Постанова

від 18.05.2017 по справі 915/1031/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року Справа № 915/1031/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддівШвеця В.О., Данилової М.В. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Спецтранс" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 у справі № 915/1031/16 Господарського суду Миколаївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комелектронпром" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Спецтранс" простягнення коштів в судовому засіданні взяли участь представники : - - позивачаЛемле Н.В. - - відповідачаГоцуляк Ю.С.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комелектронпром" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Спецтранс", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 231 479 грн. 79 коп. попередньої оплати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням зобов'язань за договором № ЮСТ-25/07-3 від 25.07.2016 в частині передачі покупцю товару.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.11.2016 (суддя Фролов В.Д.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 (головуючий Головей В.М., судді: Ліпчанська Н.В., Савицький Я.Ф.) у даній справі позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Спецтранс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального законодавства, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

03.05.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Комелектронпром" подано відзив на касаційну скаргу, який залучений до матеріалів справи та врахований судом.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 25 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Спецтранс", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комелектронпром", як покупцем, було укладено договір поставки №ЮСТ-25/07-3, за умовами якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах передбачених цим договором виготовити та поставити, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар, найменування, асортимент, ціна і кількість якого визначається в специфікації до цього договору. Загальна вартість договору (ціна договору) дорівнює сумі вартості Товару, зазначеної у всіх специфікаціях до цього договору, підписаних сторонами (п.п.1.1., 2.3. договору).

Оплата за товар, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем в національній валюті України на підставі рахунку-фактури, отриманого від постачальника (в тому числі по факсу або електронною поштою), шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.1. договору).

В п.п. 4.1., 4.2. договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється протягом 10 днів з моменту підписання сторонами відповідної специфікації, якщо інше не передбачено відповідною специфікацією.

Сторонами були підписані специфікації на поставку товару № 1 від 25.07.2016 на суму 250 000,00 грн. та № 2 від 25.07.2016 на суму 181 000,00 грн.

На підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур на загальну суму 431 000,00 грн. (250 000,00 грн. та 181 000,00 грн.) позивач здійснив оплату товару, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями банківських виписок (а.с.24-28, 39-42).

Судами встановлено, що відповідач частково виконав свої договірні зобов'язання та передав у власність відповідача товар лише на суму 199 520,21 грн., що підтверджено залученою до матеріалів справи копією видаткової накладної № РН-0000011 від 16.08.2016 (а.с. 23).

Таким чином, на момент пред'явлення позову та розгляду справи відповідач належним чином не виконав свої договірні зобов'язання в частині поставки позивачу товару на суму 231 479,79 грн., що стало підставою для звернення покупця до суду з позовом про стягнення з постачальника суми попередньої оплати за недопоставлений товар.

Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову колегія вважає достатньо обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 цього ж кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 712 названого кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у статті 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

В частині першій статті 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що сума попередньої оплати підлягає поверненню позивачу, оскільки відповідач не передав товар у встановлений строк. Доказів передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати суду надано не було.

Рішенням місцевого господарського суду стягнуто з відповідача на користь позивача 231 479 грн. 79 коп. попередньої оплати. З таким висновком суду погодився і суд апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судами попередніх інстанцій дана відповідна правова оцінка сукупності поданих до матеріалів справи доказів, у тому числі видатковим, податковим та товарно-транспортним накладним.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх зміни або скасування, відсутні.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу скаржник посилається на те, що специфікацією № 1 визначено строк виготовлення товару 20 днів, що унеможливлює постачання цього товару протягом 10 днів з моменту підписання специфікації, як це передбачено п. 4.2 договору.

Дійсно, умовами укладеного сторонами договору (п. 4.2) передбачена можливість зміни строків поставки відповідною специфікацією, однак судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач товар не був поставлений позивачу і на час розгляду цього спору судом. Доказів у спростування цієї обставини матеріали справи не містять.

З приводу посилання скаржника на те, що строк виконання обов'язку не настав, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідні обставини належним чином досліджені судами попередніх інстанцій і їм дана належна правова оцінка, з дотриманням вимог процесуального законодавства.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 у справі № 915/1031/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і В. О. Швець

М.В. Данилова