Постанова

від 16.01.2017 по справі 804/7732/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 р. Справа № 804/7732/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНА ОСОБА_5" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недійсною та скасування податкової консультації, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРАРНА ОСОБА_5" (далі-ТОВ АФ ВЕСНА , підпприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із позовними вимогами щодо визнання недійною (нечинною) та скасування індивідуальної податкової консультації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №3111/10/04-36-40-03-20 від 30.05.2016р. та зобов'язання відповідача видати нову індивідуальну податкову консультацію на звернення ТОВ АФ ВЕСНА (вих.№131 від 28.04.2016р.) з урахуванням висновків суду.

Представник позивача позов підтримав, просив позов задовольнити, надавши пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

В обгрунтування позовних вимог, представник позивач зазначив, що в оскаржуваній податкій консультації контролюючий орган роз'яснив, що операція із заправлення пальним техніки, що належить іншим особам (Виконавцям), вийнятої підприємством (Замовником) для виконання робіт (отримання послуг) на умовах договору про надання послуг належить до операцій із реалізації пального у розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, однак такий висновок, на думку позивача, не відповідає нормам чинного законодавства України. Так, позивач вважає, що озазначені операції не підпадають під реалізацію пального, а відтак зазначений висновок за своїм змістом суперечить нормам Податкового кодексу України, у звязку із чим, індивідуальна податкова консультація, викладена в листі за №3111/10/04-36-40-03-20 від 30.05.2016р. підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Позиція відповідача аргументована тим, що при заправці пальним-техніки підрядника, виняйтої замовником на умовах договору підряду, здійснюється передача (відпуск, відвантаження) пального від замовника до підрядника, що є операцією з реалізації пального у розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, а відтак субєкт господарської діяльності, який здійснює будь-які операції, визначені п.п. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України є особою, яка реалізує пальне, та відповідно, до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України є платником акцизного податку. При цьому, представник відповідача зауважила, що у зверненні ТОВ АФ ВЕСНА немає відомостей щодо того яким чином буде здійснюватись заправка техніки суб'єктів господарювання, з якими позивачем укладаються договори про надання послуг, що унеможливлює надання обгрунтованої і вичерпної відповіді на поставлені запитання.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ АФ ВЕСНА (код ЄДРПОУ 39674699) листом за вих.№131 від 28.04.2016р. звернулось до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі-ГУ ДФС у Дніпропетровській області, контролюючий орган, податковий орган, відповідач) із запитом щодо надання індивідуальної податкової консультації з таких питань:

- Чи підлягає ТОВ Аграрна фірма ОСОБА_5 обов'язковій реєстрації як платник акцизного податку у разі укладання договорів з третіми особами про надання послуг по вирощуванню (обробіток ґрунту, внесення добрив, сівба, догляд за посівами, збирання врожаю тощо) сільськогосподарських культур із використанням палива ТОВ Аграрна фірма ОСОБА_5 ? ;

- Чи підлягає ТОВ Аграрна фірма ОСОБА_5 обов'язковій реєстрації як платник акцизного податку у разі укладання договорів з третіми особами про надання послуг з перевезення врожаю сільськогосподарських культур із використанням палива ТОВ Аграрна фірма ОСОБА_5 ? .

У відповідь на даний запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області було надано позивачу податкову консультацію № 3111/10/04-36-40-03-20 від 30.05.2016р., у якій податковий орган зазначив, що суб'єкт господарювання, який здійснюватимн будь-які операції, визначені п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є особою, яка реалізує пальне, та відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України є платником акцизного податку, у зв'язку з чим підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку контролюючим органом за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи-підприємця) до початку здійснення реалізації пального.

Не погодившись із позицією ГУ ДФС у Дніпропетровській області, викладеною у наданій підприємству індивідуальній податковій консультації, ТОВ АФ ВЕСНА звернулось до суду із даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції' України і діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених па контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно із пп.14.1.172 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

У відповідності до п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України - за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Положення статті 52 Податкового кодексу України встановлено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Консультації, крім узагальнюючих, надаються в усній формі - контролюючими органами, а також у письмовій або електронній формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та підлягають обов'язковому розміщенню на сайті контролюючого органу, який надав консультацію, протягом 10 календарних днів після дня їх надання без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків та його податкової адреси.

З системного аналізу викладених норм вбачається, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення конкретному платнику податків по конкретній нормі закону.

За змістом пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України - платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Так, наведеним законодавчим приписом передбачено визнання податкової консультації недійсною в судовому порядку у випадку, якщо податкова консультація суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Аналіз вищенаведеного свідчить про те, що суд оцінює чи не суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору надана платнику індивідуальна податкова консультація щодо практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України - платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Об'єктом оподаткування акцизним податком згідно пп. 213.1.12 п.213.1 ст. 213 Податкового кодексу України є, зокрема, операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Згідно п.п. 212.3.4 п.213.3 ст. 213 Податкового кодексу України - особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального

Водночас, у п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Позивач звернувся до ГУ ДФС у Дніпропетровській області із запитом про отримання індивідуальної податкової консультації питань практичного застосування положень підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та об'єкта оподаткування акцизним податком, обов'язку реєструватися платником акцизного, посилаючись у зверненні до податкового органу на такі обставини.

Основним видом діяльності ТОВ АФ ВЕСНА є діяльність у сфері сільського господарства, в тому числі виробництво продукції рослинництва. З метою реалізації своєї статутної діяльності підприємство використовує як власну сількогосподарську техніку, так і укладає договори, згідно з якими виконавці надають ТОВ АФ ВЕСНА послуги по вирощуванню (обробіток ґрунту, внесення добрив, сівба, догляд за посівами, збирання врожаю тощо) сільськогосподарських культур із використанням належної їм сільськогосподарської техніки, але на паливі замовника. Крім того, зібраний врожай підприємство перевозить до елеватора як власними транспортними засобами, так і укладає договори з перевізниками, які надають послуги також з використанням палива замовника.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 року № 909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році , яким розширено перелік платників акцизного податку.

У зв'язку з цим у позивача виникли питання стосовно того, чи вважатиметься ТОВ АФ ВЕСНА платником акцизного податку при здійсненні певних операції з пальним.

Суд, аналізуючи запит позивача про надання індивідуальної податкової консультації констатує, що такий запит не містить викладення фактичних обставин, для врегулювання яких необхідне застосування конкретної норми права, оскільки у зверненні підприємства відсутні відомості з приводу того яким чином буде здійснюватись заправка техніки суб'єктів господарювання, з якими позивачем укладаються договори про надання послуг.

Так, у зверненні за вих. №131 від 28.04.2016р. позивач висловив позицію, що надання палива перевізнику або особі, яка надає послуги із вирощування сільськогосподарських культур не передбачає переходу права власності або права розпорядження цим паливом. Також, позивач зазначив, що пальне, отримане виконавцем від замовника послуг, результат яких споживаеться ним у процесі їх надання або є неподільним із самою дією чи діяльністю, не може вважатись сировиною замовника із якої щось виробляється.

На вищезазначений запит підприємства ГУ ДФС у Дніпропетровській області було надано позивачу лист-відповідь за вих.№ 3111/10/04-36-40-03-20 від 30.05.2016р., у якому, виходячи із змісту запиту позивача та характеру сформульованих у ньому питань, контролюючий орган зауважив, що у зверненні ТОВ АФ ВЕСНА немає відомостей щодо того яким чином буде здійснюватись заправка техніки суб'єктів господарювання, з якими позивачем укладаються договори про надання послуг, що унеможливлює надання обгрунтованої і вичерпної відповіді на поставлені запитання.

При цьому, у даному листі відповідачем роз'яснено загальні норми податкового законодавства щодо оподаткування акцизним податком операцій з реалізації пального, зазначивши, що суб'єкт господарювання, який здійснюватиме будь-які операції, визначені п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є особою, яка реалізує пальне, та відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України є платником акцизного податку, у зв'язку з чим підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку контролюючим органом за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи-підприємця) до початку здійснення реалізації пального.

Отже, оскаржувана позивачем індивідуальна податкова консультація не містить фактичних обставин та висновків про застосування конкретної норми права у конкретних правовідносинах для їх регулювання, а, отже, відсутні обставини, які підлягають судовій оцінці на предмет відповідності чи суперечності консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Вирішуючи спір по суті, судом враховано норми частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Позивачем в рамках адміністративного судочинства є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду (п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності до положень п. 53.3 статті 53 Податкового кодексу України - платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу України встановлено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Також у пункті 52.3 статті 52 Податкового Кодексу України чітко визначені вимоги, яким повинна відповідати податкова консультація, а саме: консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Так, у позовній заяві ТОВ АФ ВЕСНА зазначено, що в оскаржувані індивідуальній податковій консультації за вих. №3111/10/04-36-40-03-20 від 30.05.2016р. контролюючий орган роз'яснив, що операція із заправлення пальним техніки, що належить іншим особам (Виконавцям), вийнятої підприємством (Замовником) для виконання робіт (отримання послуг) на умовах договору про надання послуг належить до операцій із реалізації пального у розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Водночас, судом встановлено, що надана ГУ ДФС у Дніпропетровській області відповідь за вих. №3111/10/04-36-40-03-20 від 30.05.2016р. містить лише посилання на положення норми Податкового кодексу України і Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №218 від 25.02.2016р., однак не містить жодних висновків щодо окреслених позивачем у зверненні за вих. №131 від 28.04.2016р. питань, у зв'язку з чим у вказаному листі не висловлена позиція контролюючого органу щодо наявності або відсутності підстав для обов'язкової реєстрації підприємства як платника акцизного податку у разі укладання договорів з третіми особами про надання послуг по вирощуванню (обробіток ґрунту, внесення добрив, сівба, догляд за посівами, збирання врожаю тощо) сільськогосподарських культур та/або у разі укладання договорів з третіми особами про надання послуг з перевезення врожаю сільськогосподарських культур із використанням палива ТОВ АФ ВЕСНА .

Наслідком застосування податкової консультації, згідно пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України, є те, що платника податку не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

Отже, податкова консультація може бути недійсною лише з підстави її суперечності нормам або відповідного податку чи збору, оскільки Податковий кодекс України, як підставу для визнання недійсною податкової консультації, чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Виходячи із змісту оскаржуваної податкової консультації, суд приходить до висновку про те, що надана податкова консультація жодних управлінських висновків не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та, відповідно, не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин.

При цьому із змісту наданої відповіді на звернення підприємства від 28.04.2016р. судом не встановлено, що висновки, викладені в ній суперечать нормам Податкового кодексу України.

Таким чином, суд зазначає, що вищевказана відповідь не містить жодного правового висновку та не відповідає вимогам статті 52 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим не може вважатись індивідуальною податковою консультацією у розумінні положень даної правової норми.

Відтак, позивач дійшов помилкового висновку про те, що податковий орган надав йому індивідуальну податкову консультацію і вказав на обов'язковість реєстрації ТОВ АФ ВЕСНА у якості платника акцизного податку у випадку укладання договорів з третіми особами про надання послуг по вирощуванню (обробіток ґрунту, внесення добрив, сівба, догляд за посівами, збирання врожаю тощо) сільськогосподарських культур та/або у разі укладання договорів з третіми особами про надання послуг з перевезення врожаю сільськогосподарських культур із використанням палива ТОВ АФ ВЕСНА .

Вищенаведене в свою чергу обумовило хибний висновок позивача про порушення його прав вказаною відповіддю ГУ ДФС у Дніпропетровській області за вих. №3111/10/04-36-40-03-20 від 30.05.2016р.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

Таким чином, лист-відповідь ГУ ДФС у Дніпропетровській області за вих. №3111/10/04-36-40-03-20 від 30.05.2016р., наданий на звернення ТОВ АФ ВЕСНА за вих. №131 від 28.04.2016р. не є індивідуальною податковою консультацією, тому не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковим ані для платника податків, ані для контролюючого органу, тому такий лист не породжує правових наслідків для платника податків, тобто не змінює стану його суб'єктивних прав та не створює жодних додаткових обов'язків.

Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтями 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Так, на думку суду, позивач не довів, що діями ГУ ДФС у Дніпропетровській області порушені його права як платника податків або інші права, свободи та інтереси.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд доходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З огляду на викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНА ОСОБА_5" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 січня 2017 року

Суддя ОСОБА_1