Постанова

від 18.10.2017 по справі 903/307/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2017 року Справа № 903/307/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого :                               Кравчука Г.А., суддів:                                            Дроботової Т.Б., Коробенка Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сіаль" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі Господарського суду№  903/307/17Волинської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Сіаль" доРожищенської районної державної адміністрації провизнання договору оренди землі недійсним, в судовому засіданні взяли участь представники: позивача:не з'явились; відповідача:не з'явились, В С Т А Н О В И В: У квітні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сіаль" (далі – Товариство) звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Рожищенської районної державної адміністрації (далі – Адміністрація) про визнання договору оренди землі недійсним. Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), Податкового кодексу України (далі – ПК України) та Закону України "Про оренду землі" обґрунтовувало тим, що орендну плату у спірному договорі оренди землі від 03.05.2012, укладеному між ним та Адміністрацією, було визначено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалася в оренду, про що йому стало відомо після отримання відповіді з Відділу Держгеокадастру у Рожищенському районі Волинської області на його заяву від 20.02.2017. Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.05.2017 (суддя Слободян О.Г.) в позові відмовлено. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 (колегія суддів: Савченко Г.І., Юрчук М.І., Демидюк О.О.) рішення Господарського суду Волинської області від 30.05.2017 залишено без змін. Судові акти мотивовані посиланнями на пропуск Товариством встановленого законом трирічного строку позовної давності для звернення з даним позовом. Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 та рішення Господарського суду Волинської області від 30.05.2017 та постановити нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. 261 ЦК України, ст. 289 ПК України та ст.ст. 13, 27 Закону України "Про оренду землі". У запереченнях на касаційну скаргу Товариства Адміністрація зазначає про відповідність оскаржуваних судових актів обставинам справи та нормам діючого законодавства України та просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення. Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що: –  03.05.2012 між Адміністрацією (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди землі (кадастровий номер 0724585900:02:022:0083), загальною площею 70288 кв.м, терміном на 5 років для проведення підготовчих робіт під розробку родовища пісків "Валер'янівське-2", яка знаходиться за межами с. Валер'янівка на території Руднянської сільської ради Рожищенського району Волинської області. Договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у Рожищенському районі Волинської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис  № 072450004001183 від 03.05.2012; – згідно п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 139 368,48 грн.; – орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 56 968,44 грн. на рахунок Руднянської сільської ради, що становить 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься щомісяця в розмірі 4 747,37 грн. Платіж повинен поступати не пізніше 5 числа наступного місяця (п. 9 договору); – обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженими Кабінетом міністрів України формами, що заповнюється під час укладення або змін умов договору оренди чи продовженням його дії. Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 7 685,50 грн. (п.п. 10, 11 договору); – на заяву Товариства № 1839 від 20.02.2017 Відділ Держгеокадастру у Рожищенському районі Волинської області листом № 655/86-17 від 20.02.2017  повідомив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0724585900:02:022:0083 не проведена. Судами встановлено, що заперечуючи проти позову Адміністрація зазначала про те, що під час укладення спірного договору оренди землі було застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України № 1724 від 13.12.2006 "Деякі питання оренди земель", а саме додаток 1 "розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена" та Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 23.03.1995. Приписами ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. В силу ч. 1 п. 289.1 ст. 289 ПК України та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель"). Приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Враховуючи ту обставину, що зазначеними вище нормами матеріального права встановлено обов'язкове проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за користування ними, то укладення сторонами 03.05.2012 спірного договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки переданої в оренду земельної ділянки, є порушенням вимог діючого на час укладення вказаного договору законодавства та відповідно до приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. Разом з тим, судами встановлено, що Адміністрацією заявлено про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин сторін. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №  14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства). Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України). Судами встановлено, що спірний договір оренди землі сторонами було укладено 03.05.2012, тоді як з даним позовом Товариство звернулось до суду лише 10.04.2017, тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, а відтак – судами обґрунтовано застосовано строк позовної давності до спірних правовідносин та в зв'язку з цим відмовлено в задоволенні позову. При цьому судами правильно не взято до уваги доводи Товариства про те, що про порушення своїх прав останнє дізналось лише 20.02.2017  з листа Відділу Держгеокадастру у Рожищенському районі Волинської області № 655/86-17, оскільки Товариство є стороною спірного договору та мало можливість протягом встановленого законом строку позовної давності дізнатися на підставі яких документів була визначена нормативна грошова оцінка, встановлена в спірному договорі оренди землі. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги Товариства про те, що нормативна грошова оцінка орендованої ним ділянки не проводилась йому стало відомо лише  з листа Відділу Держгеокадастру у Рожищенському районі Волинської області № 655/86-17, не заслуговують на увагу суду. На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.  43 ГПК України постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2017  ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарських судів першої та другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сіаль" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 903/307/17 Господарського суду Волинської області – без змін. Головуючий суддя                                                                                Г.А. Кравчук Суддя                                                                                                    Т.Б. Дроботова Суддя                                                                                                    Г.П. Коробенко