Постанова

від 25.05.2017 по справі 803/555/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року Справа № 803/555/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Мачульський В.В.,

при секретарі судового засідання Веремчуку В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньтехпром до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньтехпром» (далі - позивач, підприємство, ТзОВ Волиньтехпром звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2017 року №0002791402 в частині нарахування пені в розмірі 79505,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління ДФС у Волинській області податковим повідомленням-рішенням від 19 квітня 2017 року №0002791402 нарахувало позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 100 274,02 грн. Вказана пеня була нарахована у зв'язку з неодноразовим перевищенням термінів поставки товару по зовнішньоекономічному контракту з компанією Ксучанг ОСОБА_4 ЛТД (Китай).

Підприємство частково погоджується з сумою нарахованої пені, однак вважає, що контролюючий орган завищив її на 79 505,55 грн., з наступних підстав.

Так, зокрема відповідач вважав датою імпорту товарів за зовнішньоекономічним контрактом датою його митного оформлення в порту м. Одеса. Однак, поставка товару здійснювалася за умовах Інкотермс-2000 CIF (ОСОБА_3), тобто право власності на товар переходило з момент його переходу через поручні судна в порті завантаження.

ТзОВ Волиньтехпром звертає увагу на те, що згідно з положеннями абзацу 28 статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність моментом здійснення експорту (імпорту) товару вважається момент перетину товару митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Оскільки всі поставки здійснювалися на умовах Інкотермс-2000 CIF (ОСОБА_3), тому момент імпорту товару необхідно було обраховувати з моменту переходу права власності на нього від продавця, тобто з моменту переходу його через поручні судна в порту завантаження (Китай).

Відомості про дату завантаження наведені в коносаментах, які додані до позову.

Також позивач звертає увагу на неправильне визначення відповідачем першого дня з якого слід відраховувати 90 денний строк на моменту здійснення валютного платежу, оскільки на його думку податковий орган визначив його неправильно, а саме в день платежу, а не на наступний день після нього.

Крім того, на думку позивача податковий орган неправомірно нарахував пеню в день імпорту товару, що є неправомірним з огляду на позицію Верховного суду України від 15 січня 2015 року у справі №910/23600/13.

На підставі вищевикладеного просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 19 квітня 2017 року №0002791402 в частині нарахування пені в розмірі 79 505,55 грн. (а.с.8).

У письмових запереченнях проти адміністративного позову від 22 травня 2017 року представник відповідача позов не визнала, посилаючись на те, що перевіркою виявлено порушення відповідачем статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме імпортний товар надійшов на адресу товариства від закордонної компанії з порушенням встановлених законодавством термінів розрахунків в іноземній валюті. Вважає, що момент вчинення імпортної операції, зокрема момент поставки товару за такою операцією, є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України. Тому відповідачем правомірно застосовано до ТзОВ Волиньтехпром штрафні (фінансові санкції) за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД (а.с.63-64)

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав викладених у письмовому запереченні та просить суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 22 вересня 2012 року у Каучанг, Хенан, Китай між Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньтехпром (покупець) та Компанією Ксучанг ОСОБА_4, ЛТД (продавець) укладено контракт №0003, за умовами якого, продавець погодився продати, а покупець купити автоскло у відповідності до додатку до цього контракту, який є його невід'ємною складовою частиною. Товари поставляються на умовах поставки CIF м. Ілічівськ або CIF м. Одеса або CIF м. Гдиня (Польща) в редакції Incoterms 2000 рік (а.с.9-25).

Також 02 травня 2014 року вказаний контракт був доповнений пунктом 3.7, згідно з яким, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту повного відвантаження товару продавцем товару за поручні судна перевізника в порті Ціндао, Китай (а.с.50).

Сторонами не заперечується, що на виконання умов вищенаведеного контракту позивачем були здійснені наступні авансові платежі: 06.05.2014 у розмірі 12 312,00 дол. США; 17.06.2014 у розмірі 11 420,50 дол. США; 17.06.2014 у розмірі 891,50 дол. США; 11.09.2014 у розмірі 5 250,00 дол. США; 09.12.2014 у розмірі 10 000,00 дол. США.

Товар був переміщений через митний кордон України 17 вересня 2014 року та 03 травня 2015 року, що також не заперечується сторонами та підтверджується відповідними відмітками на коносаментах. Одночасно, на коносаментах зазначено, що товар був завантажений на судна 06 серпня 2014 року та 24 березня 2015 року відповідно (а.с.26-27).

В подальшому, у період з 22 по 28 березня 2017 року працівниками ГУ ДФС у Волинській області проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ Волиньтехпром з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій згідно повідомлень філії Волинського обласного управління ПАТ Креді ОСОБА_5 від 06 січня 2015 року №12311/5 та від 08 квітня 2015 року №12311/1133 по контракту №0003 від 22 вересня 2012 року, за результатом якої складений акт від 04 квітня 2017 року №797/14-02/35281349 (а.с.35-40).

Як зазначено у резолютивній частині цього акту, перевіркою виявлено порушення статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .Зокрема, на порушення цієї норми імпортний товар надійшов на адресу ТзОВ Волиньтехпром від компанії XUCHANG FUHUA GLASS CO., LTD з порушенням встановлених законодавством термінів розрахунків в іноземній валюті.

При цьому, податковий орган вважав датою імпорту дату перетину митного кордону товаром, а не датою завантаження товару через поручні судна в порту завантаження.

Як слідує з доданого до акту розрахунку, загальний розмір нарахованої пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД становить 100 274,02 грн. Саме на таку суму за результатами перевірку було винесене податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2017 року №0002791402 (а.с.47).

Надаючи правову оцінку вищенаведеному податковому-повідомленню рішенню, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Одночасно частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановами Національного банку України від 14 листопада 2013 року №453, від 12 травня 2014 року №270, від 20 серпня 2014 року №515 які діяли на час виникнення спірних правовідносин передбачено, установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті передбачено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Враховуючи те, що деякі зовнішньоекономічні операції позивача здійснені з порушенням встановленого 90 денного терміну імпорту товару, тому суд дійшов висновку, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтехпром» мало місце порушення положень статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті і до нього правомірно застосовані санкції, які передбачені статтею 4 цього ж Закону.

Одночасно, суд вважає неправильним визначення податковим органом моменту імпорту товару, з наступних мотивів.

Абзацом тридцять восьмим статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність визначено, що момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Тобто, з наведеної норми законодавства можливо зробити висновок, що момент здійснення імпорту товару може визначатися не тільки моментом перетину товаром митного кордону України, але й моментом переходу права власності на нього від продавця до покупця. Як правило, сторони обумовлюють момент переходу права власності на товар в укладених договорах, з приводу чого суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 265 Господарського кодексу України визначено, що сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Одним з таких правил є Інкотермс - Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) (далі - Інкотермс-2000)

У розділі CIF (COST, INSURANCE AND FREIGHT) Інкотермс-2000 вказано, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

В статті А.4 підрозділу А Обов'язки продавця розділу CIF Інкотермс-2000 передбачено, що продавець зобов'язаний завантажити товар на борту судна в порту завантаження у встановлену дату та в межах узгоджених строків.

А в статті B.4 підрозділу B Обов'язки покупця розділу CIF Інкотермс-2000 визначено, що покупець зобов'язаний прийняти поставку товару у відповідності до статті А.4 та отримати товар від перевізника в порту призначення.

З аналізу вищенаведених положень Інкотермс-2000 слідує, що покупець приймає поставку, тобто набуває право власності на товар та всі пов'язані ризик, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження.

Оскільки ТзОВ Волиньтехпром узгодило з продавцем поставки саме на умовах Інкотермс-2000 CIF, тому, з урахуванням положень абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , моменту імпорту товару є момент переходу його через поручні судна в порту завантаження (Китай), а не момент перетину митного кордону України (м. Одеса), як помилково визначив податковий орган.

Визначаючи момент переходу товару через поручні судна в порту завантаження суд використовує положення статті 137 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до якого, після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.

З наданих позивачем коносаментів слідує, що товар був завантажений 06 серпня 2014 року та 24 березня 2015 року, тому саме ці дати є моментом імпорту товару, тобто кінцевим терміном нарахування пені згідно із статтею 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

При цьому суд погоджується з доводами представника позивача що сама дата переходу права власності на товар не повинна включатися до розрахунку пені, оскільки є днем належного виконання зобов'язання. Аналогічні позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 15 січня 2015 року у справі №910/23600/13.

Одночасно суд вважає помилковими доводи представника позивача, що податковий орган неправильно визначає початок відліку 90 денного строку імпорту товару з дня здійснення авансового платежу, оскільки як слідує з перевірених судом розрахунків суми пені (як позивача, так і відповідача) (а.с.48-49) податковий орган вірно розпочинав відлік 90 денного строку на наступний день після внесення авансового платежу, а не в день його внесення, як зазначає позивач. Натомість, позивач неправильно розраховує кількість календарних днів та неправильно здійснив розрахунок, що підтверджується наступним.

Так, у наданому позивачем розрахунку суми пені (а.с.49) зроблені наступні арифметичні помилки:

1) невірно розрахований 90 денний строк, який має розпочинатися з наступного дня після внесення авансового платежу (наприклад - період з 07 травня 2014 року (включно) по 05 серпня 2014 року (включно), як зазначено позивачем, включає 91 календарний день, а не 90, і по аналогії така помилка зроблена в кожній графі розрахунку);

2) як наслідок попередньої помилки невірно визначено момент вчинення порушення 90 денного строку на імпорт, курс валют на дату виникнення порушення, кількість днів нарахування пені;

3) більше того, якщо додати всю суму нарахованої позивачем пені (38 647,48 грн) та відняти її від суми оскаржуваного податкове повідомлення-рішення (100 274,02 грн) різниця становитиме 61 626,54 грн., а не 79505,55 грн., як зазначає позивач.

Зазначені суттєві помилки призвели до неправильного розрахунку суми пені та зобов'язують суд провести самостійний розрахунок, до якого включаються наступні періоди:

1) платіж на суму 12 312,00 дол. США здійснений 06 травня 2014 року; 90 денний строк поставки починається з 07 травня 2014 року та закінчується 04 серпня 2014 року; продавець передав право власності на товар 06 серпня 2014 року; кількість днів за які нараховується пеня - 1 (05 серпня 2014 року); сума пені у валюті становить 36,94 дол. США; курс дол. США станом на дату порушення (05 серпня 2014 року) становить 12,297591 грн; сума пені у гривнях становить 454,27 грн.;

2) платіж на суму 11 420,50 дол. США здійснений 17 червня 2014 року; 90 денний строк поставки починається з 18 червня 2014 року та закінчується 15 вересня 2014 року; продавець передав право власності на товар 06 серпня 2014 року, тобто строк не порушений і пеня не нараховується;

3) платіж на суму 891,50 дол. США здійснений 17 червня 2014 року; 90 денний строк поставки починається з 18 червня 2014 року та закінчується 15 вересня 2014 року; продавець передав право власності на товар 24 березня 2015 року; кількість днів за які нараховується пеня - 189; сума пені у валюті становить 505,48 дол. США; курс дол. США станом на дату порушення (16 вересня 2014 року) становить 12,98817 грн.; сума пені у гривнях становить 6 565,26 грн.;

4) платіж на суму 5 250,00 дол. США здійснений 11 вересня 2014 року; 90 денний строк поставки починається з 12 вересня 2014 року та закінчується 10 грудня 2014 року; продавець передав право власності на товар 24 березня 2015 року; кількість днів за які нараховується пеня - 102; сума пені у валюті становить 1 606,50 дол. США; курс дол. США станом на дату порушення (11 грудня 2014 року) становить 15,672305 грн.; сума пені у гривнях становить 25 177,56 грн.;

5) платіж на суму 10 000,00 дол. США здійснений 09 грудня 2014 року; 90 денний строк поставки починається з 10 грудня 2014 року та закінчується 09 березня 2015 року; продавець передав право власності на товар 24 березня 2015 року; кількість днів за які нараховується пеня - 14; сума пені у валюті становить 420 дол. США; курс дол. США станом на дату порушення (11 грудня 2014 року) становить 21,73571 грн.; сума пені у гривнях становить 9 129,00 грн.

Таким чином загальний розмір правомірно нарахованої пені за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньтехпром терміну розрахунків у сфері ЗЕД становить 41326,09 грн.

Отже, решта суми податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 19 квітня 2017 року №0002791402, а саме 58947,93 грн. - нарахована неправомірно, а в цій частині позовні вимоги слід задовольнити та скасувати спірне рішення. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позовних вимог, який здійсненний позивачем.

При розподілі судових витрат, суд виходить з наступного.

Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З загального розміру позовних вимог 79505,55 грн. суд задовольняє та скасовує лише 58 947,93 грн., що становить 74,14 %. Тому при розподілі судових витрат суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньтехпром судовий збір у розмірі 1186,24 грн, що становить 74,14 % від сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1600,00 грн згідно платіжного доручення №247 від 04 травня 2017 року (а.с.2).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , Закону України Про міжнародне приватне право , Кодексу торговельного мореплавства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 19 квітня 2017 року №0002791402 в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 58947,93 грн. (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок сім гривень дев'яносто три копійки).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, м. Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний номер юридичної особи 39400859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньтехпром (45200, Волинська область, Ківерцівський район, с. Клепачів, вул. Березнева, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 35281349) судовий збір у розмірі 1186,24 грн. (одна тисяча сто вісімдесят шість гривень двадцять чотири копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлений до 30 травня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський