Постанова

від 22.05.2017 по справі 904/2390/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017 року Справа № 904/2390/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Антонік С.Г.,

Секретар судового засідання Манчік О.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №15/05 від 15.05.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 25.04.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Містобудівник-Дніпро" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2016 року у справі № 904/2390/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс", м.Київ

до приватного акціонерного товариства "Містобудівник-Дніпро", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про стягнення 307830 грн. 41 коп.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2016 року (суддя: Ніколенко М.О.) позов задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Містобудівник-Дніпро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" 258379 грн. 99 коп. основного боргу., 21122 грн. 10 коп. пені, 25837 грн. 99 коп. штрафу, 1440 грн. 15 коп. 3% річних, 1050 грн. 18 коп. втрат від інфляції та 4617 грн. 47 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, приватне акціонерне товариство "Містобудівник-Дніпро" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить в задоволені позову відмовити.

Вважає при цьому помилковими посилання суду в оскаржуваному рішенні на не засвідчені копії накладних, які не містять фактичних даних, котрі судом вважаються встановленими.

Крім того, скаржник зазначив, що з матеріалів справи неможливо достеменно встановити за якими саме накладними позивач просив стягнути заборгованість з відповідача.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду першої інстанції слід залишити без замін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 22.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, між постачальником (позивач) та покупцем (відповідач) був укладений договір поставки № 150001 від 22.01.15 (Договір). Згідно предмету договору, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця продукцію, а покупець приймати та своєчасно здійснювати її оплату. Предметом продажу є будівельні матеріали в асортименті. Згідно п.1.3 договору, ціна, кількість, асортимент продукції вказується в рахунках-фактурах, що виписуються постачальником до відвантаження продукції. Відповідно до п. 1.4 договору, загальна сума договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних, що оформлюються сторонами під час дії цього договору. Згідно п. 7.1 договору, він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.15, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Згідно умов п.3.1 договору, оплата продукції здійснюється покупцем на підставі цього договору та/або рахунку - фактури, виданого постачальником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 4.1,4.1 договору, за прострочення оплати поставленої продукції в рамках даного договору покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення. У випадку прострочення платежу більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченої продукції.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, здійснивши поставку продукції відповідачу на суму 258 379,99 грн., що підтверджується видатковими накладними за №№991 від 06.11.15, 992 від 06.11.15, 993 від 06.11.15, 982 від 06.11.15, 998 від 07.11.15, 999 від 07.11.15, 1000 від 07.11.15,1004 від 08.11.15, 1006 від 09.11.15.

Але, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції за клопотанням відповідача було призначено судову економічну та судову почеркознавчу експертизи. Клопотання було мотивовані тим, що копії накладних, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не підтверджують поставку товару, оскільки з їх змісту неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та її посаду.

На вирішення експертизи були поставлені наступні питання:

- Чи виконано рукописний підпис у графі «Отримав(ла)» в накладних від 06.11.2015 року №№991, 992, 993, 982, від 07.11.2015 року №№ 998, 999, 1000, від 08.11.2015 року № 1004, від 09.11.2015 року № 1006, ОСОБА_3 (паспорт серія АЕ номер 379670, виданий 09.09.1996 року Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області) як представником приватного акціонерного товариства "Містобудівник-Дніпро", уповноваженим згідно довіреності від 01.11.2015 року № 142 (т.2, а.с. 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80)?

- Чи підтверджується документально вказана позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" у позовній заяві сума заборгованості за, начебто, поставлені приватному акціонерному товариству "Містобудівник-Дніпро" товарно-матеріальні цінності за договором поставки від 22.01.2015 року № 150001 за період 06.11.2015 року, 07.11.2015року, 08.11.2015 року, 09.11.2015 року?

За висновком судового експерта підписі в графі Отримав(ла) в накладних від 06.11.2015р. №991 та від 09.11.2015р. №1006 виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.525 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з встановленим висновком експерта факту підпису в графі Отримав(ла) в накладних від 06.11.2015р. №991 та від 09.11.2015р. №1006 не представником відповідача, позивачем було надано розрахунок суми боргу без урахування зазначених накладних.

Перевіривши вказаний розрахунок та те, що відповідачем не надано доказів здійснення своєчасного розрахунку за поставлений товар, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню частково, в сумі 198226,39грн., що ґрунтуються на матеріалах справи та відповідає приписам ст.526 ЦК України, ст.173,193 ГК України та умовам договору.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно уточненого розрахунку позивача, сума 3% річних за період з 18.01.2016р. по 25.03.2016р. становить 1104,87грн.

Даний розрахунок 3% річних був перевірений апеляційним судом та визнано таким, що відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим задоволенню підлягає стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1104,87грн.

Також апеляційним судом перевірено уточнений розрахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат в сумі 805,70грн. за період з 18.01.2016р. по 25.03.2016р., визнано його правильним, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 805,70грн.

Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.1,4.1 договору, за прострочення оплати поставленої продукції в рамках даного договору покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення. У випадку прострочення платежу більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченої продукції.

За уточненим розрахунком позивача, ним нарахована відповідачу пеня за період з 18.01.2016р. по 25.03.2016 в сумі 16204,66 та штрафу в сумі 19822,64грн.

Вказане нарахування відповідає умовам укладеного між сторонами договору та нормам чинного законодавства, на підставі чого підлягають задоволенню пеня за період з 18.01.2016р. по 25.03.2016 в сумі 16204,66 та штрафу в сумі 19822,64грн.

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду у даній справі підлягає скасуванню частково, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо не засвідчених копій накладних, які не містять фактичних даних, котрі судом вважаються встановленими, виходячи з наступного.

На вимогу апеляційного суду для проведення судової експертизи були витребувані оригінали видаткових накладних за №№992 від 06.11.15, 993 від 06.11.15, 982 від 06.11.15, 998 від 07.11.15, 999 від 07.11.15, 1000 від 07.11.15, 1004 від 08.11.15 (т.2, а.с. 71-75, 77-78).

З вказаних накладних апеляційним судом встановлено, що вони містять всі необхідні та передбачені законом реквізити, підписи та штампи позивача та відповідача, а відтак видаткові накладні є доказом отримання позивачем товару.

Також необґрунтовані доводи скаржника, висловлені в додаткових поясненнях від 18.05.2017р. щодо ненадання постачальником документів про якість відвантаженої продукції, як це передбачено підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 договору поставки з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.666 Цивільного кодексу України, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

При отриманні товару покупцем не подавалося жодних заперечень щодо якості товару, від договору купівлі-продажу відповідач не відмовлявся, товар позивачу не повернув, тобто за умови чинності договору та неповернення товару постачальнику, покупець не звільняється від обов'язку провести розрахунок за отриманий товар.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи видаткових накладних №№ ЦБС-000592, ЦБС-000594, ЦБС-000595 та ЦБС-000597 та які не були надані для проведення екпертного дослідження, не заслуговують на увагу, оскільки позивач при поданні позовної заяви як на підставу позову посилався на видаткові накладні №№992 від 06.11.15, 993 від 06.11.15, 982 від 06.11.15, 998 від 07.11.15, 999 від 07.11.15, 1000 від 07.11.15, 1004 від 08.11.15, які, за висновком екперта, підписані повноважною особою позивача та видаткові накладні №1006 від 09.11.2015р. та №991 від 06.11.2015р., які, за висновком екперта, підписані іншою особою.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Містобудівник-Дніпро" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2016 року у справі № 904/2390/16 скасувати частково.

Прийняти нове рішення.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Містобудівник-Дніпро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" 198226,39грн. основного боргу., 16204,66грн. пені, 19822,64грн. штрафу, 1104,87грн. 3% річних, 805,70грн. втрат від інфляції та 3542,47 судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" на користь приватного акціонерного товариства "Містобудівник-Дніпро" витрати по сплаті судового збору в сумі 1209,49грн. за розгляд справи апеляційною інстанцією.

Видачу відповідних наказів доручити господарськогому суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Постанова виготовлена в повному обсязі 29.05.2017року.