Постанова

від 23.05.2017 по справі 914/3342/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. Справа № 914/3342/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т.Б.

судді Бойко С.М.

ОСОБА_1

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_2 (представник згідно довіреності)

від відповідача: ОСОБА_3 (представник згідно довіреності)

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства автотранспортного підприємства» Західводбуд» б/н, б/д

на рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2017 р. (суддя Крупник Р.В)

у справі № 914/3342/16

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства автотранспортного підприємства »Західводбуд»

про cтягнення 85 100,00 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 20.02.2017р. у справі № 914/3342/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства автотранспортного підприємства Західводбуд на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області 85 100,00 грн. збитків та 1378,00 грн. судового збору.

Оскільки відповідачем в результаті невжиття заходів щодо збереження переданого йому на баланс державного майна було завдано державі збитків, пов'язаних зі знищенням такого майна, позивачем в свою чергу документально обґрунтовано розмір спричинених збитків (згідно Висновку про вартість майна, виконаний ТОВ «Гал-Світ» та рецензії на звіт про оцінку майна), суд першої інстанції вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити, мотивуючи це тим, що у матеріалах справи немає доказів, що саме ПАТ АТП Західвобуд була спричинена шкода шляхом знищення майна. У зв'язку із тим, що ПАТ АТП Західвобуд не вчиняло протиправної поведінки, відсутній причиновий зв'язок між діями ПАТ АТП Західвобуд та наявними збитками, враховуючи відсутність вини ПАТ АТП Західвобуд , відсутній склад цивільно-правового правопорушення та підстави для відшкодування збитків. Павільйон ПВ-24 розташований на базі Дельфін в Одеській області, а власником земельної ділянки бази відпочинку Дельфін є Дунайводбуд-18 .

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що 30.12.1993р. РВ ФДМ України по Львівській області видано наказ №449 «Про приватизацію» , яким було прийнято рішення про приватизацію підприємства «Львівводбуд» .

20.05.1994р. наказом РВ ФДМ України по Львівській області №305 затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ДП «Львівводбуд» , згідно якого станом на лютий 1994р. на балансі автотранспортної бази ДП «Львівводбуд» , зокрема, бази відпочинку «Дельфін» перебувають будівлі: павільйон Пв-24 (1 шт.), будинки дерев'яні (колиби) (20 шт.), загальною вартістю 25700803,00 крб.; виробничий і господарський інвентар: машина посудомийна (1 шт.), плита електрична (1 шт.), хліборізка (1 шт.), шафа жарочна (1 шт.), холодильник «Апшерон» (12 шт.), холодильник «Чинар» (2 шт.), загальною вартістю 2248730 крб.

Згідно інвентаризаційного опису основних засобів ВАТ АТП «Західводбуд» , складеного відповідачем на підставі наказу від 05.02.1998р. щодо виробничого і господарського інвентаря бази відпочинку «Дельфін» значиться будинок-колиба (20 шт.), павільйон (1 шт.), хліборізка (1 шт.), машина посудомийна (1 шт.), плита електрична (1 шт.), холодильник «Чинар» (4 шт.), шафа жарочна (1 шт.), холодильник «Апшерон» (20 шт.).

Як свідчать матеріали справи, зокрема, станом на 31.12.2011р. та 31.12.2012р., відповідачем були складені та затверджені Відомості про державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарської організації в процесі приватизації ф. 2б(к), в яких відповідач зазначив, що на його балансі перебувають, зокрема, павільйон металевий (під клуб) вартістю 9492,15 грн., будиночки типу «Колиба» (20 шт.) вартістю 75320,55 грн. бази відпочинку «Дельфін» .

16.09.2013р. Регіональним відділенням ФДМ України по Одеській області здійснено перевірку стану ефективного утримання, використання та збереження державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ АТП «Західводбуд» та за результатами перевірки складено відповідний акт. Зокрема, під час огляду бази відпочинку було встановлено, що будинки «Колиби» у кількості 20 шт. в наявності перебувають в незадовільному стані, господарський інвентар відсутній; павільйон Пв-24 з господарським інвентарем зруйнований.

Як стверджує позивач, 29.10.2013р. Регіональним відділенням ФДМ України по Львівській області прийнято рішення (наказ №01472) про компенсацію збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі від втрати державного майна: павільйону Пв24 (зруйнованого) та 18 одиниць виробничо-господарського інвентаря (втраченого), що знаходилося на території бази відпочинку «Дельфін» за адресою: с. Приморське, Татарбунарський р-н, Одеська обл., яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ АТП «Західводбуд» у процесі приватизації.

В подальшому, на підставі наказу №01649 від 29.11.2013р. позивачем було затверджено Висновок про вартість майна, виконаного ТОВ «Гал-Світ» . Як вбачається з зазначеного Висновку, об'єктом дослідження являвся павільйон Пв24 (зруйнований) та 18 одиниць виробничо-господарського інвентаря (відсутній): машина посудомийна (1 шт.), плита електрична (1 шт.), хліборізка (1 шт.), шафа жарочна (1 шт.), холодильник «Апшерон» (12 шт.), холодильник «Чинар» (2 шт.). Так, за результатами оцінки оцінювачем було встановлено, що вартість павільйону Пв-24 - 85100,00 грн., машини посудомийної - 4600,00 грн., плити електричної - 1400,00 грн., хліборізки - 1100,00 грн., шафи жарочної - 300,00 грн., холодильників «Апшерон» (12 шт.) - 3600,00 грн., холодильників «Чинар» (2 шт.) - 600,00 грн. (без ПДВ).

У зв'язку з визначенням вартості зруйнованого павільйону та відсутнього виробничо-господарського інвентаря, позивач звернувся до відповідача з листом від 03.12.2013р. №11-13-08680, яким вимагав у 14-денний термін відшкодувати вартість павільйону 85100,00 грн. та виробничо-господарського інвентаря (11600,00 грн.).

На підставі платіжного доручення №80 від 17.12.2013р. відповідачем було здійснено відшкодування вартості виробничо - господарського інвентаря в розмірі 13920,00 грн. (в т.ч. ПДВ). Однак, вартість зруйнованого павільйону відповідач відшкодовувати відмовився, з огляду на те, що оцінка павільйону є завищеною, зробленою без врахування зносу (враховуючи те, що павільйон було встановлено ще у 1983р.), невірно зазначено марку павільйону, замість П-62-А, а не ПВ-24 та просив призначити незалежного експерта для визначення вартості павільйону в присутності представника, відповідно зробити переоцінку даного павільйону в сторону зменшення до ціни металолому.

Предметом позову є відшкодування збитків у розмірі 85 100,0 грн. Нормативна підстава позову - ст. 1166 ГПК України.

Відповідно до ст. 1, ч.1 ст.7 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції, яка діяла станом на день прийняття рішення про приватизацію «Львівводбуд» ), приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно ст.1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» , управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що об'єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Факт перебування на балансі відповідача, майна що не увійшло до його статутного капіталу в процесі приватизації автотранспортної бази ДП «Львіводбуд» павільйону П-24, виробничого і господарського інвентарю (машини посудомийної (1 шт.), плити електричної (1 шт.), хліборізки (1 шт.), шафи жарочної (1 шт.), холодильників «Апшерон» (12 шт.), холодильників «Чинар» (2 шт.) підтверджується наявними в матеріалах справи Інвентаризаційними описами та Відомостями про державне майно (державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарської організації).

Так, пп. «з» п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» передбачено, що Фонд державного майна України відповідно до законодавства за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.

За змістом пп. 1.1.-1.4. п. 1 Преамбули наказу ФДМ України від 16.12.2009р. №1998 «Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій щодо державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилося у них на балансі» , Регіональним відділенням Фонду державного майна України наказано, зокрема, організовувати систематичний контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна; перевірки державного майна здійснювати відповідному регіональному відділенню ФДМУ за місцем розташування господарського товариства (балансоутримувача); у разі перебування державного майна поза межами регіону розташування господарського товариства (балансоутримувача) перевірку проводити регіональному відділенню ФДМУ за місцем розташування державного майна та здійснювати постійний контроль за використанням та збереженням цього майна; акт перевірки надсилати регіональному відділенню ФДМУ, яке здійснює функції з управління державним майном за місцем розташування господарського товариства (балансоутримувача), та надавати пропозиції щодо вибору способу управління державним майном; за підсумками перевірки регіональному відділенню ФДМУ, яке здійснює функції з управління державним майном, за місцем розташування господарського товариства (балансоутримувача), враховуючи надані пропозиції, визначати спосіб його управління, інформувати про це регіональне відділення ФДМУ за місцем розташування державного майна та забезпечувати всіма необхідними документами зазначене регіональне відділення ФДМУ для реалізації прийнятих управлінських рішень.

Положеннями п. 2 Розділу ІІІ Порядку проведення державними органами приватизації перевірок стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затв. наказом ФДМ України від 16.12.2009р. №1998 встановлено, що у разі перебування державного майна поза межами регіонального розташування господарського товариства (балансоутримувача) перевірку (обстеження) здійснює регіональне відділення ФДМУ за місцем розташування державного майна. Затверджений акт перевірки (обстеження) надсилається регіональному відділенню ФДМУ, яке здійснює функції з управління державним майном за місцем розташування господарського товариства (балансоутримувача), не пізніше, ніж за 7 робочих днів.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з розташуванням майна, яке не увійшло до статутного капіталу відповідача та перебуває на його балансі, зокрема, павільйону Пв-24 на території с. Приморське Татарбунарського р-ну Одеської обл., РВ ФДМ України по Одеській області було проведено перевірку стану ефективного утримання, використання та збереження вказаного державного майна та встановлено, що павільйон Пв-24 зруйнований. У зв'язку з цим, позивачу було запропоновано вжити заходів щодо відшкодування відповідачем завданих збитків знищенням павільйон Пв-24.

Так, п. 104 Методики про оцінку майна, затв. постановою КМУ від 10.12.2003р. №1891 (в редакції, котра діяла на момент визначення розміру збитків) передбачено, зокрема, що визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. У разі коли державний орган або орган місцевого самоврядування є замовником проведення такої оцінки, виконавець оцінки обирається на конкурсних засадах в порядку, що встановлюється Фондом державного майна.

Встановлено, що з метою визначення збитків, спричинених державі в результаті руйнування павільйону Пв-24 та втрати виробничого і господарського інвентарю (машини посудомийної (1 шт.), плити електричної (1 шт.), хліборізки (1 шт.), шафи жарочної (1 шт.), холодильників «Апшерон» (12 шт.), холодильників «Чинар» (2 шт.) (про втрату яких свідчить відсутність інформації у Відомостях про державне майно (державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарської організації, складених станом на 31.12.2011р. та 31.12.2012р.), позивачем було укладено з ТОВ «Гал-Світ» договір на проведення незалежної оцінки майна №316/13-3 від 25.11.2013р.

Згідно висновку про вартість майна, складеного ТОВ «Гал-Світ» , вартість павільйону Пв-24 - 85100,00 грн.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем результатів проведеної оцінки та чи наявність інших висновків експертів, які б спростовували вартість майна, яка була визначена ТОВ «Гал-Світ» . Більше того, як вбачається з Наказу РВ ФДМУ по Львівській області №01649 від 29.11.2013р., було проведено рецензію вказаного висновку. Відтак матеріалами справи не містять доказів на підтвердження аргументів про завищення оцінки майна.

Пунктом 4 Преамбули, п. 3.1. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затв. наказом ФДМ України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68 встановлено, що господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України. Відповідальність за збереження та ефективне використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначається главою 29 розділу I книги третьої Цивільного кодексу України - щодо захисту прав власності, та главою 51 розділу I книги п'ятої Цивільного кодексу України - щодо правових наслідків порушення зобов'язань.

Крім цього, обов'язок по збереженні переданого на баланс відповідача майна випливає зі змісту ст. 954 ЦК України, згідно якої положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 942 ЦК України унормовано, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Однак, як встановлено судом на підставі матеріалів справи, відповідачем всупереч закону не було вжито заходів щодо збереження державного майна, переданого йому на баланс, що в свою чергу призвело до знищення (руйнування) павільйону Пв-24.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

В контексті ст. 9 ЦК України господарські відносини регулюються положеннями ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, ч. 1-3 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Вищенаведена норма закону кореспондується із приписами ст. 224 ГК України, якою закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Системний аналіз вищенаведених норм закону та матеріалів справи дає підстави для висновку суду про те, що заявлена до стягнення позивачем сума за своєю правовою природою є збитками.

Оскільки відповідачем в результаті невжиття заходів щодо збереження переданого йому на баланс державного майна було завдано державі збитків, пов'язаних зі знищенням такого майна, позивачем в свою чергу документально обґрунтовано розмір спричинених збитків (згідно Висновку про вартість майна, виконаний ТОВ «Гал-Світ» та рецензії на звіт про оцінку майна), апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

До суду апеляційної інстанції скаржником подано заяву про застосування строків позовної давності.

Згідно п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Як вбачається з матерів справи, судом першої інстанції як ухвала про призначення справи, так і інші ухвали надсилались відповідачу за його місцезнаходженням (юридичною адресою) згідно даних ЄДРЮОФОПГФ. Однак така кореспонденція повернута на адресу суду за закінченням терміну зберігання ,

Згідно ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду у Постанові від 26.12.2011 року № 18 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, судом першої інстанції було належним чином повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи.

Відтак, за даних обставин заявником - відповідачем не доведено неможливості чи перешкод для подання заяви про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2017р. у справі № 914/3342/16 - залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства автотранспортного підприємства» Західводбуд» б/н, б/д - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 26.05.2017 р.

Головуючий суддя Бонк Т.Б.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_1