ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" травня 2017 р.Справа № 922/1084/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Помпі К.І.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська іграшка", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станпром", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:
позивач - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморська іграшка" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станпром" про повернення передоплати в сумі 42 200 грн. та стягнення штрафу в сумі 2 110 грн. у зв'язку з порушенням якості та строків виконання реставраційних робіт за договором від 09.10.2015 року № 091015.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.06.2016 року (суддя Добреля Н.С.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 42 200, 00 грн. передоплати, а в частині стягнення 2 110 грн. 5% штрафу відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Ільїн О.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2016 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станпром" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року та рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2016 року скасовано, і справу № 922/1084/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Сусловій В.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.11.2016 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2016 року у справі № 922/1084/16 призначено судову експертизу та провадження у справі зупинено до надання експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_1 експертного висновку.
10 лютого 2017 року матеріали справи № 922/1084/16 разом з ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2016 року були повернуті експертною установою до господарського суду Харківської області без виконання з повідомленням за вх. № 3475, в якому було зазначено про відсутність в Харківському НДІСЕ спеціалістів в галузі виробництва, експлуатації та ремонту друкарських валів, а також зазначено про відсутність приладової бази для проведення діагностування майна.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.03.2017 року розгляд справи поновлено та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.03.2017 року об 12:30 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.03.2017 року призначено у справі № 922/1084/16 судову експертизу та провадження у справі зупинено до надання експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз експертного висновку.
03 травня 2017 року матеріали справи № 922/1084/16 разом були повернуті експертною установою до господарського суду Харківської області без виконання з повідомленням про неможливість надання експертного висновку, в якому було зазначено про відсутність в Київському НДІСЕ спеціалістів в галузі виробництва, експлуатації та ремонту друкарських валів, а також зазначено про відсутність приладової бази для проведення діагностування майна.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.05.2017 року провадження у справі № 922/1084/16 було поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 23.05.2017 року.
В призначене судове засідання 23.05.2017 року позивач та відповідач своїх представників не направили, про причину неявки суд не повідомили, додаткових доказів в обгрунтування своїх правових позицій не надали.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Приймаючи до уваги закінчення двох місячного строку для розгляду справи, а також неподання сторонами клопотання про його продовження, дають суду підстави розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами, про що сторони були попереджені.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
09 жовтня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморська іграшка" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станпром" (відповідач, виконавець) було укладено договір № 091015, у відповідності до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов`язується виконати у відповідності до умов договору: реставрування друкарського вала, в кількості 1 шт. (далі робота), згідно з затвердженими сторонами кресленнями.
Відповідно до п. 2.2. договору, загальна суму договору складає 42200,00 грн.
Відповідно до п.2.4. договору, строк оплати становить 100% передоплати, а саме 50% протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання договору та 50% протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання повідомлення про готовність до відвантаження вала.
Згідно п. 2.5 договору, за 3 банківських дні до відвантаження відповідач повідомляє позивача про готовність вала до відвантаження. Відвантаження здійснюється за умови отримання 100% від загальної вартості цього договору.
Відповідно до п. 3.3 договору, строки виконання робіт за даним договором - 14 робочих днів з моменту отримання 50% передплати позивачем.
За п. 3.8. договору, разом з валом виконавець повинен передати, зокрема, акти виконаних робіт.
Відповідно до п. 3.10. договору, у випадку відсутності порушень умов договору, замовник відправляє виконавцю підписаний акт виконаних робіт протягом 5 робочих днів з моменту отримання замовником валів.
Пунктом 3.11. договору передбачено, що претензії по якості виконаних робіт приймаються виконавцем протягом місяця з моменту підписання акту виконаних робіт.
За змістом п. 3.12. договору у випадку поставки неякісного вала повернення його здійснюється за рахунок виконавця.
Відповідно до п. 4.2 договору, за невиконання умов договору відповідач несе наступну відповідальність:
- за порушення строків виконання робіт позивач має право вимагати від відповідача сплатити штраф в розмірі 5% від загальної суми даного договору;
- за порушення п. 1.2 цього договору та/або неякісне виконання робіт - усунення недоліків за власний рахунок на протязі 10 календарних днів з моменту пред`явлення претензії позивачем, а у випадку прострочення даного строку позивач має право вимагати від відповідача повернення 100% передплати. В такому випадку відповідач повинен протягом 5 банківських днів повернути на поточний рахунок позивача 100% переплату.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 09.10.2015 року відповідачем було направлено на адресу позивача рахунок-фактуру № С-00000011.
На виконання умов договору, позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 42200,00 грн. в якості передоплати за платіжним дорученням № 2063 від 16.10.2015 року на суму 21100,00 грн. та платіжним дорученням № 2214 від 06.11.2015 року на суму 21100,00 грн.
05 листопада 2015 року відповідачем було направлено вал позивачу, що підтверджується накладною від 05.11.2015 року № 10020066079.
16 листопада 2015 року позивачем було складено акт про введення в експлуатацію реставраційного печатного валу, в якому зазначено про виявлення недоліків в роботі валу та необхідності направлення його відповідачу для усунення виявлених недоліків.
Також з матеріалів справи вбачається, що 16.11.2015 року позивачем було направлено адресу відповідача лист про направлення уповноваженого представника відповідача для вирішення питання щодо якості виконаних робіт та виправлення вказаних недоліків покриття вала.
В подальшому, 18.11.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача вал для усунення недоліків, що підтверджується товаро - транспортною накладною № 020031682. Зазначений вантаж було доставлено відповідачу 20.11.2015 року, що підтверджується листом транспортної компанії "SAT" від 28.03.2016 року за вих. № 583, яка здійснювала перевезення вантажу. Згідно вказаного листа оплата за послуги перевезення була здійснена вантажоодержувачем, тобто відповідачем.
27 листопада 2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист за вих. № 324 з проханням підтвердити отримання валу та вирішення питання щодо усунення недоліків.
Враховуючи те, що відповідачем не було надано відповіді на листи позивача та не повернуто вал у строки, передбачені договором, позивачем 25.02.2016 року була направлена на адресу відповідача претензія за вих. № 47 про повернення передплати в сумі 42200,00 грн. на підставі п. 4.2 договору.
Відповідач відповіді на зазначену претензію позивача не надав, передплату в сумі 42200,00 грн. не повернув, лише листом 22.03.2016 року відповідач повідомив позивача про готовність валу до відвантаження та усунення недоліків.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує на порушення відповідачем строків та якості виконання робіт, встановлених умовами Договору № 091015 від 09.10.2015 року, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 42200,00 грн., які були перераховані в якості передоплати за договором, та 5% штрафу у розмірі 2100,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором підряду.
Згідно положень ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
У відповідності до ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.
Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
В обгрунтування вимоги щодо повернення передплати на підставі п. 4.2. договору у розмірі 42200,00 грн. позивач вказує на неякісне виконання відповідачем робіт, узгоджених сторонами в додатку № 1 до договору № 091015 від 09.10.2015 року, а також зазначає, що відповідач не повернув вал після усунення недоліків у встановлені в договорі строки та відповіді на його претензію не надав.
Так, як було зазначено вище, п. 4.2 договору, зокрема, визначено, що за невиконання умов договору відповідач несе наступну відповідальність:
- за порушення п. 1.2 цього договору та/або неякісне виконання робіт - усунення недоліків за власний рахунок протягом 10 календарних днів з моменту пред'явлення претензії замовником, а у випадку прострочення даного строку замовник має право вимагати від виконавця повернення 100% передоплати. В такому випадку виконавець повинен протягом 5 банківських днів повернути на поточний рахунок позивача 100% переплату.
Отже, беручи до уваги наведені умови договору та приймаючи до уваги висновки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 26.10.2016 року у даній справі, суд вважає, що перш ніж досліджувати питання порушення строків усунення недоліків, позивачем повинні бути доведені обставини саме існування недоліків виконаних відповідачем робіт, які узгоджені сторонами в додатку № 1 до договору.
Як було зазначено вище, в підтвердження неякісного виконання відповідачем умов договору позивачем був наданий акт про введення в експлуатацію реставраційного печатного валу від 16.11.2015 року, який складений комісією у складі лише працівників позивача, тобто в односторонньому порядку без участі представника відповідача та будь яких незалежних спеціалістів або експертів.
В даному Акті було зафіксовано, що твердість поверхні вала після реставрування складає 59,6; 57,6; 58,3; 58,7; 58,1 HRC при необхідних 65 HRC.
Разом з цим, комісією було прийнято рішення про встановлення печатного валу на лінію.
Жодних пояснень стосовно того, чому після виявлення недоліків в твердості вала його було введено в експлуатацію без повідомлення про це відповідача позивач до суду не надав.
Також з матеріалів справи вбачається, що лише після восьмигодинної роботи валу були виявлені інші недоліки, зафіксовані в Акті складеному позивачем, у зв'язку з чим вал був знятий з лінії як такий, що не придатний для роботи та направлений на адресу відповідача для доопрацювання.
Заперечуючи проти позову, відповідач наполягає на тому, що фактичне прийняття друкарського валу на доопрацювання не підтверджує наявності недоліків в роботі відповідача.
Відповідачем до суду було надано висновок ТОВ "НПП "Україна" стосовно дослідження циліндра валу, яким було встановлено, що позивачем для усунення недоліків надано вал, не передбачений договором з ідентифікатором - чет. Л2.Ст02.001 вагою 440 кг, тобто інший вал ніж визначено у додатку № 1 до договору.
Згідно із згаданим висновком, вал чет. Л2.Ст02.001 після очищення від покриття робочої поверхні має середню твердість 21,2 HRC.
Отже, за твердженням відповідача, забезпечити твердість покриття (робочої поверхні) такого валу на рівні 65-67 HR, якщо сам вал (основа робочої поверхні) має твердість 21,2 HRC - абсолютно неможливо.
Також відповідач наполягає на тому, що позивач не довів причину, наслідок та причинно-наслідковий зв`язок між виконаними відповідачем роботами в реставруванні валу та недоліками вала, якщо такі мали місце.
Разом з цим, відповідач зазначає, що позивач не надав доказів того, що він перед використанням правильно провів пусконалагоджувальні роботи і вірно встановив вал для роботи. За твердженням відповідача, неправильне влаштування та/або його неправильна експлуатація чи підготовка до роботи внаслідок самостійних дій позивача могли так само пошкодити вал в причинити ті дефекти про які зазначає позивач.
Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як було вище зазначено, ч. 4 ст. 853 Цивільного кодексу України, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального Кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Остаточне коло питань, що ставляться на вирішення експертизи, встановлюється господарським судом в ухвалі.
Разом з тим, у п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Із заявлених позивачем вимог вбачається, що ті обставини на які посилається позивач, не можуть бути доведені сторонами за допомогою інших засобів доказування, оскільки вирішення питання про ці обставини, їх наявність чи відсутність належить до сфери спеціальних, та належать до кола питань, що вирішуються судовою експертизою.
З огляду на вказане, ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2016 року у справі № 922/1084/16 було призначено судову експертизу, проведення якої було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_1. Для вирішення судовим експертом були поставлені наступні питання:
1. Чи відповідає друкарський вал технічній документації та вимогам нормативно-правових актів до такого виду обладнання. Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?
2. Яку твердість має друкарський вал, наданий відповідачу для проведення реставраційних робіт?
3. Чи технічно можливо забезпечити твердість друкарського вала на рівні 65-67 HRC?
4. Чи відповідають виконані роботи з реставрації друкарського валу технічній документації та вимогам нормативно-правових актів до такого виду робіт? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?
5. Яка технічна причина недоліків друкарського валу (внаслідок заводських дефектів друкарського валу, експлуатація з порушення вимог заводу - виробника тощо)?
6. Чи виконані підрядником (ТОВ "СТАНПРОМ") умови п. 3.9. Договору від 09.10.2015 року, згідно якому Підрядник гарантує якість виконаних робіт у відповідності до вимог ГОСТів та п. 1.2. цього Договору?
Проте, матеріали справи були повернуті експертною установою до господарського суду Харківської області без виконання з повідомленням про відсутність в Харківському НДІСЕ спеціалістів в галузі виробництва, експлуатації та ремонту друкарських валів, а також зазначено про відсутність приладової бази для проведення діагностування майна.
Судом повторно ухвалою господарського суду Харківської області від 02.03.2017 року було призначено у справі № 922/1084/16 судову експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Однак, матеріали справи знову були повернуті експертною установою до господарського суду Харківської області без виконання з повідомленням про неможливість надання експертного висновку, в якому було зазначено про відсутність в Київському НДІСЕ спеціалістів в галузі виробництва, експлуатації та ремонту друкарських валів, а також зазначено про відсутність приладової бази для проведення діагностування майна.
В силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Ухвалою господарського суду від 11.05.2017 року сторони були повідомлені про неможливість надання експертного висновку, проте позивачем жодних додаткових доказів в підтвердження неякісного виконання відповідачем робіт за договором до суду надано не було.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
В п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Відтак, беручи до уваги наведені законодавчі положення та наявні в справі матеріали, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами викладені в позові обставини, а саме існування недоліків у виконаних відповідачем роботах, які узгоджені сторонами в додатку № 1 до договору № 091015 від 09.10.2015 року.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги щодо повернення передплати за договором № 091015 від 09.10.2015 року у розмірі 42200,00 грн. та відмовляє в її задоволенні.
Щодо стягнення з відповідача 5% штрафу в розмірі 2110,00 грн., нарахованого позивачем на підставі п. 4.2 договору, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Наслідки порушення зобов'язання передбачені ст. 611 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
При цьому ст. 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 4.2 договору, за порушення строків виконання робіт позивач має право вимагати від відповідача сплатити штраф в розмірі 5% від загальної суми даного договору.
Як вже було встановлено судом, позивачем було здійснено відповідачу авансовий платіж в розмірі 50% в сумі 21100,00 грн. 16.10.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 2063 від 16.10.2016 року.
В той час, як відповідно до умов договору (п. 3.3) відвантаження валу відповідачем здійснюється протягом 14 робочих днів з моменту отримання 50% передплати відповідачем.
Отже останнім днем відвантаження валу є 05.11.2015 року.
Як вбачається з наданої відповідачем копії накладної № НОМЕР_1, відправка валу здійснювалась відповідачем саме 05.11.2015 року, тобто без порушення строків, вставлених договором.
Враховуючи те, що відповідач сплачує штраф за умови порушення строків відправлення валу, та приймаючи до уваги те, що відповідачем було відправлено вал без порушення строків встановлених договором, відсутні підстави для стягнення з відповідача 5% штрафу в сумі 2110,00 грн.
У зв`язку з викладеним, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 5% штрафу в сумі 2110,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 627, 628, 837, 853, 857 Цивільного кодексу України; ст. ст. 174, 193, 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 41, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Повне рішення складено 29.05.2017 р.
Суддя ОСОБА_2
справа № 922/1084/16
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 23.05.2017 |
Оприлюднено | 02.06.2017 |
Номер документу | 66800938 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Суслова В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні