Рішення

від 30.05.2017 по справі 903/307/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 травня 2017 р. Справа № 903/307/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сіаль"

до відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації

про визнання договору оренди землі недійсним

Суддя Слободян О.Г.

Представники :

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 10.04.2017р.

від відповідача: ОСОБА_3Є, довіреність від 15.05.2017р.

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні 17.05.2017р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 30.05.2017р.

В судовому засіданні 30.05.2017р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач - ТОВ Сіаль звернувся до суду з позовом до відповідача - ОСОБА_1 РДА, в якому просить визнати недійсним договір оренди землі, яка знаходиться за межами с. Валер'янівка на території Руднянської сільської ради Рожищенського району Волинської області, площею 7.0289 га, за кадастровим номером - 0724585900:02:002:0083, укладений 03 травня 2012 року між ОСОБА_1 РДА та ТОВ "Сіаль", зареєстрований управлінням Держкомзему у ОСОБА_1 районі Волинської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.05.2012 року за N2072450004001183 та скасувати вищевказаний запис.

Як на підставу для визнання договору оренди недійсним, позивач посилається на те, що у спірному договорі орендну плату було визначено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалася в оренду.

Водночас, законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. Обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Про зазначені порушення вимог законодавства адміністрації позивачу стало відомо після отримання відповіді з відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Волинської області на заяву від 20 лютого 2017 року.

Враховуючи те, що нормативно грошова оцінка вказаної земельної ділянки не розроблялася, ОСОБА_1 районною радою не затверджувалась, а зазначена в договорі нормативно грошова оцінка земельної ділянка вказана довільно, тому укладений договір землі суперечить чинному законодавству та підлягає визнанню недійсним.

Згідно ч.1 ст.215, ч.1 ст.203, ч. ст.216 ЦК України це є підставою для визнання недійсним договору оренди, оскільки його зміст протирічить Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у запереченні на позов (вх. №01-54/4502/17 від 15.05.2017р.) та його представник в судовому засіданні просить відмовити в позові. При цьому зазначає, що підставою для проведення нормативної грошової оцінки землі є рішення органу виконавчої влади. ОСОБА_1 РДА рішення про проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалася в оренду ТОВ Сіаль , не приймалося.

Відтак, під час укладення спірного договору оренди застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724 "Деякі питання оренди земель", а саме додаток 1 "розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена" та Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213.

У пункті 5 спірного договору оренди землі зазначена нормативно-грошова оцінка земельної ділянки. Тому сторони спірного договору оренди землі дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, встановлених ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи викладене вважає, що немає підстав для визнання недійсним договору оренди з причин відсутності у даному договорі істотної умови договору нормативно-грошової оцінки як основи для нарахування орендної плати.

Крім того, пунктом 13 спірного договору зазначено, що розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, змін коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Тому відсутність належно проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки може слугувати підставою не для визнання договору оренди недійсним в цілому, а підставою для внесення відповідних змін до такого договору та спонукання орендаря до вчинення відповідних дій.

Також зазначив, що відповідно до п. 2. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом. Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі.

Позивач не був позбавлений права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом.

Місцева влада отримала узгоджену з орендарем орендну плату, яка в свою чергу була визначена без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалася в оренду, і не стояло питання про те, що дії райдержадміністрації були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси самої держави, або, що визначення орендної плати було здійснено всупереч вимогам закону.

ТОВ Сіаль , укладаючи договір оренди землі, не лише мало право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але і користувалося об'єктом оренди протягом всього терміну дії договору оренди. Укладення договору оренди землі було важливим елементом його підприємницької діяльності, так як земельна ділянка надавалися для видобування піску.

Також, відповідач вказує, що оскільки оспорюваний договір був укладений 03 травня 2012 року, то відповідно до статті 257 ЦК України завершився термін позовної давності, встановлений тривалістю три роки. Керівником особисто було підписано договір оренди, що свідчить про те, що 03 травня 2012р. він був ознайомлений з істотними умовами договору. Тобто термін позовної давності сплинув 03 травня 2015 року. Просить застосувати позовну давність та відмовити у позові.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

03 травня 2012 року між ОСОБА_1 РДА (Орендодавець) та ТОВ "Сіаль" (Орендар) було укладено договір оренди землі (кадастровий номер 0724585900:02:022:0083), загальною площею 70288 кв.м, терміном на 5 років для проведення підготовчих робіт під розробку родовища пісків "Валер'янівське-2", яка знаходиться за межами с.Валер'янівка на території Руднянської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Даний договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у ОСОБА_1 районі Волинської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.05.2012 року за №072450004001183.

Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1139368, 48грн.

Згідно пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 56968,44грн. на рахунок Руднянської сільської ради, що становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься щомісяця в розмірі 4747,37 гривень. Платіж повинен поступати не пізніше 5 числа наступного місяця.

Відповідно до п.п. 10, 11 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженими Кабінетом міністрів України формами, що заповнюється під час укладення або змін умов договору оренди чи продовженням його дії. Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 7685,50 грн.

З листа-відповіді відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Волинської області (№655/86-17 від 20.02.2017р.) на заяву ТОВ "Сіаль" вбачається, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 7.0289га за кадастровим номером 0724585900:02:002:0083 не проведена.

Як зазначив відповідач, під час укладення спірного договору оренди застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724 "Деякі питання оренди земель", а саме додаток 1 "розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена" та Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213.

Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України .

Частиною 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частиною 1 статті 13 Закону України Про оцінку земель (в редакції, яка була чинна в момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель).

Отже, законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. Обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 3-297гс15.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що під час укладення оспорюваного договору оренди у 2012 році, для визначення розміру орендної плати, нормативна грошова оцінка не проводилася, що суперечить ч.1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель .

За змістом ч.1 ст.215, ч.1 ст.203, ч.1 ст.216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, при укладанні спірного договору стороною (сторонами) порушено вимоги ст. 203 ЦК України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки при укладенні договору оренди не розроблялась, ОСОБА_1 РДА не затверджувалась, а зазначена в договорі нормативна грошова оцінка земельної ділянки вказана довільно, тому укладений договір землі суперечить чинному законодавству.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 11.05.2016 по справі №6-824цс16.

Оскільки земельним законодавством передбачено обовязковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них, укладення договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки свідчить про порушення законодавства у таких правовідносинах, що, з огляду на норми ст.ст. 203, 215 ЦК України, є підставою для висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Водночас, відповідачем в запереченні на позов та в судовому засіданні зазначено, що позивачем пропущено 3-х річний термін позовної давності по спірному договору, який сплинув 03.05.2015р., що є підставою для відмови в позові. Просив застосувати позовну давність.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведений у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що оспорений договір укладено 03.05.2012р., в той час як з позовною заявою позивач звернувся до господарського суду лише 10.04.2017р., про що свідчить штам суду вхідної кореспонденції на позовній заяві.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що про порушення відповідачем вимог законодавства, а саме про те, що ОСОБА_1 РДА не проводилась нормативно грошова оцінка земельної ділянки, що надана в оренду по спірному договору, йому стало відомо з листа ОСОБА_1 РДА від 20.02.2017р. №655/86-17.

Проте, суд звертає увагу на те, що позивач, як сторона оспорюваного договору, мав право і можливість дізнатися та перевірити, на підставі яких документів (рішень) була визначена (встановлена) нормативно грошова оцінка, зазначена в договорі оренди землі, та про її непроведення відповідачем ще при укладенні цього договору, а саме 03.05.2012р. та протягом трьох років до спливу позовної давності.

Позивач не наводить поважних причин пропуску позовної давності, вважаючи, що він не сплинув до заявлення позову.

Доводи позивача про те, що йому стало відомо про порушення норм законодавства при укладенні договору з відповідачем від 03.05.2012р. лише у 2017 році, не заслуговують на увагу, оскільки норми ч.1 ст.261 ЦК України пов'язують початок перебігу позовної давності не тільки з моментом коли особа довідалася, а і з моментом коли особа могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила . А тому, враховуючи заявлення відповідачем про застосування позовної давності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку із спливом позовної давності.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 257, 261, 267, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено 01.06.2017р.

Суддя О. Г. Слободян