня 2014 року, видатковою накладною №Інж.000021 від 21 березня 2014 року, податковою накладною від 21 березня 2014 року №37, прибутковим ордером №3 від 21 березня 2014 року про оприбуткування товару на склад позивача та товарно-транспортною накладною б/н 21 березня 2014 року, згідно із якої позивачем самостійно на службовому автомобілі Toyota держ.НОМЕР_1, водій ОСОБА_6, здійснено поставку товару, що додатково підтверджується подорожнім листом №947084 від 21 березня 2014 року. Придбаний товар використаний позивачем для власних господарських потреб, про що свідчить наказ від 31 жовтня 2014 року №211/2 про введення в експлуатацію основних засобів, зокрема щодо введення в експлуатацію електрокотла KOSPELEKCO.L1 36kw., а також акт-вимога на заміну (додатковий випуск матеріалів) №7 від 24 березня 2014 року та накладна-вимога №18 від 08 травня 2014 року.

Крім того, між позивачем та ТОВ ІнтекТрейд укладено договір від 25 жовтня 2013 року №479Т-2013 про закупівлю товарів за державні кошти, виконання якого підтверджується товарно-транспортною накладною від 04 січня 2014 року, товарно-транспортною накладною від 04 січня 2014 року №0401/317, видатковою накладною №15 від 04 січня 2014 року, податковою накладною від 04 січня 2014 року №14, прибутковим ордером №6 від 04 січня 2014 року, товарно-транспортною накладною від 29 січня 2014 року №2901/003, видатковою накладною №349 від 29 січня 2014 року, податковою накладною від 29 січня 2014 року №379 та прибутковим ордером №7 від 29 січня 2014 року. Поставлений товар позивач використовував для заправки паливом власного автотранспорту, навантажувачів, що підтверджується звітом про рух палива по складу ГВМ (гараж внутрішньо портової механізації) за січень 2014.

Між позивачем та ТОВ Фронта укладено договір від 17 жовтня 2013 року №482В-20143 на поставку товарів, предметом якого є поставка дугогасильної камери, реле нульової швидкості, що підтверджується видатковою накладною №23 від 17 лютого 2014 року, податковою накладною від 17 лютого 2014 року №10, прибутковим ордером №67 від 17 лютого 2014 року, товарно-транспортною накладною б/н від 17 лютого 2014 року, виданою позивачем, згідно із якою ним самостійно на службовому автомобілі Toyota держ.НОМЕР_1, водій ОСОБА_7, здійснено поставку товару, що підтверджується подорожнім листом від 17 лютого 2014 року №947048. Придбаний товар для використано для власних господарських потреб, що підтверджується актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №201 від 28 березня 2014 року, №6 від 26 листопада 2014 року.

Крім того, позивачем було отримано товар (електрообігрівач) у ТОВ Атіс-Торг , що підтверджується видатковою накладною №2910-2 від 31 жовтня 2014 року, податковою накладною від 31 жовтня 2014 року №452 та прибутковим ордером №783 від 11 грудня 2014 року. Товар отримано через пошту представником позивача Бойко В.А., який здав товар на склад, що підтверджується подорожнім листом від 11 грудня 2014 року №947279. Використання позивачем придбаного товару у своїй господарській діяльності підтверджується накладною-вимогою на відпуск/внутрішнє переміщення/матеріалів №88 від 11 грудня 2014 року та накладною-вимогою на відпуск/внутрішнє переміщення/матеріалів №10 від 11 березня 2015 року.

Також позивачем у ТОВ Промтехелектро-Юг придбано товару (шарова, блок, шестер, підшипник та ін..), що підтверджується накладною №466 від 24 січня 2013 року, накладною №492 від 31 березня 2013 року, податковою накладною від 31 травня 2013 року, прибутковим ордером №9 від 24 січня 2013 року, №61 від 31 травня 2013 року, подорожнім листом від 24 січня 2013 року №227741 та від 31 травня 2013 року №227952. Використання позивачем придбаних товарів у своїй господарській діяльності підтверджується: актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №448 від 06 червня 2013 року (заміна шин), актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №78 від 05 лютого 2013 року для п/ремонту; актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №79 від 05 лютого 2013 року для п/ремонту; актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №80 від 05 лютого 2013 року для п/ремонту; актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №81 від 05 лютого 2013 року для п/ремонту; актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №82 від 05 лютого 2013 року; актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №83 від 05 лютого 2013 року; актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №84 від 05 лютого 2013 року; актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів №86 від 05 лютого 2013 року.

Позивачем у ТОВ Електроград придбано товар (флагшток Стандарт ), що підтверджується накладною №316 від 18 серпня 2014 року, податковою накладною від 05 серпня 2014 року №5, прибутковим ордером №419 від 18 серпня 2014 року. Використання флагштоків позивачем для господарських потреб підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 29 серпня 2014 року та наказом від 29 серпня 2014 року №177/1 про введення в експлуатацію основних засобів по бухгалтерському обліку.

Між позивачем та ПП ЗОЛОТИЙ ЕСТАМП укладено договір поставки товарів (продукти харчування) від 10 вересня 2012 року №32В, виконання якого підтверджується видатковими накладними РН-01048 від 11 жовтня 2012 року, №РН-01086 від 24 жовтня 2012 року, РН-01108 від 02 листопада 2012 року, РН-01149 від 20 листопада 2012 року, №РН-01189 від 03 грудня 2012 року, РН-01231 від 18 грудня 2012 року, №РН-0000012 від 14 січня 2013 року, №РН-0000101 від 22 лютого 2013 року, №РН-0000063 від 04 лютого 2013 року, №РН- 0000125 від 04 березня 2013 року, №РН-0000166 від 25 березня 2013 року, №РН-0000191 від 02 квітня 2013 року, №РН-0000236 від 23 квітня 2013 року; податковими накладними від 24 вересня 2012 року №51, від 11 жовтня 2012 року №38, від 03 грудня 2012 року №3, від 18 грудня 2012 року №41, від 14 січня 2013 року №12, від 22 лютого 2013 року №43, від 04 лютого 2013 року №5, від 04 березня 2013 року №5, від 25 березня 2013 року №45, від 02 квітня 2013 року №3, від 23 квітня 2013 року №48. Використання продуктів харчування позивачем підтверджується: накладною №1695 від 24 вересня 2012 року про оприбуткування товару у столовій порту, денним забірним листом №184 від 24 вересня 2014 року про відпуск готової продукції; накладною №1785 від 11 жовтня 2012 року про оприбуткування товару у столовій порту, денним забірним листом №198 від 11 жовтня 2012 року, меню станом на 11 жовтня 2012 року; накладною №1838 від 24 жовтня 2012 року, денним забірним листом №207 від 24 жовтня 2012 року про відпуск готової продукції, меню за 24 жовтня 2012 року; накладною №1873 від 02 листопада 2012 року про оприбуткування товарів у столовій потру, денним забірним листом №214 від 02 листопада 2012 року про відпуск готової продукції, меню за 02 листопада 2012 року; накладною №203 від 20 листопада 2012 року, денним забірним листом №226 від 20 листопада 2012 року, меню за 20 листопада 2012 року; накладною №219 від 03 грудня 2012 року про оприбуткування товарів, накладною №1528 від 03 грудня 2012 року про відпуск готової продукції буфету позивача; накладною №2049 від 18 грудня 2012 року, денним забірним листом №246 від 18 грудня 2012 року, меню за 18 грудня 2012 року; накладною №1029 від 14 січня 2013 про оприбуткування товару, денним забірним листом №8 від 14 січня 2013 року, меню за 14 січня 2013 року; накладною №1136 від 22 лютого 2013 року, денним забірним листом №37 від 22 лютого 2013 року, меню за 22 лютого 2013 року; накладною №1088 від 04 лютого 2013 року про оприбуткування товарів, накладною №2050 від 04 лютого 2013 про відпуск готової продукції буфету позивача; накладною №1172 від 04 березня 2013 про оприбуткування товару, денним забірним листом №43 від 04 березня 2013 року про відпуск готової продукції, меню за 04 березня 2013 року; накладною №1223 від 25 березня 2013 року про оприбуткування товару, денним забірним листом №57 від 25 березня 2013 року про відпуск готової продукції; накладною №1245 від 02 квітня 2013 року про оприбуткування товару, накладною №2161 від 02 квітня 2013 року про відпуск готової продукції; накладною №1202 від 23 квітня 2013 року про оприбуткування товарів, денним забірним листом №78 від 23 квітня 2012 року, меню за 23 квітня 2013 року

Між позивачем (замовник) та ТОВ ПТМ-Техсервіс (виконавець) укладено договір підряду від 27 січня 2015 року №1, предметом якого є виконання робіт з ремонту портальних кранів. Реальність даної господарської операції підтверджується довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та актом виконаних робіт форми КБ-2, записи у паспортах кранів про ремонт, податковою накладною від 02 лютого 2015 року №1, від 14 квітня 2014 року №2., дозволами Територіального управління Держгірпромнагляду у Миколаївській області, виданими ТОВ ПТМ-Техсервіс на експлуатацію машин та механізмів №79.12.48-29.22.2 від 13 березня 2012 року та №80.12.48-29.22.2 від 13 березня 2012 року.

Що ж до обставин неподання позивачем звіту про контрольовані операції, судами встановлено, що між ДП СМП Октябрьск (портовий оператор) та ТОВ ІТС (експедитор) укладено договір від 16 грудня 2014 року №449П-2014 (надалі - договір №449П) про надання послуг з вантажних операцій.

ТОВ ІТС здійснює транспортно-експедиційне обслуговування, оформлення експортних вантажів, що проходять через ДП СМП Октябрьск , розрахунки за транспортування, перевалку, зберігання вантажу та є резидентом України. При цьому в договорі №449П зазначено, що ТОВ ІТС є особою, яка є користувачем послуг портового оператора (послугами позивача). Відповідно до умов розділу 6 договору №449П всі ризики, пов'язані з виконанням цього договору, покладаються на експедитора.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Наведені у касаційній скарзі доводи відповідача дублюють аргументи акта перевірки, заперечень на позовну заяву та зміст апеляційної скарги.

10. У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. При цьому зазначає, що касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Водночас суди надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та прийняли законні і обґрунтовані рішення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

11.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

11.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

11.4. Пункт 44.2 статті 44.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

11.5. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

11.6. Пункт 135.1 статті 135.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

11.7. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

11.8. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

11.9. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

11.10. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

11.11. Пункт 198.6 статті 198 (у редакції з 01 січня 2015 року)

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

12. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

13. Податковий кодекс України .

13.1. Підпункт 39.4.2 пункту 39.4 статті 39.

Платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

13.2. Підпункт 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39.

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є господарські операції, які впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), яка включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

13.3. Підпункт 39.2.1.5пункту 39.2 статті 39.

Сукупність господарських операцій, що здійснюються між пов'язаними особами із залученням (за посередництвом) осіб, які не є пов'язаними з ними, визнається контрольованою за умови, що ці непов'язані особи:

не виконують в такій сукупності операцій істотних функцій, пов'язаних з придбанням (продажем) товарів (робіт, послуг), між пов'язаними особами;

не використовують в такій сукупності операцій істотних активів та/або не приймають на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) між пов'язаними особами.

Для цілей цього підпункту під істотними функціями та активами розуміються функції, які пов'язані особи не могли б виконати самостійно у своїй звичайній діяльності без залучення інших осіб та використання активів таких осіб. Під істотними ризиками розуміються ризики, прийняття яких є обов'язковим для ділової практики таких операцій.

13.4. Підпункт 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39.

Господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: загальний обсяг доходу платника податків та/або його пов'язаних осіб від усіх видів діяльності, що враховується під час визначення об'єкта обкладення податком на прибуток підприємств, перевищує 20 млн гривень за відповідний податковий (звітний) календарний рік; обсяг групи таких господарських операцій платника податків та/або його пов'язаних осіб з одним контрагентом перевищує 1 млн гривень (без урахування податку на додану вартість) або 3 відсотки доходу, що враховується під час визначення об'єкта обкладення податком на прибуток підприємств, платника податків за відповідний податковий (звітний) рік.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування від'ємного значення фінансового результату (витрат) та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

15. Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

16. Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

17. Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов'язань. Зокрема судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

20. Касаційний суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.

21. Так, загалом позиція податкового орану про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтується на наявності інформації, зазначеній в актах перевірок його контрагентів з третіми особами та акті про неможливість проведення зустрічної звірки, а не аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

22. У той же час, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, який складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести таку звірку, та свідчить про неможливість співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання для цілей документального підтвердження чи спростування його господарських відносин з платниками податків, а отже й про неможливість формування відповідної податкової інформації по таким взаємовідносинам.

23. При цьому незазначення в окремих видаткових накладних дати та номеру довіреності особи, яка отримала товар, не є підставою вважати господарську операцію такою, що не відбулася.

24. Що ж до відсутності витягу з журналу видачі перепусток, то судами встановлено, що перепускний режим на територію Порту забезпечувався Лінійним відділом в порту Октябрьск УМВС України в Миколаївській області згідно з Інструкцією по виконанню вимог перепускного та внутрішньооб'єктового режиму на території філії Октябрьск ДП Адміністрації морських портів України , затвердженої начальником ЛВ в порту Октябрьск УМВС України в Миколаївській області та погодженої керівником Позивача та керівником філії Октябрьск ДП АМПУ . В свою чергу відповідач не надав доказів звернення до Лінійного відділу в порту Октябрьск з метою отримання інформації (яка у позивача відсутня) про перепуск транспортних засобів на територію Порту щодо вищевказаних контрагентів.

25. Також Верховний Суд погоджується й з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у позивача не виникло обов'язку щодо подання звіту про контрольовані операції, оскільки господарські операції здійснювались з резидентом - ТОВ ІТС , який діє від свого імені на підставі відповідного договору про вантажні операції.

26. Відповідач не надав доказів, що підтверджували б здійснення господарських операцій позивачем з нерезидентом FERLINK S.A.L. (OFFSHORE), Ліванська республіка (включена до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України), обсяг яких перевищував би 5 млн. гривень, та які могли бути визначені як контрольовані відповідно до Податкового кодексу України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

28. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

29. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування витрат та податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.

30. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

31. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

32. Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі №814/1446/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду