Ухвала

від 29.05.2017 по справі 161/3206/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/3206/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/773/708/17 Категорія: 27 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Русинчука М.М.,

суддів - Осіпука В.В., Матвійчук Л.В.,

з участю: секретаря - Губарик К.А.,

представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ТРЕЙД" про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_6 на рішення Луцького міськрайонного суду від 22 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22.03.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_6, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд свої висновки обґрунтовував тим, що в іпотечному договорі наявне застереження про те, що у випадку виникнення підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателів можливе в позасудовому порядку шляхом прийняття іпотекодержателями предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов'язання, а тому такий спосіб звернення стягнення на заставлене нерухоме майно не може бути застосований в судовому порядку за рішенням суду.

Висновки суду відповідають встановленим в справі обставинам та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.01.2016 року між позивачами ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) ФРЕШ ТРЕЙД було укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстраційним номером №585 (а.с.17-20). Згідно умов даного договору (п. п. 3.2., 3.2.1.) позивачами різними сумами була надана відповідачу позика на загальну суму 7 500 000 грн., яку він зобов'язувався повернути у строк до 01.03.2016 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позики між позивачами та відповідачем ТзОВ ФРЕШ ТРЕЙД 19.02.2016 року було укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком С.В. за реєстраційним №195 (а.с.11-16).

Відповідно до умов даного договору іпотеки ТзОВ ФРЕШ ТРЕЙД як іпотекодавець передав в іпотеку позивачам як іпотекодержателям тридцять об'єктів нерухомого майна.

Пунктом 6.1. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержателі набувають право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконана, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з своїх обов'язків, передбачених цим договором та/або договором позики, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем відповідно з цим договором, виявиться (стане) недійсною.

Згідно із п. 6.6. договору іпотеки Застереження про задоволення вимог іпотекодержателів в порядку позасудового врегулювання , за цим договором іпотекодержателі мають право від свого імені здійснити продаж предмету іпотеки будь-якій особі па підставі договору купівлі-продажу, та/або набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань на підставі цього договору або укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, встановленому чинним законодавством.

Іпотекодавець цим підтверджує, що він згоден з тим, що перехід предмета іпотеки до іпотекодержателів або третьої особи у випадку, передбаченому цим пунктом договору, відбувається за його волевиявленням, яке міститься в цьому пункті, і такий перехід не потребує будь-яких додаткових узгоджень та обговорення сторонами. У цих випадках остаточна оцінка предмета іпотеки визначається на підставі оцінки нерухомого майна, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна, що підтверджується відповідним документом суб'єкта оціночної діяльності.

В разі переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателів на підставі цього пункту договору або в разі укладення іпотекодержателями договору купівлі-продажу з будь-якою особою, цей договір іпотеки нерухомого майна або вказаний договір купівлі-продажу є правовою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що було предметом іпотеки за цим договором.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачі просили суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ними права власності на іпотечне майно, мотивуючи це тим, що відповідач як позичальник за згаданим договором позики від 29.01.2016 року, свої зобов'язання щодо повернення позики не виконав у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України Про іпотеку зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України Про іпотеку правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України Про іпотеку , якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку ).

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6-1243цс16 від 28 вересня 2016 року та № 6-2457цс16 від 02 листопада 2016 року, які відповідно до положень частини першої статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відмовляючи позивачам у зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателями, суд першої інстанції правильно застосував положення ст. ст. 36, 37, 38, 39 Закону України Про іпотеку , ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про те, що задоволення забезпечених іпотекою вимог позикодавців шляхом передачі іпотекодержателям права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки, що полягає у реєстрації за іпотекодержателями права власності на нерухоме майно на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

Наведені позивачем ОСОБА_6 в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстава для скасування рішення, оскільки як зазначалося вище, умовами іпотечного договору не передбачено передачу іпотекодержателям у судовому порядку права власності на предмет іпотеки, а тому місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 22 березня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: