Постанова

від 17.10.2018 по справі 161/3206/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 161/3206/16-ц

провадження № 61-22401св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Штелик С. П. ,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фреш-Трейд ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2017 року в складі судді Кихтюка Р. М. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 травня 2017 року в складі колегії суддів: Русинчука М. М., Осіпука В. В., Матвійчук Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фреш-Трейд (далі - ТОВ Фреш-Трейд ) про звернення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 29 січня 2016 року між ними та ТОВ Фреш-Трейд був укладений договір позики на загальну суму 7 500 000,00 грн (пункт 3.2).

Загальна сума позики надається позикодавцями в наступних процентних співвідношеннях, що рахуються від загальної суми:

- позикодавець 1 (ОСОБА_4.) - у розмірі 30 % суми, зазначеної у пункті 3.2 договору, що у гривневому еквіваленті становить 2 250 000,00 грн;

- позикодавець 2 (ОСОБА_5.) - у розмірі 22 % суми, зазначеної у пункті 3.2 договору, що у гривневому еквіваленті становить 1 650 000,00 грн;

- позикодавець 3 (ОСОБА_6.) - у розмірі 16 % суми, зазначеної у пункті 3.2 договору, що у гривневому еквіваленті становить 1 200 000,00 грн;

- позикодавець 4 (ОСОБА_7) - у розмірі 22 % суми, зазначеної у пункті 3.2 договору, що у гривневому еквіваленті становить 1 650 000,00 грн;

- позикодавець 5 (ОСОБА_8) - у розмірі 10 % суми, зазначеної у пункті 3.2 договору, що у гривневому еквіваленті становить 750 000,00 грн.

Згідно з пунктом 5.1 договору позики загальна сума позики, обумовлена пунктом 3.2 договору, підлягає поверненню позикодавцями у строк до 01 березня 2016 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики між позивачами та ТОВ Фреш-Трейд був укладений договір іпотеки від 19 лютого 2016 року, за умовами якого відповідач передав у іпотеку нерухоме майно, а саме:

- нежитлове приміщення (літ. А-2) загальною площею 374,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- житлово-адміністративний будинок, що належить до виробничих фондів (літ. А-2) загальною площею 1 306,70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

- лабораторно-побутовий корпус, що належить до виробничих фондів (літ. К-2), загальною площею 256,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- цех помолу казеїну, що належить до виробничих фондів (літ. Б-1), загальною площею 172,40 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- цех сировини, що належить до виробничих фондів (літ. Л-1), загальною площею 259,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- вольєр для собак, що належить до виробничих фондів (літ. 2-1), загальною площею 51,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- автозаправка на два блок-пункти, що належить до виробничих фондів (літ. Е-1), загальною площею 14,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- столярний цех, що належить до виробничих фондів (літ. В-1), загальною площею 661,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- глибинний склад, що належить до виробничих фондів (літ. Д-1), загальною площею 176,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- складське приміщення, що належить до виробничих фондів (літ. О-1), загальною площею 356,10 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- приміщення котельні, що належить до виробничих фондів (літ. К-1), загальною площею 72,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- гараж, що належить до виробничих фондів (літ. А-1), загальною площею 138,70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- трансформаторна підстанція, що належить до виробничих фондів (літ. Г-1), загальною площею 63,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- цех з переробки казеїну, що належить до виробничих фондів (літ. 3-1), загальною площею 1 062,90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- склад готової продукції, що належить до виробничих фондів (літ. Ж-1), загальною площею 458,40 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- будівля побутового корпусу, що належить до виробничих фондів (літ. А-2), загальною площею 337,10 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- приміщення котельні, що належить до виробничих фондів (літ. Ю-1), загальною площею 107,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- автовагова, що належить до виробничих фондів (літ. Д-1), загальною площею 29,40 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- рампа з навісом, що належить до виробничих фондів (літ. П-1), загальною площею 359,60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- склад меблів, що належить до виробничих фондів (літ. Р-1), загальною площею 1 005,50 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- приміщення ДОК № 1, що належить до виробничих фондів (літ. Л-1), загальною площею 298,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- приміщення ДОК № 2, що належить до виробничих фондів (літ. К-1), загальною площею 295,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- приміщення ДОК № 3, що належить до виробничих фондів (літ. М-1), загальною площею 331,10 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- теплиця, що належить до виробничих фондів (літ. Т-1), загальною площею 387,40 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- столярна майстерня, що належить до виробничих фондів (літ. Г-1), загальною площею 51,50 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- бензозаправка, що належить до виробничих фондів (літ. Е-1), загальною площею 4,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- будівля склад-модуль № 6, що належить до виробничих фондів (літ. Б-1), загальною площею 2 691,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- будівля адміністративного корпусу, що належить до виробничих фондів (літ. А-5), загальною площею 1 974,40 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- мийка автомобілів, що належить до виробничих фондів (літ. 3-1), загальною площею 138,40 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- приміщення холодної стоянки автомобілів, що належить до виробничих фондів (літ. С-1), загальною площею 459,10 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- вагон-будинок, що належить до виробничих фондів (літ. Н-1), загальною площею 14,40 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- артезіанська свердловина, що належить до виробничих фондів (літ. 595), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- під'їзна колія/залізнична, що належить до виробничих фондів (літ. 611), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3;

- внутрішні мережі теплової мережі, що належить до виробничих фондів (літ. 599), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3;

- відкрита площадка під козловим краном, що належить до виробничих фондів (літ. 597), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- майданчик для складування обладнання, що належить до виробничих фондів (літ. 607), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- внутрішні мережі каналізації, що належать до виробничих фондів (літ. 601), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3;

- огорожа території, що належить до виробничих фондів (літ. 610), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3;

- внутрішні мережі водогону, електрогазогосподарство, що належить до виробничих фондів (літ. 600), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3;

- пожежний резервуар у кількості двох штук, що належить до виробничих фондів (літ. 613), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- навіс, прибудований до огорожі, що належить до виробничих фондів (літ. 609), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- під'їзна дорога тротуар, що належить до виробничих фондів (літ. 612), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- артезіанська свердловина, що належить до виробничих фондів (літ. 625), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- денна стоянка автотранспорту, що належить до виробничих фондів (літ. 627), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- земельна ділянка загальною площею 0,0939 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- земельна ділянка загальною площею 1,7161 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- частина земельної ділянки загальною площею 5,0491 га (визначена в додатку до акта винесення в натурі меж земельної ділянки від 09 квітня 2007 року, загальна площа цілої земельної ділянки - 5,5102 га), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення - для обслуговування виробничої бази;

- цех виробництва казеїнатів, що належить до виробничих фондів (літ. В-2), загальною площею 1 120,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

- частина земельної ділянки загальною площею 0,4611 га (визначена в додатку до акта винесення в натурі меж земельної ділянки від 09 квітня 2007 року, загальна площа цілої земельної ділянки - 5,5102 га), яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення - для обслуговування виробничої бази.

Позивачі зазначали, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення позики не виконав, у зв'язку з чим просили в рахунок погашення заборгованості за договором позики звернути стягнення на предмети іпотеки на підставі іпотечного договору, шляхом визнання за позивачами права власності, а також стягнути судові витрати у справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в іпотечному договорі наявне застереження про те, що у випадку виникнення підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателів можливе в позасудовому порядку шляхом прийняття іпотекодержателями предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов'язання, тому такий спосіб звернення стягнення на заставлене нерухоме майно не може бути застосований в судовому порядку за рішенням суду.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 29 травня 2017 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що сторони в договорі позики передбачили можливість визнання права власності на предмети іпотеки в судовому порядку.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що 29 січня 2016 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ТОВ Фреш-Трейд укладено договір позики, згідно з умовами якого позивачі різними сумами надали відповідачу позику на загальну суму 7 500 000,00 грн, яку відповідач зобов'язувався повернути до 01 березня 2016 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за договором позики між позивачами та відповідачем 19 лютого 2016 року укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку позивачам тридцять об'єктів нерухомого майна.

Пунктом 6. 1 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержателі набувають право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконана, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з своїх обов'язків, передбачених цим договором та/або договором позики, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем відповідно з цим договором, виявиться (стане) недійсною.

Згідно із пунктом 6.6. договору іпотеки іпотекодержателі мають право від свого імені здійснити продаж предмета іпотеки будь-якій особі па підставі договору купівлі-продажу, та/або набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань на підставі цього договору або укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, встановленому чинним законодавством.

Іпотекодавець цим підтверджує, що він згоден з тим, що перехід предмета іпотеки до іпотекодержателів або третьої особи у випадку, передбаченому цим пунктом договору, відбувається за його волевиявленням, яке міститься в цьому пункті, і такий перехід не потребує будь-яких додаткових узгоджень та обговорення сторонами. У цих випадках остаточна оцінка предмета іпотеки визначається на підставі оцінки нерухомого майна, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна, що підтверджується відповідним документом суб'єкта оціночної діяльності.

У разі переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателів на підставі цього пункту договору або в разі укладення іпотекодержателями договору купівлі-продажу з будь-якою особою, цей договір іпотеки нерухомого майна або вказаний договір купівлі-продажу є правовою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що було предметом іпотеки за цим договором.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі просили звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ними права власності на іпотечне майно, мотивуючи тим, що відповідач як позичальник свої зобов'язання щодо повернення позики не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України Про іпотеку зазначено, що іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки . Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 37 Закону України Про іпотеку правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання .

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України Про іпотеку , якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку ).

Відмовляючи у зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателями, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно застосував положення статей 36, 37, 38, 39 Закону України Про іпотеку , статей 328, 335, 376, 392 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про те, що задоволення забезпечених іпотекою вимог позикодавців шляхом передачі іпотекодержателям права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки, що полягає у реєстрації за іпотекодержателями права власності на нерухоме майно на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

Наведені ОСОБА_4 касаційній скарзі доводи, матеріали справи та зміст судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України Про іпотеку суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Такий висновок викладений у постанові ВеликоїПалати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-38цс18.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та кхвала суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

А.О. Лесько

С.П. Штелик