Постанова

від 09.10.2017 по справі 904/2390/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року Справа № 904/2390/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Нєсвєтової Н.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Містобудівник-Дніпро" на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі№ 904/2390/16 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" доПриватного акціонерного товариства "Містобудівник-Дніпро" простягнення 307830,41 грн.,, за участю представників сторін від позивача:Юрченко О.А., від відповідача:не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2016 у справі № 904/2390/16 (суддя Ніколенко М.О.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" до Приватного акціонерного товариства "Містобудівник-Дніпро" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Містобудівник-Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" 258379,99 грн. основного боргу, 21122,10 грн. пені, 25837,99 грн. штрафу, 1440,15 грн. 3% річних, 1050,18 грн. втрат від інфляції та 4617,47 грн. витрат з оплати судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 904/2390/16 (у складі колегії суддів: Чимбар Л.О.-головуючого, Антоніка С.Г., Іванова О.Г.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2016 у справі № 904/2390/16 частково скасовано. Прийнято нове рішення, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Містобудівник-Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" 198226,39 грн. основного боргу, 16204,66 грн. пені, 19822,64 грн. штрафу, 1104,87 грн. 3% річних, 805,70 грн. втрат від інфляції та 3542,47 грн. витрат з оплати судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" на користь Приватного акціонерного товариства "Містобудівник-Дніпро" витрати з оплати судового збору у сумі 1209,49 грн.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2016 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 904/2390/16 Господарського суду Дніпропетровської області, Приватне акціонерне товариство "Містобудівник-Дніпро" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 904/2390/16 Господарського суду Дніпропетровської області, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судами.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" (постачальником) та Приватним акціонерним товариством "Містобудівник-Дніпро" (покупцем) 22.01.2015 укладено договір поставки № 150001. Відповідно до предмета договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця продукцію, а покупець приймати та своєчасно здійснювати її оплату. Предметом продажу є будівельні матеріали в асортименті.

Відповідно до п. 1.3 договору ціна, кількість, асортимент продукції вказується у рахунках-фактурах, які виписано постачальником до відвантаження продукції.

Відповідно до п. 1.4 договору загальна сума договору складається із сумарної вартості усіх видаткових накладних, що оформлюються сторонами під час дії цього договору.

Відповідно до п. 7.1 договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Згідно з умовами п. 3.1 договору оплата продукції здійснюється покупцем відповідно до цього договору та/або рахунку-фактури, виданого постачальником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.1, п. 4.1 договору за прострочення оплати поставленої продукції у рамках даного договору покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення. У випадку прострочення платежу більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченої продукції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, здійснив поставку продукції відповідачу на суму 258379,99 грн., що підтверджується видатковими накладними № 991 від 06.11.2015, № 992 від 06.11.2015, № 993 від 06.11.2015, № 982 від 06.11.2015, № 998 від 07.11.2015, № 999 від 07.11.2015, № 1000 від 07.11.2015, № 1004 від 08.11.2015, № 1006 від 09.11.2015.

Судом апеляційної інстанції за клопотанням відповідача призначено судову економічну та судову почеркознавчу експертизи. Клопотання обґрунтоване тим, що копіями накладних, на яких ґрунтуються позовні вимоги не підтверджується поставка товару, оскільки з їх змісту неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та її посаду.

На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

- Чи виконано рукописний підпис у графі "Отримав(ла)" у накладних № 991, № 992, № 993, № 982 від 06.11.2015, № 998, № 999, № 1000 від 07.11.2015, № 1004 від 08.11.2015, № 1006 від 09.11.2015 Омельченком Олександром Антоновичем (паспорт серія АЕ номер 379670, виданого 09.09.1996 Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області) як представником приватного акціонерного товариства "Містобудівник-Дніпро", уповноваженим відповідно до довіреності від 01.11.2015 № 142 (т.2, а.с. 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80)?

- Чи підтверджується документально вказана позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" у позовній заяві сума заборгованості за, начебто, поставлені Приватному акціонерному товариству "Містобудівник-Дніпро" товарно-матеріальні цінності за договором поставки від 22.01.2015 № 150001 за період 06.11.2015 року, 07.11.2015 року, 08.11.2015 року, 09.11.2015 року?

За висновком судового експерта підписи у графі "отримав(ла)" у накладних від 06.11.2015 № 991 та від 09.11.2015 № 1006 виконано не Омельченком Олександром Антоновичем, а іншою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем надано розрахунок суми боргу без урахування накладних у зв'язку із встановленим висновком експерта факту підпису у графі "отримав(ла)" у накладних від 06.11.2015 № 991 та від 09.11.2015 № 1006 не представником відповідача.

Перевіривши вказаний розрахунок та те, що відповідачем не надано доказів здійснення своєчасного розрахунку за поставлений товар, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, у сумі 198226,39 грн., що ґрунтуються на матеріалах справи, відповідає приписам ст. 526 Цивільного кодексу України ст. 173, 193 Господарського кодексу України та умовам договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до уточненого розрахунку позивача сума 3% річних за період з 18.01.2016 по 25.03.2016 становить 1104,87 грн.

Розрахунок 3% річних перевірено апеляційним судом та визнано таким, що відповідає вимогам законодавства у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1104,87 грн.

Суд апеляційної інстанції перевірив уточнений розрахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат у сумі 805,70 грн. за період з 18.01.2016 по 25.03.2016, визнав його правильним, тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 805,70 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 4.1, п. 4.1 договору за прострочення оплати поставленої продукції у рамках даного договору покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення. У випадку прострочення платежу більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченої продукції.

За уточненим розрахунком позивача ним нараховано відповідачу пеню за період з 18.01.2016 по 25.03.2016 у сумі 16204,66 грн. та штраф у сумі 19822,64 грн.

Вказане нарахування відповідає умовам укладеного між сторонами договору та нормам

чинного законодавства на підставі чого підлягають задоволенню пеня за період з 18.01.2016 по 25.03.2016 у сумі 16204,66 грн. та штраф у сумі 19822,64 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області підлягає частковому скасуванню через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 904/2390/16 Господарського суду Дніпропетровської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами справи.

Таким чином постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 904/2390/16 Господарського суду Дніпропетровської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Містобудівник-Дніпро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 904/2390/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 904/2390/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді: Карабань В.Я. Нєсвєтова Н.М.