Ухвала

від 02.10.2017 по справі 923/1176/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 жовтня 2017 року Справа № 923/1176/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Удовиченка О.С. розглянувши касаційну скаргу Мирненського комунального підприємства "Селена" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі Господарського суду № 923/1176/16 Херсонської області за позовом Державної екологічної інспекції у Херсонській області до Мирненського комунального підприємства "Селена" про стягнення 417 066 грн. В С Т А Н О В И В :

подана Мирненським комунальним підприємством "Селена" (далі - скаржником) касаційна скарга від 27.06.2017 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі №923/1176/16 не може бути прийнята Вищим господарським судом України до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з таких підстав.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 111 ГПК України, касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити перелік доданих до скарги документів.

Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму та зміст касаційної скарги, до скарги додаються , зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 111 3 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №484-VIII від 22.05.2015, передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви , іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції Закону України №484-VIII від 22.05.2015 року, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову , але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, ставка судового збору, що підлягала сплаті позивачем за подання у жовтні 2016 позову про стягнення з відповідача 417 066 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обчислювалася як 1,5 % від ціни позову та становила 6 255, 99 грн.

Як вбачається із змісту резолютивної частини касаційної скарги від 27.06.2017, відповідач просить суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного суду від 30.05.2017 про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 417 066 грн., а рішення суду першої інстанції про відмову в позові залишити без змін. Відтак, звертаючись до Вищого господарського суду України із зазначеною касаційною скаргою, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 7 507,19 грн. (6 255, 99 грн. * 120%).

Положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, про що роз'яснено пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013.

Отже, відстрочення сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

При цьому, "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду , при цьому, ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій з боку держави, не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах та не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Оскаржуючи до Вищого господарського суду України постанову апеляційного суду від 30.05.2017 про задоволення позовних вимог, відповідач не надав належних доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановлених порядку та розмірі, при цьому, заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття судом рішення у справі, обґрунтовуючи його важким фінансовим становищем, як комунального підприємства, що залежить від надходження коштів за водопостачання та водовідведення від споживачів, яке матиме місце лише в першій декаді серпня 2017, у зв'язку з чим у відповідача відсутні кошти для сплати судового збору на момент звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у червні 2017.

Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 30.05.2017 у даній справі, колегія суддів касаційного суду не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача від 27.06.2017 про відстрочення сплати судового збору, оскільки в порушення положень статей 33, 34 ГПК України Мирненським комунальним підприємством "Селена" не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище покращиться протягом визначеного статтею 111 8 ГПК України строку розгляду касаційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі до прийняття судом касаційної інстанції рішення за результатами розгляду касаційної скарги по суті.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням комунального підприємства, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення такої сплати.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє Мирненському комунальному підприємству "Селена" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі №923/1176/16.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 111 3 ГПК України. При цьому, виходячи з положень частини 3 статті 111 3 ГПК України, скаржник вправі повторно звернутися до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою після усунення обставин, що стали підставою для її повернення.

На підставі викладеного, керуючись статтею 8 Закону України "Про судовий збір", статтями 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Мирненському комунальному підприємству "Селена" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги від 27.06.2017 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі №923/1176/16.

2. Касаційну скаргу Мирненського комунального підприємства "Селена" від 27.06.2017 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі №923/1176/16 повернути скаржнику.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

О.С. Удовиченко