Постанова

від 18.05.2017 по справі 804/2463/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 р. Справа № 804/2463/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю сторін: представника позивача представник відповідача ОСОБА_3 не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кривбас-Партс до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.04.2017 р.,-

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кривбас-Партс (далі - ТОВ Кривбас-Партс , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Криворізька північна ОДПІ, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 21.04.2017 р. (том 2 а.с.1) просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2017 р. №0000301510.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.10.2016 р.,за результатами якої складено акт, висновки якого щодо не реальність здійснення господарських операцій ТОВ Кривбас-Партс з ТОВ Будівельна компанія Строй.Ка ґрунтуються лише на податковій інформації відносно контрагента позивача, також зроблені без урахування дійсних фактичних обставин, без надання належної оцінки документам, що були надані позивачем в підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.04.2017 р., прийняте на підставі даного акту, є незаконним та підлягає скасуванню (том 1 а.с.5-14).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (том 1 а.с. 2).

У судове засідання 18.05.2017 р. з'явився представник позивача, який позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, скасувавши податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.04.2017 року.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2017 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено розпискою. Причини неявки суду не повідомив. Правом на подання письмових заперечень або пояснень

не скористався. У судовому засіданні 04.05.2017 р. позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з відсутністю реального здійснення господарських операцій між ТОВ Кривбас-Партс та ТОВ Будівельна компанія Строй.Ка , що призвело до заниження податку на додану вартість.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Кривбас-Партс (код ЄДРПОУ 38658922) зареєстровано 18.05.2013 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради; видами діяльності ТОВ Кривбас-Партс є: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічних обладнанням; оптова торгівля годинниками та ювелірними виробами; оптова торгівля текстильними товарами.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200142044, виданого Криворізькою центральною ОДПІ, ТОВ Кривбас-Партс є платником податку на додану вартість (ПДВ) з 01.10.2013 року.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 14.11.2016р. по 22.11.2016р.на підставі наказу від 14.11.2016р. №783, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 та п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.10.2016 р. по справі № 200/18260/16-к в рамках кримінального провадження № 42016040000000794, Криворізькою північною ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Кривбас-Партс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 20.10.2016 р., за результатами якої складено акт від 29.11.2016 р. № 1888/04-83-14-01/38658922.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Кривбас-Партс , зокрема, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 145691 грн., в тому числі: квітень 2016 року - 81667 грн., жовтень 2016 року - 64024 грн.

За результатами виявлених порушень податковим органом на підставі акту перевірки від 29.11.2016 р. № 1888/04-83-14-01/38658922 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0000921401 від 22.12.2016 р., яким ТОВ Кривбас-Партс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 145691,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36422,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 22.12.2016 р., яким ТОВ Кривбас-Партс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 496800,00 грн.(том 1 а.с. 140, 141).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку шляхом подання скарги до податкового органу вищого рівня. Рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 27.02.2017 р. № 3120/1004-36-10-01-00 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ № НОМЕР_3 від 22.12.2016 р. Рішенням Державної фіскальної служби України від 23.03.2017 р. № 5877/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.12.2016 р. № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ за рахунок зменшення перевіркою витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Апорт Плюс , ТОВ Агро-Індастрі , ТОВ Джоук Транс , а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Також, у зв'язку з отриманням скарги ТОВ Кривбас-Партс на податкові повідомлення рішення від 22.12.2016 р. № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2, на підставі наказу № 591 від 06.02.2017 р., у період з 08.02.2017 р. по 14.02.2017 р.,відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 та п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, Криворізькою північною ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Кривбас-Партс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 20.10.2016 р., за результатами якої складено акт від 21.02.2017 р. № 1021/04-36-14-03/38658922.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Кривбас-Партс , зокрема, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 145691 грн., в тому числі: квітень 2016 року - 33334 грн., травень 2016 року - 48333 грн.,жовтень 2016 року - 64024 грн.

На підставі актів від 29.11.2016 р. № 1888/04-83-14-01/38658922 та від 21.02.2017 р. № 1021/04-36-14-03/38658922, рішення ДФС України від 23.03.2017 р. № 5877/6/99-99-11-01-01-25 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.04.2017 р., яким ТОВ Кривбас-Партс збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 38428,00 грн.,за штрафними (фінансовими) санкціями - 9607,00 грн.

Правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до матеріалів справи, предметом перевірки ТОВ Кривбас-Партс були взаємовідносини, зокрема, з ТОВ Будівельна компанія Строй.Ка (змінено назву на ТОВ Стрендж Сістем ).

Судом встановлено, що між ТОВ Кривбас-Партс (покупець) та ТОВ Будівельна компанія Строй.Ка (постачальник) було укладено договір поставки № 26092019 від 26.09.2016 р., предметом якого є постачання продукції за асортиментом, кількістю та ціною, зазначеною в рахунках і/або накладних. Постачання здійснює на умовах СРТ - склад продавця Київська обл., Вишневе, вул. В.Черновола, 46а. (том 1 а.с.16-17).

На підставі вказаного договору ТОВ Будівельна компанія Строй.Ка складено повідомлення від 07.10.2016 р. про готовність партії продукції (пневморесори в асортименті).

Товар, що постачався супроводжувався паспортом якості на продукцію від 11.01.2016 року.

Реальність виконання умов зазначеного договору підтверджується наданими позивачем первинними документами: видатковою накладною № 157 від 10.10.2016 р., видатковою накладною № 158 від 11.10.2016 р., видатковою накладною № 159 від 11.10.2016 р., податковими накладними від 10.10.2016 р., від 11.10.2016 р., рахунками на оплату.

До вказаного договору складено додаткову угоду № 1 від 01.11.2016 р., якою погоджено відстрочку сплати за отриману продукцію на підставі видаткової накладної № 157 від 10.10.2016 р., видаткової накладної № 158 від 11.10.2016 р., видаткової накладної № 159 від 11.10.2016 р. до 1 червня 2017 року.

Податкові накладні від 10.10.2016 р. та від 11.10.2016 р. зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та ПДВ за операціями з ТОВ Будівельна компанія Строй.Ка в сумі 38428 включена до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду - жовтня 2016 року.

Щодо зауважень контролюючого органу про відсутність товаросупровідних документів, що унеможливлює встановлення факту навантаження-розвантаження товару, спосіб його транспортування, адреси відправки та доставки товару, суд зазначає, що транспортування товару здійснювалось за замовленням ТОВ Кривбас-Партс , що підтверджено товарно-транспортними накладними від 11.10.2016 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Також представником позивача пояснено, що перевезення товару здійснювалось ТОВ Апорт Плюс на підставі договору № 04012016 від 04.01.2016 р. До пояснень надано договір № 04012016 від 04.01.2016 р про перевезення вантажів територією України, акт приймання-здачі транспортно-експедиційних послуг від 31.10.2016 р.

Представником позивача пояснено, що транспортування товару на умовах СРТ здійснювалось зі складу постачальника. Вказаний склад орендується ТОВ Будівельна компанія Строй.Ка на підставі договору оренди складу від 04.05.2016 р.

Крім того, судом досліджено паспорт якості на продукцію від 11.01.2016 р., складений ТОВ Будівельна компанія Строй.Ка , яким підтверджено, що партія товару відповідає вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 р. № 62.

Щодо відсутності сертифікатів якості суд вказує, що така обставина не є доказом безтоварності спірних господарських операцій. Адже сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок. Порушення окремих умов договору (як-от неподання постачальником сертифікатів якості на товар), які не є істотними для сторін для досягнення цілі правочину (поставка товару), не може впливати на податкові зобов'язання однієї із сторін договору.

Судовим оглядом наданих перелічених первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що відповідачем ані в ході судового розгляду, ані при складанні акта перевірки не заперечувалось проти належного документального оформлення господарських операцій між позивачем та ТОВ Будівельна компанія Строй.Ка .

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями,іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Відповідно до змісту пунктів 201.4 та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

На момент проведення операції з позивачем і виписки податкових накладних ТОВ Будівельна компанія Строй.Ка було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а тому мало повне право виписувати позивачу податкові накладні.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що зазначено в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 цього Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Натомість податковим органом не було належним чином досліджено первинну документацію ТОВ Будівельна компанія Строй.Ка .

Слід зауважити, що сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Такі твердження також викладені в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 2 1936/11/13-11.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в рішеннях Вищого адміністративного суду у справах МК-60198/09 від 15 березня 2012 року, ЖК-20630/10 від 21 червня 2012року, МК/800/7790/13 від 17 липня 2013 року.

Проаналізувавши викладене, суд вважає, що в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

З урахуванням підтвердження платником податку первинними документами реальності здійснення, описаних в акті перевірки, операцій,суд не приймає до уваги посилання податкового органу на наявні відомості із баз даних із зазначенням даних стосовно ТОВ Будівельна компанія Строй.Ка , з урахуванням наступного.

Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Навіть за наявності беззаперечних доказів порушення контрагентом позивача чинного в Україні законодавства, зокрема, податкового законодавства, то це тягне за собою правові наслідки у вигляді відповідальності виключно для зазначеного суб'єкта господарювання.

Згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Висновки податкової не узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином на підставі вищевикладеного, враховуючи підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ Кривбас-Партс з ТОВ Будівельна компанія Строй.Ка первинними документами, що за формою і змістом відповідають чинному законодавству, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ Кривбас-Партс щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.04.2017 р. підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ТОВ Кривбас-Партс при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3200,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 1016 від 05.04.2017 р. (том 1 а.с.3) та платіжним дорученням № 80 від 07.04.2017 р. (том 1 а.с.4).

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 3200,00 грн. підлягає стягненню з Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 травня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 23 травня 2017 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 10, 11, 17, 71, 86, 94, 122, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Партс" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.04.2017 р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове-повідомленя рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.04.2017 р.

Стягнути з Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Партс" (код ЄДРПОУ 38658922) документально підтверджені судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 23 травня 2017 року

Суддя ОСОБА_1