Рішення

від 22.05.2017 по справі 914/2180/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017р. Справа № 914/2180/16

за позовом: Житлово-будівельного кооперативу Аурум ІV , м.Львів

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення 343044,68грн.

та за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу Аурум IV , м.Львів

про стягнення 272242,83грн.

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Петрашко М.М.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Данилевич Д.О. - представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Житлово-будівельним кооперативом Аурум-IV , м.Львів до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів про стягнення 91850,00грн.

Ухвалою суду від 25.08.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.10.2016р. Ухвалою суду від 12.10.2016р. за клопотанням відповідача строк вирішення спору продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 26.10.2016р. В судовому засіданні 26.10.2016р. оголошено перерву до 31.10.2016р. Ухвалою суду від 28.10.2016р. порушено провадження у справі за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів до Житлово-будівельного кооперативу Аурум IV , м.Львів про стягнення 243054,77грн. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.10.2016р. спільно з первісним позовом.

Ухвалою суду від 31.10.2016р. клопотання позивача про витребування додаткових документів у відповідача судом задоволено та розгляд справи відкладено на 14.11.2016р. Ухвалою суду від 14.11.2016р. призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено кваліфікованим спеціалістам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, та на час її проведення провадження по справі зупинено.

На адресу господарського суду Львівської області при супровідному листі №8016 від 01.12.2016р. надійшло клопотання Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (вх.№48602/16 від 05.12.2016р.) про надання додаткових матеріалів, що необхідні для дачі висновків.

Ухвалою суду від 08.12.2016р. провадження у справі поновлено і призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.12.2016р., зобов'язано сторони подати документи, необхідні для проведення експертизи. Ухвалою суду від 21.12.2016р. клопотання експерта судом задоволено, надіслано витребувані додаткові документи необхідні для проведення експертизи та провадження у справі зупинено.

На адресу господарського суду Львівської області Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз при супровідному листі №5875 від 06.02.2017р. надіслано висновок судової товарознавчої експертизи (вх.№156 від 06.02.2017р.) та повернуто матеріали справи №914/2180/16р.

Ухвалою суду від 10.02.2017р. провадження у справі поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.02.2017р. Ухвалою суду від 22.02.2017р. прийнято заяву ЖБК Аурум IV (вх.№799/17 від 22.02.2017р.) про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої до стягнення із відповідача заявлено 343044,68грн., за клопотанням відповідача в судове засідання викликано експерта для дачі роз'яснень щодо наданого висновку експертизи та у зв'язку з цим розгляд справи відкладено на 06.03.2017р. В судовому засіданні 06.03.2017р. оголошено перерву до 15.03.2017р. В судовому засіданні 15.03.2017р. прийнято заяву ФО-П ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом(вх.№1098/17 від 10.03.2017р.), згідно якої просить суд стягнути з ЖБК Аурум IV 272242,83грн., з яких 193956,73грн. основного боргу, 29093,51грн. штрафу, 29288,50грн. пені, 3920,19грн. 3 % річних, 15983,90грн. індексу інфляції, винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору на 15 днів та клопотанням відповідача та оголошено перерву до 17.03.2017р. Ухвалою суду від 17.03.2017р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, у склад колегії увійшли головуючий суддя Щигельська О.І., судді: Ділай У.І., Петрашко М.М. Ухвалою суду від 22.03.2017р. вказаною колегією суддів справу прийнято до свого провадження і призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.04.2017р. Ухвалою суду від 24.04.2017р. розгляд справи відкладено на 22.05.2017р. у зв'язку з неявкою сторін та беручи до уваги подане відповідачем клопотання.

Представники сторін в судове засідання 22.05.2017р. з'явились, їм роз'яснено права згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Представник позивача (за первісним позовом) в судовому засіданні 22.05.2017р. позов підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог (вх.№799/17 від 22.02.2017р.), клопотанні (вх.№4894/16 від 12.10.2016р.), поясненнях (вх.№42551/16 від 25.10.2016р. Ствердив, зокрема, що в вересні 2015 року між позивачем та відповідачем - ФО-П ОСОБА_1 укладено договір про надання консультаційно-посередницьких послуг. За період з 02.03.2016р. по 06.06.2016р. позивачем сплачено відповідачу 482208,00грн., однак, позивач вважає, що починаючи з 16.02.2015р. відповідачем, всупереч взятим на себе за договором зобов'язанням, надавались лише агентські послуги. Зважаючи на це, позивач неодноразово звертався до відповідача із листами, в яких просив усунути такі порушення договору. Оскільки такі вимоги залишено без задоволення, ЖБК Аурум ІV звернувся до суду із позовом про стягнення з ФО-П ОСОБА_1 343044,68грн. збитків - тобто коштів, сплачених за послуги, які фактично не надавались. Просив позов задоволити.

Представник відповідача (за первісним позовом) в судовому засіданні 22.05.2017р. проти задоволення позову заперечив з мотивів, наведених у запереченнях (вх.№42563/16 від 26.10.2016р.), додаткових поясненнях (вх.№43109/16 від 31.10.2016р., вх.№45512/16 від 14.11.2016р., вх.№10187/17 від 14.03.2017р.) та запереченнях на висновок судової експертизи (вх.№7083/17 від 21.02.2017р.). Зокрема зазначив, що послуги надавались ним відповідно до умов договору та оплачені позивачем. Відтак, вважає, що ЖБК Аурум ІV не обґрунтовано, яким чином така оплата спожитих послуг заподіяла йому збитки, про стягнення яких заявлено позов. Відтак, у його задоволенні просив відмовити.

Водночас, вимоги за зустрічним позовом підтримав повністю з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог (вх.№1098/17 від 10.03.2017р.) та додаткових поясненнях (вх.№10187/17 від 14.03.2017р.). Ствердив, зокрема, що не зважаючи на належне надання послуг, ЖБК Аурум ІV не підписано надіслані на його адресу в липні 2016 року акти виконаних робіт №009 та №010, й не сплачено за послуги, надані в червні та, частково, в квітні 2016 року, що й зумовило звернення із позовною заявою, в якій окрім 193956,73грн. основного боргу, до стягнення також заявлено 29093,51грн. штрафу, 29288,50грн. пені, 3920,19грн. 3 % річних та 15983,90грн. індексу інфляції.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні 22.05.2017р. просив відмовити у його задоволенні з мотивів, наведених у поданих ним запереченнях на зустрічний позов (вх.№45006/16 від 09.11.2016р.). Зокрема зазначив, що у встановленому договором порядку та строки ним надіслано ФО-П ОСОБА_1 мотивовану відмову від підписання актів та оплати зазначених у них послуг, оскільки вони надані не в повному обсязі.

Суд, беручи до уваги встановлений ст.69 ГПК України строк вирішення спору, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено таке.

Між Житлово-будівельним кооперативом Аурум ІV (замовник за договором, відповідач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець за договором, позивач у справі) укладено договір про надання консультаційно-посередницьких послуг №4/004/09-2015 від 01.09.2015р., за яким виконавець надає замовнику консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних асоційованих членів Житлово-будівельного кооперативу Аурум ІV з метою залучення їх пайових внесків для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Яцкова, 13 (об'єкт), прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті, а замовник зобов'язується прийняти і сплатити надані виконавцем послуги (п.1.1).

З метою належного виконання умов цього договору виконавець взяв на себе такі зобов'язання: здійснювати пошук потенційних учасників (як на території України, так і за її межами), які виявляють намір стати асоційованим членом кооперативу, сплачувати пайові внески та набути у майбутньому право власності на відповідні квартири в об'єкті на умовах викупу чи в інший спосіб за домовленістю із замовником (п.2.1.1); проводити в інтересах замовника з потенційними учасниками переговори, листування, зустрічі; проводити роз'яснювальну роботу з метою надання інформації: про порядок та умови вступу в члени кооперативу та виходу чи виключення з нього, набуття асоційованого членства; про права та обов'язки членів кооперативу; про порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; про порядок формування, склад і компетенцію органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень; про порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; про порядок розподілу його доходу та покриття збитків; про порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань; про порядок скликання загальних зборів; про умови і порядок повернення паю. Всі вказані питання повинні бути попередньо узгоджені виконавцем із замовником (п.2.1.2); задавати для ознайомлення потенційному учаснику типовий проект договору про сплату пайових внесків та акт вибору приміщення за формою, затвердженою замовником (п.2.1.3); здійснити дослідження та ознайомити замовника із цінами на ринку нерухомості щодо об'єкта нерухомості, аналогічних пропозицій на ринку щодо залучення пайових внесків (п.2.1.4); надати консультаційні послуги з підвищення попередньої і/ або надання нової споживчої якості об'єкта (п.2.1.5); здійснити юридичний, технічний та комерційний аналіз об'єкту (п.2.1.6); проводити щомісячний моніторинг ринку нерухомості та повідомляти про зміни кон'юнктури ринку нерухомості та залучення пайових внесків іншими учасниками ринку (п.2.1.7); письмово або електронною поштою інформувати замовника про необхідність участі його представника в проведенні переговорів з потенційними учасниками, якщо такої зустрічі вимагає потенційний учасник, при необхідності сприяти організації зустрічей і переговорів між представником замовника і потенційним учасником (п.2.1.8); ознайомлювати потенційних учасників із документами, що стосуються будівництва об'єкта, які надані йому замовником (п.2.1.9); організовувати огляди об'єкту та квартир в об'єкті потенційними учасниками (якщо це дозволяє стан будівельної готовності об'єкту), та попередньо погоджувати місце розташування квартир (приміщень) на проектованому поверховому плані шляхом виготовлення акту вибору приміщень з потенційними учасниками, на які учасник бажає набути право власності (п.2.1.10); після узгодження із потенційним учасником питання щодо його вступу в кооператив, надавати замовникові інформацію про такого потенційного учасника (з вказівкою прізвища та імена для фізичних осіб, найменування, адреси та коду ЄДРПОУ для юридичних осіб, контактного телефону, електронної адреси та іншої отриманої під час переговорів інформації) (п.2.1.11); сприяти замовникові в залученні учасників в асоційовані члени кооперативу і залученню їх пайових внесків шляхом організації замовникові зустрічі з потенційними учасниками для переговорів та підписання договору про сплату пайових внесків, шляхом роз'яснення видів та способів розрахунків між замовником та учасником, порядку набуття права власності учасником на квартиру в об'єкті після завершення його будівництва та прийняття в експлуатацію, реєстрації права власності на квартиру; шляхом моніторингу належності виконання учасником своїх грошових зобов'язань по сплаті пайових внесків, а також вести із учасником переговори із цього приводу, тощо. Представник виконавця має право бути присутнім при зустрічах і переговорах замовника і потенційного учасника (п.2.1.12); погоджувати із замовником усі положення та умови договорів про сплату пайових внесків, по яких виконавець веде переговори від імені замовника. Будь-які зміни умов стандартних договорів про сплату пайових внесків, затверджених замовником, або інші істотні відхилення від них на переговорах з потенційними учасниками допускаються тільки з попередньої письмової замовника (п.2.1.13); здійснювати повний супровід укладення договорів про сплату пайових внесків між потенційними учасниками і замовником (п.2.1.14); здійснювати моніторинг належності виконання учасниками своїх грошових зобов'язань по сплаті пайових внесків, роз'яснювати учасникам порядок та строки сплати пайових внесків, проводити з учасниками переговори щодо належного виконання таких зобов'язань (п.2.1.15); виконавець не уповноважений і не повинен давати від імені замовника обіцянки, гарантії, та приймати зобов'язання перед будь-якими потенційними учасниками без попередньої письмової згоди замовника. Виконавець не має права укладати договори про сплату пайових внесків або підписувати листи про наміри від імені замовника (п.2.1.16); здійснювати розробку маркетингових концепцій і стратегій, рекламних заходів та інших дій, які, на думку виконавця, сприятимуть якнайшвидшому пошуку потенційних учасників та залучення пайових внесків для будівництва об'єкта, а також з цією метою за рахунок власних коштів забезпечити широку інформаційну рекламу будівництва об'єкта та залучення пайових внесків серед своїх клієнтів, в засобах масової інформації або в інший спосіб, визначений як прийнятний виконавцем і дієвим для поширення інформації чи відомостей про будівництво об'єкта та залучення пайових внесків. Усі вищевказані маркетингові стратегії і рекламні заходи не підлягають погодженню виконавцем із замовником (п.2.1.17); заохочувати професійних посередників до співпраці щодо пошуків потенційних учасників кооперативу (п.2.1.18); впродовж 3 робочих днів після отримання запиту письмово або по електронній пошті інформувати замовника про усі подробиці в переговорах, запитах і пропозиціях, отриманих від третіх осіб, що стосуються вступу в члени кооперативу, укладення договорів про сплату пайових внесків або інших подробицях переговорів з кожним потенційним учасником з цих питань (п.2.1.19); в останній робочий день (до 20:00) кожного календарного тижня надавати замовникові письмовий звіт про виконану роботу за відповідний звітний період (тиждень), що містить інформацію про потенційних учасників, умови їх вступу в кооператив, розмір пайових внесків, квартири в об'єкті, на які потенційні учасники мають намір набути право власності. При цьому виконавець зобов'язаний надавати замовникові такий звіт у будь-якому випадку до закінчення терміну дії цього договору або до дати дострокового розірвання (припинення договору) (п.2.1.20); виконувати доручення за цим договором відповідно до вказівок замовника, керуючись інтересами замовника і умовами цього договору, а також нормами чинного українського законодавства. Виконавець зобов'язується діяти обдумано, раціонально і виключно в інтересах замовника. Виконавець не має право відступити від вказівок замовника (п.2.1.21); передавати надані послуги замовнику по актах передачі-приймання наданих послуг в порядку, передбаченому розділом 3 цього договору (п.2.1.22); доводити до відома замовника будь-які отримані ним відомості, які можуть бути корисними для замовника при залученні пайових внесків для будівництва об'єкта (п.2.1.23); у випадку неможливості надання послуг за даним договором негайно повідомити про це замовника для прийняття останнім рішення про заміну або припинення договору (п.2.1.24); належним чином виконувати інші умови цього договору (п.2.1.25).

Водночас, відповідно до п.2.2 договору, замовник взяв на себе зобов'язання сплатити вартість послуг виконавця на умовах цього договору.

Так, у п.4.2 договору сторони погодили, що винагорода виконавця розраховується та сплачується щомісяця. У відповідності до п.4.3 договору, розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору. Згідно з п.4.4 договору, оплата винагороди здійснюється замовником на підставі акту прийому-передачі наданих послуг та виставленого рахунка на оплату наданих послуг.

У договорі сторонами також погоджено порядок передачі-приймання послуг. Зокрема, зазначено, що впродовж 2 робочих днів після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг, за результатами бухгалтерської звірки, виконавець надає замовникові в двох екземплярах акт прийому-передачі наданих послуг, що свідчить про виконання своїх зобов'язань за цим договором. Замовник розглядає отриманий від виконавця акт прийму-передачі наданих послуг упродовж 3 робочих днів з моменту його отримання і за відсутності мотивованих заперечень зобов'язується підписати його і повернути один підписаний екземпляр такого акту виконавцю (п.3.1). Якщо акт прийому-передачі наданих послуг не підписаний замовником в терміни, вказані в п.3.1 договору, і від замовника у цей же строк (з урахуванням поштового обігу) не поступило письмової мотивованої відмови від підписання такого акту, послуги вважаються наданими виконавцем належним чином, в повному об'ємі і підлягають оплаті (п.3.2).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 02.03.2016р. по 06.06.2016р. ЖБК Аурум ІV проведено оплату за послуги лютого-травня 2016 року в повному обсязі й перераховано на рахунок ФО-П ОСОБА_1 482208,00грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Водночас, позивач стверджує, що починаючи з 16.02.2016р. відповідачем надавались лише агентські послуги, нехтуючи виконанням взятих на себе за договором зобов'язань у частині надання консультаційних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач неодноразово звертався до відповідача із листами, в яких зазначав, що всупереч умовам договору йому надаються лише агентські послуги. У відповідь на такі звернення, ФО-П ОСОБА_1 надсилались документи та пояснення. Копії документів за таким листуванням долучено сторонами до матеріалів справи.

Попри це, зважаючи надання послуг неналежним, ЖБК Аурум ІV до суду із позовом про стягнення з ФО-П ОСОБА_1 збитків - тобто коштів, сплачених за послуги, які фактично не надавались.

З метою встановлення дійсної вартості агентських послуг за клопотанням позивача призначено та проведено судовому експертизу. Так, у висновку №5875 судової товарознавчої експертизи за матеріалами господарської справи №914/2180/16, складеним 06.02.2017р. судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Стециком Ю.М., зазначено, що дійсна ринкова вартість агентських послуг станом на 01.09.2015р., виходячи з представлених документів та вихідних даних стосовно вищенаведених послуг в середньому могла становити: 0,79 відсотків від суми грошових коштів, що надійшли продавцю (п.1); виходячи із дійсної (ринкової) вартості агентських послуг, що склалась на ринку станом на 01.09.2015р., частка винагороди за надання виконавцем агентських послуг у загальному розмірі винагороди виконавця, що визначений у договорі про надання консультаційно-посередницьких послуг №3/004/09-2015 від 01.09.2015р., може становити 79/500 частку.

Беручи до уваги такий висновок та встановленому у ньому частку винагороди за надання агентських послуг виходячи з їх дійсної вартості, позивачем збільшено розмір позовних вимог та заявлено до стягнення 343044,68грн. Позивач стверджує, що такі кошти сплачено ним надмірно, оскільки дійсна вартість агентських послуг, наданих за період з 16.02.2016р. по жовтень 2016 року, становить 139163,32грн., в той час як ним сплачено 482208,00грн. Відтак, різниця між обсягом сплачених за договором коштів та вартістю наданих у межах договору послуг становить розмір збитків, заподіяних неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Водночас, ФО-П ОСОБА_1 звертає увагу на те, що консультаційні послуги, з огляду на їх характер, не передбачали кінцевим результатом створення певного об'єкту у матеріальній формі, а надавались та споживались замовником в процесі їх отримання, що засвідчується неодноразовим підписанням актів виконаних робіт та їх оплати. Окрім того, відповідач вважає, що позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами розміру збитків, заподіяних йому оплатою спожитих послуг.

Відповідач також стверджує, що всупереч умовам договору позивачем не проведено оплату за послуги, надані в червні 2016 року й відображені в акті №009, а також не в повному обсязі проведено розрахунок за послуги квітня, що відображені в акті №010.

Зазначене зумовило звернення ФО-П ОСОБА_1 до суду із зустрічним позовом про стягнення із ЖБК Аурум ІV 272242,83грн., з яких 193956,73грн. основного боргу, 29093,51грн. штрафу, 29288,50грн. пені, 3920,19грн. 3% річних та 15983,90грн. індексу інфляції (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідач за зустрічним позовом проти таких вимог заперечив, зазначивши про відсутність підстав для оплати послуг, які надані не в повному обсязі.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Із аналізу укладеного між сторонами договору вбачається, що такий договір є змішаним за своїм характером та містить в собі елементи як договору про надання послуг, так і агентського договору.

У відповідності до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За визначенням ч.1 ст.295 ГК України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Як встановлено ч.1 ст.297 ГК України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Так, у відповідності до ст.301 ГК України, відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором (ч.1); агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін (ч.2); суб'єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін (ч.4).

Як визначено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

Так, позивач стверджує, що за період з 02.03.2016р. по 06.06.2016р. ним сплачено на користь відповідача 482208,00грн. Водночас, оскільки консультаційні послуги починаючи з 16.02.2016р. відповідачем на надавались, позивач, беручи до уваги встановлену у висновку експерта частку винагороди за надання агентських послуг виходячи з їх дійсної вартості, стверджує, що такі кошти сплачено ним надмірно, оскільки дійсна вартість агентських послуг, наданих за період з 16.02.2016р. по жовтень 2016 року, становить 139163,32грн. Вважаючи різницю між обсягом сплачених за договором коштів та вартістю наданих у межах договору послуг в розмірі 343044,68грн. збитками, заподіяними неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, нехтуючи виконанням зобов'язань у частині надання консультаційних послуг, ЖБК Аурум IV просить суд стягнути такі кошти з відповідача.

Суд звертає увагу на те, що згідно статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст.614 ЦК України).

З огляду на таке, суд приходить до висновку, що сплачені позивачем на виконання умов договору кошти не можуть вважатись збитками, у розумінні наведених вище законодавчих норм, однак, у відповідності до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, для вирішення спору суду необхідно встановити підставність здійснення позивачем платежів за період з 02.03.2016р. по 06.06.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи акти виконаних робіт за вказаний період надано позивачу, однак ним не підписано, оскільки на думку ЖБК Аурум IV протягом звітного періоду надавались лише агентські послуги, відтак, оплата консультаційних послуг є безпідставною. Як вже зазначалось, позивач неодноразово звертався до відповідача із листами, в яких зазначав, що всупереч умовам договору йому надаються лише агентські послуги.

Проаналізувавши такі листи ЖБК Аурум IV , суд приходить до висновку, що позивачем не заперечується сам факт надання передбачених договором послуг, а лише стверджується, що у звітних періодах надано не всі послуги, передбачені п.2.1 договору, в тому числі й консультаційні.

Відтак, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що договором не передбачено надання кожної послуги, визначеної у п.п.2.1.1-2.1.25, щомісячно. Зокрема, у п.4.1 договору сторони погодили, що вартість даного договору складається із суми всіх вартостей наданих, або тих що могли бути надані виконавцем послуг в кожному календарному місяці під час дії даного договору та до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Окрім цього, у п.2.1 договору зазначено, що виконавець взяв на себе зобов'язання, визначені вказаними підпунктами договору з метою належного виконання його умов.

Слід зазначити, що мета договору є вирішальною при тлумаченні його умов. Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, наведеною у постанові від 26.04.2012р. по справі №3/245.

У п.1.1 договору зокрема, зазначено, що виконавець надає замовнику консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних асоційованих членів Житлово-будівельного кооперативу Аурум ІV , з метою залучення їх пайових внесків для будівництва багатоквартирного житлового будинку, прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті.

Беручи до уваги мету укладення договору, можна зробити висновок про те, що результатом виконання виконавцем взятих на себе за договором зобов'язань є укладення пайових договорів та залучення пайових внесків (їх частин) на рахунок замовника. Таким чином, хоч договір і є змішаним та містить ознаки як агентського, так і консультаційного (надання послуг), проте, можна зробити висновок, що консультаційні послуги надаються з матою реалізації агентських завдань. Про це також свідчить комплексний, системний аналіз п.1.1 та п.1.3 договору.

До матеріалів справи долучено договори про сплату пайових внесків, укладених між ЖБК Аурум ІV та фізичними особами - асоційованими членами кооперативу, на підставі яких, як вбачається із поданої позивачем виписки про рух коштів по його рахунку, проводяться систематичні платежі - сплачуються членські (пайові) внески.

Як вже зазначалось, у п.4.3 договору встановлено, що розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору. Суд звертає увагу на те, що із п.4.5 договору вбачається, що право вимагати винагороду виконавець має і в тому випадку, коли договори із учасниками укладено замовником без його посередництва, оскільки він, як зазначено, є ексклюзивним агентом по пошуку потенційних учасників кооперативу.

Таким чином сторони визначили, що розмір винагороди виконавця за поточний місяць залежить не від обсягу наданих протягом цього періоду послуг, а від надходження на рахунок замовника протягом вказаного періоду пайових внесків, сплачених асоційованими членами на виконання укладених пайових договорів. У договорі не погоджено іншої методики розрахунку винагороди виконавця, що залежала б від обсягу наданих агентських чи консультаційних послуг.

Беручи до уваги наданий 06.02.2017р. судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Стециком Ю.М. висновок №5875 судової товарознавчої експертизи за матеріалами господарської справи №914/2180/16, про те, що дійсна ринкова вартість агентських послуг станом на 01.09.2015р., виходячи з представлених документів та вихідних даних стосовно вищенаведених послуг в середньому могла становити: 0,79 відсотків від суми грошових коштів, що надійшли продавцю (п.1), суд звертає увагу на те, що сторони, згідно зі ст.190 ГК України, є вільними у визначенні ціни, яка, у відповідності до ч.1 ст.632 ЦК України, встановлюється у договорі за домовленістю сторін. Відтак, укладаючи договір сторони не позбавлені можливості встановити ціну, що перевищує середню ринкову.

Як визначено ч.2 ст.632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що після укладення договору вартість послуг, розмір винагороди виконавця чи порядок їх обчислення змінено сторонами у встановленому законом чи договором порядку.

Тобто фактично вимоги позивача спрямовані на встановлення змісту волі сторін договорів, який не знайшов свого відображення в тексті договорів.

У постанові Вищого господарського суду України від 17.05.2017р. у справі №916/1726/16 зазначено, що за змістом ст. ст. 213, 628, 637 ЦК України суд може постановити рішення щодо тлумачення лише тих умов (пунктів) договору, які врегульовані сторонами і погоджені ними, тобто, текстуально закріплені у договорі.

Відтак, із комплексного аналізу умов договору можна зробити висновок про те, що підставою виплати винагороди виконавця у розмірі, що відображений у акті виконаних робіт на основі проведених за умовами договору розрахунків, є саме сплата пайових внесків асоційованими членами ЖБК Аурум IV .

Суд звертає увагу на те, що протягом лютого-травня 2016 року на рахунки ЖБК Аурум IV надходили членські (пайові) внески. Зазначене підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене та проаналізувавши долучені до матеріалів справи розрахунки, суд приходить до висновку, що ЖБК Аурум ІV здійснено протягом 02.03.2016р. по 06.06.2016р. платежі на користь ФО-П ОСОБА_1 в порядку та на умовах визначених договором за послуги лютого-травня 2016 року. Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо вимог за зустрічним позовом суд звертає увагу на таке.

ФО-П ОСОБА_1 виставлено на оплату ЖБК Аурум IV рахунок-фактуру №4/004/09 від 01.07.2016р. на оплату консультаційно-посередницьких послуг згідно договору суму 177203,19грн. В акті виконаних робіт №009 від 01.07.2016р. вказано, що така сума є вартістю виконаних робіт згідно вищевказаного договору за період з 01.06.2016р. до 30.06.2016р.

Окрім цього, ФО-П ОСОБА_1 виставлено на оплату ЖБК Аурум IV рахунок-фактуру №4/004/10 від 02.07.2016р. на оплату консультаційно-посередницьких послуг згідно договору суму 16753,54грн. В акті виконаних робіт №010 від 02.07.2016р. вказано, що така сума є винагородою виконавця за виконані роботи (надані послуги), які не включені в попередні акти виконаних робіт та підлягають додатковій оплаті в розмірі 5% від суми грошових коштів, які надійшли на рахунок замовника в якості пайових внесків за період з 01.04.2016р. по 30.04.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, таку кореспонденцію надіслано на адресу ЖБК Аурум IV та отримано останнім 04.07.2016р., що не заперечується ним.

Водночас, такі акти виконаних робіт підписано лише позивачем за зустрічним позовом. У відповідності до п.3.2 договору, ЖБК Аурум ІV 05.07.2016р. надіслано заперечення, в якому зазначено, що за вказаний період надано лише агентські, проте консультаційні послуги не надавались, відтак, у зазначених актах вказано недостовірні відомості щодо обсягу надаваних послуг.

Таким чином, відповідачем за зустрічним позовом не заперечується сам факт надання передбачених договором послуг у вказаному періоді, а лише стверджується, що надано не всі послуги, передбачені п.2.1 договору.

Оскільки судом встановлено, що за умовами договору винагорода виконавця залежить не від обсягу наданих послуг, а від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору, суд, перевіривши правильність проведених позивачем за зустрічним позовом нарахувань приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 193956,73грн. основного боргу обґрунтована матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, п.4.6 договору встановлено, що оплата винагороди, вказаної в п.4.3 договору, здійснюється замовником виконавцеві не пізніше 6 числа після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг.

Зважаючи на те, що зазначені акти робіт не були оплачені, ФО-П ОСОБА_1 звернувся до ЖБК Аурум ІV із вимогою №49/07 від 18.07.2016р. про перерахування в строк до 25.07.2016р. заборгованість за договором про надання консультаційно-посередницьких послуг №4/004/09-2015 від 01.09.2015р. за прострочення виконання зобов'язань по сплаті вартості виконаних робіт згідно актів №009 та №010. Вказану вимогу отримано відповідачем за зустрічним позовом 19.07.2016р., що не заперечується.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що прострочення ЖБК Аурум ІV зі сплати за послуги, відображені в акті виконаних робіт №009 за червень 2016 року настало, зважаючи на безпідставність заперечень щодо підписання акту виконаних робіт, 07.07.2016р., а за послуги, відображені в акті виконаних робіт №010 за квітень 2016 року в частині, що не увійшла в попередні акти, з 25.07.2016р., зважаючи на відсутність в договорі положень, які регулюють порядок доплати за надані у попередніх періодах послуги, вартість яких невірно визначена сторонами.

У відповідності до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, у п.6.3.2 договору встановлено, що за прострочення сплати належних за договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши наведений у позовній заяві розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, суд приходить до висновку, що при проведенні відповідних нарахувань позивачем правомірно застосовано подвійний розмір облікової ставки, встановленої Національним банком України за відповідний період, оскільки розмір відсоткової ставки, погоджений сторонами у договорі, перевищує законодавчо встановлене обмеження.

Водночас, провівши відповідний перерахунок, беручи до уваги прострочення боржника за кожним із зазначених актів виконаних робіт та зважаючи на те, що загальна кількість днів у 2016 році становила 366, а не 365, як звично, суд, враховуючи визначений позивачем період проведення відповідних нарахувань, приходить до висновку, що до стягнення із відповідача належить 28985,89грн. пені, нарахованої за період з 07.07.2016р. по 07.01.2017р. за прострочення сплати належних за договором платежів згідно акту виконаних робіт №009, та за період з 25.07.2016р. по 08.01.2017р. за прострочення сплати належних за договором платежів згідно акту виконаних робіт №010. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу, слід зазначити, що у відповідності до п.6.3.1 договору, у випадку прострочення замовником виконання зобов'язання по оплаті виконавцю винагороди, на вимогу виконавця замовник, одноразово за кожен випадок прострочення, сплачує штраф в розмірі 15% від простроченої суми.

Суд звертає увагу на роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.1 Постанови №14 від 17.12.2013р., про те, що застосування такого виду неустойки як штраф, до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Аналогічну позицію викладено й Верховним Судом України у постанові від 09.04.2012р. №3-88гс11, в якій зазначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

В той же час, згідно правової позиції Верховного Суду України у справі №6-2003цс15 (постанова від 21.10.2015р.), штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Беручи до уваги вищенаведені законодавчі положення та проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що одночасне стягнення штрафу та пені не може вважатись недотриманням положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, оскільки договором передбачено стягнення пені за прострочення сплати будь-яких належних за договором платежів, а стягнення штрафу - у випадку прострочення замовником виконання зобов'язання по оплаті виконавцю винагороди. З огляду на таке суд, перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань, вважає, що позовні вимоги про стягнення 29093,51грн. штрафу підлягають до задоволення.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.3.1), а сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1). Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).

Провівши відповідний перерахунок, беручи до уваги прострочення боржника за кожним із зазначених актів виконаних робіт та зважаючи на те, що загальна кількість днів у 2016 році становила 366, а не 365, як звично, суд, враховуючи визначений позивачем період проведення відповідних нарахувань, приходить до висновку, що до стягнення із відповідача належить 3895,47грн. 3% річних, нарахованих за період з 07.07.2016р. по 07.01.2017р. за прострочення сплати належних за договором платежів згідно акту виконаних робіт №009, та за період з 25.07.2016р. по 08.01.2017р. за прострочення сплати належних за договором платежів згідно акту виконаних робіт №010. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. В той час, як вимоги про сплату 15983,90грн. індексу інфляції підлягають до задоволення в повному обсязі.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги за зустрічним позовом підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд зазначає, що у відповідності ч.ч. 1, 6 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, суд приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору, а також за проведення судової експертизи по справі, слід покласти на позивача - ЖБК Аурум ІV в повному обсязі. Водночас, з огляду на часткове задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, витрати зі сплати судового збору в розмірі 4078,73грн. слід покласти на ЖБК Аурум ІV - відповідача за зустрічним позовом, а в решті на ФО-П ОСОБА_1 - позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 60, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задоволити частково.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Аурум-IV (м.Львів, вул.Гушалевича, буд.3, кв.3; код ЄДРПОУ 39735913) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; код ІПН НОМЕР_1) 193956,73грн. основного боргу, 29093,51грн. штрафу, 28985,89грн. пені, 3895,47грн. 3% річних,15983,90грн. індексу інфляції та 4078,73грн. судового збору.

4. Наказ видати у відповідності зі ст.116 ГПК України.

5. У задоволенні решти вимог зустрічного позову - відмовити.

6. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст складено 26.05.2017р.

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Петрашко М.М.