Постанова від 28.11.2017 по справі 914/3342/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року Справа № 914/3342/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Євсікова О.О., Кролевець О.А. розглянув касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство "Західводбуд" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.05.2017р. та рішеннягосподарського суду Львівської області від 20.02.2017р. у справі№914/3342/16 господарського суду Львівської області за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Публічного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство "Західводбуд" простягнення 85100грн. за участю представників

позивача - не з'явились;

відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство "Західводбуд" 85100 грн. збитків, завданих як наслідок втрати державного майна, переданого відповідачеві на баланс.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.02.2017р. (суддя Крупник Р.В.) у справі № 914/3342/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2016р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя - Бонк Т.Б., судді: Бойко С.М., Якімець Г.Г.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства автотранспортного підприємства "Західводбуд" на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області 85100 грн. збитків та 1378 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство Автотранспортне підприємство "Західводбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2017р. і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2017р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог повністю.

Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.1993р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі в тексті постанови - РВ ФДМ України по Львівській області) видано наказ №449 "Про приватизацію", яким було прийнято рішення про приватизацію ДП "Львівводбуд".

20.05.1994р. наказом РВ ФДМ України по Львівській області №305 затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ДП "Львівводбуд", згідно якого станом на лютий 1994р. на балансі автотранспортної бази ДП "Львівводбуд", перебуває, зокрема, база відпочинку "Дельфін", яка складається з будівель: павільйон Пв-24 (1 шт.), будинки дерев'яні (колиби) (20 шт.), загальною вартістю 25700803,00 крб.; виробничий і господарський інвентар: машина посудомийна (1 шт.), плита електрична (1 шт.), хліборізка (1 шт.), шафа жарочна (1 шт.), холодильник "Апшерон" (12 шт.), холодильник "Чинар" (2 шт.), загальною вартістю 2248730 крб.

Згідно інвентаризаційного опису основних засобів ВАТ АТП "Західводбуд", складеного відповідачем на підставі наказу від 05.02.1998р. щодо виробничого і господарського інвентаря бази відпочинку "Дельфін" значиться будинок-колиба (20 шт.), павільйон (1 шт.), хліборізка (1 шт.), машина посудомийна (1 шт.), плита електрична (1 шт.), холодильник "Чинар" (4 шт.), шафа жарочна (1 шт.), холодильник "Апшерон" (20 шт.).

Як свідчать матеріали справи, зокрема, станом на 31.12.2011р. та 31.12.2012р., відповідачем були складені та затверджені Відомості про державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарської організації в процесі приватизації ф. 2б(к), в яких відповідач зазначив, що на його балансі перебувають, зокрема, павільйон металевий (під клуб) вартістю 9492,15 грн., будиночки типу "Колиба" (20 шт.) вартістю 75320,55 грн. бази відпочинку "Дельфін".

16.09.2013р. Регіональним відділенням ФДМ України по Одеській області здійснено перевірку стану ефективного утримання, використання та збереження державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ АТП "Західводбуд" та за результатами перевірки складено відповідний акт. Зокрема, під час огляду бази відпочинку було встановлено, що будинки "Колиби" у кількості 20 шт. в наявності перебувають в незадовільному стані, господарський інвентар відсутній; павільйон Пв-24 з господарським інвентарем зруйнований.

29.10.2013р. Регіональним відділенням ФДМ України по Львівській області прийнято рішення (наказ №01472) про компенсацію збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі від втрати державного майна: павільйону Пв-24 (зруйнованого) та 18 одиниць виробничо-господарського інвентаря (втраченого), що знаходилося на території бази відпочинку "Дельфін" за адресою: с. Приморське, Татарбунарський р-н, Одеська обл., яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ АТП "Західводбуд" у процесі приватизації.

У подальшому, на підставі наказу №01649 від 29.11.2013р. позивачем було затверджено Висновок про вартість майна, виконаного ТОВ "Гал-Світ". Як вбачається з зазначеного Висновку, об'єктом дослідження являвся павільйон Пв-24 (зруйнований) та 18 одиниць виробничо-господарського інвентаря (відсутній): машина посудомийна (1 шт.), плита електрична (1 шт.), хліборізка (1 шт.), шафа жарочна (1 шт.), холодильник "Апшерон" (12 шт.), холодильник "Чинар" (2 шт.). Так, за результатами оцінки оцінювачем було встановлено, що вартість павільйону Пв-24 - 85100 грн., машини посудомийної - 4600 грн., плити електричної - 1400 грн., хліборізки - 1100 грн., шафи жарочної - 300 грн., холодильників "Апшерон" (12 шт.) - 3600 грн., холодильників "Чинар" (2 шт.) - 600 грн. (без ПДВ).

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з визначенням вартості зруйнованого павільйону та відсутнього виробничо-господарського інвентаря, позивач звернувся до відповідача з листом від 03.12.2013р. №11-13-08680, яким вимагав у 14-денний термін відшкодувати вартість павільйону 85100 грн. та виробничо-господарського інвентаря (11600 грн.).

На підставі платіжного доручення №80 від 17.12.2013р. відповідачем було здійснено відшкодування вартості виробничо - господарського інвентаря в розмірі 13920 грн. (в т.ч. ПДВ). Однак, вартість зруйнованого павільйону відповідач відшкодовувати відмовився, з огляду на те, що оцінка павільйону є завищеною та зробленою без врахування зносу (враховуючи те, що павільйон було встановлено ще у 1983р.). Зазначена відмова і стала підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі, предметом якої є відшкодування збитків у розмірі 85100 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст.1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що об'єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факт перебування на балансі відповідача, майна що не увійшло до його статутного капіталу в процесі приватизації автотранспортної бази ДП "Львіводбуд" павільйону Пв-24, виробничого і господарського інвентарю (машини посудомийної (1 шт.), плити електричної (1 шт.), хліборізки (1 шт.), шафи жарочної (1 шт.), холодильників "Апшерон" (12 шт.), холодильників "Чинар" (2 шт.) підтверджується наявними в матеріалах справи Інвентаризаційними описами та Відомостями про державне майно (державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарської організації).

Пп. "з" п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що Фонд державного майна України відповідно до законодавства за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.

За змістом пп. 1.1. п. 1 Преамбули наказу ФДМ України від 16.12.2009р. №1998 "Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій щодо державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилося у них на балансі", Регіональним відділенням Фонду державного майна України наказано, зокрема, організовувати систематичний контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІІ Порядку проведення державними органами приватизації перевірок стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом ФДМ України від 16.12.2009р. №1998 у разі перебування державного майна поза межами регіонального розташування господарського товариства (балансоутримувача) перевірку (обстеження) здійснює регіональне відділення ФДМУ за місцем розташування державного майна. Затверджений акт перевірки (обстеження) надсилається регіональному відділенню ФДМУ, яке здійснює функції з управління державним майном за місцем розташування господарського товариства (балансоутримувача), не пізніше, ніж за 7 робочих днів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з розташуванням майна, яке не увійшло до статутного капіталу відповідача та перебуває на його балансі, зокрема, павільйону Пв-24 на території с. Приморське Татарбунарського р-ну Одеської обл., РВ ФДМ України по Одеській області було проведено перевірку стану ефективного утримання, використання та збереження вказаного державного майна та встановлено, що павільйон Пв-24 зруйнований. У зв'язку з цим, позивачем було запропоновано відповідачу вжити заходи щодо відшкодування завданих збитків знищенням павільйону Пв-24.

Так, у пункті 104 Методики про оцінку майна, затвердженого постановою КМУ від 10.12.2003р. №1891 (в редакції, діючій на момент визначення розміру збитків) передбачено, зокрема, що визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. У разі коли державний орган або орган місцевого самоврядування є замовником проведення такої оцінки, виконавець оцінки обирається на конкурсних засадах в порядку, що встановлюється Фондом державного майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою визначення збитків, спричинених державі в результаті руйнування павільйону Пв-24 та втрати виробничого і господарського інвентарю (машини посудомийної (1 шт.), плити електричної (1 шт.), хліборізки (1 шт.), шафи жарочної (1 шт.), холодильників "Апшерон" (12 шт.), холодильників "Чинар" (2 шт.), позивачем було укладено з ТОВ "Гал-Світ" договір на проведення незалежної оцінки майна №316/13-3 від 25.11.2013р. Згідно висновку про вартість майна, складеного ТОВ "Гал-Світ", вартість належного державі зруйнованого павільйону Пв-24 становить 85100 грн.

Як вірно зазначено апеляційним господарським судом, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про оскарження відповідачем результатів проведеної оцінки та чи наявність інших висновків експертів, які б спростовували вартість майна, яка була визначена ТОВ "Гал-Світ". Крім того, судами встановлено, що було проведено рецензію вказаного висновку. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що доводи відповідача про завищення оцінки зруйнованого павільйону не підтверджуються належними документами, які б могли бути оцінені судами у відповідності до вимог ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, обгрунтовано не прийняті до уваги судом попередньої інстанції.

Пунктом 4 Преамбули, п. 3.1. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68 зазначено, що господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України. Відповідальність за збереження та ефективне використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначається главою 29 розділу I книги третьої Цивільного кодексу України - щодо захисту прав власності, та главою 51 розділу I книги п'ятої Цивільного кодексу України - щодо правових наслідків порушення зобов'язань.

Статтею 942 Цивільного кодексу України унормовано, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Зважаючи на те, що судами встановлено факт не виконання відповідачем свого обов'язку по збереженню державного майна, переданого йому на баланс, що власне і не заперечується останнім, враховуючи зазначені вище обставини - вірно встановлені судами попередніх інстанцій згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням вищенаведених норм матеріального права, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів про задоволення позовних вимог РВ ФДМ України по Львівській області.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції Публічним акціонерним товариством Автотранспортне підприємство "Західводбуд" було подано заяву про застосування строків позовної давності, яка залишена судом без задоволення.

Зазначаючи про порушення апеляційним судом норм права в цій частині, заявник касаційної скарги вказує на обмеження його права на доступ до суду та порушення судами принципу верховенства права.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими доводами відповідача, оскільки вважає їх помилковими та необґрунтованими з огляду на наступне.

У п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 роз'яснено, що частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема, у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Апеляційним господарським судом у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судом першої інстанції як ухвала про призначення справи, так і ухвали про відкладення розгляду справи надсилались відповідачу за його місцезнаходженням (юридичною адресою) згідно даних ЄДРЮОФОПГФ, проте така кореспонденція повернута на адресу суду "за закінченням терміну зберігання".

Тобто, встановивши, що суд першої інстанції належним чином повідомив відповідача про час та місце розгляду справи, апеляційний господарський суд вірно вказав, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б перешкоджали йому подати заяву про застосування строків позовної давності у суді першої інстанції.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що пунктом 2 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.4 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи заявника касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 ,111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство "Західводбуд" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2017р. у справі №914/3342/16 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіО.О.Євсіков О.А.Кролевець