Постанова

від 11.07.2017 по справі 903/307/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2017 р. Справа № 903/307/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Юрчук М.І. ,

судді Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Соколовській О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (директор); ОСОБА_2П.( представник за довір. від 10.04.2017р.)

відповідача - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Сіаль" на рішення господарського суду Волинської області від 30.05.17 р. у справі №903/307/17 (суддя Слободян О.Г.)

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Сіаль"

до відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації

про визнання договору оренди землі недійсним

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Сіаль" звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди землі, яка знаходиться за межами с. Валер'янівка на території Руднянської сільської ради Рожищенського району Волинської області, площею 7.0289 га, за кадастровим номером - 0724585900:02:002:0083, укладений 03 травня 2012 року між ОСОБА_4 РДА та ТОВ "Сіаль", зареєстрований управлінням Держкомзему у Рожищенському районі Волинської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.05.2012 року за N2072450004001183 та скасувати вищевказаний запис.

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.05.2017р. у справі №903/307/17 у позові ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Сіаль" до відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі недійсним відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Сіаль" звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги, здійснити перерозподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що у спірному договорі орендну плату визначено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалася в оренду, а зазначена в договорі нормативна грошова оцінка земельної ділянка вказана довільно. Скаржник зазначає, що про порушення вимог законодавства адміністрацією, позивачу стало відомо після отримання відповіді з відділу Держгеокадастру у Рожищенському районі Волинської області на заяву від 20.02.2017р.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 районна державна адміністрація просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач у вказаних запереченнях зазначив, що під час укладення спірного договору оренди застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006р. № 1724 "Деякі питання оренди земель", а саме додаток 1 "Розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена" та Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.

ОСОБА_4 районна державна адміністрація не забезпечила явку представника в судове засідання. Однак, у запереченнях на апеляційну скаргу просить розглянути справу без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.05.2012р. між ОСОБА_4 РДА (орендодавець) та ТОВ "Сіаль" (орендар) укладено договір оренди землі (кадастровий номер 0724585900:02:022:0083), загальною площею 70288 кв.м, терміном на 5 років для проведення підготовчих робіт під розробку родовища пісків "Валер'янівське-2", яка знаходиться за межами с. Валер'янівка на території Руднянської сільської ради Рожищенського району Волинської області (далі - договір) /а.с. 29-32/.

Відповідно до п. 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1139368,48 грн.

Згідно п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 56968,44 грн. на рахунок Руднянської сільської ради, що становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься щомісяця в розмірі 4747,37 грн. Платіж повинен поступати не пізніше 5 числа наступного місяця.

Пунктом 10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженими Кабінетом міністрів України формами, що заповнюється під час укладення або змін умов договору оренди чи продовженням його дії.

Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 7685,50 грн. (п. 11 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Даний договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у Рожищенському районі Волинської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.05.2012р. за №072450004001183.

З листа-відповіді відділу Держгеокадастру у Рожищенському районі Волинської області (№655/86-17 від 20.02.2017р.) на заяву ТОВ "Сіаль" вбачається, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 7.0289га за кадастровим номером 0724585900:02:002:0083 не проведена /а.с. 8/.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про оплату за землю", та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.

Частиною першою пункту 289.1 статті 289 ПК України і частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах і судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01.07.2015р. у справі № 3-297гс15.

Як вбачається із матеріалів справи, під час укладення оспорюваного договору оренди у 2012 році, для визначення розміру орендної плати, нормативна грошова оцінка не проводилася, що суперечить ч.1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» .

За змістом ч.1 ст.215, ч.1 ст.203, ч.1 ст.216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, при укладанні спірного договору стороною (сторонами) порушено вимоги ст. 203 ЦК України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки земельним законодавством передбачено обовязковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них, укладення договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки свідчить про порушення законодавства у таких правовідносинах, що, з огляду на норми ст.ст.203, 215 ЦК України, є підставою для висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Поряд з цим, у запереченні на позов відповідачем просить застосувати позовну давність.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 3 ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням положення ч. 4 ст. 51 ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Судом встановлено, що оспорений договір укладено 03.05.2012р., в той час як з позовною заявою позивач звернувся до господарського суду лише 10.04.2017р., про що свідчить штам суду вхідної кореспонденції на позовній заяві.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач посилається на те, що ОСОБА_4 РДА не проводилась нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що надана в оренду по спірному договор. Позивачу стало відомо про вказане порушення з листа ОСОБА_4 РДА від 20.02.2017р. №655/86-17.

Доводи позивача про те, що йому стало відомо про порушення норм законодавства при укладенні договору з відповідачем від 03.05.2012р. лише у 2017 році, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки норми ч.1 ст.261 ЦК України пов'язують початок перебігу позовної давності не тільки з моментом коли особа довідалася, а і з моментом коли особа могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач, як сторона оспорюваного договору, мав право і можливість дізнатися та перевірити, на підставі яких документів (рішень) була визначена (встановлена) нормативно грошова оцінка, зазначена в договорі оренди землі, та про її непроведення відповідачем ще при укладенні цього договору, а саме 03.05.2012р. та протягом трьох років до спливу позовної давності.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач не наводить поважних причин пропуску позовної давності.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із спливом позовної давності.

Таким чином, доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 104 ГПК України, не вбачається.

Згідно приписів ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у зв'язку із відмовою у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Сіаль" на рішення господарського суду Волинської області від 30.05.2017 р. у справі №903/307/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 30.05.2017р. у справі №903/307/17 залишити без змін.

2.Справу №903/307/17 повернути до господарського суду Волинської області.

3.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Юрчук М.І.

Cуддя Демидюк О.О.