Ухвала

від 23.05.2017 по справі 814/2244/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 року м. Київ К/800/16326/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Вербицької О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 рокуу справі №814/2244/15за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕНТИН (надалі - ТОВ АВЕНТИН )

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ТОВ АВЕНТИН звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 19.03.2015 року №0001961501.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Крім цього, скаржник просить замінити ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва на її процесуального правонаступника Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ АВЕНТИН від'ємного значення різниці з податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за грудень 2014 року, наслідки якої оформлено актом від 11.03.2015 року №527/14-04-15-01-19/32507357.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у загальному розмірі 2857,00 грн. з огляду на те, що він мав обсяги оподатковуваних операцій за останні дванадцять місяців менші (3005,00 грн.), ніж заявлена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість (5862,00 грн.).

При цьому з'ясовано, що основним видом діяльності позивача є будівництво портового перевантажувального комплексу морського транспорту АВЕНТИН у м. Миколаєві по вул. Проектна, 6.

Для спорудження зазначеного комплексу ТОВ АВЕНТИН придбавались роботи з розробки проекту будівництва в Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Промбудсервіс за договором від 05.11.2012 року №07/11, реальний характер виконання яких контролюючим органом під сумнів не поставлено.

Згідно з оборотно-сальдовою відомістю позивача за рахунком 15 Капітальні інвестиції станом на 30.11.2014 року на обліку товариства знаходились капітальні інвестиції на загальну суму 16845313,20 грн., зокрема на субрахунку 151 Капітальне будівництво обліковувались витрати на придбання послуг з будівництва розглядуваного комплексу.

В свою чергу, обґрунтовуючи власну позицію, відповідач наголошував на тому, що ці операції не можуть прийматись до уваги при визначенні обсягу оподатковуваних операцій у розумінні п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки, на його переконання, основним критерієм віднесення матеріальних цінностей (будинків, споруд, машин, устаткування, витрат на поліпшення, модернізацію цих об'єктів) до основних фондів у контексті положень названої норми податкового законодавства є введення їх в експлуатацію та відображення в бухгалтерському обліку на рахунку 10 Основні засоби . Оскільки витрати на придбання робочої документації на будівництво портового перевантажувального комплексу морського транспорту АВЕНТИН у м. Миколаєві по вул. Проектна, 6, відображено на бухгалтерському рахунку 15 Капітальні інвестиції , а відповідний об'єкт ще не введено в експлуатацію, ТОВ АВЕНТИН , яке мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, не набуло права на отримання такого відшкодування.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2015 року №0001961501, яким позивачу відмовлено в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2857,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, назване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції підтримав доводи контролюючого органу, вкладені в акті перевірки, та дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, визначений у п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Зокрема, це особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

За змістом цієї норми особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник податку на додану вартість може зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначення поняття капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92. Це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 Капітальні інвестиції , а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас рахунок 10 Основні засоби призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що відповідно до п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, має право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 Основні засоби .

Таким чином, якщо зазнані платником витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 Капітальні інвестиції , цей платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування.

Таке правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 20.01.2015 року у справах №21-514а14, №21-316а14 та №21-529а14.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 55, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на її процесуального правонаступника Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

О.В. Вербицька