Постанова

від 30.05.2017 по справі 923/1176/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2017 р.Справа № 923/1176/16 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді : Ярош А.І.,

Суддів: Ліпчанської Н.В., Діброви Г.І.,

секретар судового засідання - Іванов І.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 03.01.2017 року;

від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю від 07.12.2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Херсонській області

на рішення господарського суду Херсонської області від 26 січня 2017 року

по справі № 923/1176/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Херсонській області

до Мирненського комунального підприємства "Селена", смт. Мирне Каланчацького району Херсонської області

про стягнення 417066,00грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

Державна екологічна інспекція у Херсонській області (позивач) звернулась з позовом до Мирненського комунального підприємства "Селена" (відповідач) про стягнення 417066 грн., заподіяної державі шкоди порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що МКП Селена у період з 01.01.2014 по 14.11.2014 року здійснювало забір підземних вод з артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування, внаслідок чого самовільно забрано 26 000 м. куб підземних вод, та нанесено збитків державі у розмірі 417 066 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26 січня 2017 року по справі № 923/1176/16 (суддя Ярошенко В.П.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав того, що порядок припинення визначається згідно з положеннями ст. 56 Водного кодексу України, згідно якої припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що право спеціального водокористування відповідача, що виникло на підставі Дозволу на спеціальне водокористування № Укр. 6588-ХРС з терміном дії до 01.01.2014, повинно було припинитись шляхом прийняття органом, що видав дозвіл, відповідного рішення згідно встановленого ст. 56 Водного кодексу України порядку. Орган, що видав дозвіл не приймав рішення про припинення відповідачем спеціального водокористування.

Фактично і юридично спеціальне використання природних ресурсів (води) відповідач здійснював з 01.01.2014 по 14.11.2014 при наявності дозволу, а не самовільно. Отже, наявність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування, на думку суду, виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності до відповідача у формі стягнення збитків.

Крім того, за переконанням місцевого господарського суду, позивачем не доведено, що відсутність спеціального дозволу на спеціальне водокористування, призвело до втрати (знищення або пошкодження державного майна, власності), або ж до витрат, які держава зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) чи неотриманні державою доходів, як суб'єктом цивільних відносин.

Державна екологічна інспекція у Херсонській області з прийнятим рішенням суду не погодилась, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Херсонської області скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що відповідно до положень ст.49, 50, 55 Водного кодексу України, право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі закінчення строку спеціального водокористування. Строк дії дозволу на водокористування у підприємства сплив 01.01.2014 року, а новий дозвіл відповідач отримав лише 14.11.2014 року. При цьому, за дозволом підприємство звернулось лише 10.10.2014 року.

Тобто, за переконанням скаржника, право здійснення спеціального водокористування у відповідача відповідно до п.2 ч.1 ст.55 Водного кодексу припинилось із закінченням строку дії дозволу.

Таким чином, апелянт вважає, що закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування за відсутності рішення органу, що його видав, про припинення права відповідача на спеціальне водокористування не позбавляє останнього можливості продовжити строк такого водокористування у встановленому законом порядку.

Дії відповідача з використання вод після закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування без його продовження вважаються самовільним водокористуванням.

У відзиві на апеляційну скаргу МКП Селена заперечує проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, зазначає, що до закінчення дозволу на спеціальне водокористування звернулось до Державної служби геології та надр України про погодження клопотання щодо умов водокористування з обґрунтуванням потреби у воді для отримання дозволу на спеціальне водокористування. Тому відповідач вважає, що відповідно до ст.614 ЦК України є невинуватим, оскільки ним вжито всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. При цьому, суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Херсонської області, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.12.2014р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області відповідно до пункту "а" статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", та Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Мирненським комунальним підприємством "Селена" (відповідач).

За результатом перевірки, позивачем складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 22.12.2014 року, в якому встановлено, що згідно довідки ЄДРПОУ Серії АБ № 500315, основним видом діяльності відповідача є забір, очищення та постачання води.

Водопостачання підприємством здійснюється з свердловин № 11-226, 11-227, 11-233, 11-314 на підставі дозволу на спеціальне водокористування № Укр. 11.28 ХРС, виданого 14.11.2014р, з терміном дії до 01.01.2018р.

Термін дії попереднього дозволу на спеціальне водокористування № Укр. 6588-ХРС від 10.02.2011р закінчився 01.01.2014р.

Актом, зокрема, встановлено, що у порушення п.9 ст.44, 48 Водного кодексу України, у період з 01.01.2014 по 14.11.2014 МКП Селена здійснювало забір підземної води самовільно, без дозволу на спеціальне водокористування (а.с.10-18).

Також в ході здійснення перевірки, представниками позивача встановлений факт, що у період з 01.01.2014 по 14.11.2014 відповідачем самовільно забрано 26000 метрів кубічних підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування, чим нанесено збитки державі.

На підставі зазначеного Акту перевірки, 23.12.2014 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області ОСОБА_3 здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та використання водних ресурсів Мирненським комунальним підприємством Селена , відповідно до якого внаслідок самовільного використання 26,0 тис. куб. м. підземної води, збитки складають 417 066 грн. 00 коп.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 25.12.2014р. № 08-12/102 та розрахунок розміру збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, з пропозицією добровільно відшкодувати збитки у розмірі 417066 грн, заподіяні державі внаслідок порушення ст. ст. 44, 111 Водного кодексу України та ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Судова колегія Одеського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положеннями ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно з приписами п. 9 ст. 44, ст. 48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами лише за наявності дозволу і насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Як зазначалось вище, під час позапланової перевірки Державної екологічної інспекції в Херсонській області 22.12.2014 Мирненського комунального підприємства "Селена" було встановлено, що у період з 01.01.2014 по 14.11.2014 відповідачем самовільно забрано 26000 метрів кубічних підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування, що зафіксовано в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право спеціального водокористування відповідача повинно було припинитись шляхом прийняття органом, що видав дозвіл, відповідного рішення згідно встановленого ст. 56 Водного кодексу України порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 ВК України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Строк видачі дозволу на спеціальне водокористування або надання письмового повідомлення про відмову в його видачі становить не більше тридцяти календарних днів з дня надходження на розгляд заяви та відповідних документів.

Відповідно до ст. 50 ВК України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Згідно з п. 4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 за №321, дозволи видаються органами, що зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання, а органами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, - в установлені ними терміни. Клопотання водокористувачів розглядаються у місячний термін.

Закінчення строку спеціального водокористування визначено в п. 2 ч. 1 ст. 55 ВК України однією з підстав для припинення права спеціального водокористування.

Згідно п.9 вищевказаного Порядку, припинення права спеціального водокористування здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Разом з тим, закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування, що відбулось 01.01.2014 року, за відсутності рішення органу, що його видав, про припинення права відповідача на спеціальне водокористування не позбавляє останнього можливості та необхідності продовжити строк такого водокористування у встановленому законом порядку.

Водночас дії відповідача з використання вод після закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування без його продовження, хоч і за відсутності рішення компетентного органу про припинення спеціального водокористування, вважаються самовільним водокористуванням.

Таким чином, судова колегія доходить висновку про те, що відсутність рішення органу, що видав дозвіл № Укр. 6588-ХРС, про припинення права спеціального водокористування, не є достатньою підставою для висновку про правомірність здійснення відповідачем спеціального водокористування після закінчення строку дії вказаного дозволу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 55 Водного кодексу України право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється, зокрема, у разі закінчення строку спеціального водокористування.

Таким чином, право спеціального водокористування у відповідача відповідно до зазначеної норми припинилося із закінченням строку дії дозволу № Укр. 6588-ХРС 01.01.2014 року.

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 110, ч. 1 ст. 111 ВК України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, зокрема, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Викладені положення кореспондуються в положеннями ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч.ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв'язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов'язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.

Як з'ясовано судовою колегією, МКП Селена не оспорює факт здійснення спеціального водокористування за відсутності дозволу, проте, вважає, що таке порушення відбулося не з його вини, зазначає, що звернулось завчасно до Державної служби геології та надр України із заявою про надання погодження на спецводокористування, 05.03.2014 вказану заяву було направлено Причорноморському ДРГП. Отже, відповідач зазначає, що зволікання із отриманням дозволу відбулось не з його вини, а в період зазначений позивачем, він здійснював всі дії, направлені на отримання дозволу.

Судовою колегією досліджено матеріали справи та встановлено наступне.

З листа Держслужби геології та надр України від 05.03.2014 №3215 вбачається, що вказаний орган опрацьовує лист МКП Селена від 18.02.2014 року №21-10 щодо погодження умов водокористування та отримання дозволу на спецводокористування, та направляє пакет документів Причорномор ДРГП для вивчення та надання пропозицій (а.с.57).

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів завчасного звернення відповідача до закінчення строку дії дозволу із заявою про отримання нового дозволу, тобто, звернення до Держслужби геології та надр України відбулось лише 18.02.2014 року - через півтора місяці після закінчення строку дії дозволу.

При цьому, Держслужба геології та надр України не видає дозвіл на спеціальне водокористування, а є лише погоджувальним органом.

Натомість, згідно заяви про отримання дозволу на спеціальне водокористування, відповідач звернувся до в.о. директора Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської ОДА лише 10.10.2014 року (а.с.82).

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про наявність вини відповідача у несвоєчасному отриманні дозволу, оскільки матеріали справи містять докази звернення відповідача до відповідного органу лише 10.10.2014 року, доказів звернення до закінчення строку дії дозволу - матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 затверджена Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика).

Відповідно до пункту 1.7. Методики самовільне водокористування - це здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього.

Згідно п. 9.1. Методики (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, який здійснюється за формулою Зсам=100xWxTap x0,3, де W - об'єм води, використаної без дозвільних документів; Tap - норматив збору за спеціальне водокористування (грн/куб.м.), що діє в регіоні на момент виявлення порушення; 0,3 - коефіцієнт, який застосовується до нормативів збору за спеціальне водокористування в частині використання підземних вод підприємствами ЖКГ.

Отже, положення Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, встановлюють самостійні та окремі підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Перевіривши розрахунок позивача, судова колегія дійшла висновку про його арифметичну вірність та обгрунтованість.

За таких обставин, судова колегія, враховуючи наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у здійсненні самовільного водокористування (спеціального водокористування без наявності дозволу на нього), причинного зв'язку між такою поведінкою відповідача та заподіяною державі шкодою, вважає висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 417 066 грн. помилковим та таким, що прийнятий без врахування вимог вищезазначеного чинного законодавства, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про скасування рішення Господарського суду Херсонської області та задоволення апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Херсонській області, стягненню з відповідача 417066,00 грн. на користь Державної екологічної інспекції у Херсонській області на рахунок Фонду охорони навколишнього природного середовища Мирненської селищної ради..

Відповідно до ст.121 ГПК України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до положень п.13 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційного суду та порядку її виконання вирішується апеляційним судом одночасно з прийняттям постанови за результатами перегляду судового рішення, про що зазначається у постанові.

Зважаючи на те, що відповідач є комунальним підприємством, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення селища Мирне, неможливість залишення селища без питної води, збитковість підприємства, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для надання відповідачу розстрочки виконання постанови суду на 10 років до 30.05.2027 року, з оплатою щомісячно 3475,55 грн. на рахунок Фонду охорони навколишнього природного середовища Мирненської селищної ради.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, 104, 105, 121 ГПК України,

Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Херсонській області - задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 26 січня 2017 року по справі № 923/1176/16 - скасувати.

Позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Херсонській області до Мирненського комунального підприємства "Селена" задовольнити.

Стягнути з Мирненського комунального підприємства "Селена" (95822, Херсонська обл., Каланчацький район, смт.Мирне, вул.Шевченка, 33 А, код ЄДРПОУ 35149235) 417066,00 грн. (чотириста сімнадцять тисяч шістдесят шість грн. 00 коп.) на користь Державної екологічної інспекції у Херсонській області, 73000 м.Херсон, пров. Козацький, 10 (Фонд охорони навколишнього природного середовища Мирненської селищної ради, на р/р 33115331700188, МФО 852010, ККД 24062100, ЄДРПОУ 37686257, УДКСУ у Каланчацькому районі).

Розстрочити Мирненському комунальному підприємству "Селена" виконання постанови суду на 10 років до 30.05.2027 року, з щомісячною виплатою на рахунок Фонду охорони навколишнього природного середовища Мирненської селищної ради суми в розмірі 3475,55 (три тисячі чотириста сімдесят п'ять грн. п'ятдесят п'ять коп.) грн.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 01.06..2017 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.В. Ліпчанська