Постанова

від 15.08.2017 по справі 910/15431/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року Справа № 910/15431/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників: позивачаКравчик С.М. - довіреність від 23.05.2017 р. відповідачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертне бюро "Столиця" на постановувід 22.05.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/15431/16 господарського суду м. Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертне бюро "Столиця"; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Мандарин Ойл" провизнання договору недійсним В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 р. ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Експертне бюро "Столиця" та ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 21/06/16 від 21.06.2016 р., укладеного між відповідачами на підставі договорів зберігання від 17.10.2008 р. № 171008-К та № 175, вказуючи на те, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним на підставі статей 4, 10, 203 Цивільного кодексу України з підстав невідповідності та суперечності частині 1 статті 227, пункту 1 частини 1 статті 512, частині 1 статті 516, статтям 1077 та 1079 Цивільного кодексу України та положень статті 8 Закону України "Про виконавче провадження".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за спірним договором ТОВ "Експертне бюро "Столиця" як новим кредитором набуто право вимоги від первісного кредитора - ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" щодо виконання боржником - ПАТ "Київенерго" всіх своїх зобов'язань за договорами зберігання від 17.10.2008 р. № 171008-К та № 175.

Разом з цим, як зазначав позивач, відповідно до пунктів 8.4 договорів зберігання від 17.10.2008 р. № 171008-К та № 175, жодна зі сторін цих угод не має права передавати свої права та обов'язки третій стороні без письмової згоди іншої сторони. Проте, позивач такої письмової згоди на передачу своїх прав та обов'язків третій стороні не надавав, а отже відсутність такої згоди має своїм наслідком визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 21/06/16 від 21.06.2016 р., укладеного між відповідачами, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.04.2015 р. № 910/6098/14.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Експертне бюро "Столиця" просило відмовити у її задоволенні з підстав недоведеності позивачем порушення його прав оспорюваним договором, посилаючись, зокрема, на те, що заміна кредитора, виходячи з вимог статті 516 Цивільного кодексу України, здійснюється без згоди боржника, а оскільки відповідно до ухвали суду від 12.05.2009 р. у справі № 41/207 змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду м. Києва від 22.04.2009 р. у цій справі, правова природа зобов'язання між ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" та АЕК "Київенерго" змінились із зобов'язання повернути майно на зобов'язання сплатити кошти, що не передбачалось умовами договорів зберігання, обмеження щодо заміни сторін у зобов'язанні не встановлені, а форма оспорюваного договору відповідає статті 513 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.10.2016 р. (суддя Павленко Є.В.) позов задоволено повністю, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 21.06.2016 р. № 21/06/16, укладений між ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" та ТОВ "Експертне бюро "Столиця".

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначав, що оскільки матеріали справи не містять доказів письмової згоди позивача на укладення оспорюваного правочину, обов'язковість якої передбачена сторонами в пунктах 8.4 договорів зберігання від 17.10.2008 року № 171008-К та № 175, суд дійшов висновку про невідповідність даного договору про відступлення права вимоги положенням частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України, що зумовлює визнання такого договору недійсним на підставі частини 1 статі 203 вказаного Кодексу.

За апеляційною скаргою ТОВ "Експертне бюро "Столиця" Київський апеляційний господарський суд (судді: Яковлєв М.Л., Скрипка І.М., Чорна Л.В.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.12.2016 р. скасував його та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову, вказавши, що оскільки, передане новому кредитору відповідно до умов оспорюваного договору про відступлення права вимоги зобов'язання позивача виникло з ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. у справі № 41/207, застереження викладенні в пунктах 8.4 договорів зберігання № 171008-К та № 175 від 17.10.2008 р. судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки в даному випадку грошове зобов'язання виникло з рішення суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 р. у даній справі скасована, а справа направлена на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 р. (судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.) рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2016 р. залишено без змін з підставі встановлення обставин щодо невідповідності спірного договору частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що відповідно до частини 1 статті 215 вказаного Кодексу, має наслідком визнання його недійсним.

ТОВ "Експертне бюро "Столиця" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 р. та рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2016 р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального права, зокрема, статей 512, 514, 516 Цивільного кодексу України.

Скаржник вважає, що у спірних правовідносинах не стягується сума основного зобов'язання, а тільки сума 3 % річних та інфляційні втрати, що свідчить про те, що права та інтереси позивача не порушуються, не зачіпаються умови договорів зберігання від 17.10.2008 р. № 171008-К та № 175, право на стягнення цих сум надано законом, а не умовами вказаних договорів зберігання, тобто виникло на підставі рішення суду у справі № 41/207 від 12.05.2009р., а відтак не можуть застосовуватися застереження, викладені у пунктах 8.4 договорів зберігання.

Заявник касаційної скарги зазначає, що виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 604-609 Цивільного кодексу України саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 вказаного Кодексу.

ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", не порушуючи вимог чинного законодавства, направив ПАТ "Київенерго" 04.05.2016 р. вимогу про сплату боргу 3 % річних та інфляційних втрат, яка протягом семи днів останнім виконана не була і на момент укладення договору про відступлення права вимоги існувала заборгованість зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 17.10.2008 р. між ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" та ПАТ "Київенерго" укладені договори № 175 та № 171008-К, за умовами яких останній зобов'язався зберігати мазут, а ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" оплатити надані послуги.

Строк дії договорів - з моменту підписання та до 31.12.2015 р., а в частині розрахунків - до повного виконання ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" своїх зобов'язань за даними правочинами (пункти 8.1).

У відповідності до пунктів 2.4, 2.5 вказаних договорів повернення майна зі зберігання оформлюється підписаним обома сторонами відповідним актом приймання-передачі (зняття зі зберігання) після настання всіх передбачених пунктом 2.5 обставин протягом 3-х банківських днів.

Згідно із пунктами 8.4 кожного з договорів жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов'язки третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2009 р. по справі № 41/207 позовні вимоги ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" було задоволено частково, а саме: зобов'язано ПАТ "Київенерго" повернути ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" зі зберігання мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54 179 613,40 грн. (а.с. 30-37).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. по справі № 41/207 було змінено спосіб та порядок виконання вищевказаного рішення суду від 21.04.2009 р. шляхом стягнення з ПАТ "Київенерго" на користь, зокрема, ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" 54 179 613,40 грн. вартості мазуту (а.с. 38-42).

21.06.2016 року між ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", як первісним кредитором, та ТОВ "Експертне бюро "Столиця", як новим кредитором, був укладений договір про відступлення права вимоги № 21/06/16, за умовами якого новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника (ПАТ "Київенерго") виконання зобов'язання щодо сплати суми боргу на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. та рішення господарського м. Києва від 21.04.2009 р. у справі № 41/207 за договорами зберігання № 171008-К та №175 від 17.10.2008 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти від простроченої суми згідно з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2.1 цього договору (в редакції додаткової угоди від 21.06.2016 р.) право вимоги відступається на безоплатній основі.

Пунктом 4.2 даного правочину передбачено обов'язок нового кредитора протягом десяти днів з моменту укладення цього договору сповістити боржника (ПАТ "Київенерго") про відступлення права вимоги шляхом надсилання відповідного письмового повідомлення.

21.06.2016 року між ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" та ТОВ "Експертне бюро "Столиця" було складено та підписано акт приймання-передачі документів № 1 до договору, а 22.06.2016 р. ТОВ "Експертне бюро "Столиця" звернувся до ПАТ "Київенерго" з повідомленням про відступлення права вимоги в рамках договору № 21/06/16, яке отримано останнім.

Предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "Київенерго" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 21/06/16 від 21.06.2016 р., укладеного між ТОВ "Експертне бюро "Столиця" та ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" з підстав ненадання ПАТ "Київенерго" письмової згоди на передачу своїх прав та обов'язків третій стороні, відповідно до пунктів 8.4 договорів зберігання від 17.10.2008 р., а також фактичної заміни стягувача на стадії виконання судового рішення, в той час, уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно - правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Згідно з положеннями частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514, 516 вказаного Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором , є підставою для визнання недійсним на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам частині 1 статті 516 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 р. № 910/6098/14 (3-43гс15 ).

Здійснюючи судовий розгляд справи суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи було встановлено, що оскільки матеріали справи не містять доказів письмової згоди позивача на укладення оспорюваного правочину, обов'язковість якої передбачена сторонами в пунктах 8.4 договорів зберігання від 17.10.2008 р. № 171008-К та № 175, договір про відступлення права вимоги № 21/06/16 від 21.06.2016 р., укладений між ТОВ "Експертне бюро "Столиця" та ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", не відповідає положенням частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України, що зумовлює визнання такого договору недійсним на підставі частини 1 статі 203 вказаного Коедксу.

При цьому, чинним законодавством передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав (постанови Верховного Суду України, зокрема, від 01.04.2015 р. у справі № 911/2445/14 та від 17.06.2015 р. № 911/2044/14) .

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було зазначено, що ПАТ "Київенерго" сума боргу була погашена у 2016 році, а саме згідно платіжних доручень: № 810 від 22.02.2016 р. на суму 9 182 823, 64 грн. та № 918 від 24.02.2016 р. на суму 44 996 789,76 грн.

Згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 01.03.2016 р. ухвалу господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. № 41/207, якою змінено спосіб виконання рішення того суду від 21.04.2009 р., виконано фактично у повному обсязі, грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 810 від 22.02.2016 р. у розмірі 9 182 823,64 грн. та платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 918 від 24.02.2016 р. у розмірі 44 996 789,76 грн.

При цьому, оспорюваний договір № 21/06/16 про відступлення права вимоги між ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" та ТОВ "Експертне бюро "Столиця" було укладено 21.06.2016 р., тобто після сплати боржником боргу та закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із фактичним виконанням боржником ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. № 41/207, якою змінено спосіб виконання рішення того суду від 21.04.2009 р.

Крім того, відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають (постанови Верховного Суду України від 19.08.2014 р. у справі № 923/945/13).

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає постанову суду апеляційної інстанції у даній справі такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими під час розгляду справи обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 р. у справі № 910/15431/16 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач