Постанова

від 22.05.2017 по справі 910/15431/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа№ 910/15431/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Кравчик С.М.

від відповідача 1: Попеску М.В.

від відповідача 2: не з'явився.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертне бюро "Столиця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 року

у справі № 910/15431/16 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертне

бюро "Столиця";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ

МАНДАРИН ОЙЛ"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 р. у справі № 910/15431/16 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 21 червня 2016 року № 21/06/16, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТНЕ БЮРО "СТОЛИЦЯ".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 689,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТНЕ БЮРО "СТОЛИЦЯ" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 689,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Експертне бюро "Столиця" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду даної апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд (судді: Яковлєв М.Л., Скрипка І.М., Чорна Л.В.) 22.12.2016 р. прийняв постанову, якою задовольнив її, скасував рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 р. у справі № 910/15431/16 та прийняв нове рішення, яким відмовив в задоволені позовних вимог. З Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код 00131305) стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертне бюро "Столиця" (02154, місто Київ, вулиця Ентузіастів, будинок 1/2; код 37936023) 1 515 (тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просило постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 р. у даній справі скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 р. залишити в силі.

Вищий господарський суд України 14.03.2017 р. прийняв постанову, якою постановив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 р. у справі № 910/15431/16 та направити справу на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

06.04.2017 р. справа № 910/15431/16 надійшла до Київського апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/15431/16, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертне бюро "Столиця", передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертне бюро "Столиця" до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 15.05.2017 року о 10 год. 40 хв.

В судовому засіданні 15.05.2017 року оголошено перерву до 22.05.2017 року.

В судове засідання 15.05.2017 року представникк відповідача 2 не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача 2, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, 17 жовтня 2008 року між ТОВ "ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ" та ПАТ "Київенерго" було укладено договори №175 та № 171008-К, за умовами яких останній зобов'язався зберігати мазут, а ТОВ "ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ" - оплатити надані послуги.

Дані правочини підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками. Строк їх дії - з моменту підписання та до 31 грудня 2015 року, а в частині розрахунків - до повного виконання ТОВ "ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ" своїх зобов'язань за даними правочинами (пункти 8.1).

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 вказаних угод повернення майна зі зберігання оформлюється підписаним обома сторонами відповідним актом приймання-передачі (зняття зі зберігання) після настання всіх передбачених пунктом 2.5 обставин протягом 3-х банківських днів.

Згідно з пунктами 8.4 кожного з договорів жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов'язки третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

Невиконання ПАТ "Київенерго" договірних зобов'язань щодо повернення зі зберігання майна на вимогу ТОВ "ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ" було підставою для звернення останнього з відповідним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 квітня 2009 року в справі № 41/207 позовні вимоги ТОВ "ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ" було задоволено частково, а саме: зобов'язано ПАТ "Київенерго" повернути йому зі зберігання мазут марки М-100 загальною кількістю 24627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн. Також задоволено позовні вимоги третіх осіб із самостійними вимогами: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" та дочірнього підприємства "Стальінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут", та зобов'язано ПАТ "Київенерго" повернути в натурі мазут марки М-100 загальною кількістю 25 381,67 тонн заставною вартістю 55839674,00 грн. та кількістю 24830,305 тонн заставною вартістю 54626671,00 грн. відповідно.

Ухвалою суду від 12 травня 2009 року в справі № 41/207 було змінено спосіб та порядок виконання вищевказаного рішення суду шляхом стягнення з ПАТ "Київенерго" на користь зазначених сторін заставної вартості мазуту.

21 червня 2016 року між ТОВ "ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ" та ТОВ "ЕКСПЕРТНЕ БЮРО "СТОЛИЦЯ" було підписано договір про відступлення права вимоги № 21/06/16, за умовами якого останній набув право вимоги до ПАТ "Київенерго" щодо виконання ним всіх своїх зобов'язань за договорами зберігання від 17 жовтня 2008 року № 171008-К та № 175, а саме: щодо сплати суми боргу (на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 12 травня 2009 року в справі № 41/207) за вказаними договорами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми згідно з положеннями статті 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 2.1 цього правочину (у редакції додаткової угоди від 21 червня 2016 року) право вимоги відступається на безоплатній основі.

За пунктом 3.1 договору ТОВ "ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН ОЙЛ" відповідає перед ТОВ "ЕКСПЕРТНЕ БЮРО "СТОЛИЦЯ" за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання ПАТ "Київенерго" його обов'язків.

Пунктом 4.2 даного правочину передбачено обов'язок ТОВ "ЕКСПЕРТНЕ БЮРО "СТОЛИЦЯ" протягом десяти днів з моменту укладення цього договору сповістити ПАТ "Київенерго" про відступлення права вимоги шляхом надсилання відповідного письмового повідомлення.

Як вбачається із матеріалів справи, 21 червня 2016 року між сторонами вищевказаного договору було складено та підписано акт приймання-передачі документів № 1 до цього правочину.

22 червня 2016 ТОВ "ЕКСПЕРТНЕ БЮРО "СТОЛИЦЯ" звернулося до ПАТ "Київенерго" з повідомленням про відступлення права вимоги в рамках договору № 21/06/16, яке отримано останнім 2 серпня 2016 року.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Так статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки це не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів. Однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Разом із цим, ураховуючи закріплене приписами статей 6 та 627 ЦК України право на свободу договору та врегулювання правовідносин на власний розсуд, а також передбачене частиною 1 статті 516 ЦК України право на встановлення договором іншого порядку заміни кредитора в зобов'язанні, відсутність передбаченої договором обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.

Виходячи із сутності договору, який є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, недодержання однією із сторін його умов призводить до порушення відповідних прав іншої сторони, за захистом яких остання може звернутися до господарського суду відповідно до статті 1 ГПК України.

Відповідно до норм ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Юртаєв проти України (заява № 11336/02) від 31 січня 2006 року вважає, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може розглядатися як такий, що забороняє судам нижчих інстанцій дотримуватися вказівок судів вищих інстанцій, особливо якщо такі вказівки даються в рамках звичайного апеляційного провадження.

Колегія суддів звертає увагу на відсутність дійсної вимоги на момент переходу цих прав, виходячи із пояснень сторін, зокрема, щодо погашення суми боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Експертне бюро Столиця у відзиві на позовну заяву від 29.09.2016 р. та в апеляційній скарзі вказувало на те, що ПАТ Київенерго сума боргу була погашена у 2016 році, а саме, згідно платіжних доручень: № 810 від 22.02.2016 р. на суму 9182823,64 грн та № 918 від 24.02.2016 на суму 44996 789,76 грн.

Згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 01.03.2016 ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 № 41/207, якою змінено спосіб виконання рішення того суду від 21.04.2009, виконано фактично у повному обсязі, грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України №810 від 22.02.2016 у розмірі 9182823,64 грн. та платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 918 від 24.02.2016 у розмірі 44996789,76 грн.

При цьому, ТОВ Експертне бюро Столиця наголошувало, що за оспорюваним договором про відступлення права вимоги № 21/06/16 від 21.06.2016 ТОВ Золотий Мандарин Ойл було відступлено право вимоги сплати 3 % річних та інфляційних втрат згідно статті 625 Цивільного кодексу України, що, на думку відповідача, свідчить про зміну зобов'язань між сторонами за договорами зберігання № 171008-К та № 175 від 17.10.2008 та відсутність обмежень, встановлених пунктом 8.4 вказаних договорів щодо обов'язкової письмової згоди боржника стосовно передачі стороною договору своїх прав та обов'язків третій особі.

Здійснюючи судовий розгляд справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що передане ТОВ Експертне бюро Столиця , відповідно до умов договору про відступлення права вимоги, зобов'язання ПАТ Київенерго виникло з ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207, а відтак застереження викладенні в пунктах 8.4 договорів зберігання № 171008-К та №175 від 17.10.2008 р. не приймаються до уваги, оскільки в даному випадку грошове зобов'язання виникло з рішення суду, а також суд вказував на те, що чинне законодавство передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і правомірне застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, установлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Проте, судова колегія Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними та такими, що зроблені без з'ясування всіх обставин справи щодо відступлення за оспорюваним договором від 21.06.2016 р. саме дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав, виходячи із пояснень сторін, зокрема, щодо погашення суми боргу згідно платіжних доручень № 810 від 22.02.2016 р. та № 918 від 24.02.2016 р., а відтак і відповідність спірного договору приписам чинного законодавства.

Ввиходячи зі змісту статті 512 Цивільного кодексу України, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору про відступлення права вимоги № 21/06/16 від 21.06.2016 р. ТОВ Золотий Мандарин Ойл відступило ТОВ Експертне бюро Столиця право вимоги від боржника (ПАТ Київенерго ) виконання зобов'язання щодо сплати суми боргу на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 та рішення Господарського м. Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 за договорами зберігання № 171008-К та № 175 від 17.10.2008 з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти від простроченої суми згідно з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України (пункт 1.2 договору).

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України Про виконавче провадження , який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною 5 статті 8 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 р. у справі № 923/945/13, про що наголошувалось позивачем у даній справі.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

У відповідності до частини 1, 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи те, що спірний договір про відступлення права вимоги від 21 червня 2016 року № 21/06/16 не відповідає вимогам частини 1 статті 203 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ПАТ "Київенерго" є законними та обґрунтованими, а тому відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підлягають задоволенню.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 року у справі №910/15431/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу №910/15431/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай