Рішення

від 25.05.2017 по справі 703/1990/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1110/17Головуючий по 1 інстанції Категорія : 7 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_9 до Головного Управління Держгеокадастру у Черкаській області, Управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області, Смілянська районна державна адміністрація, третя особа: Ташлицька сільська рада Смілянського району Черкаської області про припинення права колективної власності на земельні ділянки та визнання Державного акту на право власності на землю таким, що втратив чинність ,-

в с т а н о в и л а :

08 червня 2016 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Держгеокадастру у Черкаській області, Управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаській області, Смілянської районної адміністрації, третя особа: Ташлицька сільська рада Смілянського району Черкаської області про припинення права колективної власності на земельні ділянки та визнання Державного акту на право власності на землю таким, що втратив чинність.

Позивач ОСОБА_9 позовні вимоги мотивував тим, що 16 січня 1996 року на підставі рішення Смілянської районної адміністрації № 132-р від 15 грудня 1995 року КСГП Зоря с. Ташлик Смілянського району Черкаської області, видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР № 13-18, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 18.

Даним актом КСГП Зоря передавалось у колективну власність 3395,5 га земель в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва.

У 2000 році КСГП Зоря припинило свою діяльність на підставі Указу Президента Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки від 03 грудня 1999 року № 1529/99 та утворено нове підприємство Виробничий сільськогосподарський кооператив Зоря , до якого перейшли права користування земельними ділянками на підставі Державного акту на право колективної власності на землю ЧР № 13-18.

Протоколом № 1 рішення загальних зборів колишнього КСГП Зоря с. Ташлик від 24 жовтня 2000 року прийнято рішення внести в проект роздержавлення земель КСГП Зоря зміни, внаслідок чого земельні ділянки пасовищ площею 129,6 га, сіножатей площею 88,0 га, багаторічних насаджень площею 43,8 га та 175,1 га ерозійно-небезпечних орних земель, переведених в кормові угіддя, не паювати, а залишити їх в спільній сумісній власності. Цим же протоколом визначено остаточну кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай). Зазначені зміни були затверджені рішенням Ташлицької сільської ради № 15-3 від 17 листопада 2000 року, та 20 листопада 2000 року, погоджені висновком №15 Смілянського відділу земельних ресурсів.

Рішенням Господарського суду Черкаської області № 14/5026/336/2012 від 18 березня 2014 року діяльність ВСК Зоря с. Ташлик Смілянського району Черкаської області припинена у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Позивач ОСОБА_9 зазначає, що з метою реалізації безоплатного права на приватизацію земельних ділянок, яка передбачена Конституцією України, відповідно до ст.118 та 122 Земельного кодексу України, отримавши у Ташлицькій сільській раді Смілянського району графічні зображення бажаної земельної ділянки, в березні 2016 року ОСОБА_9 звернувся до Управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області з клопотанням видати довідку із звітності з кількісного обліку земель про наявність та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями.

Управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області надало йому довідку, в якій зазначило, що земельна ділянка, яку він бажає отримати у власність знаходиться в адміністративних межах Ташлицької сільської ради Смілянського району, за межами населеного пункту, ділянка державної власності, відноситься до сільськогосподарських угідь: сіножатей. Земельна ділянка у власність та користування нікому не надана, обмеження на неї відсутні. В примітках довідки зазначено, що згідно проекту по роздержавленню та приватизації земель КСГП Зоря Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області та видачі державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею, дана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності.

15 квітня 2016 року позивач ОСОБА_9 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з метою отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації.

Однак Управління відмовило йому, зазначивши, що віднесена бажана земельна ділянка відноситься до земель колективної форми власності, в той час, коли згідно ч.4 ст.122 Земельного кодексу України Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Позивач вважає, що наявність зазначеного Державного акту, яким встановлено право колективної власності, не передбачено ні Конституцією України, ні ЦК України, що унеможливлює реалізацію його права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Тому позивач ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом та просив суд визнати таким, що втратив чинність Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР № 13-18 від 16 січня 1996 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 18, виданий Колективному сільськогосподарському підприємству Зоря с. Ташлик, Смілянського району, Черкаської області в частині права колективної власності на землю, а саме : пасовищ площею 129,6 га, сіножатей площею 88,0 га, багаторічних насаджень площею 43,8 га та 175,1 га ерозійно-небезпечних орних земель, переведених в кормові угіддя.

Скасувати запис про реєстрацію в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 18 від 16 січня 1996 року про реєстрацію Державного акту на право колективної власності на землю серії ЧР № 13-18, в частині пасовищ площею 129,6 га, сіножатей площею 88,0 га, багаторічних насаджень площею 43,8 га та 175,1 га ерозійно-небезпечних орних земель, переведених в кормові угіддя.

Перевести до земель запасу державної власності Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області землі пасовищ площею 129,6 га, сіножатей площею 88,0 га, багаторічних насаджень площею 43,8 га та 175,1 га ерозійно-небезпечних орних земель, переведених в кормові угіддя, які вказані в Державному акті на право колективної власності на землю серії ЧР № 13-18 від 16 січня 1996 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 18.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2017 року позовну заяву ОСОБА_9 - задоволено.

Визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР № 13-18 від 16 січня 1996 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 18, виданий Колективному сільськогосподарському підприємству Зоря с.Ташлик, Смілянського району, Черкаської області, в частині права колективної власності на землю, а саме, пасовищ площею 129,6 га, сіножатей площею 88,0 га, багаторічних насаджень площею 43,8 га та 175,1 га ерозійно-небезпечних орних земель, переведених в кормові угіддя.

Скасовано запис про реєстрацію в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 18 від 16 січня 1996 року про реєстрацію Державного акту на право колективної власності на землю серії ЧР № 13-18, в частині пасовищ площею 129,6 га, сіножатей площею 88,0 га, багаторічних насаджень площею 43,8 га та 175,1 га ерозійно-небезпечних орних земель, переведених в кормові угіддя.

Переведено до земель запасу державної власності Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області землі пасовищ площею 129,6 га, сіножатей площею 88,0 га, багаторічних насаджень площею 43,8 га та 175,1 га ерозійно-небезпечних орних земель, переведених в кормові угіддя, які вказані в Державному акті на право колективної власності на землю серії ЧР № 13-18 від 16 січня 1996 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 18.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які не приймали участі в розгляді справи, проте вважають порушеними вказаним рішенням свої права, подали апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 вказує, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Судом неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, необґрунтовано визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право колективної власності на землю КСП Зоря , без залучення до розгляду справи співвласників земель - власників земельних паїв, одним із яких є апелянт ОСОБА_6, що є порушенням його прав. Просить суд скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13.02.2017 року у справі № 703/1990/16-ц та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт ОСОБА_8 у апеляційній скарзі також посилається, що рішення суду першої інстанції є незаконним, а тому таким, що має бути скасоване з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що привело до порушення його особистого права. А тому просить суд скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та Управління Держгеокадастру у Смілянському районі, Смілянської державної адміністрації, третя особа: Ташлицька сільська рада Смілянського району, про припинення права колективної власності на земельні ділянки та визнання державного акту на право колективної власності на землю таким, що втратив чинність з переведенням до земель запасу відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_8, підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що діючим законодавством не передбачена така форма власності як колективна, спірні землі, щодо яких виник спір, на теперішній час не використовуються, не є розподіленими та не перебувають у користуванні будь-яких фізичних чи юридичних осіб, тобто фактично, є землями запасу, а тому є підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується повністю, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, вимогам закону, судом допущено порушенням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" встановлено, що об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах.

Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство.

Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вбачається із матеріалів справи 16 січня 1996 року на підставі рішення Смілянської районної державної адміністрації № 132-р від 15 грудня 1995 року КСГП Зоря с. Ташлик Смілянського району Черкаської області, видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР № 13-18, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 18. Даним актом КСГП Зоря передавалось у колективну власність 3395,5 га земель в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, на час набуття права колективної власності, така форма власності була передбачена законом, а тому подальша зміна законодавства не може мати наслідком позбавлення права власності набутого у спосіб передбачений законом.

Підстави припинення права власності на час розгляду справи встановлені статтею 346 ЦК України та ст.140 ЗК України.

Із матеріалів справи вбачається, що у 2000 році КСГП Зоря припинило свою діяльність на підставі Указу Президента Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки від 03 грудня 1999 року № 1529/99 та утворено нове підприємство Виробничий сільськогосподарський кооператив Зоря , до якого перейшли права користування земельними ділянками на підставі Державного акту на право колективної власності на землю ЧР № 13-18. Проте, це не припинило право колективної власності членів підприємства, ( стаття 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), які не були залучені до участі у справі, хоча поданий позов стосується їх прав та обов'язків.

Отже, вказані позивачем ОСОБА_9 обставини, що він не може отримати у власність земельну ділянку по причині, що земельні ділянка знаходиться в адміністративних межах Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області, за межами населеного пункту, ділянка державної власності відноситься до сільськогосподарських угідь: сіножатей, земельна нікому не надана ділянка у власність та користування нікому, обмеження на неї відсутні не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки встановлено, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач перебуває у колективній власності інших осіб - членів підприємства. Діючим законом не визначено такої підстави припинення права колективної власності як просить позивач, а тому задоволення позовних вимог позивача є порушенням Статті 1 Першого протоколу Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод.

Колективному сільськогосподарському підприємству Зоря був виданий Державний акт на право колективної власності на землю площею 3395.5 га землі 16 січня 1996 року на підставі рішення Смілянської районної держаної адміністрації № 132 -р від 15 грудня 1995 року, яке є чинним та не оскаржується позивачем , оскільки таких вимог не заявлено.

Позивачем ОСОБА_9 не наведено в позовній заяві, а судом не встановлено, що на час видачі Державного акту позивач мав будь-яке право щодо вказаної земельної ділянки і таке право було порушене виданим Державним актом.

Колегія суддів вважає, що не наведено також позивачем доводів, а відтак не доведено, що вказаний Державний акт був виданий із порушенням закону або підзаконних актів.

Колегія суддів також погоджується з доводами апелянтів, що в рішенні суду відсутні обґрунтування позовних вимог, та з яких саме підстав суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача, оскільки колегія суддів дійшла висновку, що в наявних матеріалах справи відсутні докази для задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Суд першої інстанції , вирішуючи питання про втрату чинності Державного акта на право колективної власності на землю, не встановив список осіб, який є обов'язковим додатком до Державного акту на право колективної власності на землю, не витребував даний список і не залучив вказаних в списку осіб, які згідно даного списку мають права на спірну земельну ділянку, чим грубо порушив їх права, оскільки вирішив питання про права осіб без їх участі.

Одним із таких членів та працівників сільськогосподарського підприємства є апелянт ОСОБА_6, який був членом КСП Зоря та ВСК Зоря , та ним оскаржується рішення суду саме з підстав порушення його прав на земельну ділянку.

Апелянт ОСОБА_6 посилається, що спірний Державний акт, виданий КСП Зоря втратив свою силу в момент ліквідації особи, на чиє ім'я він був виданий, оскільки ст. 364 ЦК України встановлено, що право власності припиняється , зокрема у разі припинення юридичної особи. Тому він вважає, що у суду відсутні правові підстави визнавати державний акт таким, що втратив чинність. Також апелянт зазначає, що помилковим є висновок суду, що колективна власність в Україні не існує, та не захищається на рівні з іншими формами власності , оскільки чинний на час вирішення питання ЗК України 1992 року закріпив право колективної та приватної власності на землю громадян. Відсутність визначення в діючому законодавстві права колективної власності не припиняє це право, а це право захищається на рівні з правом власності. Також апелянт посилається, що суд помилково застосував ст. 30 ЗК України, передаючи спірні землі у державну власність, оскільки вказана стаття регулює правовідносини пов'язані з несільськогосподарськими угіддями, а у справі розглядаються правовідносини з приводу сільськогосподарських угідь. Більше того дана стаття передбачає, що до земель запасу передаються лише земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств. Даний спір стосується колективних земель, які не передавалися до земель державної чи комунальної власності та рішення з цього приводу компетентними органами не приймалось.

Рішенням загальних зборів колективу КСП Зоря від 24. 10. 2000 року вирішено спірні землі пасовищ площею 129,6 га, сіножатей площею 88,0 га, багаторічних насаджень площею 43,8 га та 175,1 га ерозійно-небезпечних орних земель, переведених в кормові угіддя залишити в спільній сумісні власності, яке затверджено рішенням № 15-3 Ташлицької сільської ради Смілянського району 17.11. 2000 року, яким затверджено схему поділу земель колективної власності та передано у спільну сумісну власність . Дане рішення є чинним та ніким не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_6, вважає їх обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення, оскільки спростовують безпідставні висновки суду першої інстанції .

Таким чином, у суду першої інстанції відсутні підстави визнавати таким, що втратив чинність Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР № 13-18 від 16 січня 1996 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 18, виданий Колективному сільськогосподарському підприємству Зоря с. Ташлик, Смілянського району, Черкаської області, в частині права колективної власності на землю, а саме, пасовищ площею 129,6 га, сіножатей площею 88,0 га, багаторічних насаджень площею 43,8 га та 175,1 га ерозійно-небезпечних орних земель, переведених в кормові угіддя.

Статтею 6 Конституції України встановлено, що Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Із системного аналізу статей 2, 5, 56 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ст.1 ЦПК України вбачається, що до повноважень суду відноситься розгляд цивільних справ.

За змістом статей 19, 20 ЗК України віднесення земель до певної категорії та зарахування до запасу відноситься до повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а тому задовольнивши позовні вимоги в частині переведення до земель запасу земельної ділянки, суд вийшов за межі повноважень визначених законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд допустився помилки, порушивши вимоги матеріального права та безпідставно задовольнив позовні вимоги, не звернувши належної уваги на вимоги закону.

Питання нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок, станом на час розгляду справи, врегульовано статтею 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , згідно якої нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Щодо порушеного права апелянта ОСОБА_8, який не є стороною по справі на апеляційне оскарження, колегія суддів, виходить з такого.

Виходячи з норм статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , згідно якої нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду, 15 червня 2016 року ОСОБА_8 звернувся із заявою та необхідним пакетом документів із землеустрою до Смілянської райдержадміністрації Черкаської області щодо встановлення меж земельної ділянки площею 13,5 га в натурі (на місцевості) для передачі в оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( до моменту отримання власниками державних актів на право власності на цю земельну ділянку) за рахунок не розподільних (не витребуваних) земельних ділянок в адміністративних межах Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області.

Не отримавши рішення райдержадміністрації, він звернувся до ТОВ Теодоліт . яким була виготовлена технічна документація, та була подана до державного кадастрового реєстратора для державної реєстрації в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельних кадастр .

Однак реєстратор відмовив ОСОБА_8 у її реєстрації з підстав того, що в поданій ним технічній документації із землеустрою відсутнє рішення Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області.

Під час розгляду Черкаським окружним адміністративним судом справи № 823/176/17, ОСОБА_8 було проаналізовано судові рішення, щодо наявності будь-яких рішень Смілянського міськрайонного суду Черкаської області по спірній земельній ділянці в адміністративних межах Ташлицької сільської ради Смілянського району. Оскільки, при аналогічному зверненні до іншого державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки вже були факти відмови у державній реєстрації земельної ділянки з підстав наявності судових рішень, щодо скасування державних актів на колективну власність з наступною передачею таких земель до запасу, зокрема по Великояблунівській сільській раді справа №703/3848/16-ц , тому апелянтом оскаржено дане рішення суду, так як він вважає, що оскаржуване рішення стосується прав та обов'язків ОСОБА_8, нарівні з правом будь-якої особи, яка скористалась та вчинила дії направлені на отримання права оренди спірної земельної ділянки на момент вирішення вказаного питання.

При цьому суд не вирішує питання правомірності (неправомірності), дії (бездіяльності) Смілянської державної адміністрації щодо поданої ОСОБА_8 заяви, так як вказане питання не є предметом розгляду в даній справі.

Отже, доводи апелянта ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню щодо скасування рішення суду першої інстанції, тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що дане рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача, оскільки рішення ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, що відповідно до положень ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції .

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 слід задовольнити повністю, а ОСОБА_8 - задовольнити частково, скасувавши рішення суду першої інстанції, та ухвалити нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,313,314,316 , 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити повністю, ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2017 року - року у справі за позовом ОСОБА_9 до Головного Управління Держгеокадастру у Черкаській області, Управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області, Смілянської районної державної адміністрації, третя особа: Ташлицька сільська рада Смілянського району Черкаської області про припинення права колективної власності на земельні ділянки та визнання Державного акту на право власності на землю таким, що втратив чинність - скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до Головного Управління Держгеокадастру у Черкаській області, Управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області, Смілянська районна державна адміністрація, третя особа: Ташлицька сільська рада Смілянського району Черкаської області про припинення права колективної власності на земельні ділянки та визнання державного акту на право власності на землю таким, що втратив чинність - відмовити повністю.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :