Постанова

від 29.05.2017 по справі 904/11402/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017 року Справа № 904/11402/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Березкіної О.В., Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №117 від 05.05.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 04.12.2017р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального закладу "Дніпропетровська міська лікарня №5" Дніпропетровської обласної ради" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017р. по справі №904/11402/16

за позовом Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго"

Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро

до Комунального закладу "Дніпропетровська міська лікарня №5"

Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017р. у справі №904/11402/16 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального закладу "Дніпропетровська міська лікарня №5" Дніпропетровської обласної ради" на користь Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" пеню - 29506,92 грн, 3% річних - 12330,72 грн, інфляційні втрати - 24582,11 грн та 2766,72 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати теплової енергії та наявністю підстав для зменшення пені.

Не погодившись з рішенням господарського суду, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на наступне:

- суд не врахував положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо включення до договору несправедливих умов та рішення Конституційного суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013;

- в договорі встановлена подвійна відповідальність у вигляді нарахування пені, що суперечить ст. 61 Конституції України;

- суд невірно визначив індекс інфляції без врахування Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» ;

- вина відповідача у виникненні боргу відсутня, відповідач діяв у відповідності до норм ст. 23 Бюджетного кодексу України, тому відсутні підстави для застосування відповідальності згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2017р. апеляційна скарга Комунального закладу "Дніпропетровська міська лікарня №5" Дніпропетровської обласної ради" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017р. по справі №904/11402/16 прийнята до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Іванова О.Г., Березкіної О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2017р. за клопотанням Позивача строк вирішення спору був продовжений на 15 днів.

В судовому засіданні 29.05.2017р. повноважний представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник Позивача проти апеляційної скарги заперечив. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що апелянт безпідставно посилається на Закон України «Про захист прав споживачів» та рішення Конституційного суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013, оскільки вони стосуються виключно споживачів - фізичних осіб, а відповідач є юридичною особою; позивач застосував до відповідача один вид відповідальності у вигляді стягнення пені; Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» стосується лише визначення порогу індексації грошових доходів населення, а між сторонами склалися господарські відносини, що регулюються нормами господарського та цивільного права; відсутність бюджетних коштів не звільняє від відповідальності, оскільки сторони в господарських відносинах є рівноправними.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 28.01.2016р. між Комунальним підприємством "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" - постачальник (надалі позивач) та Комунальним закладом "Дніпропетровська міська лікарня №5" Дніпропетровської обласної ради" - споживач (надалі відповідач) укладено договір №132 про закупівлю теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання за державні кошти строком дії з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. включно, а в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснення.

За умовами договору постачальник здійснює послуги з постачання пари та гарячої води по об'єктах споживача у 2016р., а споживач приймає та зобов'язується оплатити теплову енергію на умовах договору; поставка теплової енергії здійснюється щомісячно в обсягах, передбачених п.1.2. договору, з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно. Місце поставки теплової енергії: м. Дніпропетровськ, вул. Бр. Трофімових, 111 (п.1.1,п.5.2., 5.3 договору). У п.3.1. договору сторони визначили ціну договору.

На виконання умов укладеного між сторонами договору Постачальник протягом січня-червня 2016 року поставив, а Споживач прийняв теплову енергію, про що сторонами складено та підписано акти здачі-приймання виконаних робіт/послуг за січень 2016р. - на суму 3195,69 грн, 3876,95грн, 415142.47 грн; за лютий 2016р. - на суму 2502,69 грн, 3036,22 грн, 325117,09 грн; за березень 2016р. - на суму 319590,35 грн, 2984,60 грн, 2460,14 грн; за квітень 2016р. - на суму 1080,36 грн, 1310,67 грн, 140346,23 грн; за травень 2016р. - на суму 429,99 грн, 521,65 грн, 55857,99 грн; за червень 2016р. - на суму 319,44 грн, 41497,34 грн, 387,54 грн, а всього за спірний період на суму - 1317057,41 грн.

Умовами договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Постачальник до 5-го числа поточного місяця виставляє споживачу рахунок на 100% передоплату місячноїсуми планових платежів, передбачених п.1.2. договору (п.п. 4.5, 4.6. договору). Відповідно до п.4.7. договору постачальник протягом 5-ти днів з дня отримання від споживача документів, передбачених п.п.5.3., 5.5. договору, виставляє споживачу рахунки на сплату з коригуванням фактично спожитої теплової енергії. Зазначені рахунки повинні бути сплачені споживачем не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Обов'язок по отриманню рахунків покладається на споживача (п.4.8. договору).

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, відповідач в повному обсязі розрахувався за отриману теплову енергію, втім з порушенням строків оплати, визначених договором, а саме при строках оплати не пізніше 16 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, оплату здійснив - 20.04.2016р., 26.04.2016р., 28.04.2016р., 04.05.2016р., 30.06.2016р., 21.06.2016р., 08.07.2016р. та останній платіж в сумі 381782,46 грн - 13.12.2016р.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору щодо оплати за отриману теплову енергію, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 30.01.2017р., пеню - 147 534,60 грн, інфляційні втрати - 24582,11 грн та 3% річних - 12 775,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, що кореспондується зі ст. 509 Цивільного кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, між сторонами склалися правовідносини з постачання енергоносіїв та відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання. Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідач оплатив за отриману теплову енергію з порушенням строків, що встановлені п. 4.6, 4.7 договору, тому настають правові наслідки, що передбачені законом та умовами договору, зокрема, сплата інфляційних та 3% річних (ст. 625 Цивільного кодексу України) та сплата неустойки - пені (ст.ст. 546, 549, 611 Цивільного кодексу України, п.п. 7.3.7, 7.3.8 договору).

3% річних за загальний період прострочення з 16.02.2016р. по 12.12.2016р. з врахуванням періодів виникнення заборгованості за кожний місяць та проведених оплат будуть становити 12330,72 грн, інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за березень - листопад 2016р. - 24 582,11 грн.

Апеляційний суд, перевіривши розрахунки позивача, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог про стягнення річних, оскільки позивач при їх розрахунку не врахував положення ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України та включив у періоди прострочення дні фактичної часткової оплати суми заборгованості.

Згідно п. 7.3.7. договору за несвоєчасну сплату теплової енергії, передбачену п. 4.6. договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.3.8. договору за несвоєчасну сплату спожитої теплової енергії, передбачену п. 4.7. договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу на підставі Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" №686-Х1У.

Позивач просить стягнути пеню за загальний період прострочення платежів з 16.02.2016р. по 12.12.2016р. у сумі 147 534,60 грн з врахуванням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та обмежуючи її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору, та апеляційний суд погоджується з таким розрахунком пені.

У своїх поясненнях відповідач посилається на відсутність вини щодо повної та своєчасної оплати боргу в зв'язку з неналежним бюджетним фінансування медичного закладу та просить з цих підстав повністю відмовити в стягненні пені, річних та інфляційних.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд не наділений правом відмовляти в їх стягненні чи зменшувати їх розмір, оскільки вони за своєю правовою природою не являються неустойкою та підлягають нарахуванню незалежно від вини боржника.

Посилання відповідача на те, що суд повинен застосувати положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» апеляційний суд вважає помилковим, оскільки вказаним законом регулюється порядок індексації та визначення порогу індексації грошових доходів населення, а між сторонами склалися господарські відносини, що регулюються нормами господарського та цивільного права.

Разом з тим, відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, взявши до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником та інші інтереси сторін. В разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таке право надано суду і процесуальним законом - п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України .

Зважаючи на значний розмір неустойки, оплату відповідачем теплової енергії в повному обсязі, враховуючи, що відповідач є комунальним медичним закладом, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення пені та стягнення її в сумі 29 506,92 грн (80% від суми, заявленої позивачем).

Щодо доводів апелянта про незастосування судом Закону України Про захист прав споживачів , то колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх помилковими, виходячи з положень цього Закону, які розповсюджуються на споживачів - фізичних осіб, в той час як відповідач є юридичною особою та повноправним суб'єктом господарсько-майнових відносин. З цих підстав помилкове його посилання і на рішення Конституційного суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013.

Посилання Скаржника в апеляційній скарзі на п. 7.3.7. та п. 7.3.8. Договору та ст. 61 Конституції України стосовно заборони подвійної цивільно-правової відповідальності, також є безпідставним, оскільки до Відповідача застосовано лише один вид відповідальності у вигляді пені за несвоєчасну сплату по договірним зобов'язанням за фактично спожиту теплову енергію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на нас прострочення виконання зобов'язання.

Посилання Відповідача на норми ст. 23 Бюджетного кодексу України та відсутності державних асигнувань, обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки за змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Судом першої інстанції також вірно розподілені витрати у справі з врахуванням повної суми нарахованої до стягнення пені.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального закладу "Дніпропетровська міська лікарня №5" Дніпропетровської обласної ради" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017р. по справі №904/11402/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017р. по справі № 904/11402/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 02.06.2017р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна