Рішення

від 30.05.2017 по справі 913/361/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 травня 2017 року                                                                       Справа № 913/361/17

                                                                                Провадження №26/913/361/17

Суддя Масловський С.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Промексперт”, м. Київ

до Приватного акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, місто Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 79213,21 грн

Суддя Масловський С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув.

від відповідача: представник не прибув.

В судовому засіданні 30.05.2017 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

           21.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Промексперт” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Краснодонвугілля” про стягнення 79213,21 грн.

          Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.04.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 16.05.2017.

           13.05.2017 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю підготовки до судового засідання в наслідок того, що усі матеріали даної справи перебувають на території будівлі відповідача на непідконтрольній території та отримання будь-яких матеріалів справи на даний час неможливо.

           24.05.2017 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області надіслав зустрічну позовну заяву про визнання договору недійсним, яку було повернуто згідно п.4, п.6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

          Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на позов та письмові пояснення по суті спору через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

          Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

19.10.2016 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Промексперт”, як замовником, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством “Краснодонвугілля”, як виконавцем, укладено договір на виконання робіт з паспортизації будівель та споруд СП “Краснодонпогрузтранс” та СП “УМДРГШО” №419/447-7/10-16КУО від 19.10.2106, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з виконання робіт з паспортизації будівель та споруд СП “Краснодонпогрузтранс” та СП “УМДРГШО” (п.1.1).

Умовами договору сторони погодили, що строк виконання робіт до 31.12.2016 (п.1.3.); за виконання проектно-кошторисної документації, згідно даного договору, замовник перераховує виконавцю :145 645,76 грн. (п.2.1.); ціна робіт може змінюватись сторонами в наступних випадках: - при внесенні змін у склад робіт; - виникнення необхідності у виконанні додаткових об'ємів роботи (п.2.2.); оплата фактично виконаних робіт проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця: 30 календарних днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт за кожний етап (п.2.4.); при завершенні робіт виконавець пред'являє замовнику акт здачі-приймання проектних робіт з додаванням до нього: - звіт про результати огляду будівлі; - паспорт технічного стану будівель або споруд (п.3.3.); замовник впродовж 15 календарних днів з дня отримання акту здачи-приймання проектних робіт та звітної документації, вказаної у п.3.3. даного договору зобов'язав направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання проектних робіт у встановлені строки або мотивовану відмову від прийняття робіт. У випадку не підписання акту здачі-приймання робіт у вказані строки та ненадання мотивованої відповіді, вказаний акт вважається підписаним, а робота прийнятою та підлягає оплаті (п.3.4.); у випадку, якщо спір або розбіжності, які виникають у зв'язку з виконанням даного договору або стосуються його укладання, зміни, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд відбуватиметься у Постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації “Регіональна правова група ”, відповідно до регламенту вказаного суда ( п.6.2.)

Протоколом про договірну ціну було збільшено договірну ціну за договором №419/447-У/10-16 КУО від 19.10.2016 до 145645, 76 грн.

Відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт, а саме: акт №01 від 31.10.2016 на суму 66432,55 грн., акт №02 від 15.12.2016 на суму 62014,95 грн., акт №03 від 29.12.2016 на суму 17198,26 грн, які підписані повноважними представниками позивача та відповідача, посвідчені печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи) загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт складає – 145645,76 грн.           

Відповідно до платіжних дорученнь, а саме: №743037 від 12.12.2016 на суму 40000,00 грн., платіжного доручення №743226 від 19.12.2016 на суму 26432,55 грн. (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи) відповідачем здійснена часткова оплата виконаних робіт на загальну суму 66432,55 грн.

Згідно односторонньо підписаного акту звірки взаємних розрахунків від 28.02.2017, сальдо на користь позивача станом на 21.04.2017 складає 79213,21 грн.

Зобов'язання, в силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства. Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Вимогами статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У пункті 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Частина 2 ст. 12 ГПК України передбачає, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 1 Закону України "Про третейські суди" встановлює, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

За ст. 4 Закону України "Про третейські суди" - третейський суд утворюється та діє на принципах: 1) законності; 2) незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові; 3) рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; 4) змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) обов'язковості для сторін рішень третейського суду; 6) добровільності утворення третейського суду; 7) добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі; 8) арбітрування; 9) самоврядування третейських суддів; 10) всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів; 11) сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.

Стаття 5 Закону України "Про третейські суди" встановлює, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про третейські суди" встановлюються вимоги до виду і форми третейської угоди. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом. Третейська угода є підставою для передачі спору на розгляд третейського суду, а в деяких випадках - і підставою для створення та діяльності такого суду. Таким чином, належність форми і змісту третейської угоди, наявність у ній всіх істотних умов, передбачених законом, є первинною та обов'язковою умовою правомірності третейського розгляду, а відтак - і третейського рішення.

Як зазначається пунктом 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", з метою забезпечення однакового і правильного застосування судами Господарського процесуального кодексу України, припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що, в тому числі, є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

Так, господарський суд, до якого подано позов з питання, що є предметом третейської угоди, припиняє провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору у господарському суді і судом не буде визнано, що третейська угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

В абзаці 1 п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” № 01-8/530 від 29.09.2009р. ВГСУ на запитання: „Чи підлягає припиненню господарським судом провадження у справі за позовом про стягнення заборгованості за договором за наявності у такому договорі третейської угоди про передачу спорів, які можуть виникнути за договором, на вирішення третейського суду?” відповів, що відповідь на зазначене питання вміщено в пункті 10 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів” N 01-8/91 від 10.03.1998р., де, зокрема, зазначено, що господарський суд, до якого подано позов, з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору в господарському суді і ним не буде визнано, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

В матеріалах справи на момент винесення рішення не міститься клопотання відповідача, в якому він просить суд припинити провадження у справі, а навпаки є подана відповідачем зустрічна позовна заява б/н, б/д про визнання недійсним договору, яку судом повернуто без розгляду згідно п.4, п.6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав (правова позиція Верховного Суду України у справі за № 6-50цс12).

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до платіжних доручень №743037 №12.12.2016 на суму 40000, 00 грн та №743226 від 19.12.2016 на суму 26432,55 грн. відповідач сплатив суму боргу частково.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, як виконавець, на виконання п.1.1. договору на виконання робіт з паспортизації будівель та споруд СП “Краснодонпогрузтранс” та СП “УМДРГШО” №419/447-7/10-16КУО від 19.10.2016, виконав роботи на суму 145645,76 грн, які були відповідачем прийняті без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме: №01 від 31.10.2016 на суму 66432,55 грн, №02 від 15.12.2016 року на суму 62014,95 грн., №03 від 29.12.2016 року на суму 17198,26 грн. (копії яких наявні в матеріалах справи). Відповідач, як замовник, свій обов'язок щодо своєчасної оплати виконаних робіт, строк встановлений п.2.4. договору (оплата фактично виконаних робіт проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця: 30 календарних днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт за кожний етап ) в повному обсязі не виконав, а лише здійснив часткову оплату на суму 66432,55 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Станом на момент розгляду справи, доказів протилежного суду надано не було.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 79213,21 грн. (145645,76 - 40000 - 26432,55 = 79213,21)

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до суду позовної заяви майнового характеру судовий збір складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що за розрахунками здійсненими судом складає (79213,21*1,5:100) = 1188, 19 грн. З огляду на те що судовий збір згідно майнової вимоги заявленої позивачем складає суму меншу ніж 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач повинен був сплатити 1600 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” переплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України та складає 1600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:          

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, (код ЄДРПУО 32363486, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, будинок 54) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Промексперт ” (код ЄДРПУО 35024250, місцезнаходження: 01135, Київська обл., місто Киїів, провулок Тбіліський, будинок 4/10) суму боргу у розмірі 79213 (сімдесят дев'ять тисяч двісті тринадцять ) грн 21 коп, а також судовий збір у розмірі 1600 (тисяча шістсот) грн 00 коп.          

3. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.2017

Суддя С.В. Масловський