Ухвала

від 24.05.2017 по справі 490/1112/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,

Леванчука А.О., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Миколаївської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд , про визнання незаконними та скасування рішень, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Миколаївської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд (далі - ТОВ Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд ), про визнання незаконними та скасування рішень, посилаючись на те, що відповідно до пунктів 26 і 26.4 рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25 Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району міста Миколаєва , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 1975 кв. м, за рахунок земельної ділянки, яка відведена рішенням міської ради від 13 березня 2008 року № 22/52 ТОВ Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд , у тому числі 1975 кв. м відведені під будівництво, зарахувавши її до земель іншого призначення (відведенні під будівництво - на період будівництва) та до земель комерційного використання після введення об'єкта в експлуатацію, для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу по АДРЕСА_1, а також передано землю в оренду ТОВ Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд строком на 10 років (з них: 2 року - для будівництва, після введення в експлуатацію, та 8 років - для обслуговування), за умови проведення громадських слухань.

05 жовтня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області видано дозвіл ТОВ Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд на виконання будівельних робіт.

Проте, як вважають позивачі, вищезазначені пункти оскаржуваного рішення міської ради суперечать чинному законодавству та порушують їх конституційне право на безпечне для життя та здоров'я довкілля, оскільки порушують містобудівні, екологічні та санітарні норми.

Крім того, оскаржуваним рішенням визнана необхідність проведення громадських слухань з питань надання земельної ділянки для будівництва автозаправного комплексу. Однак відповідно до статуту Територіальної громади міста Миколаєва, який був затверджений рішенням Миколаївської міської ради від 03 вересня 2009 року № 36/4, громадські слухання мали проводитись до прийняття відповідного рішення про відведення земельної ділянки, а не після його прийняття.

Посилаючись на викладені обставини, позивачі просили позов задовольнити, визнати незаконними та скасувати пункти 26, 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25 Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району м. Миколаєва .

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 серпня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано неправомірними та скасовано пункти 26, 26.4 розділу І рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25 Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичними особами, громадянами, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району м. Миколаєва .

Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

У касаційній скарзі ТОВ Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що непроведення громадських слухань з питань розміщення автозаправного комплексу біля будинку АДРЕСА_1, а також відсутність досліджень та погоджень компетентних органів, спеціалістів або експертних установ щодо встановлених стандартів, норм та правил виділеної під будівництво автозаправного комплексу земельної ділянки, є підставою для скасування пунктів 26 та 26.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25.

Проте таких висновків суди дійшли передчасно.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам судові рішення не відповідають.

Установлено, що пунктом 26 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12 листопада 2009 року№ 40/25 Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району міста Миколаєва затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1975 кв. м в оренду за рахунок земельної ділянки, яка відведена рішенням міської ради від 13 березня 2008 року № 22/52 ТОВ Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд , у тому числі 1975 кв. м відведені під будівництво, зараховувавши її до земель іншого призначення (відведені під будівництво - на період будівництва) та до земель комерційного використання після введення об'єкта в експлуатацію, для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу по АДРЕСА_1.

Земельна ділянка має обмеження у використанні згідно з КООВЗД:

01 січня 2008 року - охоронна зона навколо інженерних комунікацій , на частину земельної ділянки площею 548 кв. м;

01 червня 2002 року - обмеження для земель загального користування на частину земельної ділянки площею 465 кв. м.

Пунктом 26.4 обумовленого рішення міської ради також вирішено передати ТОВ Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд в оренду строком на 10 років (з них 2 роки - для будівництва, після введення в експлуатацію 8 років - для обслуговування) земельну ділянку площею 1975 кв. м для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу по АДРЕСА_1, за умови проведення громадських слухань (том 1 а.с.129-131).

05 жовтня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області видано дозвіл ТОВ Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд на виконання будівельних робіт з будівництва автозаправного комплексу з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів у АДРЕСА_1 .

На підставі спірного рішення відповідача між Миколаївської міською радою та ТОВ Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд був укладений договір оренди землі від 29 грудня 2009 року № 4127, зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 31 грудня 2009 року №040950001135, за яким відповідач зобов'язався передати, а третя особа у справі, у свою чергу, прийняти в оренду земельну ділянку для розміщення та обслуговування автозаправного комплексу по АДРЕСА_1.

Відповідно до положень вказаного договору оренди:

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1 975 кв. м, без права передачі її в суборенду;

- договір діє протягом 10 років з дати його державної реєстрації;

- передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору;

- право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

31 грудня 2009 року вказана земельна ділянка була передана відповідачем орендодавцю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 31 грудня 2009 року.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть завернутися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Однак суд у порушення ст. ст. 3, 10, 11 ЦПК України належним чином не встановив, чим саме у даний час порушуються права саме цих позивачів оспорюваним рішенням за 2009 рік.

Звертаючись з касаційною скаргою, заявник, крім іншого, указує на те, що 24 вересня 2011 року на виконання вимог рішення міської ради від 12 листопада 2009 року № 40/25 були проведені громадські слухання, позивачами пропущено строк позовної давності.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

За змістом статті 257, частини другої статті 264, частин четвертої, п'ятої статті 267 ЦК України, частини першої статті 118, частини першої статті 122 ЦПК України перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності.

Вказана правова позиці викладена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-895цс15.

Однак, вирішуючи питання щодо застосування строків позовної давності, суди на вказане уваги не звернули та не спростували правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України, що є обов'язковими для застосування судами.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14.

За таких обставин суд у порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України на вказане уваги не звернув та не сприяв всебічному й повному з'ясуванню обставин справи.

Залишаючи без змін вказане рішення суду першої інстанції у порушення ст. 303 ЦПК України, на вказане уваги не звернув і апеляційний суд.

Зазначені порушення процесуального закону унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та є відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвалених у даній справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський реабілітаційний Центр-Буд задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 серпня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Дем'яносов

Судді: Ю.Г. Іваненко

А.О.Леванчук

А.В.Маляренко

О.В.Ступак