Ухвала

від 02.06.2017 по справі 2-301/09

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 2-301/09

Провадження № 6/524/144/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2017 Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., за участі представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника заінтересованої особи - Автозаводського ВДВС м. Кременчука ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В

Заявник звернулася до суду з заявою про скасування заходів щодо тимчасового обмеження її у праві виїзду за кордон, мотивуючи тим, що 27 березня 2017 року їй було відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України. Вказане рішення було обґрунтоване наявністю однієї з підстав, визначених статтею 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , а саме наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей, що їй відповідно до ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22 червня 2011 року за цивільною справою № 165/2011 тимчасово обмежено право виїзду з України.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заяву підтримала, просила задовольнити, посилаючись на необхідність заявника у лікуванні за кордоном та відсутності намірів у заявника виїжджати на постійне місце проживання до іншої країни.

Представник заінтересованої особи - Автозаводського ВДВС м. Кременчука ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_3 із заявою не погодилася, пояснила що матеріали виконавчого провадження були передані до іншого відділу ДВС.

Заявник ОСОБА_1 та представники інших заінтересованих осіб у судове засідання не прибули, що відповідно до вимог ЦПК України не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Суд, вислухавши пояснення представників заявника та заінтересованої особи, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.

Положенням ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України встановлено, що громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання, якщо особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням-до виконання зобов'язань.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22 червня 2011 року по справі № 165/2011, встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянину України ОСОБА_1.

Із матеріалів справи № 165/11 постає, що в Автозаводському ВДВС м. Кременчука ГТУЮ у Полтавській області перебувало зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь юридичних осіб боргу на загальну суму 171091,25 грн. за виконавчим листом № 2-301/2010 виданого на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 липня 2010 року, однак з довідки виданої 18 квітня 2017 року Автозаводським ВДВС м. Кременчука ГТУЮ у Полтавській області постає, що згідно бази даних АСВП відсутні відкриті виконавчі провадження стосовно ОСОБА_1.

Зокрема, матеріали виконавчого провадження були передані до Онуфріївського ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області на підставі постанови державного виконавця Автозаводського ВДВС м. Кременчука ГТУЮ у Полтавській області від 05 серпня 2014 року по закінченню виконавчого провадження.

Відповідно ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно ч.ч. 2, 3 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Разом з тим суд враховує, що жодне обмеження прав згідно міжнародно-правових стандартів захисту прав людини не може бути абсолютним. Відповідно до ст. 2 протоколу № 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдувальні суспільним інтересам в демократичному суспільстві. Відповідно до ст. 17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Конвенція та практика Європейського суду з прав людини застосовуються судами як джерело права.

Виходячи з вищевказаних норм національного законодавства, на стадії виконання судового рішення обмеження права особи на виїзд слід вважати доцільним у випадках, коли особа ухиляється від виконання зобов'язання, покладеного на неї рішенням суду, зокрема якщо боржник перешкоджає у вчиненні виконавчих дій, або приховує майно, на яке можна звернути стягнення.

Як вбачається з ч.2 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, в разі, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

З аналізу змісту ст.377-1 ЦПК України, Указу Президента України №261/2008 від 24 березня 2008 року Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів та положень Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України вбачається, що тимчасове обмеження права громадян України виїжджати за межі держави є засобом примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, який застосовується за поданням органів державної виконавчої служби у разі ухилення боржника від виконання рішень, при цьому таке обмеження може встановлюватись відносно фізичних осіб громадян України, а також відносно керівників юридичних осіб - боржників.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в п. 122 рішення в справі Рінер проти Болгарії (заява №46343/99), обмеження в праві залишити країну в звязку з несплаченим боргом може бути виправдане лише тоді, коли воно сприяє досягненню цілі погашенню боргу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі Калашников проти Росії Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади, а у справі Пономарьов проти України Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

За таких обставин, суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню, оскільки заінтересовані особи не подали належні і допустимі докази щодо необхідності продовження заборони в обмеженні виїзду за межі України заявника.

Керуючись ст. 6 ЗУ Про порядок виїзду з України та виїзду в Україну громадян України , ст.ст. 18, 39 Закону України Про виконавче провадження , ст. ст. 208-210, 294, 377-1 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати обмеження заборони у виїзді за межі України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_1, вжитих за ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22 червня 2011 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука упродовж п'яти діб з дня постановлення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо ухвалу не скасовано.

Суддя: