Постанова

від 11.05.2018 по справі 923/1176/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/1176/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Сухового В.Г., Берднік І.С.

учасники справи:

позивач - Державна екологічна інспекція у Херсонській області

відповідач - Мирненське комунальне підприємство "Селена"

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Мирненського комунального підприємства "Селена"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду у складі Ярош А.І. - головуючого, Ліпчанської Н.В., Діброви Г.І. від 30 травня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

1 . Державна екологічна інспекція у Херсонській області звернулась з позовом до Мирненського комунального підприємства "Селена" про стягнення 41 7066 грн., заподіяної державі шкоди порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

2 . Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства виявлено, що у дозволі на спеціальне водокористування, виданому відповідачу, основним видом діяльності якого є зокрема збирання, очищення та розподілення води, встановлено термін його дії до 14.11.2014р. Таким чином відповідачем в період з 01.01.2014р. по 14.11.2014р. забір підземних вод з артезіанських свердловин здійснювався без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням пункту 9 статті 44 Водного кодексу України (далі - ВК України), статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3 . Рішенням господарського суду Херсонської області від 26 січня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав того, що порядок припинення визначається згідно з положеннями ст. 56 Водного кодексу України, згідно якої припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що право спеціального водокористування відповідача, що виникло на підставі Дозволу на спеціальне водокористування № Укр. 6588-ХРС з терміном дії до 01.01.2014, повинно було припинитись шляхом прийняття органом, що видав дозвіл, відповідного рішення згідно встановленого ст. 56 Водного кодексу України порядку. Орган, що видав дозвіл не приймав рішення про припинення відповідачем спеціального водокористування.

Фактично і юридично спеціальне використання природних ресурсів (води) відповідач здійснював з 01.01.2014 по 14.11.2014 при наявності дозволу, а не самовільно. Отже, наявність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності до відповідача у формі стягнення збитків.

Крім того, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, що відсутність спеціального дозволу на спеціальне водокористування, призвело до втрати (знищення або пошкодження державного майна, власності), або ж до витрат, які держава зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) чи неотриманні державою доходів, як суб'єктом цивільних відносин.

4 . Постановою Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення Господарського суду Херсонської області від 26.01.2017 скасовано, позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 417 066,00 грн.

Прийняте у справі судове рішення мотивоване тим, що право спеціального водокористування у відповідача відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 ВК України припинилося із закінченням строку дії дозволу № Укр. 11.28 ХРС від 14.11.2014, тому, враховуючи наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у здійсненні самовільного водокористування (спеціального водокористування без наявності дозволу на нього), причинного зв'язку між такою поведінкою відповідача та заподіяною державі шкодою, заявлені позовні вимоги визнав обґрунтованими. При цьому судом зазначено, що закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування за відсутності рішення органу, що його видав, про припинення права відповідача на спеціальне водокористування, без його продовження та за відсутності рішення компетентного органу про припинення спеціального водокористування, вважається самовільним водокористуванням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5 . Не погоджуючись із вказаними рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу, в якій останній просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017р. скасувати, рішення Херсонської області від 26.01.2017р. залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу

6 . Відсутня вина Відповідача у здійсненні спеціального водокористування у період з 01.01.2014 по 14.11.2014 без відповідного дозволу з порушенням вимог статті 44 ВК України. Процедура одержання дозволу на спеціальне водокористування потребує погоджень кількох органів, при цьому строки їх надання не завжди дотримуються, тому вина відповідача у здійсненні спеціального водокористування без одержання дозволу відсутня.

7 . Право спеціального водокористування відповідача, що виникло на підставі попереднього дозволу, який діяв до 01.01.2014, мало бути припинено шляхом прийняття органом, який його видав, відповідного рішення згідно з встановленим статтею 56 ВК України порядком. Враховуючи, що право спеціального водокористування не було припинено шляхом видання такого рішення, а також те, що водокористування здійснювалось відповідачем з метою водопостачання населення, підстави для висновку про протиправність дій останнього відсутні.

8 . Відсутні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", оскільки відсутня кваліфікуюча ознака правопорушення - самовільне спеціальне використання природних ресурсів.

9 . Позивачем не доведено, що відсутність дозволу на спеціальне водокористування призвела до втрати або ж до витрат, які держава зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), чи неотримання державою доходів як суб'єктом цивільних відносин.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

10. Суд відхиляє посилання скаржника на те, що право спеціального водокористування мало бути припинено шляхом прийняття рішення відповідним органом згідно з вимогами статті 56 ВК України з огляду на те, що, як мотивовано зауважено апеляційним судом, закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування за відсутності рішення органу, що його видав, про припинення права відповідача на спеціальне водокористування, без його продовження та за відсутності рішення компетентного органу про припинення спеціального водокористування, вважається самовільним водокористуванням. При цьому відсутність рішення про припинення права спеціального водокористування, прийнятого відповідно до положень статті 56 ВК України , не свідчить про існування законних підстав здійснення спеціального водокористування після спливу строку дії відповідного дозволу.

11. Посилання скаржника на те, що процедура одержання дозволу на спеціальне водокористування потребує погоджень декількох органів, при цьому строки їх не завжди дотримуються, що свідчить про відсутність вини відповідача, як складової відповідальності, відхиляються Судом з огляду на те, що, судами не встановлено, а відповідачем не доведено завчасне вжиття усіх можливих заходів щодо продовження строку дії дозволу на спеціальне водокористування. Водночас, судами встановлено, що відповідач звернувся до Держслужби геології та надр України лише 18.02.2014 р. - через півтора місяці після закінчення строку дії дозволу. При цьому, Держслужба геології та надр України не видає дозвіл на спеціальне водокористування, а є лише погоджувальним органом. Натомість, згідно заяви про отримання дозволу на спеціальне водокористування, відповідач звернувся до в.о. директора Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської ОДА лише 10.10.2014 р.

12. За наведених підстав, Суд не приймає до уваги посилання скаржника на відсутність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої пунктом "з" статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" , яким встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

13. Таким чином, враховуючи наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у здійсненні самовільного водокористування (спеціального водокористування без наявності дозволу на нього), причинного зв'язку між такою поведінкою відповідача та, як встановлено апеляційним судом, заподіяною державі шкодою, перевіривши розрахунок якої, суд дійшов обґрунтованого висновку про підставність заявлених позовних вимог. За наведених обставин, а також враховуючи встановлені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Суд відхиляє посилання скаржника на недоведеність завдання збитків.

14. З огляду на викладене постанова апеляційного господарського суду прийнята за наслідками встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки у сукупності та правильного застосування наведених норм права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

15 . Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Мирненського комунального підприємства "Селена" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2017 року у справі № 923/1178/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати складення повного судового рішення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.